Перегляд вихідного коду сторінки Оґанесон

{{Хімічний елемент|Оґанесон (Og)<!--Назва-->|<!--Атомний номер-->118|<!-- Зовнішній вигляд-->тверде тіло (за розрахунками)<ref name=Nash2005/>|<!--Атомна маса-->294|<!--Радіус атома-->|<!--Енергія іонізації-->839.4<ref name=Haire/> або 1563.1|<!--Електронна конфігурація-->[Rn] 5f<sup>14</sup> 6d<sup>10</sup> 7s<sup>2</sup> 7p<sup>6</sup><ref name=Nash2005>{{cite journal
|title=Atomic and Molecular Properties of Elements 112, 114, and 118|first=Clinton S. |last=Nash|journal=Journal of Physical Chemistry A|year=2005|volume=109|issue=15|pages=3493–3500|doi=10.1021/jp050736o|pmid=16833687}}</ref><ref name=Haire/>|<!--Ковалентний радіус-->157|<!--Радіус іона-->|<!--Електровід'ємність-->|<!--Електродний потенціал-->|<!--Степені окислення-->−1,<ref name=Haire/> 0, +1, +2, +4, +6<ref name=Haire>{{cite book| title=The Chemistry of the Actinide and Transactinide Elements| editor1-last=Morss|editor2-first=Norman M.| editor2-last=Edelstein| editor3-last=Fuger|editor3-first=Jean| last1=Hoffman|first1=Darleane C.|authorlink1=Дарлін Гоффман |last2=Lee |first2=Diana M. |last3=Pershina |first3=Valeria |chapter=Transactinides and the future elements| publisher= [[Springer Science+Business Media]]| year=2006| isbn=1-4020-3555-1| location=Dordrecht, The Netherlands| edition=3rd| ref=CITEREFHaire2006}}</ref> (за розрахунками)|<!--Густина-->4.9–5.1 г/см<sup>3</sup><ref name="B&K">{{cite journal|last1=Bonchev |first1=Danail |last2=Kamenska |first2=Verginia |year=1981 |title=Predicting the Properties of the 113–120 Transactinide Elements |journal=Journal of Physical Chemistry |volume=85 |issue=9 |pages=1177–1186 |publisher=American Chemical Society|doi=10.1021/j150609a021|url=http://www.researchgate.net/publication/239657207_Predicting_the_properties_of_the_113_to_120_transactinide_elements }}</ref>|<!-- Питома теплоємність-->|<!--Теплопровідність-->|<!--Температура плавлення-->|<!--Теплота плавлення -->23.5 кДж·моль|<!--Температура кипіння-->350±30 K, 80±30 °C, 170±50 °F<ref name=Nash2005/>|<!--Теплота випаровування-->19.4 кДж·моль|<!--Молярний об'єм-->|<!--Структура решітки-->|<!--Період решітки-->|<!--Відношення c/a-->|<!--Температура Дебая-->}}

'''Оґанесон'''<ref name=ДСТУ>{{ДСТУ 2439:2018|с=4}}</ref> або '''Оганесон'''<ref>[https://vue.gov.ua/Оганесон ВУЕ]</ref> (Og)&nbsp;— {{Не перекладено|Трансактиноїдні елементи|трансактиноїдний|en|Transactinide element}} [[хімічний елемент]]. Уперше синтезований 2002 року командою американських і російських науковців в [[Об'єднаний інститут ядерних досліджень|Об'єднаному інституті ядерних досліджень]]. У [[Періодична система хімічних елементів|періодичній системі]] елемент має [[Атомний номер|порядковий номер]] 118 і є також відомим як {{Не перекладено|Передбачені Менделєєвим елементи|ека-радон|en|Mendeleev's predicted elements}}. У грудні 2015 елемент визнала {{Не перекладено|Об'єднана робоча група IUPAC та IUPAP|об'єднана робоча група|en|IUPAC/IUPAP Joint Working Party}} міжнародних наукових організацій [[IUPAC]] та {{Не перекладено|IUPAP||en|International Union of Pure and Applied Physics}}. Офіційно назву елемент одержав 28 листопада 2016 року. Вона слідує традиції найменування елементів на честь науковців, беручи початок від прізвища фізика-ядерника [[Оганесян Юрій Цолакович|Юрія Оганесяна]], котрий відіграв провідну роль у відкритті найважчих елементів періодичної системи. Оганесон разом із [[Сіборгій|сіборґієм]] є єдиними хімічними елементами, названими на честь живих на час найменування осіб. 

