Перегляд вихідного коду сторінки Битва під Берестечком

{{Infobox Military Conflict
|conflict     = Битва під Берестечком
|partof       = [[Хмельниччина]]
|image        = 
|size         = 
|caption      = ''Битва під Берестечком'' Картина [[Орльонов Артур Олегович|А.Орльонова]]
|date         = [[28 червня]]&nbsp;— [[10 липня]] [[1651]]
|place        = [[Пляшева]], нині {{UKR}}, [[Рівненська область]]
|result       = перемога військ Речі Посполитої
|combatant1   = {{Cossack Hetmanate (1649 - 1764)}} <br/> {{CKh (1449 – 1783)}}
|combatant2   = {{PLC}}
|commander1   = [[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|24px]] [[Богдан Хмельницький|Б. Хмельницький]] <br/>[[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|24px]] [[Іван Богун]] <br/>[[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|24px]] [[Гладкий Матвій|Матвій Гладкий]] <br/>[[Файл:Herb Viyska Zaporozkoho.svg|24px]] [[Филон Джалалій]] <br/>[[Файл:Gerae-tamga.png|24px]] [[Іслям III Ґерай]] <br/>
|commander2   = [[Файл:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|20px]] [[Ян II Казимир]] <br/>[[Файл:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|20px]] [[Миколай Потоцький]] <br/>[[Файл:Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg|20px]] [[Мартин Калиновський|М. Калиновський]]
|strength1    = 100.000 українських козаків і селян (з яких близько<br/>20.000<ref>Берестецька битва. Устами… С. 17</ref> кінноти)<ref name="a">Згідно з більшістю українських академічних досліджень</ref><ref>Берестецька битва. Устами… </ref><ref name="ver">Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І., Даниленко В. М., Євтух&nbsp;В.&nbsp;Б. Історія України: Навч. посібник / В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (ред.).&nbsp;— К. : Альтернативи, 1997.&nbsp;— 416 с.</ref><br/>від 8.000<ref name="b">Челеби Э. Книга путешествий.&nbsp;— Москва, 1961.&nbsp;— Вып. 1.&nbsp;— С. 215—216.</ref> до 30.000 <br/>кримських татар<ref name="a"/>;<br/>''за польськими джерелами'': біля 40 тисяч запорожців, 40-60 тисяч озброєних селян («черні») та 30 тисяч кримських татар<ref name="vojcyk">Zbigniew Wójcik: Wojny kozackie w dawnej Polsce. T. 27. Kraków: KAW, 1994, s. 69-73, seria: DNiPP. ISBN 83-03-02744-1</ref><ref name="romanski">Romuald Romański: Beresteczko 1651. Warszawa: Bellona, 2007, s. 87-206, seria: HB. ISBN 83-11-08285-5</ref>
|strength2    = 70.000<ref name="a"/><ref name="ver"/>;<br/>''за польськими джерелами'': близько 34 тис. чол. королівського війська та 30-40 тисяч [[Посполите рушення|посполитого рушення]]<ref name="tadkor">Tadeusz Korzon: Dzieje wojen i wojskowości w Polsce. T. 2. Lwów: Ossolineum, 1923, s. 334.</ref>
|casualties1  = не більше 20.000<ref name="c">{{Cite web |url=http://shron.chtyvo.org.ua/Svieshnikov_Ihor/Bytva_pid_Berestechkom.pdf |title=Свєшніков І. К. Битва під Берестечком.— Львів, 1993 |accessdate=21 квітня 2015 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304122148/http://shron.chtyvo.org.ua/Svieshnikov_Ihor/Bytva_pid_Berestechkom.pdf }}</ref><ref name="d">{{Cite web |url=http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/zagadki_bitvi_pid_berestechkomdo_350-richchya_velikogo_boyu.html |title=Загадки битви під Берестечком до 350-річчя великого бою. Микола Метьолкін |accessdate=21 квітня 2015 |archive-date=21 березня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150321041714/http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/zagadki_bitvi_pid_berestechkomdo_350-richchya_velikogo_boyu.html }}</ref><ref name="e">{{Cite web |url=http://monastyr.in.ua/?page=5 |title=Свято-Георгіївський чоловічий монастир на козацьких могилах |accessdate=21 квітня 2015 |archive-date=23 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150223231013/http://monastyr.in.ua/?page=5 }}</ref>
|casualties2  = 800<ref>Оцінки втрат польського та українського військ значно відрізняються в польській та українській історіографії та публіцистиці.<br/> Типовий польський путівник ''[[Ронковський Гжегож]], «Волинь. Путівник по Західній Україні, ч.1» («Wołyń. Przewodnik po Ukrainie Zachodniej. Część 1»)&nbsp;— 2005. ISBN 83-89188-32-5'' на с. 211. згадує не більше 1000 загиблих зі сторони Речі Посполитої та порівнює з 30 000 (!) загиблими козаками. [http://exlibris.org.ua/chmielnicki/r05.html Юрій Тис-Крохмалюк у праці «Бої Хмельницького (військово-історична студія)»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130405081144/http://exlibris.org.ua/chmielnicki/r05.html |date=5 квітня 2013 }} зазначає про 8000 загиблих вояків Речі Посполитої. На [http://history.org.ua/JournALL/journal/2012/1/19.pdf міжнародній конференції 2011 року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190226193522/http://history.org.ua/JournALL/journal/2012/1/19.pdf |date=26 лютого 2019 }} історики підкреслили, що [http://museum-ukraine.org.ua/?p=204 оцінити точно втрати обох військ після битви надзвичайно важко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150219214344/http://museum-ukraine.org.ua/?p=204 |date=19 лютого 2015 }}&nbsp;— ''Берестечко в історії Польщі і України / ред. Тадеуш Кшонстек / Вид-во «Vipart», 2013.— 293 с.''</ref>
}}

