Перегляд вихідного коду сторінки Прізвище

'''Прі́звище''', {{lang-rus|прозвищe}}<ref>{{ССУМ|том=2|сторінки=258|стаття=[https://archive.org/details/strukrainsk/t.2/page/n256/mode/1up?view=theater Прозвище]|ref=}}</ref>&nbsp;— частина [[антропонім|власної назви людини]], її повного [[Ім'я|імені]]. У більшості народів прізвище ідентифікує [[рід|родову приналежність]] людини, що передається від [[покоління]] до покоління і вказує на [[спорідненість]], але існують й інші традиції прізвищ. Прізвище може стояти як на першому, так і на останньому місці повного імені&nbsp;— залежно від традицій народу та вжитку.

[[Новонароджений|Новонароджена]] дитина отримує прізвище частіше [[Батько|батька]], рідше [[Мати|матері]], іноді подвійне прізвище, комбіноване з прізвищ матері та батька.

Існує також традиція змінювати [[Дошлюбне та шлюбне прізвище|дошлюбне прізвище на шлюбне]] при вступі до [[шлюб]]у, що символізує перехід від однієї [[родина|родини]] до іншої. Серед варіантів цієї зміни: [[Дружина (шлюб)|дружина]] бере прізвище [[Чоловік (шлюб)|чоловіка]], дружина бере подвійне прізвище, обоє беруть подвійне прізвище, подвійне прізвище дають тільки [[Дитина|дітям]], чоловік бере прізвище дружини. Подвійні прізвища, котрі виділяють приналежність людини до двох родин, досить поширені.

Існує також традиція змінювати [[закінчення]] прізвища залежно від статі людини (жіночі форми прізвищ) або ж від її стану в суспільстві.

== Історія європейських прізвищ ==
Спадкове родове ім'я вказувало на приналежність людини до одного [[рід|роду]], походячи від спільного [[Предок|предка]], або у вужчому розумінні&nbsp;— до однієї [[Сім'я|сім'ї]]. Прізвища були значно поширені ще в [[Стародавній Рим|Стародавньому Римі]], перш за все, в середовищі родової [[Знать|знаті]]. Вперше використання прізвища було відмічено на півночі [[Італія|Італії]] в X—XI&nbsp;ст.&nbsp;— в економічно найрозвиненіших областях [[Європа|Європи]]. З [[Ломбардія|Ломбардії]] через [[П'ємонт]] прізвище було запозичено до сусіднього [[Прованс]]у (південний схід [[Франція|Франції]]), у [[1066]] році з [[Нормандія|Нормандії]] (північ Франції) нормани, завоювавши [[Англія|Англію]], перенесли його туди. У Європі в [[Середньовіччя|середні віки]] прізвища практично не уживалися&nbsp;— і стали відроджуватися з XV століття в першу чергу серед вищих прошарків населення та знаті. На рубежі XV—XVI&nbsp;ст. прізвища почали вживатися у [[Данія|Данії]]. У [[1526]] році [[король]] наказав всім дворянам мати прізвища. З Данії, [[Німеччина|Німеччини]] і [[Швейцарія|Швейцарії]] прізвища перейшли до шведів.

=== Особливості прізвищ народів Європи ===

==== Слов'янські прізвища ====
У багатьох [[слов'янські мови|слов'янських мовах]] (через [[Морфологія (лінгвістика)|морфологічні]] особливості мови) жіночі прізвища, як правило, відрізняються формою від чоловічих. У деяких мовах, наприклад в [[литовська мова|литовській]], прізвища мають різні форми для чоловіків, [[Дружина (шлюб)|одружених]] і неодружених жінок (Ясайт<u>іс</u>, Ясайт<u>ене</u>, Ясайт<u>іте</u>).

===== Українські прізвища =====
{{main|Українські прізвища}}

Українські прізвища мають дуже розгалужену морфологію формування. Інколи за прізвищем можна визначити ймовірний [[регіон]] або навіть місцевість України, з якої походив предок людини, також можна припустити про рід занять предка, належність до [[Козаки|козацтва]] чи [[Духовенство|духівництва]], звання, чин або особливу прикмету, давність прізвища.

Проте трактування прізвищ цілком може бути неоднозначним, особливо в плані визначення [[Національність|національності]]. Так, наприклад, прізвище з [[Тюркські мови|тюркським]] коренем може й не означати, що предок [[татари]]н, його просто могли назвати тюркським словом, поширеним в ті часи (як-от Сагайдак, Сагайдачний, Сагайдаченко&nbsp;— через використання козаками [[Сагайдак (зброя)|сагайдака]] зі стрілами).

