Перегляд вихідного коду сторінки Балтійський щит

{{універсальна картка}}
[[Файл:Geo map Balt shield1.png|thumb|Балтійський щит]]

'''Балті́йський щит, Фенноскандина́вський щит''' &nbsp;— виступ [[докембрій]]ського [[фундамент]]у на південному заході [[Східноєвропейська платформа|Східноєвропейської платформи]], займає значну частину [[Фенноскандія|Фенноскандії]], північного заходу [[Росія|Росії]] та півночі підмурівка [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Складається в основному з [[архей]]ських і [[протерозой]]ських гнейсів та [[Зеленокам'яні пояси|зеленокам'яних порід]], які зазнали численних деформацій завдяки тектонічній діяльності
Містить найдавніші породи європейського континенту товщиною 250-300 км.
На північному заході межує зі складчастими спорудами [[Каледонська складчастість|каледонід]] [[Скандинавія|Скандинавії]], які насунені на [[кристалічні породи]] [[літосферні плити|щита]]; у південному та південно-східному напрямках [[метаморфічні гірські породи]] занурюються під [[осадовий чохол|чохол]] [[осадові породи|осадових порід]] [[Російська плита|Російської плити]].

Балтійський щит розділений на п’ять провінцій: [[Свекофенська складчастість|Свекофенська]] та [[Свеконорвезька складчастість|Свеконорвезька]] провінції у Фенноскандії, а також 
[[Карельська складчастість|Карельська]], 
{{нп|Біломорська складчастість|Біломорська||Belomorian Province}} та 
{{нп|Кольська складчастість|Кольська||Kola Province}} провінції у Росії. Останні три розділені на кілька блоків і комплексів і містять найдавнішу з гірських порід, віком 2500-3100 млн. років. Наймолодші породи у Свеконорвезькій провінції, віком 900-1700 років.

Раніше вважався частиною стародавнього континенту, Балтійський щит збільшувався внаслідок [[акреція|акреції]] із іншими [[террейн]]ами. Гори, створені цими тектонічними процесами, з тих пір еродовані до їхніх баз, і сьогодні регіон в основному рівнинний. За п’ять послідовних [[плейстоцен]]ових [[зледеніння|зледенінь]] та [[інтергляціал]]ів, Балтійський щит очищений від новітніх відкладень. Дії льодовиків створили в районі безліч озер і струмків, на яких утримувався лише тонкий шар піщаного осаду, зібраного в западинах та [[ози|ескерах]]. Більшість ґрунтів складається з [[морена|морени]], сірувато-жовтої суміші піску і гірських порід, з тонким шаром гумусу зверху. Величезні ліси, із майже виключно трьох видів сосни, ялини та берези домінують у ландшафті, чітко розмежовуючи його межі. Грунт кислий і майже не містить таких карбонатів, як [[вапняк]]. Переробка древніми льодовиками та кислотність ґрунту знищили всі палеонтологічно цікаві матеріали, такі як скам'янілості. Балтійський щит має важливі промислові [[мінерал]]и та [[руда|руди]], такі як [[залізо]], [[нікель]], [[мідь]] та метали [[Платиноїди|платинової групи]]. [[Зеленокам'яний пояс Центральної Лапландії]] вважається невивченою територією, яка має потенціал для існування родовищ золота.

== Хронологія денудації ==
Гори, що існували в докембрійський час, були еродовані вже під час пізнього [[мезопротерозой|мезопротерозою]], коли відбулись інтрузії [[рапаківі]].<ref name=":0">Lindberg, Johan (April 4, 2016). "berggrund och ytformer". [[Uppslagsverket Finland]] (in Swedish). Retrieved November 30, 2017.</ref> Подальша ерозія зробила місцевість досить рівною на момент осадження {{нп|йотуній|йотнійських||Jotnian}} відкладень.<ref name=":0"/><ref>Lundmark, Anders Mattias; Lamminen, Jarkko (2016). "The provenance and setting of the Mesoproterozoic Dala Sandstone, western Sweden, and paleogeographic implications for southwestern Fennoscandia". Precambrian Research. 275: 197–208.</ref> Оскільки протерозойська ерозія становить десятки кілометрів,<ref>{{cite journal |last1=Lindström |first1=Erling |date=1988 |title=Are roches moutonnées mainly preglacial forms? |journal=[[Geografiska Annaler]] |volume=70 A |issue=4 |pages=323–331 |doi=10.2307/521265}}</ref> багато докембрійських порід, які сьогодні спостерігаються у Фінляндії, є «підмурівком» давніх гірських масивів.<ref name=":0"/> Остання велика денудація призвела до утворення {{нп|субкембрійській пінеплен|субкембрійського пінеплену||Sub-Cambrian peneplain}} у пізньому [[неопротерозой|неопротерозої]].<ref name=":2">Lindberg, Johan (April 4, 2016). "berggrund och ytformer". Uppslagsverket Finland (in Swedish). Retrieved November 30, 2017.</ref><ref>{{cite journal|author-last=Japsen|author-first=Peter |author-last2=Green |author-first2=Paul F. |author-last3=Bonow |author-first3=Johan M.|author-last4=Erlström|author-first4=Mikael |date=2016|title=Episodic burial and exhumation of the southern Baltic Shield: Epeirogenic uplifts during and after break-up of Pangaea|journal=[[Gondwana Research]] |volume=35 |pages=357–377}}</ref>

