Перегляд вихідного коду сторінки Постхардкор

{{Музичний жанр
| назва                    = Постхардкор
| стилістичні походження   = [[альтернативний рок]], [[гардкор-панк]], 
| походження               = початок 1980-х, [[США]]
| інструменти              = [[ударні]], [[бас-гітара]], [[електрогітара]], інструменти [[Електроніка|електроніки]], [[скримінг]]
| популярність             =
| похідні                  = [[металкор]], [[мелодійний хардкор]], [[емо]]
| список піджанрів         = інді-кор, електрокор, [[нінтендокор]], трешкор, [[емо]] [[скримо]]
| піджанри                 =
| споріднені               =
| регіональні              = 
| локальні                 = 
| інші                     =
}}
'''Постхардкор'''&nbsp;— музичний жанр панк-музики, який розвинувся з [[хардкор-панк]]у, який своєю чергою є відгалуженням ширшого [[панк-рок]] руху. Як і [[постпанк]], постхардкор&nbsp;— термін для широкого кола гуртів, що прийшли з хардкор-панк сцени, і черпали натхнення з хардкор панку, але проявляли значно більшу експресію.

Цей жанр є сумішшю [[Хардкор-панк|хардкору]], і [[альтернативний рок|альтернативного року]]
[[Файл:Mayhem-210.jpg|thumb|Спенсер Чамберлейн&nbsp;— скрим-вокаліст [[Underoath]] ]]
Жанр сформувався в середині-кінці 1980-х років з появою релізів на Середньому Заході [[США]]. У їх числі групи на [[SST Records]], і групи з [[Вашингтон]]а, такі як [[Fugazi]], а також трохи відрізняються за звучанням, такі гурти як Big Black і Jawbox, що ближче до [[нойз-рок]]ового коріння постхардкору. Сучасний постхардкор в особі гуртів типу [[Silverstein]], [[A Skylit Drive]], [[Alesana]], [[Enter Shikari]], [[Adept]], [[Hopes Die Last]], [[Underoath]] [[Asking Alexandria]], [[A Day to Remember]], [[Emery]], [[Woe, Is Me|Woe Is Me]], [[Abandon All Ships]] і подібних являють собою нове покоління постхардкору.

== Історія ==

=== Витоки (1980-ті) ===
Такі гурти як [[Saccharine Trust]],<ref>{{cite web|url=http://www.trouserpress.com/entry.php?a=saccharine_trust|title=Saccharine Trust|last1=Robbins|first1=Ira|last2=Sprague|first2=David|work=Trousser Press|access-date=18 березня 2011|quote=Too early to be post-hardcore but too uncommon for any simple classification, this Southern California quartet doesn't try to create a blizzard of noise — they go at it more artfully, but with equally ear-wrenching results. [...]}}</ref> [[Naked Raygun]],<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/p4989|title=Naked Raygun|website=[[AllMusic]]|access-date=18 березня 2011}}</ref><ref name=TopArtistsAllmusic>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/explore/style/post-hardcore-d12962/artists|title=Explore: Post-Hardcore (Top Artists)|work=AllMusic|access-date=18 березня 2011|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20101209234315/http://www.allmusic.com/explore/style/post-hardcore-d12962/artists|archive-date=9 грудня 2010}}</ref><ref name=Effigies>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/effigies-p23913/biography|title=Effigies – Biography|last=Huey|first=Steve|work=AllMusic|access-date=12 травня 2011}}</ref> та [[The Effigies]],<ref name=Effigies/> які були активні на початку 1980-х, вважаються попередниками жанру постхардкор. [[Чикаго|Чиказький]] гурт Naked Raygun, утворений у 1981 році, вважається гуртом, який поєднав впливи [[Постпанк|постпанкових]] гуртів [[Wire (гурт)|Wire]] і [[Gang of Four]] з [[Гардкор-панк|хардкор-панком]],<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/naked-raygun-p4989/biography|title=Naked Raygun – Biography|last=Prato|first=Greg|work=AllMusic|access-date=18 березня 2011}}</ref> а автор Стівен Блаш відзначає використання гуртом «непрямої лірики та суворих пост-панкових мелодій».<ref name="sb">[[Steven Blush|Blush, Steven]]. ''[[American Hardcore: A Tribal History]]''. [[Feral House]]: 2001. p. 222.</ref> Аналогічно, The Effigies, які також походили з чиказької сцени, випускали музику під впливом хардкору [[Minor Threat]] та британського постпанку таких гуртів, як [[The Stranglers]], [[Killing Joke]] та [[The Ruts]].<ref name=Effigies/>.