Оганесон є найважчим відомим хімічним елементом у періодичній системі, який був створений в лабораторних умовах<ref>[https://newsyou.info/2023/05/yakij-naspravdi-najvazhchij-ximichnij-element-u-vsesviti-vse-ne-tak-prosto Який насправді найважчий хімічний елемент у Всесвіті: все не так просто. 23.05.2023, 23:45]</ref>. [[Радіоактивність|Радіоактивний]] атом оганесону дуже нестабільний, тому з 2005 року виявили лише чотири атоми ізотопу <sup>294</sup>Og. Хоч і не вдалось докладно експериментально дослідити властивості елемента та його можливі [[Хімічна сполука|сполуки]], теоретичні обрахунки ознаменувались багатьма передбаченнями, зокрема й декількома несподіваними. Наприклад, хоч оганесон і є елементом вісімнадцятої групи, існують істотні шанси, що він не є [[Благородні гази|інертним газом]] на відміну від решти елементів цієї групи. Раніше вважалось, що оганесон має газоподібний стан за [[Нормальні умови|нормальних умов]], але наразі вважається, що він [[Тверде тіло|твердий]] відповідно до [[Релятивістська квантова хімія|релятивістських ефектів]]. У періодичній системі оганесон розміщується у [[Блок періодичної системи|''p''-блоці]] і є останнім елементом [[Період періодичної системи|7-го періоду]].

== Історія ==
: ''Див. також: [[Хронологія відкриття хімічних елементів]]''

=== Перші передбачення ===
Данський фізик [[Нільс Бор]] першим серйозно розважив щодо можливості одержання елемента з атомним числом 118, зазначаючи 1922 року, що такий елемент посів би місце під [[радон]]ом у періодичній системі елементів і був би найважчим із [[Благородні гази|благородних газів]]. Відтак 1965 року {{Не перекладено|Аристід фон Ґроссе||de|Aristid von Grosse}} у своїй статті описав можливі характеристики 118-го елемента. Ці передбачення були навдивовижу ранніми, позаяк 1922 року люди ще не вміли штучно створювати хімічні елементи, а 1965 року ще не було створено потужного наукового підґрунтя для [[Острів стабільності|острову стабільності]]. З часу Борового передбачення минуло вісімдесят років до дня успішного синтезу оганесону, однак досі не досліджені хімічні властивості елемента не дають зробити висновок, чи поводить він себе як важчий родич [[радон]]у.

=== Невдалі спроби синтезу ===
Наприкінці 1998 року польський фізик {{Не перекладено|Роберт Смоланчук||en|Robert Smolańczuk}} опублікував свої розрахунки щодо злиття атомних ядер при синтезі {{Не перекладено|Трансактиноїдні елементи|надважких елементів|en|Transactinide element}}, зокрема оганесону. Його розрахунки припускали можливість синтезу оганесону унаслідок реакції [[Свинець|свинцю]] та [[криптон]]у за ретельно керованих умов.

1999 року дослідники з [[Національна лабораторія ім. Лоуренса в Берклі|Національної лабораторії ім. Лоуренса]] використали ці розрахунки та оголосили про відкриття [[Ліверморій|116-го]] й 118-го елементів в статті, опублікованій у журналі «''[[Physical Review Letters]]»'', а невдовзі результати були опубліковані і в журналі «''[[Science]]''». Дослідники повідомили, що здійснили таку [[Ядерна реакція|реакцію]]:

<math>\,^{86}_{36}\mathrm{Kr} + \,^{208}_{82}\mathrm{Pb} \, \to \,{}^{293}_{118}\mathrm{Og} +\; ^1_0\mathrm{n} \; </math>

Наступного року вони відмовились від своїх слів після того, як дослідники з їхньої й інших лабораторій не змогли підтвердити результати. У червні 2002 року керівник лабораторії повідомив, що оголошення про відкриття нових елементів ґрунтувались на даних, сфабрикованих основним автором статті {{Не перекладено|Віктор Нінов|Віктором Ніновим|en|Victor Ninov}}.