'''Би́тва під Бересте́чком''' ({{OldStyleDate|28|червня||18}}&nbsp;— {{OldStyleDate|10|липня|1651|30|червня}} року)&nbsp;— найбільший бій [[Хмельниччина|Хмельниччини]], який відбувся біля містечка [[Берестечко]] між [[Гетьманщина|Гетьманщиною]] під командуванням [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] і союзним йому кримсько-єдисанським військом [[Іслям III Ґерай|Ісляма III Ґерая]] з одного боку, та армією [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] під командуванням [[Ян II Казимир|Яна ІІ Казимира]] з іншого.

== Загальні відомості ==
[[Файл:Микола Івасюк. Богун на переправі.jpg|thumb|right|200px|''«Іван Богун на переправі.»'' М.Л&nbsp;.&nbsp;Івасюк.]]

=== Передумови ===
1651 року Річ Посполита (РП) після [[Зборівський договір|Зборівського миру]] відновила воєнні дії проти козацької України. Однак через поводження хана Іслам-Ґірея, котрий, можливо, не хотів допустити розгрому Речі Посполитої, Богдан Хмельницький змушений був відмовитися від активних наступальних дій (понад 10-11 місяців{{уточнити|Між лютим, коли розпочалася нова фаза війни, і червнем минуло лише 4 місяці, яких 10-11 місяців?}}). Козацька армія маневрувала в районі [[Тернопіль|Тернополя]]&nbsp;— [[Озерна (Зборівський район)|Озерної]]&nbsp;— [[Колодне (Збаразький район)|Колодного]]), що дозволило королю Яну Казимиру провести військо (близько 90-100 тисяч жовнірів, шляхтичів і 100 тисяч озброєних слуг) до Берестечка й до [[25 червня]] переправити його через річку [[Стир]]. Лише дочекавшись у середині червня прибуття хана з 30-40 тис. воїнів, гетьман негайно вирушив у похід. Не знаючи про це, [[27 червня]] поляки подалися до міста [[Дубно]], і, коли їхній [[Авангард військовий|авангард]] уже подолав 7-8&nbsp;км, стало відомо про наближення українців. Тоді було вирішено повернутися до табору під Берестечком. Ранком наступного дня почалися сутички війська РП з кримськими татарами (українських кіннотників було небагато), які й розпочали Берестецьку битву.

=== Сили сторін ===
Українське військо на початку битви було зведене у 13 козацьких полків:<ref>Берестецька битва в історії України: Наук. збірник матер. 8-ї Всеукр. наук. краєзн. конфер., присвяченої 350-річчю битви під Берестечком, 16—17 червня 2001&nbsp;р.&nbsp;— Рівне: Ліста, 2001.&nbsp;— 103 с.</ref>.
* [[Білоцерківський полк|білоцерківський]] (полковник [[Михайло Громика|Громика Михайло]]);
* [[Брацлавський полк|брацлавський]] (полковник Іванчул);
* [[Кальницький полк|вінницький або кальницький]] (полковник [[Іван Богун]]);
* [[Київський полк|київський]] (полковник [[Антін Жданович]]);
* [[Корсунський полк|корсунський]] (полковник [[Іван Гуляницький]]);
* [[Кропивнянський полк|кропивенський]] (полковник [[Филон Джалалій]]);
* [[Миргородський полк|миргородський]] (полковник [[Матвій Гладкий]]);
* [[Переяславський полк|переяславський]] (полковник [[Федір Лобода]]);
* [[Полтавський полк|полтавський]] (полковник [[Мартин Пушкар]]);
* [[Прилуцький полк|прилуцький]] (полковник [[Тиміш Носач|Тимофій Носач]]);
* [[Уманський полк|уманський]] (полковник [[Осип Глух]]);
* [[Черкаський полк|черкаський]] (полковник [[Яків Воронченко|Ясько Воронченко]]);
* [[Чигиринський полк|чигиринський]] (полковник [[Михайло Криса]]).

