Перегляд вихідного коду сторінки Всеросійський союз міст

'''Союз Міст, Всеросійський союз міст допомоги пораненим та хворим'''&nbsp;— впливове громадське об'єднання доброчинного характеру, створене 8—9 серпня 1914 в Москві на Всеросійському з'їзді представників міст для допомоги армії в питаннях організації тилу. Виконавчим органом Союзу міст був Головний комітет, до складу якого ввійшли міські голови й уповноважені Москви, Санкт-Петербурга та багатьох губернських міст, у тому числі й українських. Провідну роль у Союзі міст відігравала ліберальна міська буржуазія на чолі з представниками [[Конституційно-демократична партія (Росія)|Конституційно-демократичної партії]], які впливали на його політику від початку заснування. 14 вересня 1914 головноуповноваженим Союзу міст став московський міський голова, відомий підприємець [[Челноков Михайло Васильович|Михайло Челноков]].

== 1914 ==
16 серпня 1914 Союз міст був визнаний офіційно, і, згідно з указом, у своїй діяльності він мав підпорядковуватися військовому міністерству та Російському товариству [[Червоний Хрест|Червоного Хреста]]. Вбачаючи можливість політичного впливу нового об'єднання на суспільство, уряд спочатку дозволив союзу займатися допомогою хворим та пораненим фронтовикам лише у внутрішніх губерніях імперії, що передбачало евакуацію солдатів і офіцерів із подальшим їх лікуванням у тилових медичних закладах, участь у забезпеченні армії ліками, перев'язочними матеріалами, інструментарієм, провізією та ін.

== 1915 ==
Із 1915 за значної фінансової підтримки держави в умовах складного становища на фронті Союз міст розширив коло своєї діяльності: спрямував зусилля на різнобічну допомогу військовослужбовцям у районі бойових дій, на облаштування, лікування та забезпечення роботою біженців у прифронтовій смузі та в тилу, влаштовував притулки для дітей-сиріт, здійснював санітарно-епідемічні заходи серед військових і цивільного населення, організовував ремонтні та виробничі майстерні, окопні роботи, узявся за виконання підрядів із забезпечення армії предметами першої необхідності, опікувався скаліченими фронтовиками та інше.

За своєю структурою, загальним спрямуванням і завданнями роботи Союз міст був спорідненим із [[Земський союз|Земським союзом]]. У червні 1915 було створено об'єднаний Головний комітет земського й міського союзів із забезпечення армії&nbsp;— Земгор, який став впливовою політичною організацією ліберального напряму. Фактично Земгор, що об'єднав переважно дрібну промисловість місцевого значення, став важливою допоміжною організацією у виконанні замовлень для армії на предмети інтендантського забезпечення. Склавшись у завершеному вигляді до осені 1915, він разом із воєнно-промисловими комітетами почав виконувати функції з мобілізації промисловості й організації виконання державних замовлень. У серпні 1915, із початком інтенсивного руху біженців, Земський союз і Союз міст заснували Об'єднаний комітет з улаштування біженців (Собеж).

На місцях Головному комітету Союзу міст підпорядковувалися міські й обласні комітети, які спиралися у своїй діяльності на міські думи. Міські комітети Союзу міст виникли переважно з комітетів або виконавчих комісій, організованих з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]] при міських органах [[самоврядування]] з метою надання допомоги хворим і пораненим воїнам. Як правило, вони складалися не тільки з міських гласних, членів управи, а й із представників широкого кола громадськості, зокрема й тих осіб, котрі не мали необхідного [[Майновий ценз|майнового цензу]].

== 1916 ==
До березня 1916 всього в [[Російська імперія|Російській імперії]] в губернських та повітових містах було засновано 273 комітети Союзу міст. В [[Українські губернії в Російській Імперії|українських губерніях]] у цей час разом з обласними комітетами функціонували 58 комітетів союзу, а кількість міст, які приєдналися до нього, становила 83 центри&nbsp;— 9 губернських і 74 повітових.

Середньою ланкою між Головним комітетом та міськими комітетами Союзу міст у губернських і повітових центрах були обласні комітети, які об'єднували міські комітети, що входили до складу окремої евакуаційної області. З 11-ти обласних комітетів Союзу міст в Україні функціонували три: Катеринославський, Київський і Харківський.

Для керівництва закладами союзу в діючій армії та в місцевостях, наближених до районів бойових дій, були створені особливі фронтові комітети у складі уповноважених Головного комітету, представників місцевих органів самоврядування, громадських організацій та установ. Фронтові комітети були мілітаризовані, їхні співробітники носили військові [[Однострій|однострої]] та зброю. У своїй діяльності на фронті, крім загальних директив уповноважених, вони підлягали військовій владі. Управління Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту до літа 1915 перебувало у [[Львів|Львові]], а потім&nbsp;— у [[Київ|Києві]].