=== Звіти про відкриття ===
Перший розпад атомів оганесону спостерігали 2002 року в [[Об'єднаний інститут ядерних досліджень|Об'єднаному інституті ядерних досліджень]] у російській [[Дубна|Дубні]]. У складі команди дослідників, очолюваної [[Оганесян Юрій Цолакович|Юрієм Оганесяном]], були й американські науковці із [[Ліверморська національна лабораторія|Ліверморської національної лабораторії]]. 9 жовтня 2006 року дослідники оголосили, що вони непрямим способом виявили три або чотири ядра оганесону-294 (один або два 2002 року та ще два 2005), що утворились унаслідок ядерної реакції йонів [[Каліфорній|каліфорнію-249]] і {{Не перекладено|Кальцій-48|кальцію-48|en|Calcium-48}}:

<math>\,^{249}_{98}\mathrm{Cf} + \,^{48}_{20}\mathrm{Ca} \, \to \,{}^{294}_{118}\mathrm{Og} + 3 \; ^1_0\mathrm{n} \; </math>
[[Файл:Oganesson-294 nuclear.svg|ліворуч|міні|202x202пкс|Шлях [[Радіоактивність|радіоактивного розпаду]] [[Ізотопи|ізотопу]] оганесону-294. Показано {{Не перекладено|Енергія розпаду|енергію розпаду|en|Decay energy}} та [[період напіврозпаду]] для [[Радіоактивні ряди|материнського]] та кожного {{Не перекладено|Продукт розпаду|дочірнього ізотопу|en|Decay product}}. Фракція атомів, що підлягають [[Спонтанний поділ|спонтанному поділу]] (SF), подана зеленим.]]
2011 року [[IUPAC]] оцінила офіційні результати співпраці дослідників із Дубни та Лівермора, що були оголошені 17 жовтня 2006 року, зазначивши, що вони не відповідають критеріям для визнання відкриття.

Через надзвичайно низьку ймовірність успіху реакції [[Ядерний синтез|ядерного синтезу]] ([[Поперечний переріз реакції|поперечний переріз ядерної реакції]] становить від 0,3 до 0,6 [[Барн|барнів]] або ж (3–6)×10<sup>−41</sup>&nbsp;м<sup>2</sup>) експеримент тривав чотири місяці і затребував пучка з 4×10<sup>19</sup> іонів кальцію для реакції з [[Каліфорній|каліфорнієвою]] мішенню, що і призвело до першого зареєстрованого синтезу оганесону. Дослідники були впевненими, що ці результати не були [[Хибно позитивний результат|хибно позитивними]], оскільки шанс на це, як вони оцінювали, був меншим, ніж 1 до 100 000.

Під час експериментів дослідники спостерігали [[альфа-розпад]] трьох атомів оганесону та, як припускається, [[спонтанний поділ]] четвертого атома. Відповідно до обчислень період напіврозпаду оганесону становить 0,89 мс&nbsp;— <sup>294</sup>Og розпадається до <sup>290</sup>[[Ліверморій|Lv]] шляхом альфа-розпаду. Позаяк до обрахунку брались лише дані з розпадів трьох атомів, обчислена величина періоду напіврозпаду має широкі межі невизначеності&nbsp;— {{val|0.89|+1.07|-0.31|u=мс}}.

<math>\,^{294}_{118}\mathrm{Og}\, \to \,{}^{290}_{116}\mathrm{Lv} + {}^{4}_{2}\mathrm{He} </math>

Ідентифікація ядер <sup>294</sup>Og виконувалась шляхом створення {{Не перекладено|Продукт розпаду|дочірнього ядра|en|Decay product}} <sup>290</sup>Lv шляхом бомбардування <sup>290</sup>[[Кюрій|Cm]] йонами <sup>290</sup>[[Кальцій|Ca]]

<math>\,^{245}_{96}\mathrm{Cm} + \,^{48}_{20}\mathrm{Ca} \, \to \,{}^{290}_{116}\mathrm{Lv} + 3 \; ^1_0\mathrm{n} \; </math>

та чи збігається радіоактивний розпад <sup>290</sup>Lv із [[Радіоактивні ряди|радіоактивним рядом]] ядер <sup>294</sup>Og. Дочірнє ядро <sup>290</sup>Lv є надзвичайно нестабільним із [[Час життя|часом життя]] 14 мс, розпадаючись до <sup>286</sup>[[Флеровій|Fl]], що відтак може [[Спонтанний поділ|спонтанно поділитись]] або ж [[Альфа-розпад|розпастись альфа-шляхом]] до <sup>282</sup>[[Коперницій|Cn]], що потому спонтанно поділиться.