А також понад 2000 [[Донські козаки|донських козаків]]<ref>[http://varandej.livejournal.com/419507.html «Про местечко Берестечко», varandej] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120419040756/http://varandej.livejournal.com/419507.html |date=19 квітня 2012 }} {{ref-ru}}</ref>.

[[Річ Посполита]]:
* [[Правителі Польщі|Король польський]] і [[Список великих князів литовських|великий князь литовський]] [[Ян II Казимир]];
* [[Великий гетьман коронний]] [[Миколай Потоцький]]
* [[Польний гетьман коронний]] [[Мартин Калиновський (гетьман)|Мартин Калиновський]]
* [[Великий канцлер коронний]] і [[єпископ хелмінський]] [[Андрій Лещинський (архієпископ)|Анджей Лещинський]];
* [[Підканцлер коронний|Великий підканцлер коронний]] [[Стефан Корицінський]];
* [[Руські воєводи|Руський воєвода]] [[Ярема Вишневецький]]
* [[Брацлавський воєвода]] [[Станіслав Лянцкоронський (гетьман)|Станіслав Лянцкоронський]]

=== Послідовність подій битви ===
[[Файл:Bytwa pid Berestechkom 1.png|міні|250пкс|Початкова фаза битви]]
[[Файл:Bytwa pid Berestechkom 2.png|міні|250пкс|Удар королівських сил і втеча татар]]
[[Файл:Bytwa pid Berestechkom 3.png|міні|250пкс|Кінцева фаза битви]]

Протягом 27&nbsp;— [[28 червня]] кримські татари пограбували і спалили сусіднє село й намагалися втягнути супротивника в бій. Легка кримська кіннота застосовувала традиційну наступально-відступальну тактику, відому ще від часів [[Батий|Бату-хана]]. [[Олександр Конецпольський|А. Конецпольський]] із Любомирським не витримали і самі атакували кримську кінноту. Чим закінчилася ця атака&nbsp;— невідомо.

[[28 червня]] почалися бої [[Герць|герцівників]] (невеликі сутички), на нерівному терені, що відділяв [[табір|табори]] польських і українських військ.

[[29 червня]] [[Іслям III Ґерай|Іслам-Ґерай III]] посідає панівні висоти перед Берестечком і битва відновлюється. Поляки значною силою виступили на [[Табір козацький|козацький табір]], який не був ще остаточно розгорнутий. Але Хмельницький стрімголов ударив на них з флангу і відрізав військо Речі Посполитої від його табору; тоді полягло близько 7 000 вояків РП, козаки добули 28 [[Хоругва|хоругов]] (прапорів), між іншим і прапор гетьмана Потоцького. Це незвичайно піднесло [[Моральний дух|бойовий дух]] українського війська.

[[30 червня]]. Вранці король, який молився всю ніч, вишиковує свою армію в такому порядку: праве крило&nbsp;— гетьман [[Миколай Потоцький|Потоцький&nbsp;— «ведмежа лапа»]], ліве&nbsp;— гетьман [[Мартин Калиновський (гетьман)|Мартин Калиновський]]. У центрі, де перебуває переважно польська та німецька піхота,&nbsp;— сам король. Поляки застосували військову хитрість&nbsp;— [[Гусари (рід кавалерії)|гусари]] здають свої списи з червоними прапорцями, які встановлюють за позиціями піхоти, удаючи величезну чисельність армії. Король віддав наказ розібрати мости через [[Стир]], щоб унеможливити відступ власних військ у разі паніки.

Отримавши дозвіл короля, воєвода руський князь [[Ярема Вишневецький]], у війську якого було шість хоругов [[Реєстрове козацтво|реєстрових козаків]], атакував козацький табір. Під прикриттям артилерії кіннота Речі Посполитої зім'яла козацькі лави й дійшла аж до таборових возів. Хмельницький вдався до відступу, а потім [[Контратака|контратакував]]. Проте, контратаку козаків зупинили полки німецької піхоти, а Вишневецький зумів у кінному строю прорвати кільканадцять рядів возів, що вважалося майже неможливим.  Козаки знову відійшли у табір, і тоді поляки почали навальний артилерійський обстріл позицій кримських татар, які розташувалися на пагорбі. Дні боїв збіглися з мусульманським святом [[Курбан-байрам|Курбан-Байрам]]. Військові дії були заборонені. Незабаром одне з ядер розірвалося біля ніг хана. Ядром був убитий кінь Іслам Гірея. За однією з версій військо сприйняло це за поганий знак. Почався безлад. Воїни тікали, залишаючи загиблих&nbsp;— непритаманно для мусульманських звичаїв. Лівий фланг козацько-селянського війська залишився оголеним.

