Перегляд вихідного коду сторінки Українська греко-католицька церква

{{Otheruses|Католицька церква в Україні}}
{{otheruses|Київська митрополія (значення)}}
{{Церква
|назва  = Українська греко-католицька<br>церква
|прапор               = 
|опис прапора         = 
|герб                 = Coat of arms of Sviatoslav Shevchuk.svg
|опис герба           = 
|фото   = 
|підпис               = [[Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ|Патріарший собор Воскресіння Христового]], [[Київ]]
|дата заснування  988 ([[Хрещення Русі]])<br/>1596 ([[Берестейська унія]])

|статус               = [[Sui iuris]]
|у складі             = [[Католицька церква|Католицької церкви]]
|самостійність = 988;
1596 (возз'єднання з Католицькою церквою)
|визнання     = визнана
|перший предстоятель  = [[Михайло Рогоза]] '' митрополит Київський, Галицький та всієї Русі
|предстоятель = [[Святослав Шевчук]] '' Верховний Архиєпископ Києво-Галицький
|центр        = [[Київ]], [[Україна]]|
|кафедра       = [[Патріарший собор Воскресіння Христового]], [[Київ]]
|територія    = {{UKR}}
|закордоном = {{USA}}<br/>{{CAN}}<br/>{{POL}}<br/>{{ARG}}<br/>{{BRA}}<br/>{{AUS}}<br/>{{KAZ}}<br/>{{Прапорець|EU}} [[Західна Європа]]

|мова = [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янська]]<ref> Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувся в Римі в днях з 24 вересня до 8 жовтня 1989 року, стверджує, що офіційною літургічною мовою в УГКЦ є церковно-слов'янська мова. По Другому Ватиканському Соборі існує тенденція в богослужіннях уживати більш зрозумілу вірними живу народну мову. Синод схвалює практику в наших богослужіннях уживати живу [[Українська мова|українську]] мову (чи мови країн нашого поселення) там, де є така потреба, для кращої євангелизації наших вірних, а особливо молодих поколінь.</ref> (офіційна)<ref name=":0">http://risu.org.ua/ua/index/blog/~nykodym/40150/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150421152911/http://risu.org.ua/ua/index/blog/~nykodym/40150 |date=21 квітня 2015 }} RISU: Феномен літургійної мови</ref><ref>http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/bohosluzhinnya-tse-najvazhlyvishe-scho-je-v-zhytti-tserkvy/ {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150421221658/http://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/bohosluzhinnya-tse-najvazhlyvishe-scho-je-v-zhytti-tserkvy/ |date=21 квітня 2015 }} Патріярхат: Богослужіння&nbsp;— це найважливіше, що є в житті Церкви</ref><ref name=":0"/>, [[Українська мова|українська]]
|музика = [[Український наспів]]
|календар =  [[Григоріанський календар|григоріанський]] (окрім Пасхалії)<ref>https://ugcc.ua/data/glava-ugkts-u-pastyrskomu-poslanni-z-1-veresnya-ugkts-dotrymuvatymetsya-grygorianskogo-stylyu-u-vidznachenni-neruhomyh-svyat-3413/</ref><ref>{{Cite web|url=https://nv.ua/ukr/ukraine/events/ugkc-pereyde-na-noviy-kalendar-novini-ukrajini-50302437.html|автор=Євгеній Василенко|назва=Історичне рішення. УГКЦ вирішила перейти на новий календар|веб-сайт=[[НВ]]|дата=2023-02-06}}</ref>
|єпархії = 25 (1 січня 2019)
|семінарії = 5 (в Україні)
|монастирі = 103 (1 січня 2019)
|парафії = 3470 (1 січня 2019)
|священики = 3 300<ref name="stat2014">Див. [http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2014/55893/ Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014&nbsp;р.]</ref>
|єпископи =48
|ченці = 1 169<ref name="stat2014"/>
|вірні = ~5,9 &nbsp;млн {{small|(2006)}}<ref name="razumk">[http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300  Віруючим якої церкви, конфесії Ви себе вважаєте?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140408220038/http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=300 |date=8 квітня 2014 }} // [[Центр Разумкова]]. (2006.4-6). Опитування проводилося соціологічною службою [[Центр Разумкова|Центру Разумкова]] з 20 квітня по 12 травня 2006 за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за регіоном проживання, типом поселення, віком і статтю. Вибірка побудована як багатоступенева, стохастична з квотним відбором респондентів на останньому етапі. Теоретична похибка вибірки не перевищує 1&nbsp;%. Усього було опитано 11&nbsp;216 респондентів.</ref><!--21,3&nbsp;% вірян України <small>(2016)</small><ref> http://press.unian.net/press/1640077-bolee-70-ukraintsev-schitayut-sebya-veruyuschimi-opros.html]</ref> 9,4&nbsp;% населення України (2018)</small><ref> https://risu.org.ua/php_uploads/files/articles/ArticleFiles_70946_2018_Religiya.pdf]</ref>-->
|вебсайт=[http://www.ugcc.ua/ Українська Греко-Католицька Церква]
|дата ліквідації =
|причина ліквідації =
|останній предстоятель =
|оригінальна назва={{lang-la|Ecclesia Graeco-Catholica Ucrainae}}}}