На початку та в середині 1980-х років бажання експериментувати з основним шаблоном хардкору поширилося на багатьох музикантів, які були пов'язані з жанром або мали в ньому міцне коріння<ref name=Posthardcoreallmusic>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/explore/style/post-hardcore-d12962|title=Explore: Post-Hardcore|work=AllMusic|access-date=18 березня 2011|archive-date=2011-05-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20110505171528/http://www.allmusic.com/explore/style/post-hardcore-d12962}}</ref>. Багато з цих гуртів також черпали натхнення з [[Нойз-рок|нойз-рокової]] сцени 1980-х років, яку започаткував гурт [[Sonic Youth]].<ref name=treblezine>{{cite web|url=http://www.treblezine.com/features/107.html|title=The 90-Minute Guide: Post-Hardcore|last=Terich|first=Jeff|date=24 квітня 2007|work=Treblezine|access-date=20 березня 2011|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20110717094932/http://www.treblezine.com/features/107.html|archive-date=17 липня 2011}}</ref> Деякі гурти, підписані на незалежному лейблі [[Homestead Records]], зокрема [[Squirrel Bait]]<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/squirrel-bait-p5509/biography|title=Squirrel Bait – Biography|last=Huey|first=Steve|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref> (а також пов'язані з [[Девід Граббс|Девідом Граббсом]] гурти [[Bastro]] і [[Bitch Magnet]]<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/bitch-magnet-p12367/biography|title=Bitch Magnet – Biography|last=Huey|first=Steve|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref>) і [[Big Black]] [[Стів Альбіні|Стіва Альбіні]] (як і його наступні проєкти [[Rapeman]]<ref name=TopArtistsAllmusic/> і [[Shellac]]<ref name=TopArtistsAllmusic/><ref>{{cite web|url=http://www.theskinny.co.uk/article/43937-shellac-no-free-lunch-still|title=Shellac: No Free Lunch, Still|last=Marticorena|first=Jorge|date=16 жовтня 2008|work=[[The Skinny (magazine)|The Skinny]]|access-date=21 березня 2011}}</ref>), також асоціюються з постхардкором.<ref name=treblezine/><ref name=Effigies/> Big Black, в якому також брав участь колишній гітарист Naked Raygun [[Сантьяго Дуранго]],<ref name=BigBlackBio>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/big-black-p10143/biography|title=Big Black – Biography|last=Deming|first=Mark|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref> прославився суворою [[Зроби це сам|DIY-етикою]],<ref name=treblezine/> пов'язаною з такими практиками, як оплата власних записів, бронювання власних концертів, управління власним менеджментом і рекламою, і залишаючись «вперто незалежними в той час, коли багато незалежних гуртів з нетерпінням тягнулися до мейджор-лейбла».<ref name=BigBlackBio/> Музика гурту, що пронизана використанням [[Драм-машина|драм-машини]], також розглядалася як така, що вплинула на [[індастріал-рок]],<ref name=BigBlackBio/> в той час як Blush також описав проєкт, очолюваний Альбіні, як «сповнену страху відповідь на жорсткий англійський постпанк Gang of Four».<ref name=sb/> Після випуску синглу «<nowiki/>[[Big Black|Il Duce]]<nowiki/>» і між виходом двох повноформатних студійних альбомів Big Black покинули Homestead і перейшли на лейбл [[Touch and Go Records]],<ref name=BigBlackBio/> який пізніше перевидасть не тільки всю їхню дискографію, але й відповідатиме за випуск повного зібрання творів [[Scratch Acid]], гурту з [[Остін (Техас)|Остіна, штат Техас]], який описують як постхардкор,<ref name=ScratchAcid>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/scratch-acid-p5376/biography|title=Scratch Acid – Biography|last=Erlewine|first=Stephen Thomas|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref> який, за словами Стівена Томаса Ерлевіна, «заклала основу для багатьох спотворених, грайндових альтернативних панк-рокерів 90-х років».<ref name=ScratchAcid/>