За однією із версій, щоби заспокоїти кримських татар, Хмельницький із писарем [[Іван Виговський|Іваном Виговським]] подалися до ханського табору і наздогнали хана поблизу містечка [[Ямпіль (Шепетівський район)|Ямпіль]], до якого від поля битви майже 90&nbsp;км. При цьому хан затримує і забирає Хмельницького із собою. Козаки залишилися в таборі без проводу. Досі достеменно невідома причина втечі кримських татар. [[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевський]] пише, що Хмельницького кримські татари не силували, він полишив поле битви за власного бажання<ref>{{Cite web |url=http://litopys.org.ua/hrushrus/iur90307.htm |title=М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ III. Стор. 7. |accessdate=1 травня 2015 |archive-date=4 червня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200604215940/http://litopys.org.ua/hrushrus/iur90307.htm }}</ref><ref>Стороженко, І. С. «Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття» [Текст] / Вид-во ДДУ, 1996&nbsp;— Кн. 1 : Воєнні дії 1648—1652&nbsp;рр.&nbsp;— 1996.&nbsp;— 320 с. (252 ст.) ISBN 966-551-004-5</ref>. {{fact2|Польські, козацькі і кримські джерела повідомляють, що затримання ханом Б.Хмельницького, які ні М.Грушевському, ні іншим вченим не вдалося спростувати.|03|06|2020}}

Козаки, які залишилися без гетьмана, застосовують традиційну військову тактику&nbsp;— пересувають уночі табір ближче до болота, огороджують його возами, насипають земляний вал і навіть намагаються атакувати.

[[1 липня]] обидві армії відпочивають. Воєнні дії обмежуються лише перестрілкою. Супротивники збирають трупи вбитих, король посилає за гарматами до [[Броди|Бродів]], а козаки збільшують висоту земляного вала.

[[2 липня]] річпосполитські продовжують обстріл. Козаки відповідають артилерійським вогнем і роблять успішну вилазку.

[[3 липня]] дві тисячі козаків виходять із табору і вибивають противника з пагорбів, де трьома днями раніше розташовувалися кримські татари. Надвечір Конецпольському вдається вибити їх із висот і відтіснити назад до табору.

[[4 липня]]-[[5 липня]] продовжується обстріл укріпленого табору з гармат Речі Посполитої.

[[6 липня]] козаки відправляють до короля послів&nbsp;— полковників миргородського Гладкого, чигиринського [[Михайло Криса|Михайла Крису]] й писаря військового Переяславця.

[[7 липня]] король, залишивши в заручниках полковника Крису (польські й чимало українських істориків стверджують, що Криса добровільно залишився у короля і сам давно шукав нагоди, щоби перейти на бік противника), посилає до взятого в облогу табору листа, де пропонує козакам попрохати вибачення, видати 17 козацьких полковників, булаву Хмельницького, гармати та скласти зброю.

[[8 липня]] замість кропивенського полковника [[Филон Джалалій|Филона Джеджалія]] (Джалалія, Джеджалика) козаки обирають нового гетьмана&nbsp;— [[Матвій Гладкий|Матвія Гладкого]]. Вони відмовляються від умов Речі Посполитої і вимагають дотримання [[Зборівський договір|Зборівського договору]]. Король наказує припинити переговори, готуватися до штурму й посилює артилерійський обстріл.

[[9 липня]] козаки дізнаються, що польний гетьман Лянцкоронський переправився через [[Пляшева|Пляшеву]]. Це загрожує повним оточенням табору, оскільки до цього в козаків було кілька загат через болото, які зв'язували їх із незайнятою супротивником землею. Через них вони поповнювали припаси й доставляли корм коням. Старшини знову відправляють до Яна Казимира нове посольство, але гетьман Потоцький розриває вимоги козаків на очах у короля. Полковник Криса пропонує затопити козацький табір, зробивши на Пляшевій земляну греблю.

[[10 липня]] вінницький полковник [[Іван Богун]], обраний новим гетьманом, приймає рішення відігнати гетьмана Лянцкоронського з правого берега річки. Вночі, навівши з підручних засобів мости через річку Пляшеву, дві тисячі запорожців виходять із табору. Козаки побудували мости на річках,&nbsp;— не шкодуючи ні возів, ні усіляких воєнних знарядь, щоб загатити болота. Деякі джерела стверджують, що запорожці поклали на болота [[спис]]и і перекочувались по них. Чому Богун не попередив інших&nbsp;— невідомо. Польські джерела стверджують: у козацькому таборі починається безлад, багато хто кричать, що Богун покинув усіх напризволяще й утік. Козацькі полки, що залишилися, починають відходити до переправ.

Конецпольський, бачачи, що суперник іде, кидає свою армію на відступаючих і особисто очолює бій. За свідченнями польських істориків, на переправі починається безладдя, мости не витримують, сотні козаків падають у Пляшовець та [[Іква (притока Стиру)|Ікву]], чимало тоне, частина робить спроби прорватися, накинувшись на противника. Більшість козаків намагаються врятуватися вплав через річку й болото, жбурнувши перед цим у воду [[золото]] й [[срібло]], щоби воно не дісталося ворогу.