'''Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква''' ({{lang-la|Ecclesia Graeco-Catholica Ucrainae}}), скорочено '''УГКЦ''' ({{lang-la|EGCU}})&nbsp;— [[християнська церква]], найбільша [[католицька церква в Україні]]. Одна із 23-х [[Східні католицькі церкви|східних католицьких церков]] [[sui iuris|свого права]]. Перебуває у [[Євхаристійне спілкування|сопричасті]] з [[Папа Римський|Папою Римським]] й [[Католицька церква|католицькою церквою]] та зберігає [[візантійський обряд|візантійську літургійну традицію]]. Найбільша католицька церква грецького обряду у світі (понад 5,9 мільйонів вірян<ref>{{Cite web |url=http://ugcc.org.ua/36.0.html |title=Архівована копія |accessdate=12 січня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120116154051/http://www.ugcc.org.ua/36.0.html |archivedate=16 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref>). Очолюється [[Верховний архієпископ|верховним архиєпископом Києво-Галицьким]]; чинний голова&nbsp;— архієпископ [[Святослав (Шевчук)]] (з [[Вибори Верховного Архієпископа Києво-Галицького 2011|27 березня 2011]]).

УГКЦ представляє себе правонаступницею [[Київська митрополія|Київської митрополії]]<ref>{{Cite web|title=Історія - Київська Архиєпархія УГКЦ|url=https://ugcc.kiev.ua/istoriya/|accessdate=2019-08-30|language=uk|archive-date=30 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190830080722/https://ugcc.kiev.ua/istoriya/}}</ref> та церквою [[Хрещення Русі|Володимирового хрещення]]<ref>{{Cite web|title=«УГКЦ – Церква Володимирового Хрещення яка перебуває в сопричасті зі Вселенським Архиєреєм та є Церквою свого права» – Блаженніший Святослав|url=http://ugcc.ua/video/blazhennіshiy_svyatoslav_poyasniv_shcho_ugkts__tse_tserkva_volodimirovogo_hreshchennya_yaka_ie_u_soprichastі_zі_vselenskim_arhiiereiem_ta_ie_tserkvoyu_svogo_prava_83324.html|website=ugcc.ua|accessdate=2019-08-30|archive-date=30 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190830080721/http://ugcc.ua/video/blazhenn%25D1%2596shiy_svyatoslav_poyasniv_shcho_ugkts__tse_tserkva_volodimirovogo_hreshchennya_yaka_ie_u_soprichast%25D1%2596_z%25D1%2596_vselenskim_arhiiereiem_ta_ie_tserkvoyu_svogo_prava_83324.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=УГКЦ бачить себе помісною «Церквою Володимирового Хрещення» лише у єдності з папою Римським » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине|url=https://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/40375-ugkc-bachit-sebe-pomisnoyu-cerkvoyu-volodimirovogo-xreshhennya-lishe-u-soprichasti-yednosti-z-papoyu-rimskim.html|website=www.religion.in.ua|accessdate=2019-08-30|archive-date=30 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190830080723/https://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/40375-ugkc-bachit-sebe-pomisnoyu-cerkvoyu-volodimirovogo-xreshhennya-lishe-u-soprichasti-yednosti-z-papoyu-rimskim.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=«Українська Греко-Католицька Церква – Церква Володимирового Хрещення, яка була, є і буде душею українського народу» – Блаженніший Святослав – Харківський екзархат УГКЦ|url=http://ugcc.kharkiv.ua/ukrayinska-greko-katolytska-tserkva-tserkva-volodymyrovogo-hreshhennya-yaka-bula-ye-i-bude-dusheyu-ukrayinskogo-narodu-blazhennishyj-svyatoslav/|accessdate=2019-08-30|language=uk|archive-date=30 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190830080722/http://ugcc.kharkiv.ua/ukrayinska-greko-katolytska-tserkva-tserkva-volodymyrovogo-hreshhennya-yaka-bula-ye-i-bude-dusheyu-ukrayinskogo-narodu-blazhennishyj-svyatoslav/}}</ref><ref>{{Cite web|title=Синоду Єпископів УГКЦ презентували факсимільне видання Пересопницького Євангелія|url=http://ugcc.if.ua/novyny/3891-synodu-yepyskopiv-uhkts-prezentuvaly-faksymilne-vydannia-peresopnytskoho-yevanheliia.html|website=ugcc.if.ua|accessdate=2019-08-30|archive-date=30 серпня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190830080721/http://ugcc.if.ua/novyny/3891-synodu-yepyskopiv-uhkts-prezentuvaly-faksymilne-vydannia-peresopnytskoho-yevanheliia.html}}</ref>, посилаючись на те, що має безперервну ієрархічну спадкоємність з часу заснування тої у X&nbsp;столітті<ref>{{Cite news|url=https://ecerkva.com/articles/church-history/47-28|title=Українська Католицька Церква|last=Чубатий|first=Микола|language=uk|work=Єдина Церква|archive-url=|archive-date=|accessdate=15 серпня 2024}}</ref> , при цьому не перебуває в євхаристійному єднанні із [[Константинопольська православна церква|Вселенським патріархатом]] й іншими православними церквами.