=== Підтвердження ===
У грудні 2015 року {{Не перекладено|Об'єднана робоча група IUPAC та IUPAP|об'єднана робоча група|en|IUPAC/IUPAP Joint Working Party}} [[IUPAC|Міжнародного союзу експериментальної та прикладної хімії]] (IUPAC) та {{Не перекладено|IUPAP|Міжнародного союзу експериментальної та прикладної фізики|en|International Union of Pure and Applied Physics}} (IUPAP) визнали відкриття хімічного елемента та встановили пріоритет цього відкриття за командою дослідників із Дубни та Лівермора.

=== Найменування ===
[[Файл:Dubna House Scientiests.JPG|міні|292x292пкс|Фасад [[Об'єднаний інститут ядерних досліджень|Об'єднаного інституту ядерних досліджень]] у [[Дубна|Дубні]], де і було здійснено синтез Оганесону.]]
Відповідно до {{Не перекладено|Передбачені Менделєєвим елементи|Менделєєвської номенклатури для неназваних і невідкритих елементів|en|Mendeleev's predicted elements}} оганесон також називають ''ека-радоном'' (до 1960&nbsp;— ''ека-еманація'', [[Еманація (хімія)|еманація]] є старою назвою [[радон]]у). 1979 року IUPAC надала ще не відкритому елементові {{Не перекладено|Систематична назва елемента|систематичну|en|Systematic element name}} [[Екземплифікант|тимчасову назву]] ''унуноктій'' і символ ''Uuo'', рекомендуючи вживати саме їх, допоки елемент офіційно не відкриють. Хоча назва здобула чи не абсолютного вжитку у хімічній спільноті на всіх рівнях, від шкільних хімічних лабораторій до професійних посібників, серед науковців здебільшого вживався термін ''сто вісімнадцятий елемент'' із символом ''118,'' або ж навіть просто ''сто вісімнадцятий<ref name=Haire/>.''

До оголошення про фальсифікацію результатів досліджень дослідники з Берклі наполягали на назві ''ґіорсій'' (Gh) на честь [[Альберт Ґіорсо|Альберта Ґіорсо]], очільника команди дослідників.

Російські дослідники повідомили про успішний синтез 2006 року. Відповідно до рекомендацій IUPAC, першовідкривачі мають право на найменування нового елемента. 2007 року директор [[Об'єднаний інститут ядерних досліджень|Об'єднаного інституту ядерних досліджень]] заявив, що є дві назви, споміж яких обирає команда дослідників&nbsp;— ''фльорій'' (на честь [[Фльоров Георгій Миколайович|Георгія Фльорова]], засновника дослідницької лабораторії в Дубні) та ''московій'' (на честь [[Московська область|Московської області]], де і розташована Дубна). Директор також стверджував, що хоч елемент і був відкритий у співпраці з американськими дослідниками, які надали [[Каліфорній|каліфорнієву]] мішень, елемент має бути названий саме на честь Росії, оскільки Лабораторія ядерних реакція ім. Г.&nbsp;М.&nbsp;Фльорова в [[Об'єднаний інститут ядерних досліджень|ОІЯД]] є єдиним місцем у світі, де можна було успішно провести цю реакцію. Згодом ці назви запропонували для [[Флеровій|114-го]] (флеровій) та [[Ліверморій|116-го]] (московій) елементів. Однак зрештою ''московієм'' найменували 115-й елемент, а 116-й назвали ''ліверморієм.''

Існує традиція, за якої назви всіх, за винятком [[Гелій|гелію]], [[Благородні гази|благородних газів]] мають закінчення -''он.'' Правила найменування елементів на час підтвердження відкриття вказували, що '''усі''' нові хімічні елементи мають мати закінчення ''-ій'' (''-ium'' латиною). Хоч тимчасова назва ''унуноктій'' і відповідала цьому правилу, в редакції рекомендацій IUPAC від 2016 року вже вказується, що назви нових [[Благородні гази|елементів 18-ї групи]], незалежно від їх належності чи неналежності до благородних газів, повинні мати закінчення -''он.''