За польськими джерелами, близько тридцяти тисяч козаків гине в цій битві, але кілька тисяч на чолі з Богуном і усього лише з двома гарматами відходять уночі за [[Пляшева|Пляшеву]]. В останні десятиріччя в історичному заповіднику «Поле Берестецької битви» археологи проводять великі розкопки, і, судячи з багатьох знахідок, кількість загиблих українців значно перебільшена. Так, у межах переправи через Пляшеву, знайдено лише близько сотні останків тих хто переправлявся. Та найвагоміший приклад, що вже через шістдесят днів під [[Біла Церква|Білою Церквою]] знову зібралася потужна армія. Навряд чи Хмельницький зміг би зібрати велике військо лише за два місяці.

[[Файл:Battle of Beresteczko 1651.PNG|center|thumb|450px|<div style='text-align: center;'>Барельєф на саркофазі Яна Казимира із сценами битви під Берестечком (абатство Сен-Жермен, [[Париж]])</div> ]]

== Наслідки битви ==
Річпосполитське командування не зважилося продовжити війну й розпочалися переговори. Внаслідок битви Хмельницький був змушений прийняти зневажливий мир ([[Білоцерківський мирний договір]]), підписаний під Білою Церквою 28 вересня [[1651]]&nbsp;року. За цим договором кількість реєстрового війська зменшувалось до 20 000 осіб, козацьку територію обмежено тільки до [[Київське воєводство|Київського воєводства]], шляхті повернуто її давні володіння, а селяни мали повернутися на панщину.

Однак битва під Берестечком не стала завершенням війни. [[Білоцерківський мирний договір|Білоцерківський договір]], який так і не був затверджений [[Сейм Речі Посполитої|сеймом]], не тривав і року, а [[2 червня]] [[1652]] року відбулась нищівна для війська Речі Посполитої [[Битва під Батогом]].

=== Чисельність сторін та втрати ===
Згідно з польськими історичними джерелами [[XVII століття|XVII]]-[[XVIII століття|XVIII століть]] кількість армії Речі Посполитої була до 300 000 вояків<ref name="brody6">Берестецька битва. Устами… С. 6</ref>. Також є свідчення про те, що поляки мобілізували на війну кожного сьомого підданого держави за свідченням кількості українського козацького війська є твердження одного з учасників битви з боку РП про стотисячне українсько-козацьке військо<ref>Берестецька битва. Устами…&nbsp;— С. 21.</ref>. Сучасні українські академічні дослідження, в середньому подають чисельність козацької армії у 100000, кримської у 30000 (тобто у максимальну її можливу кількість за умови коли в поході бере участь сам [[Хан (титул)|хан]]; хоча в радянській історіографії побутувала думка про те, що чисельність кримського війська, навіть на чолі з ханом ніколи не перевищувала 10000-15000 вояків, а за повідомленнями османського мандрівника [[Евлія Челебі|Евлії Челебі]], свідчення якого, певно, є найбільш правдивими та неупередженими, кількість кримського війська на чолі з ханом не могла бути більшою за 8000-10000 чоловік<ref name="b"/>). Чисельність армії Речі Посполитої оцінюється більшістю сучасних українських істориків у 200000 військових. Ці дані найімовірніше завищені, бо не мають ніяких підтверджень (кількість кавалерії, кількість [[Пікінерні полки|пікінерів]] та [[аркебузири|аркебузирів]]). З іншого боку, за польськими джерелами, сили королівської армії були такими:
* Кіннота&nbsp;— 19 904, з них:
*: [[Реєстрове козацтво|реєстрові козаки]]&nbsp;— 12 255,
*: [[крилаті гусари|гусари]]&nbsp;— 2589,
*: [[рейтари]]&nbsp;— 2050,
*: [[кінні аркебузири]]&nbsp;— 500,
*: [[татарська кіннота]]&nbsp;— 960,
*: [[литовське кінне ополчення]]&nbsp;— 1550,
* Піхота&nbsp;— 13 690, з них:
*: [[польсько-угорськіі піхотні частини]]&nbsp;— 2790,
*: [[піхота німецька]]&nbsp;— 8900,
*: [[драгуни]]&nbsp;— 2000<ref name="tadkor"/>
Крім того, 30-40 тисяч [[Посполите рушення|посполитого рушення]]. Ця чисельність в 74-80 тис. осіб, дуже добре узгоджується з польськими втратами&nbsp;— до 8 тис. осіб, які підірвали бойовий дух війська короля Яна Казимира і спонукали останнього до переговорів (див. вище). А для 200 тисячного війська втрати у 8 тисяч загиблих та поранених, напевно не є переломними і в цілому не впливають на боєздатність всього війська.

