Перегляд вихідного коду сторінки Володимир (Репта)

{{помилки|дата=вересень 2020}}
{{Науковець 
| ім'я             = Володимир Репта
| зображення       = Володимир Репта.jpg
| дата народження  = 22.12.1841
| місце народження =с. [[Банилів]] ([[Буковина]], [[Австрійська імперія]]) (тепер – [[Вижницький район|Вижницького району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]])
| дата смерті = 21.4.1926
| місце смерті =[[Чернівці]], [[Румунія]]
| резиденція = 
| громадянство = {{AUT-HUN}}
| галузь =[[педагогіка]]
| заклад = [[Чернівецький державний університет|Чернівецький університет імені Франца Йосифа]]
| Alma Mater =[[Віденський університет]]
| відомий через =як [[церковний діяч]], [[митрополит]], [[педагог]], [[ректор]] [[Чернівецький державний університет|Чернівецького університету]]
| звання = [[професор]]
| ступінь =
| учні =
| нагороди =
| примітки =
}}
'''Володимир Репта''' ([[22 грудня]] [[1841]], село [[Банилів]] ([[Буковина]], [[Австрійська імперія]]) (тепер&nbsp;— [[Вижницький район|Вижницького району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]])&nbsp;— [[21 квітня]] [[1926]], [[Чернівці]], [[Румунія]])&nbsp;— [[церковний діяч]], [[митрополит]] [[Буковина|Буковини]] і [[Далмація|Далмації]], [[педагог]], [[ректор]] [[Чернівецький університет|Чернівецького університету]]

== Біографія ==
'''Володимир Репта''' (мирське ім'я&nbsp;— Василь) народився [[22 грудня]] [[1841]] року в с. [[Банилів]] (над Черемошем, тепер&nbsp;— [[Вижницький район|Вижницького району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]]) в багатій сім'ї. <br/>
Гімназійну та [[богослов]]ську освіту отримав у м. [[Чернівці]].<br/>
Для удосконалення в науках та підготовки до [[професор]]ської діяльності він був направлений на навчання за кошти [[Релігійний фонд|Релігійного фонду]] до [[Віденський університет|Віденського]], [[Боннський університет|Боннського]], [[Мюнхенський університет|Мюнхенського]] та [[Цюріхський університет|Цюріхського університетів]].<br/>
В [[1872]] році, після закінчення навчання та повернення на [[Буковина|Буковину]], стає інспектором [[Чернівецька духовна семінарія|Чернівецької духовної семінарії]].<br/>
В [[1873]] році В. Репті присвоєно звання [[професор]]а кафедри Священного писання ([[Новий Заповіт|Нового Заповіту]]). З [[1875]] року він призначений почесним професором [[богослов]]ського [[факультет]]у [[Чернівецький державний університет|Чернівецького університету]]. За роки роботи в університеті стає [[Декан (посада)|декан]]ом богословського факультету, а в [[1883]]–[[1884]] навчальному році&nbsp;— [[ректор]]ом.<br/>
З [[1876]] по [[1895]] рік&nbsp;— інспектор народних шкіл у Чернівцях, а [[16 лютого]] [[1896]] року отримує [[сан]] [[архімандрит]]а, стає радником [[консисторія|консисторії]] та [[вікарій|генеральним вікарієм]] [[Буковинська митрополія|Буковинської митрополії]].<br/>
З [[4 жовтня]] [[1902]] року, після смерті митрополита [[Аркадій Чуперкович|А. Чуперковича]]&nbsp;— [[Митрополити Буковинські|митрополит Буковини]]. Спочатку, за національністю вважав себе українцем, але щодалі, то більше прихилявся у бік румунів, і через це українцям часто доводилося добиватися рівноправності на церковному полі .<br/>
З початком урядування нового митрополита видано розпорядження, щоб усі написи в [[резиденція|резиденції]] і консисторії були румунською і українською мовами.<br/>
Під тиском крайового управління митрополит був змушений прийняти на початку [[1903]] року українську депутацію, яка поставила вимоги: в усіх громадах з українським населенням призначати тільки українських священиків, для підготовки кадрів українських священиків виділити десять стипендій, на посаду консисторського архімандрита призначати українця. Однак відповідь митрополита на всі три вимоги була негативна і викликала повне розчарування. Важливим кроком на шляху до вирішення церковного питання стала поїздка української делегації у складі [[Василько Микола Миколайович|М. Василька]], [[Пігуляк Єротей Григорович|Є. Пігуляка]], [[Семака Ілля|І. Семаки]], [[Т. Левицького]], [[А. Клима]] до [[імператор]]а.<br/>
[[29 березня]] [[1906]] року вони подали [[петиція|петицію]] про кривди, яких зазнають українці-русини у православній церкві на Буковині, та просили імператора призначити українцям окремого єпископа.<br/>
В [[1906]] році В. Репта здійснив поїздку по селах [[Кіцманський район|Кіцманського повіту]]. Він надіявся на урочисту зустріч. Але замість цього в багатьох селах йому вручали петиції і не виявляли очікуваної пошани. В одній з петицій вказувалось: «Православний народ терпить в багатьох руських селах у своїй православній церкві тяжкі кривди. Багато душпастирів або не вміють, або не хочуть знати руської мови, скасовують по руських парафіях руське богослужіння, ведуть [[Служба Божа|Службу Божу]] на незрозумілій для нас [[Волощина|волоській]] мові<ref>Тут мається на увазі [[церковнослов'янська мова]] (румунський різновид староболгарської мови), яка залишалася на територіях, які ввійшли до складу утвореної в кінці 19-го століття держави Румунія (в тому числі Волощина) офіційною мовою церкви та державного діловодства.</ref>».<br/>
«Товариство руських православних священиків» намагалося взяти на себе ініціативу в реформуванні церкви. В [[1909]] році воно склало проект поділу консисторії на дві частини і подало його на розгляд митрополита Володимира (Репти) та міністерства культів і освіти. На чолі кожної секції мав би стояти архімандрит або вікарний єпископ. Над обома консисторіями мав би бути митрополит, який почергово призначався з українців і румунів. На сесії сейму (кінець 1912-початок 1913)р.) [[Аурел Ончул|А. Ончул]] вніс пропозицію про реорганізацію церковного питання. Суть її зводилась до того, щоб перш за все унормувати автономні права православної церкви краю. Хоча церковне питання не було розв'язано до кінця, зміни, які відбулися на початку ХХ ст., показували, що при належній організації та цілеспрямованості можна досягти належних результатів, використовуючи демократичні засади австрійської конституції. Фактично, внаслідок 39-літньої боротьби, українці добились [[паритет]]у в церкві. Все це мало велике значення для формування [[національна свідомість|національної свідомості]], згуртування українців у боротьбі за свої законні права.<br/>
Під час окупації Буковини російськими військами восени [[1914]] року митрополит Буковини й Далмації Репта з консисторією та духовенством залишилися на своїх місцях і виконували свої душпастирські обов'язки .<br/>
Володимир Репта видав указ духовенству молитися за російського царя й перемогу російських військ. Тому, коли австрійці звільнили Буковину від російських військ, митрополита й консисторію вивезли спочатку в [[Прага|Прагу]], а потім у [[Відень]], де після розгляду справи В. Репта відправили за штат