У [[1596]] році [[Список митрополитів Київських|Київський митрополит]] [[Михайло (Рагоза)|Михайло Рагоза]], п'ять [[єпископ]]ів і три [[архімандрит]]и у [[Церква святого Миколая (Берестя)|церкві святого Миколи]] підписали [[Берестейська унія|Берестейську унію]], в якій визнали церковну владу єпископа Рима, вийшовши тим самим з-під юрисдикції [[Патріарх Константинопольський|православного Константинопольського патріархату]]. У 33-х артикулах унії Київська митрополія визначила умови, на яких згідна прийняти єдність з Римським престолом. Більша частина цих артикулів була покликана зберегти богословську, літургійну та канонічну ідентичність [[Руська унійна церква|Унійної руської церкви]]: залишити в [[Символ віри|Символі віри]] «від Отця ісходить», не вносити змін у порядок здійснення тайни [[хрещення]], збереження одруженого священства, залишити три види [[Літургія|Літургії]] ([[Літургія Іоанна Золотоустого|св. Івана Золотоустого]], [[Літургія Василія Великого|св. Василія Великого]], [[Літургія передосвячених дарів|св. Григорія Двоєслова]])<ref>Головні документи Берестейської унії // Гудзяк Б. ''Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії''.&nbsp;— Львів&nbsp;: Ін-т історії Церкви Львів. богословської академії, 2000.&nbsp;— С. .</ref>. Частина артикулів з різних внутрішніх і зовнішніх причин була порушена вже у XVII–XVIII&nbsp;ст., цей процес в історії УГКЦ отримав назву [[латинізація]]<ref>S. Senyk, ''The Ukrainian Church and Latinization''.&nbsp;— Orientalia Christiana Periodica, 56, 1990.&nbsp;— C. 165—187.</ref>. У XX&nbsp;ст. за митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]] розпочалися поступові спроби відновити втрачену ідентичність. У [[2011]] році УГКЦ представила свій [[Христос — наша Пасха (катехизм)|катехизм «Христос&nbsp;— наша Пасха»]]<ref>{{Cite web |url=http://www.ugcc.org.ua/news_single.0.html?&tx_ttnews%5Btt_news%5D=5556&cHash=da5c6ae1ac3d1f820c638147eef210cd |title=24 червня 2011 у Львові УГКЦ представила новий катехизм // www.ugcc.org.ua |accessdate=10 жовтня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111203074204/http://ugcc.org.ua/news_single.0.html?&tx_ttnews&#91;tt_news&#93;=5556&cHash=da5c6ae1ac3d1f820c638147eef210cd |archivedate=3 грудня 2011 |deadurl=yes }}</ref>, в якому віровчення церкви подано на основі [[Анафора (літургія)|анафори]] Літургії св. Василія Великого.

У XIX–XX&nbsp;ст. єпископи та священники УГКЦ стали безпосередніми учасниками культурного, політичного, економічного відродження українського народу. Зокрема автором музики [[Гімн України|гімну України]] є [[священник]] [[Вербицький Михайло Михайлович|Михайло Вербицький]]. У суспільному й громадському житті УГКЦ обстоює право українського народу на свою незалежну соборну державу та становлення в ній зрілого громадянського суспільства; реалізовує велику кількість благодійних і громадських проєктів в Україні та поза її межами.

== Назви ==
* '''Унійна церква''' ({{lang-la|Ecclesia unita}})&nbsp;— з [[1596]] року, найстаріша від часу заснування)<ref name="Ц">{{Cite web |url=http://www.ugcc.org.ua/30.0.html#c231 |title=Історія УГКЦ — Визначення // Українська Греко-Католицька Церква. Офіційний сайт. 2013 |accessdate=6 лютого 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140222234040/http://www.ugcc.org.ua/30.0.html#c231 |archivedate=22 лютого 2014 |deadurl=yes }}</ref>;
* '''[[Руська унійна церква]]''' ({{lang-la|Ecclesia Ruthena unita}})&nbsp;— з XVII&nbsp;ст., в офіційних церковних документах)<ref name="Ц"/>;
* '''Греко-католицька церква''' ({{lang-la|Ecclesia Graeco-Catholica}})&nbsp;— з [[1774]] року; за рішенням імператриці [[Марія-Терезія|Марії Терези]], аби відрізнити її від [[Римо-католицька церква|римо-католицької]] та [[Вірменська католицька церква|Вірменської католицької церков]])<ref name="Ц"/>;
* '''Українська католицька церква''' ({{lang-la|Ecclesia Catholica Ucrainae}})&nbsp;— з [[1960]] року, щодо церкви в [[Українська діаспора|діаспорі]] та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])<ref name="Ц"/>;
* '''Українська католицька церква візантійського обряду''' (з [[1912]] року, в папському статистичному щорічнику [[Annuario Pontificio]])<ref name="Ц"/>;
* '''Київська католицька церква''' (з [[1999]] року, затверджено на Синоді єпископів УГКЦ, яка підкреслювала б ідентичність цієї церкви)<ref name="Ц"/>.