Битва закінчилась перемогою війська РП, однак козацьку армію не було розгромлено. Загальноприйнятою є думка, що найбільших своїх втрат, козаки зазнали на переправі через [[Пляшівка (річка)|Пляшівку]] під час виходу з битви. Однак останні наукові дослідження показують, що кількість загиблих козаків в польських історичних джерелах (до 30000 убитими) є значно перебільшеною. [[Археологічні дослідження]], що проводяться в останні десятиліття на місці битви, віднайшли рештки лише близько сотні загиблих під час переправи козаків<ref name="d"/><ref>[http://www.zerkalo-nedeli.com/3000/3150/31488/ Загадки битвы под Берестечком к 350-летию великого сражения] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090618131920/http://www.zerkalo-nedeli.com/3000/3150/31488/ |date=18 червня 2009 }} {{ref-ru}}</ref><ref name="c"/>. Іншим свідченням на користь незначних втрат української армії було те, що Богдан Хмельницький вже за два місяці, зумів зібрати майже стотисячне військо під [[Біла Церква|Білою Церквою]], блокувавши там війська Речі Посполитої і змусивши їх укласти мир, що було б неможливим за умов важких втрат українсько-козацької армії під Берестечком. У радянській історіографії (до початку розкопок на місці битви) була поширена цифра у 10000 загиблих в ході битви козаків.

У радянській/українській історіографії за загальнозручну версію причини поразки козацького війська вважають відступ кримських татар з поля бою, котрі нібито при цьому захопили з собою Богдана Хмельницького.

Битва під Берестечком була найбільшою за усю [[Хмельниччина|Хмельниччину]]. Однією зі складових успіху королівських військ у битві під Берестечком була тактика побудови й ведення бою, що дуже відрізнялася від застосовуваної поляками раніше. Війська були розставлені цього разу незвичним німецьким способом, і [[козаки]] не змогли скористатися досвідом, який вони нагромадили за час попередніх війн. Напевно, всі їх атаки зустрічалися і відбивалися з незвичайною ефективністю.

=== Таємниці битви ===
[[Файл:Надгробный крест с поля Берестецкой битвы, 1651 г., Украина.jpg|200px|мини|справа|Надмогильний хрест з поля Берестецької битви, 1651&nbsp;р. [[Національний музей історії України]], Київ]]
Досі багато тонкощів битви залишається невідомими та незрозумілими. Наприклад, не до кінця відома причина того, що хан Іслам Ґерай III залишив поле бою. Однак історики, в основному, погоджуються, що кримський хан був просто не зацікавлений у посиленні козацької держави (слід врахувати, що така ситуація вже була у [[Зборівська битва (1649)|битві під Зборовом]], та згодом, 1653 року, склалася під [[Битва під Жванцем|Жванцем]]) і, можливо, навіть мав домовленості з польським королем або й із турецьким султаном.

У серпні 1648 року турецький султан був повалений і за кілька днів убитий, тобто в Османській імперії настали смутні часи. Очолив величезну країну 6-річний син Турхан&nbsp;— Мегмед. Зі сходженням на престол Мегмеда Турхан повинна була отримати титул [[валіде]] та інші належні привілеї, проте через її вік&nbsp;— на той час їй було трохи більше двадцяти років (бо народила сина в 15 років)&nbsp;— і недосвідченість, вона була відсторонена від влади [[Кесем Султан]], яка до того часу встигла побувати валіде-регенткою двічі.

Цікаво, що у січні 2019 року нарешті українським вченим було перекладено лист ([[сувій]]) турецького султана [[Мегмед IV|Мегмеда IV]], володаря найпотужнішої на ті часи держави&nbsp;— [[Османська імперія|Османської імперії]] гетьману [[Богдан Хмельницький|Богдану Хмельницькому]], розміром 1,4 х 0,6 метри, який зберігається в [[Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник|Кам'янець-Подільському державному історичному музеї-заповіднику]]. Дев'ятирічний султан (напевно, з допомогою 24-річної матері-султани [[Українці|українського]] походження, яка стала згодом [[валіде]] і [[регент]]ом&nbsp;— [[Хатідже Турхан]], та [[візир]]а) 1651 року, напередодні [[Битва під Берестечком|битви під Берестечком]], звертається до гетьмана як «''до одного з найбільших володарів над народами християнського віросповідання, козацького гетьмана''», де повідомляє, що особисто просив кримського хана [[Іслям III Ґерай|Ісляма III Ґерая]] допомагати Хмельницькому в боротьбі проти Польщі, що в дарунок відправляє гетьману [[Тканина з золота|золототканий]] халат на знак приятельських стосунків.<ref>{{Cite web|title=Український учений розшифрував загадковий лист турецького султана до Хмельницького|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/2624796-ukrainskij-ucenij-rozsifruvav-zagadkovij-list-tureckogo-sultana-do-hmelnickogo.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2021-03-14|language=uk|archive-date=1 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210501110347/https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/2624796-ukrainskij-ucenij-rozsifruvav-zagadkovij-list-tureckogo-sultana-do-hmelnickogo.html}}</ref>

Отже, цілком можливо, що кримський хан міг ослухатися малолітнього султана і покинути з якоїсь причини бій.