На думку Райана Купера з [[Dotdash Meredith|About.com]] та автора Дойла Гріна, хардкор-панк-гурт 1980-х [[Black Flag]] є одним з піонерів постхардкору через [[Експериментальна музика|експериментальний стиль]], який гурт почав грати пізніше у 1980-х.<ref>{{cite book
|title=The Rock Cover Song: Culture, History, Politics
|last=Greene
|first=Doyle
|date=10 березня 2014
|publisher=MacFarland & Company
|pages=43–44
|isbn=978-0-7864-7809-5
}}</ref> Постхардкор-гурти [[Minutemen]]<ref>{{cite book
|title=Waiting for the Sun: A Rock 'n' Roll History of Los Angeles
|url=https://archive.org/details/waitingforsunroc0000hosk
|last=Hoskyns
|first=Barney
|year=2009
|publisher=Hal Leonard Corporation
|page=[https://archive.org/details/waitingforsunroc0000hosk/page/n363 326]
|isbn=978-0-87930-943-5
}}</ref> та [[Hüsker Dü]]<ref>{{cite magazine|last=Tamarkin|first=Jeff|date=3 травня 1986|title=Talent in Action|publisher=|volume=98|page=23|issn=0006-2510|magazine=[[Billboard (magazine)|Billboard]]|number=18}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=123786442|title=Grant Hart: Life After Husker Du|publisher=[[NPR]]|date=17 лютого 2010|access-date=17 серпня 2018}}</ref> є видатними постхардкор-гуртами 1980-х років. Альбом Hüsker Dü 1984 року Zen Arcade став їхнім критичним проривом.<ref name=HuskerDuBio>{{cite web|url=https://www.allmusic.com/artist/hüsker-dü-mn0000639053/biography|title=Hüsker Dü {{!}} Biography & History|website=[[AllMusic]]|last=Erlewine|first=Stephen Thomas|author-link=Stephen Thomas Erlewine|access-date=17 серпня 2018}}</ref> Коли альбом [[Zen Arcade]] був вперше випущений, він отримав позитивні відгуки від [[Нью-Йорк таймс]]<ref>{{cite web|work=[[The New York Times]]|date=23 вересня 1984|first=Robert|last=Palmer|author-link=Robert Palmer (American writer)|title=New Rock From The Suburbs|url=https://www.nytimes.com/1984/09/23/arts/new-rock-from-the-suburbs.html|access-date=17 серпня 2018}}</ref> та [[Rolling Stone]].<ref>{{cite magazine|last=Fricke|first=David|author-link=David Fricke|date=14 лютого 1985|title=Hüsker Dü: Zen Arcade / Minutemen: Double Nickels on the Dime|url=https://www.rollingstone.com/music/albumreviews/zen-arcade-19850214|issue=441|archive-url=https://web.archive.org/web/20071001003552/http://www.rollingstone.com/artists/huskerdu/albums/album/110848/review/5944241/zen_arcade|archive-date=1 жовтня 2007|access-date=17 серпня 2018|magazine=[[Rolling Stone]]|url-status=live}}</ref> За межами Сполучених Штатів постхардкор сформувався у творчості канадського гурту [[Nomeansno]],<ref>{{cite magazine|last1=Gold|first1=Jonathan|year=1996|title=Spins: Platter Du Jour – 7 – NOFX – Heavy Petting Zoo|url=https://books.google.com/books?id=JheoECFjDqMC&pg=PA113|volume=12|issue=1|page=113|access-date=27 березня 2011|magazine=[[Spin (magazine)|Spin]]}}</ref> пов'язаного з [[Джелло Біафра]] та його незалежним лейблом [[Alternative Tentacles]], що існував з 1979 року. Журнал Dusted відзначив, що реліз гурту 1989 року [[Wrong (альбом)|Wrong]] був «одним з найагресивніших і найпотужніших опусів постхардкору, які коли-небудь були створені»<ref>{{cite web|url=http://www.dustedmagazine.com/reviews/3038|title=Nomeansno – All Roads Lead to Ausfahrt|last=Mosurock|first=Doug|date=3 серпня 2006|work=Dusted|access-date=27 березня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110226104316/http://www.dustedmagazine.com/reviews/3038|archive-date=26 лютого 2011|url-status=dead}}</ref>.