У червні 2016 року IUPAC повідомила, що планує надати елементу назву ''оганесон'' (та символ Og) на честь російського фізика-ядерника [[Оганесян Юрій Цолакович|Юрія Оганесяна]], а офіційно цю назву було затверджено 28 листопада 2016 року.

== Характеристики ==

=== Стабільність ядра й ізотопи ===
: [[Файл:Острів стабільності.png|міні|400x400пкс|Оганесон (118 рядок) є дещо понад [[Острів стабільності|островом стабільності]] (обмежений білим колом), а тому його ядра є дещо стабільнішими, ніж передбачалося.]]''Докладніше: {{не перекладено|Ізотопи оганесону||en|Isotopes of oganesson}}''
{{див. також|Острів стабільності}}
[[Файл:Острів стабільності-2.png|міні|400x400пкс|[[Острів стабільності]] на карті ізотопів.]]
Стабільність ядер атомів різко зменшується із збільшенням [[Атомний номер|протонного числа]] для елементів, що розміщені в періодичній системі після [[Плутоній|плутонію]], найважчого [[Примордіальні нукліди|примордіального елементу]], тож усі ізотопи з [[Атомний номер|атомним числом]] понад 101 є [[Радіоактивність|радіоактивними]] та мають менший за добу [[період напіврозпаду]] (за винятком [[Дубній|дубнію]]-268). Жоден хімічний елемент із протонним числом понад 82 (після [[Свинець|свинцю]] в періодичній системі) не має стабільних ізотопів. Тим не менш, хоч про магічні ядро відомо ще недостатньо, однак спостерігається дещо підвищена стабільність ядер у 110–114 елементів, знання про що і призвело до утворення в ядерній фізиці терміну [[Острів стабільності|''острів стабільності'']]. Цей запропонований професором [[Каліфорнійський університет|Каліфорнійського університету]] [[Ґленн Теодор Сіборґ|Ґленном Сіборґом]] концепт закладає теоретичні підвалини для розуміння причин триваліших за обчислені [[Час життя|часів життя]] {{Не перекладено|Трансактиноїдні елементи|надважких|en|Transactinide element}} елементів. Оганесон є радіоактивним елементом із періодом напіврозпаду меншим за [[Секунда|мілісекунду]], що є, однак, більшим за деякі передбачення значення, надаючи підтвердження концепції острова стабільності.

Обчислення, що ґрунтуються на моделі [[Тунелювання|квантового тунелювання]], припускають можливість існування декількох нейтронно-надлишкових ізотопів оганесону із періодом альфа-напіврозпаду, близьким до 1 мс.

Обчислення щодо можливих шляхів синтезу та періодів напіврозпаду інших ізотопів показали, що деякі з них можуть бути дещо стабільнішими за синтезований ізотоп <sup>294</sup>Og, серед них зокрема постають <sup>293</sup>Og, <sup>295</sup>Og, <sup>296</sup>Og, <sup>297</sup>Og, <sup>298</sup>Og, <sup>300</sup>Og та <sup>302</sup>Og. Найімовірніше, серед цих ізотопів матиме довший період напіврозпаду нуклід <sup>297</sup>Og, а тому має всі шанси стати ціллю майбутніх досліджень цього елемента. Окрім цього, деякі ізотопи з надвеликими кількостями нейтронів, як-от <sup>313</sup>Og, теж можуть мати дещо стабільніші ядра.

=== Теоретичні атомарні та фізичні властивості ===
Оганесон є елементом 18-ї групи, групи елементів із нульовою [[Валентність|валентністю]]. Елементи цієї групи є інертними стосовно найбільш типових хімічних реакцій (наприклад, [[горіння]]), позаяк їх [[Електронна оболонка|валентні оболонки]] є заповнені [[Правило октету|вісьма електронами]]. Завдяки цьому і утворюється стабільна найменш енергетична конфігурація, за якої електрони валентної оболонки тісно взаємодіють. Вважається, що оганесон теж має заповнену зовнішню оболонку, на якій [[Валентний електрон|валентні електрони]] перебувають у [[Електронна конфігурація|конфігурації]] 7s<sup>2</sup>7p<sup>6</sup>.