Серед підрозділів союзу найбільшого розмаху на українських землях набула діяльність Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту. Наприкінці 1916 йому підпорядковувалися 36 гос-піталів і лікарень, 33 амбулаторії, 13 перев'язочних пунктів, 3 військово-санітарні поїзди, 23 стоматологічні кабінети, 19 епідемічних загонів, 29 дезінфекційних і 77 харчувальних пунктів, 21 дитячий притулок, 16 майстерень та більше двох сотень інших закладів на фронті та в тилу. Усього&nbsp;— 592 заклади.

Із літа 1916 в [[Галичина|Галичині]] працівники Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту взялися за організацію навчання дітей українською мовою. Завдяки зусиллям комітетів Союзу міст і Земського союзу Південно-Західного фронту (особливо тісною була їхня співпраця саме у справі українського шкільництва) упродовж 2-ї пол. 1916 вдалося майже повністю відновити початкову освіту рідною мовою в цьому окупованому російськими військами краї. Комітет Союзу міст Південно-Західного фронту відчутно впливав у справі ставлення до українського питання на Головний комітет союзу, який ухвалював постанови в прихильному до українства дусі.

Як і в Земському союзі, основний кістяк комітетів Союзу міст в Україні становили місцеві громадські діячі, працівники міського самоврядування. Багато з них, починаючи з рядових співробітників комітетів Союзу міст, проходили на службі в союзі практику організаційної та адміністративної роботи. У керівних органах комітетів цього об'єднання працювали чимало майбутніх діячів [[Українська революція 1917—1921|Української революції 1917—1921]]. Уже 1915 Комітет '''С.м.''' Південно-Західного фронту виразно набув українського характеру, його керівний склад відзначався широким представництвом від політичних та громадських організацій краю. Зокрема, з осені 1915 його очолював відомий український громадсько-політичний і культурний діяч барон [[Штейнгель Федір Рудольфович|Ф.Штейнгель]]. Уповноваженим Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту, керівником відділу харчування й допомоги постраждалому від війни населенню був [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитро Дорошенко]], відділу постачання&nbsp;— [[Ніковський Андрій Васильович|Андрій Ніковський]], уповноваженим Комітету при штабі 8-ї армії&nbsp;— [[В'язлов Андрій Григорович|Андрій В'язлов]], керівником аптекарського відділу&nbsp;— Г. Литвак, санітарно-технічного&nbsp;— Б. Шингарьов. Членами комітету були: [[Біляшівський Микола Федотович|Микола Біляшівський]], [[Матушевський Федір Павлович|Федір Матушевський]], [[Леонтович Володимир Михайлович|Володимир Леонтович]], [[Красковський Іван Гнатович|Іван Красковський]], [[Уляницький Володимир Антонович|Володимир Уляницький]] та інші відомі українські діячі.

== 1917 ==
Союз міст перебував в опозиції до самодержавного уряду. Його представники були активними членами [[Прогресивний блок|Прогресивного блоку]], створеного в серпні 1915. Після падіння самодержавства Союз міст став опорою [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]] в державному керівництві. Йому були надані широкі повноваження й права. У травні 1917 уряд затвердив рішення про об'єднання паралельно працюючих на європейському [[Театр воєнних дій|театрі воєнних дій]] громадських організацій&nbsp;— Всеросійського земського союзу, Всеросійського союзу міст та Російського товариства Червоного Хреста, що вказувало на «одержавлення» громадських структур буржуазії в нових політичних умовах.

Чимало представників Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту з падінням монархії в лютому 1917 посіли ключові посади в багатьох місцевих органах управління. Так, Ф. Штейнгель був обраний головою Київського виконавчого комітету, до якого навесні перейшла вся влада в місті. А. В'язлов став волинським губернським комісаром Тимчасового уряду, а Д. Дорошенко&nbsp;— заступником київського губернського комісара.

== 1918 ==
Зі встановленням [[Більшовики|більшовицької]] влади діяльність Союзу міст почала згортатися. У липні 1918 за декретом [[Рада народних комісарів|РНК]] союз був ліквідований, а його майно передано [[Вища рада народного господарства|Вищій раді народного господарства]] та її місцевим органам. Зі свого боку [[Рада народних міністрів УНР|Рада народних міністрів Української Народної Республіки]] у квітні 1918 ухвалила рішення про ліквідацію міських і обласних комітетів та Комітету Союзу міст Південно-Західного фронту.

== Джерела та література ==
* ''Донік О. М.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Soiuzy_zemstv Союз Міст&nbsp;— громадське об'єднання] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160418152042/http://history.org.ua/?termin=Soiuzy_zemstv |date=18 квітня 2016 }} // {{ЕІУ|9|736}}
[[Категорія:Організації Російської імперії]]
[[Категорія:засновані 1914]]