== Основні особливості ==
* Визнання формулювання [[Filioque|філіокве]] (про сходження [[Святий Дух|Святого Духа]] не тільки від [[Бог Отець|Бога Отця]], а й від [[Ісус Христос|Бога Сина]]).
* Визнання верховенства [[Папа Римський|Папи Римського]] як видимого глави церкви.
* Догмат про [[непорочне зачаття Діви Марії]].
* Догмат про [[Внебовзяття Пресвятої Діви Марії|внебовзяття душі і тіла Діви Марії]].
* Широке шанування [[Діва Марія|Діви Марії]].
* Визнання догмату про [[чистилище]].
* Хресне знамення греко-католиками твориться зверху вниз, а потім&nbsp;— справа наліво (так, як у візантійській і частково сирійській літургійних традиціях).

== Адміністративно-територіальний поділ ==
Матірна територія УГКЦ, або ж, точніше кажучи, Унійної Київської митрополії, впродовж XVII–XIX&nbsp;ст. охоплювала території сучасних держав [[Україна|України]] (Київська, Львівська, Перемиська, Володимирська, Луцька єпархії), [[Білорусь|Білорусі]] (Київська, Полоцька єпархії), [[Росія|Росії]] (Смоленська єпархія), [[Польща|Польщі]] (Перемиська, Холмська єпархії) та [[Литва|Литви]] (Київська єпархія). Починаючи з 1596 року, матірні землі Унійної Київської митрополії розташовувались на території [[Річ Посполита|І Речі Посполитої]], [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]], [[Річ Посполита|II Речі Посполитої]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та України.
[[Файл:Ukrainian Greek Catholic Church in XVI st.png|міні|Територія максимального поширення Української Греко-Католицької Церкви в XVI-XIX століттях]]

=== 1596–1700 ===
Після [[Берестейська унія|Берестейського собору]] 1596 року унійними стали [[Київська унійна архиєпархія (1596–1839)|Київська]], {{не перекладено|Полоцька архієпархія (унійна)|Полоцька архієпархії|pl|Archieparchia połocka (unicka)}} та [[Пінська унійна єпархія|Пінська]], [[Луцька унійна єпархія|Луцька]], [[Берестейсько-Володимирська єпархія (унійна)|Берестейсько-Володимирська]] й [[Холмська єпархія|Холмська єпархії]]. Унію не прийняли Львівська та [[Перемишльська єпархія|Перемиська єпархії]]. По смерті владики [[Кирило (Терлецький)|Кирила Терлецького]] у [[1607]] році Луцька єпархія поступово відійшла від унії, повернувшись до неї [[1702]] року за єпископа [[Діонісій (Жабокрицький)|Діонісія Жабокрицького]]. У 1691 році до Унійної Київської митрополії приєдналась [[Перемишльська єпархія (унійна)|Перемиська єпархія]] за владики [[Інокентій (Винницький)|Інокентія Винницького]], а [[1700]] року приєдналась [[Львівська архієпархія УГКЦ|Львівська єпархія]] за єпископа [[Йосиф (Шумлянський)|Йосифа Шумлянського]]. Після взяття у [[1616]] році польськими військами [[Смоленськ]]а король номінував у [[1625]] році [[Лев (Кревза-Жевуський)|Лева Кревзу]] на архієпископа Смоленського, започаткувавши тим самим [[Смоленська унійна архієпархія|Смоленську унійну архієпархію]]. [[1646]] року внаслідок [[Ужгородська унія|Ужгородської унії]] виникла [[Мукачівська греко-католицька єпархія]].

=== Після 1946 ===
[[Файл:Greekcatholic2010.PNG|міні|праворуч|250пкс|Частка громад Української греко-католицької церкви (на Закарпатті&nbsp;— окремої Мукачівської греко-католицької єпархії) станом на 01.01.2010]]

Після завершення [[Друга світова війна|Другої світової війни]], в умовах зміни лінії кордону між [[Польська Народна Республіка|Польською Народною Республікою]] та [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українською Радянською Соціалістичною Республікою]], одна з найдавніших єпархій УГКЦ&nbsp;— Перемиська, опинилася територіально розділеною. Це спричинило ситуацію, коли єпархіальний престол опинився де-факто поза значною частиною території своєї єпархії, що пізніше зумовило реорганізацію адміністративно-територіальної структури УГКЦ.