Частина науковців вважає, що оганесон матиме схожі фізико-хімічні властивості з іншими елементами 18-ї групи, а зокрема з найближчим за періодичною системою благородним газом&nbsp;— [[радон]]ом. Однак теоретичні підрахунки показують, що елемент може бути досить реактивним, тож, мабуть, не може називатись благородним газом. Окрім того, що оганесон є реактивнішим за радон, елемент теоретично може не поступатись реактивністю і таким елементам, як [[флеровій]] і [[коперницій]]. Причиною значнішої хімічної активності оганесону відносно радону є розширення 7p-орбіталі в радіальному напрямку в поєднанні з енергетичною дестабілізацією елемента{{ref+|Дослівно цитата звучить так: «Причиною збільшення хімічної активності 118-го елемента відносно радону є енергетична дестабілізація та радіальне розширення його заповненої 7p<sub>3/2</sub> [[спінор]]ної оболонки»|К}}. Також це явище ще пояснюють значними [[Спін-орбітальна взаємодія|спін-орбітальними взаємодіями]] між електронами орбіталі 7p й інертними електронами з орбіталі 7s<sup>2</sup>, що призводить до стабілізації другої валентної оболонки в [[Флеровій|флеровію]] і значної дестабілізації в оганесону. Підраховано, що оганесон, на відміну від благородних газів, здатен зв'язувати електрон із вивільненням енергії, тобто проявляти позитивну [[спорідненість до електрона]]{{ref+|Тим не менш, корекції з погляду [[Квантова електродинаміка|квантової електродинаміки]] спричинились до зменшення цієї спорідненості шляхом зниження зв'язку в [[аніон]]і на 9%, доводячи важливість цих корекцій для надважких елементів . Див. Pyykkö.|К}}, що зумовлено релятивістично стабілізованим восьмим енергетичним рівнем.

Очікується, що оганесон буде найбільш [[Поляризовність|поляризованим]] елементом із усіх донині відомих, будучи майже двічі полярнішим за радон. Беручи до уваги властивості інших благородних газів, очікується, що [[температура кипіння]] оганесону становитиме 47–107&nbsp;°C, що дуже відрізняється від раніше обчислених -26 та -10&nbsp;°C. Навіть з такою великою похибкою надзвичайно малоймовірно, що оганесон буде газоподібним за [[Нормальні умови|нормальних умов]]{{ref+|Якщо оганесон виявиться не летким за нормальних умов, з'явиться потреба в дискусії щодо потреби в зміні назви групи «благородні гази»|К}}. А позаяк діапазон рідкого стану в інертних газів є дуже вузьким&nbsp;— від 2 до 9 градусів&nbsp;— оганесон повинен би бути твердим за нормальних умов (навіть будучи [[Одноатомний газ|одноатомним]], як і решта благородних газів).

Передбачається, що через свою величезну поляризованість, оганесон матиме аномально низьку [[Енергія іонізації|енергію іонізації]] (таку ж, як і в [[Мідь|міді]], що є набагато меншою від флеровію та всього 70&nbsp;% від радону) та належатиме до [[Фізика конденсованих середовищ|конденсованої фази]] у звичайному стані.

=== Можливі сполуки ===
[[Файл:Square-planar-3D-balls.png|міні|200x200пкс|XeF<sub>4</sub> має площинну конфігурацію.]]
Хоча досі не синтезовано сполук оганесону, однак підрахунки щодо [[Теоретична хімія|теоретичних сполук]] виконувались ще з 1964 року. Очікується, що якщо [[енергія іонізації]] елемента буде занадто високою, то оганесон буде погано піддаватись [[Окиснення|окисненню]], а тому найтиповішим ступенем окиснення буде 0, що є спільним із іншими благородними газами. Проте це передбачення може і не справдитись.
[[Файл:Tetrahedral-3D-balls.png|міні|210x210пкс|OgF<sub>4</sub> мав би мати [[Чотиригранник|чотиригранну]] конфігурацію.]]
Обчислення стосовно [[Двоатомна молекула|двоатомної молекули]] Og<sub>2</sub> показали, що [[Хімічний зв'язок|зв'язок між атомами]] є досить схожий на такий у Hg<sub>2</sub>, а [[Енергія розриву хімічного зв'язку|енергія розриву зв'язку]] становить 6 кДж/моль, приблизно в 4 рази більша, ніж у Rn<sub>2</sub>. Найнеймовірнішим є той факт, що [[Довжина хімічного зв'язку|довжина зв'язку]] є на 0.16 Å коротшою, ніж у Rn<sub>2</sub>, що є ознакою значної взаємодії в межах зв'язку. На противагу цьому, сполука OgH<sup>+</sup> виявлятиме енергію розриву зв'язку, або ж [[Протонна спорідненість|протонну спорідненість]], меншу, ніж сполука RnH<sup>+</sup>.