Після закінчення війни і розвалу Австро-Угорської імперії Буковину в [[1918]] році анексувала [[Румунія]], а митрополит Володимир знову очолив митрополію. Настала доба ще більших утисків українців і насильної їх румунізації. Першим кроком румунської влади в Буковинській Православній Церкві було усунення єпископів&nbsp;— номінантів [[Тимінський Тарас|Тараса Тимінського]] та І. Воробкевича, і повернення В.Репті всіх прав митрополита Буковини. Тим часом у консисторії знову засіли радники австрійських часів. Таким чином, від самого початку, і за весь час румунської окупації Буковини українці вже не мали ні одного радника в консисторії, а вже те, що так тяжко здобули за останніх 40 років, втратили протягом короткого часу . Перш за все було запроваджено румунську мову в консисторії, в парафіяльних урядах та в школах (1921—1922&nbsp;рр.). Пізніше, у [[1925]] року вийшло розпорядження, щоб Богослужіння відбувалися пів-на-пів, по-слов'янськи і по-румунськи, чого, однак, українське духовенство не виконувало .<br/>
В [[1925]] році В. Репта вийшов на пенсію.<br/>
Помер В. Репта [[21 квітня]] [[1926]] року і був похований в [[архієрейська гробниця|архієрейській гробниці]] на міському кладовищі в Чернівцях.

== Публікації ==
В. Репта&nbsp;— автор багатьох наукових праць (в основному&nbsp;— на релігійну тематику), серед яких:<br/>
* «Психологія в її значенні для діяльності, виховання і побудови релігійного життя» (1838), * «Релігійні звичаї, традиції та манери в їхньому значенні для розвитку культури» (1888),
* «П'ятнадцятий вісник про стан державних шкіл і народних шкіл крайового міста Чернівці» (1889).

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* Заполовський В. Митрополит Володимир фон Репта // Чернівці і чернівчани. - 1999. - 20 травня.
*''Юсов С. Л.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Repta_V Репта Володимир де] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161129150013/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Repta_V |date=29 листопада 2016 }} // {{ЕІУ|9|175}}
* Буковина. Визначні постаті: 1875—1919 (Біографічний довідник)/ Автор-упор. О.&nbsp;М.&nbsp;Павлюк.- Чернівці: Золоті литаври, 2000.- 252 с.
* [https://web.archive.org/web/20170424171406/http://bukportret.info/index.php/vizhnitskij-rajon/baniliv/dukhovnist Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області]
* [http://books.google.com.ua/books?id=lx_-8b-5zksC&pg=PA1102&lpg=PA1102&dq=Володимир+Репта&source=bl&ots=qIDm6sEJqt&sig=Gh90pY_461d3sYZelQm6VPPg9X4&hl=ru&sa=X&ei=daLdUJ7ZPMzEtAat94GQDQ&ved=0CFQQ6AEwBQ#v=onepage&q=Володимир%20Репта&f=false Олександр Добржанський, Володимир Старик. Хочемо до України!]
* Володимир (Репта) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Володимир_(Репта)
* [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Repta_V Інститут історії України НАН України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160307205153/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Repta_V |date=7 березня 2016 }}

{{DEFAULTSORT:Репта Володимир}}
[[Категорія:Уродженці Вижницького району]]
[[Категорія:Буковинські митрополити]]
[[Категорія:Педагоги]]
[[Категорія:Науковці Чернівецького університету]]
[[Категорія:Випускники Віденського університету]]
[[Категорія:Ректори Чернівецького університету]]
[[Категорія:Громадські діячі Чернівців]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Персоналії:Герцогство Буковина]]
[[Категорія:Посли Буковинського сейму]]
[[Категорія:Члени Палати панів Імперської Ради]]