Внаслідок [[Львівський собор 1946|псевдособору]] у Львові в березні [[1946]] року Українська греко-католицька церква була ліквідована на території СРСР. Значну частину її майна передано [[Російська православна церква|Російській православній церкві]], а вірних і духовенство насильно змушували зрікатися своєї церкви.

З легалізацією УГКЦ [[1989]] року, впродовж наступного періоду аж до [[1992]] року, греко-католики в Україні перебували в межах&nbsp;— [[Львівська архієпархія УГКЦ|Львівської]] (і частково Перемишльської), [[Івано-Франківська архієпархія УГКЦ|Івано-Франківської]] ([[Станиславівська єпархія УГКЦ|Станиславівської]]) та [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської]] єпархій. На [[Синод УГКЦ|Синоді єпископів УГКЦ]], що відбувся у [[Львів|Львові]] [[16 травня|16]]–[[31 травня]] 1992 року, було вирішено змінити тогочасний адміністративно-територіальний устрій, відтак кількість єпархій збільшилась на чотири: [[Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ|Самбірсько-Дрогобицьку]], [[Коломийська єпархія УГКЦ|Коломийсько-Чернівецьку]], [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільську, Зборівську]]. Пропозиція Синоду єпископів УГКЦ 1992 року щодо створення Чернігівсько-Вишгородської єпархії знайшла своє підтвердження з боку Апостольського Престолу вже в 1995 року про створення [[Київська архієпархія УГКЦ|Верховно-Архієпископського Києво-Вишгородського екзархату]], що охоплював територію поза [[Закарпаття]]м, [[Галичина|Галичиною]] й [[Буковина|Буковиною]], у теперішніх межах України.

Згідно з рішенням Синоду єпископів, що відбувався в Бучачі в серпні [[2000]] року, створено дві нові єпархії&nbsp;— [[Стрийська єпархія УГКЦ|Стрийську]] і [[Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ|Сокальську]]. Також реорганізовано Тернопільську і Зборівську: утворено [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівську]] та [[Бучацька єпархія УГКЦ|Бучацьку]] [[Єпархія|єпархії]].

Від листопада [[2000]] року юрисдикції Верховного Архієпископа та Синоду єпископів УГКЦ підлягає вся територія України, окрім [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської єпархії]], яка прямо підпорядкована Святому Престолу. У лютому [[2002]] року проголошено утворення [[Донецько-Харківський екзархат УГКЦ|Донецько-Харківського екзархату]], [[28 липня]] [[2003]] року проголошено утворення [[Одесько-Кримський екзархат УГКЦ|Одесько-Кримського екзархату]], а [[15 січня]] [[2008]] року&nbsp;— [[Луцький екзархат УГКЦ|Луцького екзархату]].

[[13 лютого]] [[2014]] року шляхом поділу [[Одесько-Кримський екзархат УГКЦ|Одесько-Кримського екзархату]] утворено [[Одеський екзархат УГКЦ|Одеський]] та [[Кримський екзархат УГКЦ|Кримський]] екзархати. [[2 квітня]] [[2014]] року шляхом поділу [[Донецько-Харківський екзархат УГКЦ|Донецько-Харківського екзархату]] утворено [[Донецький екзархат УГКЦ|Донецький]] та [[Харківський екзархат УГКЦ|Харківський]] екзархати.

=== Чинний поділ (2015) ===
[[File:Greckokatolicka metropolia lwowska 1939.png|thumb|right|Адміністративно-територіальна структура УГКЦ до 1939 року та в період 1991-1993 років]]
[[Файл:Ukraine eparchies.png|міні|250пкс|Адміністративно-територіальна структура УГКЦ в межах Української держави станом на сучасність]]

Станом на 11 липня 2019 року існує такий адміністративно-територіальний устрій УГКЦ:

* [[Україна]]: [[Київська архієпархія УГКЦ|Київська архієпархія]], [[Львівська архієпархія УГКЦ|Львівська архієпархія]], [[Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ|Тернопільсько-Зборівська архієпархія]], [[Івано-Франківська архієпархія УГКЦ|Івано-Франківська архієпархія]], [[Коломийська єпархія УГКЦ|Коломийська єпархія]], [[Чернівецька єпархія УГКЦ|Чернівецька єпархія]], [[Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ|Самбірсько-Дрогобицька єпархія]], [[Стрийська єпархія УГКЦ|Стрийська єпархія]], [[Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ|Сокальсько-Жовківська єпархія]], [[Бучацька єпархія УГКЦ|Бучацька єпархія]], [[Кам'янець-Подільська єпархія УГКЦ|Кам'янець-Подільська єпархія]], [[Донецький екзархат УГКЦ|Донецький екзархат]], [[Харківський екзархат УГКЦ|Харківський екзархат]], [[Одеський екзархат УГКЦ|Одеський екзархат]], [[Кримський екзархат УГКЦ|Кримський екзархат]], [[Луцький екзархат УГКЦ|Луцький екзархат]].

