rdfs:comment
| - Der Lodge Act ist ein US-amerikanisches Gesetz, das von Senator Henry Cabot Lodge junior eingebracht und 1951 ratifiziert wurde. Es stellt eine Sonderregelung des amerikanischen Einwanderungsgesetz dar. Danach konnten Soldaten, die in ihren Heimatländern politischer Verfolgung ausgesetzt waren, sofort die amerikanische Staatsbürgerschaft verliehen werden, wenn sie bereit waren, in den US-Streitkräften zu dienen. Das Gesetz ist 1959 außer Kraft getreten. (de)
- The Lodge–Philbin Act was a U.S. federal law, passed on 30 June 1950, which allowed for the recruiting of foreign nationals into a military force fighting under the command of the U.S. Armed Forces. The Act permitted initially up to 2,500 non-resident aliens (later expanded to allow up to 12,500) to enlist. If they successfully served five years with an honorable discharge, they were guaranteed U.S. citizenship. For comparison, note that during World War II, foreigners who served just three years were entitled to citizenship. (en)
- Закон Лóджа-Фі́лбіна (також Публічний закон 597 81-го Конгресу США; англ. Lodge Act, англ. Public Law 597 «An Act to provide for the enlistment of aliens in the Regular Army»)— федеральний закон США, прийнятий 30 червня 1950 року, що дозволяв протягом певного періоду часу набирати обмежену кількість іноземних громадян на військову службу до Збройних сил США. Спочатку закон дозволяв набрати до 2500 іноземців-нерезидентів (пізніше ця кількість була збільшена до 12 500). Якщо вони успішно прослужили п'ять років із почесною відставкою, їм було гарантоване громадянство США. (uk)
|
has abstract
| - Der Lodge Act ist ein US-amerikanisches Gesetz, das von Senator Henry Cabot Lodge junior eingebracht und 1951 ratifiziert wurde. Es stellt eine Sonderregelung des amerikanischen Einwanderungsgesetz dar. Danach konnten Soldaten, die in ihren Heimatländern politischer Verfolgung ausgesetzt waren, sofort die amerikanische Staatsbürgerschaft verliehen werden, wenn sie bereit waren, in den US-Streitkräften zu dienen. Das Gesetz ist 1959 außer Kraft getreten. Das Militär zeigte kein Interesse an einer größeren Rekrutierung von Ausländern, mit Ausnahme der Special Forces. Präsident Dwight Eisenhower sagte dazu 1951 dem Time Magazine: “When Rome went out and hired mercenary soldiers, Rome fell”. (de)
- The Lodge–Philbin Act was a U.S. federal law, passed on 30 June 1950, which allowed for the recruiting of foreign nationals into a military force fighting under the command of the U.S. Armed Forces. The Act permitted initially up to 2,500 non-resident aliens (later expanded to allow up to 12,500) to enlist. If they successfully served five years with an honorable discharge, they were guaranteed U.S. citizenship. The Act was pushed through Congress by Massachusetts Senator Henry Cabot Lodge Jr. during the Cold War, looking especially for recruits from the Eastern Bloc to form infiltration units working in that part of the world. More than 200 Eastern Europeans qualified before the Act expired in 1959. No German nationals or citizens of countries of the Marshall Plan or of NATO were eligible. Members of this force who died during active service or from injuries or illness during active service – and were inducted or sent to U.S. territory at least once – were entitled to posthumous citizenship. Applications could be filed as recently as November 2004 (or within two years of their death). For comparison, note that during World War II, foreigners who served just three years were entitled to citizenship. The military was not interested in recruiting on a large scale from overseas. World War II general and future U.S. president Dwight Eisenhower is quoted in a 1951 Time article as saying, "When Rome went out and hired mercenary soldiers, Rome fell." (en)
- Закон Лóджа-Фі́лбіна (також Публічний закон 597 81-го Конгресу США; англ. Lodge Act, англ. Public Law 597 «An Act to provide for the enlistment of aliens in the Regular Army»)— федеральний закон США, прийнятий 30 червня 1950 року, що дозволяв протягом певного періоду часу набирати обмежену кількість іноземних громадян на військову службу до Збройних сил США. Спочатку закон дозволяв набрати до 2500 іноземців-нерезидентів (пізніше ця кількість була збільшена до 12 500). Якщо вони успішно прослужили п'ять років із почесною відставкою, їм було гарантоване громадянство США. Цей закон був проведений через Конгрес сенатором зі штату Массачусетс за часів Холодної війни. Головною метою закону було використання мовного та культурного потенціалу імігрантів центрально- та східноєвропейського походження у боротьбі держав Західного блоку проти держав комуністичної системи передусім у Європі, особливо у підпільній діяльності різного роду; особлива увага при цьому приділялася рекрутам зі Східного блоку з метою формування диверсійних підрозділів для роботи на цій території. Більше 200 східних європейців були прийняті до 1959 року, коли сплив термін дії закону. Дія закону, втім, не поширювалася на громадян Німеччини, країн Плану Маршалла та НАТО. Ідейно-політичний бік справи представлявся державними діячами США, а особливо самим Лоджем, як участь європейців у боротьбі «за свободу Європи», де малася на увазі свобода від комунізму. Перші добровольці були прийняті згідно із цим законом до армії США у 1951 році у 7720-му збірному пункті (англ. Replacement Depot) німецького міста Зонтгофен. Членам армії, що вступили до неї згідно із цим законом, які померли або загинули від поранень чи хвороб або за певних умов під час активної служби, — та були введені або відправлені до США принаймні один раз, — згідно із Публічними законами 101—249 надавалося . Заяви можна було подавати не пізніше, ніж у листопаді 2004 року (або протягом двох років з моменту їх смерті). Для порівняння, під час Другої світової іноземці, що відслужили лише три роки, мали право на громадянство. Втім, Збройні сили не були зацікавлені у наборі великої кількості іноземців (за винятком Сил спеціального призначення). Президент Дуайт Ейзенхауер висловився з цього приводу у статті журналу Time від 1951 року: «Коли Рим ... почав набирати найманців, Рим пав.» Наразі існує думка, що модернізоване використання подібної моделі могло б бути доцільним для США у «Війні з тероризмом». (uk)
|