Зв'язок між оганесоном і [[Водень|воднем]] у молекулі OgH, як передбачається, має бути дуже слабким, що може розцінюватись як виразний прояв [[Сили Ван дер Ваальса|Ван дер Ваальсової взаємодії]], аніж справжнього хімічного зв'язку. Однак скидається на те, що з більш електронегативними елементами оганесон має створювати набагато стабільніші сполуки, як-от із [[Коперницій|коперницієм]] і [[Флеровій|флеровієм]]. Передбачається, що можливими є будуть ступені окиснення +2 та +4 у [[Флуориди|фторидах]] OgF<sub>2</sub> та OgF<sub>4</sub> відповідно. Ступінь окиснення +6 буде менш стабільним завдяки сильним зв'язкам на 7p<sub>1/2</sub> орбіталі. Це є наслідком [[Спін-орбітальна взаємодія|спін-орбітальних взаємодій]], що і роблять оганесон незвичайно реактивним. Наприклад, доведено, що реакція оганесону із F<sub>2</sub> з утворенням OgF<sub>2</sub> відбудеться із вивільненням 106 ккал/моль енергії, з яких близько 46 ккал/мол вивільняться саме завдяки цим взаємодіям. Для порівняння, спін-орбітальна взаємодія для схожої молекули RnF<sub>2</sub> відповідає близько 10 ккал/моль із загальних 48 ккал/моль утвореної енергії. Ці ж взаємодії стабілізують {{Не перекладено|Чотиригранна молекулярна геометрія|чотиригранну конфігурацію|en|Tetrahedral molecular geometry}} молекули OgF<sub>4</sub> на відміну від {{Не перекладено|Площинна молекулярна геометрія|площинної конфігурації|en|Square planar molecular geometry}} XeF<sub>4</sub> та, імовірно, такої ж конфігурації RnF<sub>4</sub>. Імовірніше, що зв'язок Og—F буде [[Іонний зв'язок|іонним]], аніж [[Ковалентний зв'язок|ковалентним]], що означає, що сполуки OgF<sub>n</sub> мають бути леткими. Молекула OgF<sub>2</sub> мала б мати слабко-іонний зв'язок через високу [[електронегативність]] оганесону. На відміну від інших благородних газів (окрім [[ксенон]]у), оганесон мав би бути достатньо електропозитивним для утворення зв'язку Og—Cl при реакції з [[Хлор|Cl<sub>2</sub>]].

== Див. також ==
* {{Не перекладено|Трансактиноїдні елементи||en|Transactinide element}}
* [[Трансуранові елементи]]

== Коментарі ==
{{reflist|group=К}}

== Примітки ==
{{примітки|2}}
== Література ==
* {{cite book |first=Eric |last=Scerri |title=The Periodic Table, Its Story and Its Significance |publisher=Oxford University Press |location=New York |year=2007 }} {{Ref-en}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20061129112314/http://flerovlab.jinr.ru/flnr/elm118.html 118 елемент: експерименти] {{Ref-en}}
* [http://education.jlab.org/itselemental/ele118.html Він елементарний: Оганесон]{{Ref-en}}
* [http://www.periodicvideos.com/videos/118.htm Оганесон на ''The Periodic Table of Videos'']{{Ref-en}}
* [http://iupac.org/publications/pac/75/10/1601/ Про звіти щодо відкриття елементів 110, 111, 112, 114, 116 та 118]{{Ref-en}}
* [http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9B07E7DB1E30F934A25753C1A9609C8B63 «118 елемент&nbsp;— найважчий, прожив тисячну частку секунди» на NYTimes.com]{{Ref-en}}
* [http://www.webelements.com/oganesson/ Оганесон на WebElements.com]{{Ref-en}}
[[Категорія:Хімічні елементи]]
[[Категорія:Благородні гази]]
[[Категорія:Період 7 періодичної системи елементів]]
[[Категорія:Радіоактивні елементи]]
[[Категорія:Синтетичні хімічні елементи]]