[[Лаврентія]] і [[Балтія (континент)|Балтія]] зазнали [[Колізія континентів|колізії]] в [[силур]]і та [[девон]]і, утворюючи гірський масив розміром з [[Гімалаї]], названий [[Каледонська складчастість|Каледонськими горами]], приблизно на тій же площі, що і сучасні [[Скандинавські гори]].<ref>Gabrielsen, Roy H.; Faleide, Jan Inge; Pascal, Christophe; Braathen, Alvar; Nystuen, Johan Petter; Etzelmuller, Bernd; O'Donnel, Sejal (2010). "Latest Caledonian to Present tectonomorphological development of southern Norway". Marine and Petroleum Geology. 27: 709–723. doi:10.1016/j.marpetgeo.2009.06.004.</ref><ref name=Greenetal2013>{{cite journal |last=Green |first=Paul F. |last2=Lidmar-Bergström |first2=Karna |last4=Bonow |first4=Johan M. |last3=Japsen |first3=Peter |last5=Chalmers |first5=James A. |author-link2=Karna Lidmar-Bergström |date=2013 |title=Stratigraphic landscape analysis, thermochronology and the episodic development of elevated, passive continental margins |url=http://www.geus.dk/publications/bull/nr30/index-uk.htm |journal=[[Geological Survey of Denmark and Greenland|Geological Survey of Denmark and Greenland Bulletin]] |volume=30 |pages=18 |access-date=30 квітня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150924022226/http://www.geus.dk/publications/bull/nr30/index-uk.htm |archive-date=2015-09-24 |url-status=dead }}</ref> Під час [[каледонський орогенез|каледонського орогенезу]] Фінляндія, ймовірно, була [[Крайовий прогин|крайовим прогином]], покритою осадом; подальше підняття та ерозія знищили усі ці відкладення.<ref name=":1">Murrell, G.R.; Andriessen, P.A.M. (2004). "Unravelling a long-term multi-event thermal record in the cratonic interior of southern Finland through apatite fission track thermochronology". Physics and Chemistry of the Earth, Parts A/B/C. 29 (10): 695–706. Retrieved December 10, 2017.</ref> Хоча Фінляндія залишалася зануреною,<ref name=":1"/> або дуже близькою до рівня моря з моменту утворення субкембрійського пінеплену, у подальшому рельєф сформувався невеликим підняттям, що призвело до різьблення долин річками.<ref name=":2"/>

[[File:Luosto ilmasta.jpg|thumb|Луосто, інзельберг у фінській Лапландії]]

Денудація в мезозої має щонайбільше сотню метрів.<ref name=":5">Lidmar-Bergström, Karna (1997). "A long-term perspective on glacial erosion". Earth Surface Processes and Landforms. 22: 297–306.</ref> За оцінками, рівнина [[інзельберг]]ів у [[Лапландія (провінція)|фінській Лапландії]] утворилася у [[Пізня крейда|пізню крейдову]] або [[палеоген]]ову добу або шляхом [[педиплен]]ації, або {{нп|етплен|етпленації||Etchplain}}. Будь-яка стара мезозойська поверхня у фінській Лапландії навряд чи пережила ерозію.<ref>Kaitanen, Veijo (1985). "Problems concerning the origin of inselbergs in Finnish Lapland". Fennia. 163 (2): 359–364.</ref> Далі на захід, {{нп|рівнини Маддус|||Muddus plains}} та інзельбергів утворені або шляхом педіпланації, або етпланації, через підняття Північних Скандинавських гір у палеогені.<ref name=":3">Lidmar-Bergström, K.; Näslund, J.O. (2002). "Landforms and uplift in Scandinavia". In Doré, A.G.; Cartwright, J.A.; Stoker, M.S.; Turner, J.P.; White, N. Exhumation of the North Atlantic Margin: Timing, Mechanisms and Implications for Petroleum Exploration. Geological Society, London, Special Publications. The Geological Society of London. pp. 103–116.</ref>