==== Вашингтонська сцена ====
Протягом 1984 та 1985 років на сцені Вашингтонського «хардкору»<ref>Grubbs, p. 14</ref> з'явився новий рух.<ref name="ROSDischord">{{cite web|url=http://www.dischord.com/band/rites-of-spring|title=Rites of Spring|work=[[Dischord Records]]|access-date=19 березня 2011}}</ref> Цей рух очолили гурти, пов'язані з незалежним лейблом [[Dischord Records]], який на початку 1980-х був домівкою для таких знакових хардкор-гуртів, як Minor Threat, [[State of Alert]], Void та [[Government Issue]].<ref>{{cite web|url=http://www.dischord.com/history/|title=Dischord History|last=MacKaye|first=Ian|date=November 1999|page=1|work=[[Dischord Records]]|access-date=19 березня 2011|author-link=Ian MacKaye}}</ref><ref name="DischordStylus">{{cite web|url=http://www.stylusmagazine.com/articles/label_profile/dischord-records.htm|title=Dischord Records – Label Profile|last1=McElligatt|first1=Colin|date=1 вересня 2003|url-status=dead|work=[[Stylus Magazine]]|access-date=6 квітня 2011|archive-date=21 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180821062635/http://www.stylusmagazine.com/articles/label_profile/dischord-records.htm}}</ref> Згідно з веб-сайтом Dischord: «Насильство і нігілізм, які стали ототожнюватися з панк-роком, в основному завдяки засобам масової інформації, почали поширюватися в окрузі Колумбія, і багато старших панків раптом відчули відразу і розчарування від своєї місцевої сцени»,<ref name="ROSDischord" /> що призвело до «часу переосмислення».<ref name="ROSDischord" /> Коли The Faith випустили мініальбом ''Subject to Change'' у 1983 році, це стало відправною точкою суттєвих змін у звучанні хардкор-панку та панк-музики в цілому в окрузі Колумбія<ref name="Subject">{{cite web|url=http://files.nyu.edu/cch223/public/usa/albums/faith_subjecttochange.html|title=Subject to Change 12" EP|url-status=dead|access-date=11 серпня 2012|work=Kill from the Heart|archive-url=https://web.archive.org/web/20141217021327/https://files.nyu.edu/cch223/public/usa/albums/faith_subjecttochange.html|archive-date=17 грудня 2014}}</ref>. У ці роки почала формуватися нова хвиля гуртів, серед яких були [[Rites of Spring]] (в якій грав колишній гітарист The Faith Едді Дженні), Lunchmeat (пізніше стали [[Soulside]]), [[Gray Matter]], [[Дейв Грол|Mission Impossible]], [[Dag Nasty]] і [[Embrace]],<ref name="Subject" /><ref name="DischordHist2">{{cite web|url=http://www.dischord.com/history/page02|title=Dischord History|author=MacKaye|page=2|access-date=19 березня 2011}}</ref><ref name="Faith">{{cite web|url=http://drownedinsound.com/releases/16529/reviews/4143647|title=Faith Subject to Change and First Demo|date=26 вересня 2011|url-status=dead|access-date=11 серпня 2012|work=[[Drowned in Sound]]|archive-date=17 грудня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20111217171337/http://drownedinsound.com/releases/16529/reviews/4143647}}</ref> в останньому з яких грав колишній вокаліст Minor Threat і співзасновник Dischord [[Ян Маккей]] та колишні учасники The Faith. Відтоді цей рух став широко відомим як «Революційне літо».<ref name="ROSDischord" /><ref>Grubbs, p. 22. "After hearing the phrase 'revolution summer' at the Neighborhood Planning Council, Dischord employee Amy Pickering had an idea. [...] With the idea of celebrating a new scene's birth, she sent out anonymous letters stating that Revolution Summer was coming and people should be ready. The summer of '85 was indeed that."</ref> Rites of Spring описують як гурт, який «не просто очолив зміни»,<ref name="ROSDischord" /> кинувши виклик «мачо, які стали настільки поширеним на панк-сцені на той момент», і «що більш важливо», кинувши виклик «музичним та стилістичним правилам».<ref name="ROSDischord" /> Журналіст Стів Г'юї пише, що хоча гурт «відійшов від типово зовнішніх проблем хардкору того часу&nbsp;— а саме, соціального і політичного інакомислення&nbsp;— їхня музична атака була не менш пронизливою, і насправді набагато складнішою і нюансованішою, ніж середньостатистичний триакордовий спід-блюз»,<ref name="ROSAllmusic">{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/rites-of-spring-p11541/biography|title=Rites of Spring – Biography|last=Huey|first=Steve|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref> звук, який, за словами Г'юї, намітив «новий напрямок для хардкору, заснований на інноваціях», принесених альбомом «Zen Arcade» гурту [[Hüsker Dü]].