Не зовсім зрозуміло, чому Богдан Хмельницький покинув поле бою, забравши з собою [[Іван Виговський|Івана Виговського]], другу після нього людину за посадою у козацькому війську, який міг взяти керівництво. Одні джерела стверджують, що кримські татари прив'язали Хмельницького до коня і пізніше відпустили за великий викуп. Інші говорять, що Хмельницький кинувся наздоганяти кримських татар і був просто затриманий ними. За третьою версією, котру першим&nbsp;— обґрунтувавши фактами&nbsp;— наважився офіційно викласти [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайло Грушевський]], Хмельницький просто покинув поле бою. Однак це видається дуже малоймовірним, оскільки він залишив у таборі знаки влади&nbsp;— [[Булава (клейнод)|булаву]], печатку та інше. Це означало, що він планував повернутись. Окрім того, становище українських військ ще не було непереборним.

Існує й думка, що кримські татари просто не витримали прямої атаки на них [[Гусари (рід кавалерії)|кінноти Речі Посполитої]], бо вже багато десятиліть не наважувалися «ставити чоло» важкій кавалерії Речі Посполитої. Можливо, розрахунок поляків власне і полягав у тому, щоби вдарити по кримських татарах і в такий спосіб змусити їх відступити, а потім таки оточити козацьке військо.

Важко тепер оцінити втрати обох військ після битви. З одного боку, битву вважають трагічною для українського війська. З іншого боку, одразу ж після битви, Хмельницький зібрав нове військо. Очевидно становище поляків теж не було найкращим, тому обидві сторони згодились на перемир'я.

== Кількасот відважних ==

Славетною стала подія, записана [[Станіслав Освенцім|Освєнцімом]] та поширена [[Йоахим Пасторій|Пасторієм]], а новішими часами, з його слів, [[Костомаров Микола Іванович|Костомаровим]]:

{{text|«Одна ватага козацька, зложена з двох або трьох сот козаків,&nbsp;— оповідає Освєнцім&nbsp;, — зробивши засіку на однім острівці, ставила мужній опір так відважно, що Потоцкий велів їм обіцяти життя, коли піддадуться. Але вони не схотіли того прийняти. На знак повного відречення викинули з чересів своїх гроші у воду і так сильно почали відбиватися від наших, що кінець кінцем піхота мусила на них гуртом наступати. А хоч розірвала (їх укріпленнє) і розігнала з острову (з великими власними втратами, як видко з дальше поданої замітки)&nbsp;— але вони уступилися на болота, не хотячи піддатись, так що там їх кожного доводилось добивати. А оден із них, добившися до човна, на очах короля і всього війська дав докази мужності не хлопської! Кілька годин відбивався він із того човна косою, зовсім не зважаючи на стрільбу&nbsp;— котра чи то припадком його не трапляла&nbsp;— чи такий твердий був, що кулі його не брали. Аж оден Мазур із Ціхановецького повіту, розібравшися наголо і по шию бредучи, насамперед косою вдарив, а потім оден салдат пробив посередині пікою або списом і добив його таким чином&nbsp;— на велику потіху і вдоволеннє короля, що довго дивився на сю траґедію»<ref>[http://litopys.org.ua/hrushrus/iur90305.htm М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ III. — С. 5.]</ref>}}

== Вшанування пам'яті ==
* [[Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»]]
* Вулиця Героїв Берестечка у місті [[Рівне]].
* Вулиця Героїв Берестечка у місті [[Стрий]].
* Вулиця Героїв Берестечка у місті [[Сарни]].
* Вулиця Героїв Берестечка у місті [[Костопіль]].