* [[Польща]]: [[Перемишльсько-Варшавська архієпархія УГКЦ|Перемишльсько-Варшавська архієпархія]], [[Вроцлавсько-Кошалінська єпархія УГКЦ|Вроцлавсько-Кошалінська єпархія]], [[Ольштинсько-Ґданська єпархія УГКЦ|Ольштинсько-Ґданська єпархія]] 
* [[Італія]]: [[Апостольський Екзархат в Італії]]

* [[Франція]]: [[Єпархія Святого Володимира Великого у Парижі]] (юрисдикція на Францію, [[Бельгія|Бельгію]], [[Нідерланди]], [[Люксембург]] та [[Швейцарія|Швейцарію]])

* [[Німеччина]]: [[Апостольський екзархат у Німеччині та Скандинавії]] (юрисдикція на Німеччину, [[Данія|Данію]], [[Швеція|Швецію]], [[Фінляндія|Фінляндію]] та [[Норвегія|Норвегію]])

* [[Велика Британія]]: [[Лондонська єпархія Пресвятої Родини]]

* [[Канада]]: [[Вінніпезька митрополія УГКЦ|Вінніпезька архієпархія]], [[Едмонтонська єпархія УГКЦ|Едмонтонська єпархія]], [[Торонтська єпархія УГКЦ|Торонтська єпархія]], [[Саскатунська єпархія УГКЦ|Саскатунська єпархія]], [[Нью-Вестмінстерська єпархія УГКЦ|Нью-Вестмінстерська єпархія]]

* [[Сполучені Штати Америки|США]]: [[Філадельфійська митрополія УГКЦ|Філадельфійська архієпархія]], [[Чиказька єпархія святого Миколая УГКЦ|Чиказька єпархія]], [[Стемфордська єпархія УГКЦ|Стемфордська єпархія]], [[Пармська єпархія святого Йосафата УГКЦ|Пармська єпархія]]

* [[Бразилія]]: [[Куритибська архієпархія святого Івана Хрестителя УГКЦ|Куритибська архиєпархія]], [[Єпархія Непорочного зачаття Діви Марії в Прудентополісі|Прудентопольська єпархія]]

* [[Аргентина]]: [[Буенос-Айреська єпархія Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ|Буенос-Айреська єпархія]]

* [[Австралія]]: [[Мельбурнська єпархія святих апостолів Петра й Павла УГКЦ|Мельбурнська єпархія]] (юрисдикція на [[Австралія|Австралію]], [[Нова Зеландія|Нову Зеландію]] та [[Список держав та залежних територій Океанії|країни Океанії]])

2017 року зі складу Коломийсько-Чернівецької єпархії рішенням Синоду єпископів УГКЦ виокремлено [[Чернівецька єпархія УГКЦ|Чернівецьку єпархію]].

[[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівська єпархія]] на сьогодні не входить до складу Києво-Галицького верховного архієпископства, а безпосередньо підлягає Апостольському Престолові і є тимчасово (з 1993 р.) окремою «Церквою свого права» («sui juris»).<ref name=":1">{{cite web |url=https://zakarpattya.net.ua/Blogs/188397-Volodymyr-Kryshenyk-Halmivni-slidy-na-perehonakh-likvidatoriv-Ukrainy- |title=Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України |author= |date=2019-01-03 |website=https://zakarpattya.net.ua/ |publisher=Закарпаття онлайн |accessdate=22 червня 2019 |archive-date=23 травня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190523222052/https://zakarpattya.net.ua/Blogs/188397-Volodymyr-Kryshenyk-Halmivni-slidy-na-perehonakh-likvidatoriv-Ukrainy- }}</ref><ref name=":2">{{cite web |url=https://www.religion.in.ua/main/analitica/21467-ekleziologichni-pidstavi-dlya-vxodzhennya-mukachivskoyi-greko-katolickoyi-yeparxiyi-do-ugkc.html |title=Еклезіологічні підстави для входження Мукачівської Греко-Католицької Єпархії до УГКЦ |author= |date=2013-04-05 |website=https://www.religion.in.ua/ |publisher=Релігія в Україні |accessdate=22 червня 2019 |archive-date=23 червня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190623112357/https://www.religion.in.ua/main/analitica/21467-ekleziologichni-pidstavi-dlya-vxodzhennya-mukachivskoyi-greko-katolickoyi-yeparxiyi-do-ugkc.html }}</ref><ref name=":3">{{cite web |url=https://zakarpattya.net.ua/Gromada/89731-Hreko-katolyky-Rakhova-prahnut-iednosti-z-UHKTS |title=Греко-католики Рахова прагнуть єдності з УГКЦ |author= |date=2011-11-20 |website=https://zakarpattya.net.ua/ |publisher=Закарпаття онлайн |accessdate=22 червня 2019 |archive-date=23 червня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190623112356/https://zakarpattya.net.ua/Gromada/89731-Hreko-katolyky-Rakhova-prahnut-iednosti-z-UHKTS }}</ref><ref name=":4">{{cite web |url=https://zakarpattya.net.ua/Blogs/186899-Moskovske-pravoslav%E2%80%99ia-na-Zakarpatti-iak-dityshche-MHKIE |title=Московське православ’я на Закарпатті як дітище МГКЄ |author= |date=2018-11-12 |website=https://zakarpattya.net.ua/ |publisher=Закарпаття онлайн |accessdate=22 червня 2019 |archive-date=23 червня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190623112354/https://zakarpattya.net.ua/Blogs/186899-Moskovske-pravoslav%25E2%2580%2599ia-na-Zakarpatti-iak-dityshche-MHKIE }}</ref>