<ref name="ROSAllmusic" /> Інші гурти сприймалися як такі, що черпають натхнення в таких жанрах, як [[фанк]] (як у випадку з Beefeater)<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/album/plays-for-lovers-r320703/review|title=Plays for Lovers – Beefeater – Review|last=Raggett|first=Ned|quote=Drawing from funk as much as punk, Beefeater cooks up a groovy combination on their debut album.|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref> та поп-музиці 1960-х років (як, наприклад, Gray Matter)<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/gray-matter-p13081/biography|title=Gray Matter – Biography|last=Foster|first=Patrick|quote=The recordings, which revealed the influence of early-D.C. punk ('Gray Matter', 'Caffeine Blues'), also warned about the dangers of punk nostalgia ('Retrospect') and featured a surprising cover of [[the Beatles]]' '[[I Am the Walrus]]' was the first hint of the band's strong pop streak.|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011}}</ref>.

За словами Еріка Граббса, новий звук отримав кілька неофіційних назв, зокрема «постхардкор» і «<nowiki/>[[емо]]-кор»<ref name="Grubbs27">Grubbs, p. 27</ref>. Остання, згадана в скейтбординговому журналі ''Thrasher'', використовувалась в дискусіях по всьому округу Колумбія.<ref name="Grubbs27" /> Хоча деякі з цих гуртів вважаються одними з засновників емо,<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/explore/style/emo-d4525|title=Explore: Emo|url-status=dead|work=AllMusic|access-date=19 березня 2011|archive-date=17 жовтня 2010|archive-url=https://web.archive.org/web/20101017032450/http://www.allmusic.com/explore/style/emo-d4525}}</ref><ref name="UKHC">{{cite web|url=http://www.viceland.com/int/v16n10/htdocs/this-is-ukhc-not-la-202.php|title=This is UKHC, Not LA|last=Capper|first=Andy|url-status=dead|archive-url=https://archive.today/20130105041532/http://www.viceland.com/int/v16n10/htdocs/this-is-ukhc-not-la-202.php|archive-date=5 січня 2013|work=[[Vice (magazine)|Vice]]|access-date=20 березня 2011}}</ref> а Rites of Spring іноді називають першими або одними з перших емо-гуртів,<ref name="treblezine" /><ref name="ROSAllmusic" /> музиканти, такі як колишній фронтмен гурту Гай Піччотто та сам МакКей, висловлювалися проти використання цього терміну.<ref>{{cite web|url=http://www.markprindle.com/picciotto-i.htm|title=Guy Picciotto interview|last=Prindle|first=Mark|year=2003|quote=Well, first of all, I don't recognize that attribution. I've never recognized 'emo' as a genre of music. I always thought it was the most retarded term ever. I know there is this generic commonplace that every band that gets labeled with that term hates it. They feel scandalized by it. But honestly, I just thought that all the bands I played in were punk rock bands. The reason I think it's so stupid is that – what, like the [[Bad Brains]] weren't emotional? What – they were robots or something? It just doesn't make any sense to me.|work=Markprindle.com|access-date=19 березня 2011}}</ref><ref>Grubbs, p. 27–28</ref><ref>{{cite book
|title=The Encyclopedia of Punk
|last=Cogan
|first=Brian
|year=2008
|publisher=Sterling
|page=97
|isbn=978-1-4027-5960-4
}}</ref> У сусідньому штаті [[Меріленд]] також з'являються подібні гурти, які зараз класифікуються як постхардкор, серед них [[Moss Icon]] та The Hated.<ref name="UKHC" /><ref>{{cite web|url=http://allmusic.com/artist/the-convocation-of-p482269/biography|title=The Convocation Of... - Biography|last=Butler|first=Blake|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref> Музика першого гурту містила, за словами Стіва Г'юї, «мінливу динаміку, дзвінкі гітарні арпеджіо та кричущі кульмінації вокалу»,<ref name="MI">{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/moss-icon-p213800/biography|title=Moss Icon – Biography|last=Huey|first=Steve|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref> які, незважаючи на нетривалу історію гурту, мали вплив на пізніших музикантів.<ref name="MI" /> Цей гурт також вважається одним з перших емо-гуртів<ref name="MI" />.