Північні Скандинавські гори мали головне підняття в палеогені, тоді як південні Скандинавські гори та [[Південношведське нагір'я|Південношведський купол]] були значною мірою зазнали підняття у [[неоген]]і.<ref name=":3"/><ref name=":4">Lidmar-Bergström, Karna; Olvmo, Mats; Bonow, Johan M. (2017). "The South Swedish Dome: a key structure for identification of peneplains and conclusions on Phanerozoic tectonics of an ancient shield". [[GFF (journal)|GFF]].</ref> Події підйому були одночасними з підняттям {{нп|Туну|Східної Гренландії||Tunu}}.<ref>Green, Paul F.; Lidmar-Bergström, Karna; Japsen, Peter; Bonow, Johan M.; Chalmers, James A. (2013). "Stratigraphic landscape analysis, thermochronology and the episodic development of elevated, passive continental margins". Geological Survey of Denmark and Greenland Bulletin. 30: 18. Retrieved 30 April 2015.</ref> Вважається, що всі ці підняття пов’язані із напруженнями далекого поля у [[літосфера|літосфері]] Землі. Відповідно до цієї точки зору, Скандинавські гори та Південношведський купол можна порівняти з гігантськими [[антикліналь]]ними літосферними [[Складки (геологія)|складками]]. Складання могло бути спричинене горизонтальним стисненням, що діє на тонку до товсту зону переходну кори (як і всі пасивні окраїни).<ref>Japsen, Peter; Chalmers, James A.; Green, Paul F.; Bonow, Johan M. (2012). "Elevated, passive continental margins: Not rift shoulders, but expressions of episodic, post-rift burial and exhumation". Global and Planetary Change. 90-91: 73–86.</ref><ref>Løseth and Hendriksen 2005</ref> Підняття Скандинавських гір призвело до поступового нахилу півночі Швеції, сприяючи створенню паралельної схеми водовідведення цього регіону.<ref>Redfied, T.F.; Osmundsen, P.T. (2013). "The long-term topographic response of a continent adjacent to a hyperextended margin: A case study from Scandinavia". GSA Bulletin. 125 (1): 184–200. doi:10.1130/B30691.1.</ref> Підйом Південношведського куполу, призвів до утворення {{нп|п’ємонттреппен|п’ємонттреппену||Piedmonttreppen}} та перекриття річища [[Ерідан (геологія)|Ерідану]], відводячи його на південь.<ref name=":4"/>

Денудація у [[четвертинний період]] (останні 2,5 мільйона років) в середньому становить десятки метрів.<ref name=":5"/> Південне узбережжя Фінляндії, [[Аландські острови]] та [[Стокгольмський архіпелаг]] зазнали значної льодовикової ерозії у вигляді вишкрібання під час четвертинного періоду.<ref>Kleman, J.; Stroeven, A.P.; [[Jan Lundqvist|Lundqvist, Jan]] (2008). "Patterns of Quaternary ice sheet erosion and deposition in Fennoscandia and a theoretical framework for explanation". Geomorphology. 97 (1–2): 73–90.</ref> Після танення льодовикових щитів, еродовані западини перетворилися на численні озера, що спостерігаються зараз у Фінляндії та Швеції.<ref name=":2"/><ref>Lidmar-Bergström, K.; Olsson, S.; Roaldset, E. (1999). "Relief features and palaeoweathering remnants in formerly glaciated Scandinavian basement areas". In Thiry, Médard; Simon-Coinçon, Régine. Palaeoweathering, Palaeosurfaces and Related Continental Deposits. Special publication of the International Association of Sedimentologists. 27. Blackwell Science Ltd. pp. 275–301. ISBN 0-632 -05311-9.</ref> На [[окремість гірських порід]] підмурівка особливо впливали вивітрювання та ерозія, залишаючи після себе затоки моря та озера.<ref name=":0"/>

== Див. також ==
* [[Геологія Європи]]
* [[Карелій]]
* [[Український щит]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
* {{МГЕ|nocat=1}}
* Peter Faupl: ''Historische Geologie. Eine Einführung''. 2., verbesserte Auflage. facultas wuv, Wien 2003, ISBN 3-8252-2149-0.
* Reinhard Schönenberg, Joachim Neugebauer: ''Einführung in die Geologie Europas.'' 7., neubearbeitete Auflage. Rombach GmbH Druck- und Verlagshaus, Freiburg im Breisgau 1997, ISBN 3-7930-9147-3.
* [http://www.kristallin.de/berg-druck.htm Die Geschichte der skandinavischen Berge] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180628143309/http://www.kristallin.de/berg-druck.htm |date=28 червня 2018 }}

{{Портали|Геологія|Європа|}}
{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Геологія Європи]]
[[Категорія:Масиви платформ]]