== У літературі ==
* «Берестечко». Історичне оповідання. ([[Островський Олелько]])
* [[Самуель Шимановський]] про Берестецьку битву
* «Берестечко». Історичний роман. [[Ліна Костенко]]
* Згадки у книжці «Таємниця козацької шаблі». Зірка Мензатюк.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Берестецька битва в історії України: Наук. збірник матер. 8-ї Всеукр. наук. краєзн. конфер., присвяченої 350-річчю битви під Берестечком, 16—17 червня 2001&nbsp;р.&nbsp;— Рівне: Ліста, 2001.&nbsp;— 103 с.
* Берестецька битва. Устами літописців, учасників та очевидців.&nbsp;— Броди: Просвіта, 1999
* Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І., Даниленко В. М., Євтух&nbsp;В.&nbsp;Б. Історія України: Навч. посібник / В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій (ред.).&nbsp;— К. : Альтернативи, 1997.&nbsp;— 416 с.
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN 978-966-378-260-7. [https://web.archive.org/web/20130327233724/http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
* {{МСІУ}}
* [[Свєшніков Ігор Кирилович|Свєшніков І. К.]] Битва під Берестечком.&nbsp;— Львів.&nbsp;— 1992.
* [[Ящук Володимир Іванович|Ящук В. І.]] Радивилів. Краєзнавчі матеріали.&nbsp;— Рівне.&nbsp;— 2004.
* Антонович&nbsp;В.&nbsp;Б. Коротка історія Козаччини.&nbsp;— К.: Україна, 2004.&nbsp;— С. 84-85.
* Берестецька битва в історії, літературі та мистецтві: (Наук. збірник).&nbsp;— Рівне, 2001.&nbsp;— 220 с.
* Бойко&nbsp;О.&nbsp;Д. Історія України: Посібник.— К.: Академвидав, 2003.&nbsp;— С. 159.
* Виткалов В. Г., Пономарьова&nbsp;Т.&nbsp;О. Берестецька битва 1651 року мовою документів: За матеріалами наукової спадщини І.&nbsp;К.&nbsp;Свєшнікова: Хрестоматія.&nbsp;— Рівне: РДГУ, 2005.&nbsp;— 404 с.
* Рожко В., Пришляк В., Лотоцький П. та ін. Національний пантеон «Козацькі могили»: Історико-краєзнавчий нарис.&nbsp;— Луцьк: Медіа, 2003.&nbsp;— 544 с.
* Чуприна В. Хмельниччина. 1648—1657&nbsp;рр.&nbsp;— Львів: Світ, 2003.&nbsp;— С. 42-46.
* Метьолкін М. Загадки битви під Берестечком: До 352-річчя великого бою // Волинь.&nbsp;— 2003.&nbsp;— №&nbsp;26.&nbsp;— С.1,7.
* Мицик Ю. Берестецька битва 1651 року очима її учасників // Пам'ять століть.&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 28-36.
* Роль кавалерії у битві під Берестечком // Берестецька битва в історії, літературі та мистецтві: Наук. зб.&nbsp;— Рівне, 2001.&nbsp;— С. 104—111.
* [http://www.medievist.org.ua/2013/10/1652.html Йоахим Пасторій. Війна скіфсько-козацька або Про змову татарів, козаків і простолюду руського проти Польського королівства.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150916155151/http://www.medievist.org.ua/2013/10/1652.html |date=16 вересня 2015 }}
* Згадки у книжці «Таємниця козацької шаблі». Зірка Мензатюк.

== Посилання ==
{{commons|Category:Battle of Berestechko|Битва під Берестечком}}
* [http://litopys.org.ua/hrushrus/iur903.htm М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ III] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141007082203/http://litopys.org.ua/hrushrus/iur903.htm |date=7 жовтня 2014 }}
* [http://berestechko.in.ua/ Неофіційний сайт міста Берестечка] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150630233410/http://berestechko.in.ua/ |date=30 червня 2015 }}
* [http://bitep2005.narod.ru/km2.htm Музей-заповідник «Поле Берестецької битви»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201128020119/http://bitep2005.narod.ru/km2.htm |date=28 листопада 2020 }}
* [http://jasc51.io.com.ua/album43502 Козацькі Могили, с. Пляшева. Фотоальбом 2007 року]
* [https://web.archive.org/web/20090508064240/http://www.art.lutsk.ua/art/berestezko/tkt6.htm Берестечко й Батіг. Історія українського війська. Частина ІІ :: Запорозьке Військо. Іван Крипякевич…>>>]
* [https://web.archive.org/web/20090508064246/http://www.art.lutsk.ua/art/berestezko/tkt8.htm Загадки битви під Берестечком до 350-річчя великого бою. Микола Метьолкін]
* [https://web.archive.org/web/20050425205006/http://art.lutsk.ua/art/berestezko/tkt7.htm Берестечко і Білоцерківський трактат 28-ІХ 1651. М.Грушевський. Історія України-Руси. ТОМ IX. ІІІ. ….>>>]
* [http://libr.rv.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=58 355-річниця битви під Берестечком] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080408181345/http://www.libr.rv.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=58 |date=8 квітня 2008 }}
* [http://svoboda006.narod.ru/svi.htm Подих минувшини. Ігор Свєшніков] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110828031351/http://svoboda006.narod.ru/svi.htm |date=28 серпня 2011 }}
* [http://bitep2005.narod.ru/radyvyliv.index.htm Сайт про Радивилів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070209093435/http://bitep2005.narod.ru/radyvyliv.index.htm |date=9 лютого 2007 }}
* [https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-57651619 Битва під Берестечком: як поразка козаків, яку прославляла Москва, об'єднала українців] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210702093822/https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-57651619 |date=2 липня 2021 }} [[BBC News]]
* [https://youtu.be/397L7AE4pcE Козацькі могили&nbsp;— мавзолей «запорозьких кіборгів»]

{{Хмельниччина}}
{{Історія України}}

[[Категорія:Битви Хмельниччини]]
[[Категорія:Польсько-козацькі битви]]
[[Категорія:Битви польсько-татарських війн]]
[[Категорія:Битви у Волинській області]]
[[Категорія:Берестечко]]
[[Категорія:1651 в Україні]]
[[Категорія:Події 28 червня]]
[[Категорія:Червень 1651]]
[[Категорія:конфлікти в 1651]]
[[Категорія:Битви 1651]]