[[Файл:Fugazi.jpg|міні|[[Fugazi]] during their last pre-hiatus tour, 2002. The band's influence was summarized by reviewer Andy Kellman with the following statement: "To many, Fugazi meant as much to them as [[Bob Dylan]] did to their parents."<ref name="FugaziBio" />]]
У другій половині 1980-х років у Вашингтоні утворилося кілька гуртів, серед яких були [[Shudder to Think]], [[Jawbox]], [[The Nation of Ulysses]] і [[Fugazi]], а також балтиморський Lungfish.<ref name="DischordHist2" /> Маккей описав цей період як найзавантаженішим для лейбл Dischord Records.<ref name="DischordHist2" /> Більшість з цих гуртів, разом з більш ранніми, увійшли до збірки 1989 року ''State of the Union'',<ref>{{cite web|url=http://www.dischord.com/release/32|title=Various Artists – State of the Union|work=[[Dischord Records]]|access-date=20 березня 2011}}</ref> реліз, який задокументував нове звучання панк-сцени Вашингтону кінця 1980-х.<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/album/state-of-the-union-dc-benefit-compilation-r23103/review|title=State of the Union: D.C. Benefit Compilation – Various Artists – Review|last=Bregman|first=Adam|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref> Fugazi здобули «надзвичайно відданих і численних прихильників по всьому світу»,<ref name="FugaziBio">{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/fugazi-p4319/biography|title=Fugazi – Biography|last=Kellman|first=Andy|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref> а рецензент Енді Келлман так підсумував вплив гурту: «Для багатьох Fugazi означав стільки ж, скільки [[Боб Ділан]] для їхніх батьків»<ref name="FugaziBio" />. Також було відзначено, що «постійно еволюціонуюче» звучання гурту сигналізувало про більш експериментальний поворот у хардкорі, який проклав шлях до пізніших релізів Dischord.<ref name="DischordStylus" /> Гурт, до складу якого входили Маккей, Піччотто і колишній барабанщик Rites of Spring Брендан Канті, а також басист [[Джо Леллі]], випустив у 1989 році ''13 Songs'', збірку попередніх мініальбомів: [[Fugazi (мініальбом)|однойменного]] і ''Margin Walker'', який зараз вважається знаковим альбомом.<ref name="13s">{{cite web|url=http://www.allmusic.com/album/13-songs-r7861/review|title=13 Songs – Fugazi – Review|last=Kellman|first=Andy|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref> Дебютний студійний альбом гурту, ''[[Repeater (альбом)|Repeater]]'' 1990 року, також «загалом» вважається класикою.<ref name="FugaziBio" /> Гурт також отримав визнання за свою активність, недорогі концерти та компакт-диски, а також за опір мейнстрімовим ЗМІ.<ref name="FugaziBio" /> З іншого боку, на Jawbox вплинули «традиції процвітаючої сцени Чикаго початку 80-х»,<ref name="JawboxBio">{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/jawbox-p13316/biography|title=Jawbox – Biography|last=Kellman|first=Andy|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref> в той час як Nation of Ulysses «найбільше запам'яталися тим, що перейняли войовничу революційну риторику [[MC5]]<nowiki/>», включивши в неї «елементи [[Ритм-енд-блюз|R&B]] (у фірмовому стилі MC5) і [[Авангардний джаз|аванхардного джазу]]<nowiki/>» в поєднанні з «захоплюючими, вибуховими живими виступами», і стали натхненням для «нової хвилі гуртів як на місцевому, так і на міжнародному рівні».