=== Закордонні громади ===

Громади вірних Української греко-католицької церкви є у багатьох інших країнах світу, де відсутні адміністративно-територіальні структури УГКЦ. У таких випадках Апостольський Престол призначає відповідальних ієрархів інших церков свого права виконувати над ними свою юрисдикцію (владу). З огляду на такі обставини можна виокремити низку країн у такий спосіб:

# ''існують окремі громади'': у [[Венесуела|Венесуелі]], [[Парагвай|Параґваї]], [[Португалія|Португалії]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Італія|Італії]], [[Ірландія|Ірландії]], [[Австрія|Австрії]], [[Греція|Греції]], [[Румунія|Румунії]], [[Молдова|Молдові]], [[Литва|Литві]], [[Латвія|Латвії]], [[Естонія|Естонії]], [[Казахстан]]і, [[Росія|Російській Федерації]] та [[Ізраїль|Ізраїлі]];
# ''наявність значної кількості вірних, що входять до складу адміністративно-територіяльних утворень інших [[Східні католицькі церкви|Східних Церков]] свого права'': у [[Апостольський екзархат греко-католицької церкви у Чеській Республіці|Чехії]], [[Словацька греко-католицька церква|Словаччині]], [[Угорська греко-католицька церква|Угорщині]], [[Хорватська греко-католицька церква|Хорватії]], [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеґовині]], [[Апостольський екзархат Сербії і Чорногорії|Сербії та Чорногорії]];
# ''наявність певної кількості вірних, що не об'єднані у громади'': в [[Уругвай|Уруґваї]], [[Чилі]], [[Білорусь|Білорусі]] та [[Узбекистан]]і;
# ''перебування незначної кількості вірних'': у [[Китай|Китаї]], [[Японія|Японії]], [[Індія|Індії]], [[Шрі-Ланка|Шрі-Ланці]], [[Південно-Африканська Республіка|Південно-Африканській Республіці]], [[Єгипет|Єгипті]], [[Лівія|Лівії]], [[Туніс]]і, [[Марокко]], [[Бенін]]і, [[Мозамбік]]у, [[Сирія|Сирії]], [[Ліван]]і, [[Грузія|Грузії]], [[Вірменія|Вірменії]], [[Азербайджан]]і, [[Туркменістан]]і, [[Киргизстан]]і, [[Таджикистан]]і, країнах [[Кариби#Країни та території|Карибського басейну]] і [[Центральна Америка#Країни Центральної Америки|центральної Америки]].

Саме перебування вірних УГКЦ на даний момент в цих країнах, зумовлене історичними, економічними та політичними подіями. Потрібно також брати до уваги, що внаслідок політичних подій, зокрема впродовж XIX–ХХ століть, сотні тисяч вірних УГКЦ супроти власної волі де-факто і де-юре стали вірними православної та латинської церков.

== Історія ==
{{УГКЦ}}
{{Українці}}

=== До 1596 ===
У [[988]] року святий рівноапостольний [[князь]] [[Володимир Святославич|Володимир Великий]] (у святому хрещенні&nbsp;— Василій) запровадив [[християнство]] як державну релігію [[Київська Русь|Київської Русі]]. Це сталося перед тим, як [[Розкол Християнської церкви 1054|великий церковний розкол]] [[1054]] року розділив християнську церкву на католицьку та православну. [[Київська митрополія]] була підпорядкованою [[Патріарх Константинопольський|Патріархові Константинопольському]], проте ця церква продовжувала підтримувати зв'язки із католицькою церквою і його Патріархом&nbsp;— [[Папа Римський|Папою Римським]].