Застосовувати родові прізвища в офіційному [[Діловодство|діловодстві]] почали доволі рано через необхідність вказати [[Право власності|права власності]]. Особливо масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах XIV—XVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно багаті люди, які мали статки (купці, бояри, магнати, власники земель). Проте вже в XVII&nbsp;ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище Коваленко (син Коваля), а його дружину називали Ковалиха. Багато прізвищ з'явилися в часи [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]], оскільки при вступі на Січ козак міняв своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX&nbsp;ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в ряді періодів намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами. Паралельно співіснували офіційні прізвища та неофіційні [[Прізвисько|прізвиська]], які знаходили відображення в українській діловій та художній літературі.<ref>Масенко Л.&nbsp;Т.&nbsp;Українські імена і прізвища.&nbsp;— Київ: Знання, 1990.&nbsp;— 48 с.</ref>

===== Російські прізвища =====
{{main|Російські прізвища}}
Російські прізвища з'явилися доволі пізно. Більшість з них походять від церковних [[патронім]]ів (по-батькові), як то Іванов, Петров тощо. Дещо менше походить від [[прізвисько|прізвиськ]]. Доволі мало від роду діяльності, місця походження, інших родових прізвищ. Перші прізвища на території сучасної Росії з'явилися в [[Новгородська республіка|Новгородській республіці]], найімовірніше перейнявши цей звичай у [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Згодом в [[XIV]]–[[XV]]&nbsp;ст. прізвища почали набувати московські князі та бояри. До кінця [[XVIII]]&nbsp;— середини [[XIX століття]] більшість населення центральної Росії прізвищ не мали<ref>[http://www.all-names.net/f_familii/ist_fam2.php История русских фамилий: Приглашаем в путешествие]</ref>. В середині [[XIX]]&nbsp;ст., особливо після скасування кріпосницького права в [[1861]]&nbsp;році, формуються прізвища у більшості селян. Процес придбання прізвищ в основному завершився тільки до 30-х років XX століття.

==== Ісландські прізвища ====
Прізвища не є обов'язковим елементом повного імені людини. Наприклад, [[ісландська мова|ісландські]] прізвища в звичному розумінні цього слова не уживаються. Те, що по суті виглядає як прізвище, насправді є [[по батькові]], тобто Свен Торвардссон є сином Торварда, а його син матиме «прізвище» Свенссон (Свен + с ([[родовий відмінок]]) + сон «син»), дочка&nbsp;— Свенсдоттір (Свен + с ([[родовий відмінок]]) + доттір «<nowiki/>[[дочка]]<nowiki/>»), наприклад, співачка [[Б'єрк|Björk Guðmundsdóttir]]. Подібна система існувала раніше і в інших мовах [[Скандинавія|Скандинавії]].

==== Іспанські прізвища ====
В [[іспанська мова|іспаномовних]] країнах використовуються подвійні прізвища. Перша частина&nbsp;— від прізвища батька, друга&nbsp;— від прізвища матері. В Іспанії в 1999 році впроваджене право, яке дозволяє [[Повноліття|повнолітній]] особі змінювати порядок вживання прізвищ.

[[Дошлюбне та шлюбне прізвище|Одружені жінки]] носять свої власні прізвища, навіть там, де зазвичай уживають прізвище чоловіка. При вживанні прізвища чоловіка жінка долучає його до своїх обох прізвищ чи до першого з них і додає перед ними «де».

==== Португальські прізвища ====
У [[португальська мова|португаломовних]] країнах також використовуються подвійні прізвища, але порядок вживання прямо протилежний іспанському: перша частина&nbsp;— від прізвища [[Мати|матері]], друга&nbsp;— від прізвища батька, останнє важливіше.

== Присвоєння прізвищ ==
{{Дописати розділ}}

== Див. також ==
* [[Значуще прізвище]]
* [[Дошлюбне та шлюбне прізвище]]
* [[Українські прізвища]]
* [[Фамільний предикат]]&nbsp;— частка (переважно) дворянських прізвищ у Європі (де, фон, цу і&nbsp;т.&nbsp;ін.)

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII&nbsp;— початку ХІХ століття (з етимологічним словником) / І.&nbsp;Д.&nbsp;Фаріон; НАН України. Ін-т народознав.&nbsp;— Л. : Літопис, 2001.&nbsp;— 371 c.&nbsp;— Бібліогр.: с. 361—370.
* Словник українських прізвищ історико-етимологічний: з поясненнями давніх значень і оригінальних словоформ, висвітленням титулів аристократії і шляхти, досягнень видатних діячів і звань достойників, посад відомих представників: [у 2 ч.]. Ч. 1 / [упоряд. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Ковальчук].&nbsp;— Київ: Ліра-К, 2018.&nbsp;— 711 с.

== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1273/58/1/5/#3878 Прізвище] // {{Юридична енциклопедія|5}}
* {{УМЕ12|частина=[https://archive.org/details/UkrMalaEn/kn_12_По-Риз/page/n43/mode/1up?view=theater Прізвище]|сторінки=1503-1504}}
* [http://www.twirpx.com/file/382044/ Іноземні прізвища та особисті імена. Практика транскрипції на російську мову. Довідник]{{ref-ru}}
{{Бібліоінформація}}
{{Родинні зв'язки}}
{{Імена}}

[[Категорія:Імена]]
[[Категорія:Генеалогічна термінологія]]