<ref>{{cite web|url=http://www.allmusic.com/artist/the-nation-of-ulysses-p13761/biography|title=The Nation of Ulysses|last=Huey|first=Steve|work=AllMusic|access-date=20 березня 2011}}</ref>

== Виконавці постхардкору ==
* [[Silverstein]]
* [[A Skylit Drive]]
* [[Alesana]]
* [[Enter Shikari]]
* [[Adept]]
* [[Hopes Die Last]]
* [[Underoath]]
* [[Asking Alexandria]]
* [[A Day to Remember]]
* [[Bring Me the Horizon]]
* [[Bad Omens]] 
* [[Emery]]
* [[Woe, Is Me]]
* [[30 Seconds to Mars]] (рідше)
* [[Abandon All Ships]]
* [[Психея (гурт)]]
* [[25 ta Life]]
* [[A Wilhelm Scream]]
* [[Amber and ashes]]
* [[We Are The Ocean]]
* [[Throwdown]]
* [[Rise Against]]
* [[Funeral For A Friend]]
* [[Fall Out Boy]]
* [[Fugazi]]
* [[Devil Sold His Soul]]
* [[My Chemical Romance]]
* [[Drop Dead, Gorgeous]]
* [[Attack Attack!]]
* [[Oceans Ate Alaska]]
*[[Our Last Night]]
* [[Eskimo Callboy|Electric Callboy]]
* [[I See Stars]]
* [[We Came as Romans|We Cames As Romans]]
* [[Crown the Empire]]
* [[Sleeping with Sirens|Sleeping With Sirens]]

== Постхардкор в Україні ==
*[[Make Me Famous]]
*[[Farinhate]]
*[[Burned Time Machine]]
*[[Grayshapes]]
*[[Dance Party Dance Dance!]]
*[[Days Of Our Life]]
*[[Follow Feelings]]
*[[Plastic Fantastic!]]
*[[Die as she say]]
* [[Buffalo Hugs]] (київський гурт)
*[[Worlds Last Collide]]
*[[I Scream Ice Cream]]
*[[May of Sorrow]]
*[[Oceans Red]]
*[[Down & Dirty]]
* Franklin Avenue
* owncean
* Ellia

==Крабкор==
'''Крабкор''' - новий жартівливий піджанр постхардкор музики, що виник у 2009 році завдяки старанням гурту "Attack Attack!", де у першому відеокліпі гурту гітарист рухався як краб. Також відомими виконавцями крабкору є гурти: Forget My Silence, Upon This Dawning, [[Suicide Silence]], The Korea.{{джерело}}

==Примітки==
{{reflist}}
== Література ==
* Andersen, Mark and Mark Jenkins (2003). Dance of Days: Two Decades of Punk in the Nation's Capital. Akashic Books. ISBN 1-888451-44-0 {{ref-en}}
* Azzerad, Michael (2002). Our Band Could Be Your Life: Scenes from the American Indie Underground 1981–1991. Back Bay Books. ISBN 0-316-78753-1 {{ref-en}}
* Grubbs, Eric (2008). POST: A Look at the Influence of Post-Hardcore-1985-2007. iUniverse, Inc. ISBN 0-595-51835-4 (англ.)
* Reynolds, Simon. "The Blasting Concept: Progressive Punk from SST Records to Mission of Burma. Rip It Up and Start Again: Post-punk 1978-84. London: Faber and Faber, Ltd., 2005. {{ref-en}}
{{Хардкор-панк}}
{{Панк-рок}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Рок-музика]]
[[Категорія:Жанри хардкор-панку]]
[[Категорія:Пост-хардкор| ]]
[[Категорія:Музичні жанри XX століття]]
[[Категорія:Музичні жанри XXI століття]]
[[Категорія:Жанри американської рок-музики]]
[[Категорія:Модні тенденції 2000-х]]
[[Категорія:Модні тенденції 2010-х]]