Попри те, що між Константинополем і Римом існували суперечності, київські ієрархи намагалися зберегти християнську єдність. У [[1095]] року встановлено свято на честь перенесення до міста [[Барі]] в Італії чесних мощей святителя [[Миколай Чудотворець|Миколая Мирлікійського (Чудотворця)]]. Посланці з Русі брали участь у соборах католицької церкви в [[Перший Ліонський собор|Ліоні]] ([[1245]]) та [[Констанцький собор|Констанці]] ([[1418]]). Сам київський митрополит [[Ісидор (митрополит Київський)|Ісидор]] разом з Патріархом Константинопольським [[Йосип II (патріарх Константинопольський)|Йосифом II]] був одним з ініціаторів [[Флорентійська унія|Флорентійської унії]] ([[1439]]). У [[1458]] році митрополитом Київським і всієї Русі з благословення Папи Римського стає [[Йосиф Болгаринович]], визнаний і Патріархом Константинопольським.

Починаючи з [[XIV століття]], у [[Москва|Москві]] сформувався та зміцнів новий церковно-державний осередок. [[Російська православна церква|Московська митрополія]] відмовилася визнати [[Флорентійська унія|Флорентійську унію]] та відокремилась від давньої [[Київська митрополія|митрополії в Києві,]] проголосивши свою [[Автокефалія|автокефалію]] (самоврядування) у [[1448]] році.
{{Головна|Російська православна церква#Відрив Московської православної церкви від Грецької православної церкви}}
У [[1589]] року за допомогою сили (піврічне утримання у 1588 році в неволі у Москві Константинопольського Патріарха [[Єремія II Транос|Єремії II Траноса]]) та підкупу ([[Московія|московські]] посли сплатили [[Константинопольська православна церква|Вселенському патріарху]] Діонісію, за отримання від нього [[Томос]]у щодо проголошення Московської Патріархії замість [[Київська митрополія (988—1240)|Київської Митрополії]], [[хабар]] у розмірі «сорок сороків [[Хутро|хутра]] та 200 [[Золото|золотих]] червонців») Церква у Москві здобула статус патріархату.

Як результат тривалого процесу унійних змагань [[Синод УГКЦ|Синод єпископів]] Київської митрополії під проводом митрополита [[Михайло (Рагоза)|Михайла Рагози]] приймає рішення відновити сопричастя з Римським престолом, забезпечивши при цьому збереження східної християнської традиції і власної церковної та етнокультурної самобутності. Таку модель церковної єдності затверджено на соборі [[1596]] року в [[Берестя|Бересті]], від якого й починається інституційне існування греко-католицької церкви в Україні.
{{Головна|Берестейська унія}}

=== XVII–XIX століття ===
[[24 квітня]] [[1646]] року в каплиці [[Ужгородський замок|Ужгородського замку]] з ініціативи єпископа-[[василіяни]]на [[Василь (Тарасович)|Василя Тарасовича]] (галичанина) 63 священники засвідчили єдність із католицькою церквою (укладена [[Ужгородська унія]]). «Ужгородська унія» стала опорою для збереження української релігійної та культурної ідентичності в умовах чужоземної окупації.[[1663]] рік&nbsp;— визначено умови, на яких [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівська єпархія]] може бути включена до [[Київська митрополія|Київської митрополії]]. Однак через спротив вдови [[Ференц II Ракоці|Ференца II Ракоці]] Мукачівська єпархія підпорядковується угорському Егерському єпископу.

У [[1620]] році через внутрішній розкол у середовищі ієрархії та вірних [[Київська митрополія (1620—1685)|Київської митрополії]] єрусалимський Патріарх [[Теофан III]] висвятив на Митрополита Київського [[Йов (Борецький)|Йова Борецького]] та шістьох єпископів. У 1630–1640-х спроби митрополитів [[Йосиф (Велямин Рутський)|Йосифа Вельяміна Рутського]] та [[Петро Могила|Петра Могили]] примирення «Русі з Руссю», скликання спільного собору та проголошення Київського Патріархату закінчилися невдачею.
{{Головна|Київський собор 1628|Київський собор 1629|Унійний собор 1629}}
Невдовзі православна [[Київська митрополія]] була підпорядкована [[Російська православна церква|Московському патріархатові]] ([[1686]]) й перетворена на звичайну єпархію в процесі послідовної жорстокої уніфікаційної та [[русифікація|русифікаторської]] політики [[Московське царство|царату]].

Після [[Андрусівське перемир'я|розділу]] [[Гетьманщина|Гетьманщини]] [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] між [[Річ Посполита|Річчю Посполитою]] та [[Московія|Московією]] Київ та [[Лівобережна Україна]] остаточно відходять до Москви, а [[Правобережна Україна|Правобережжя]]&nbsp;— до поляків.

Після укладення Житомирської унії У [[1729]]–[[1795]] року резиденцією [[Греко-католицькі церкви|греко-католицьких]] митрополитів було місто [[Радомишль]]. [[5 березня]] [[1729]] року у володіння Радомишлем вступив номінат і адміністратор Київської унійної митрополії єпископ [[Атанасій (Шептицький)|Атанасій Шептицький]], який згодом у цьому ж році стає митрополитом. До 1772 року було 10 єпархій: [[Київська унійна архиєпархія (1596–1839)|Київська]], [[Берестейсько-Володимирська єпархія (унійна)|Берестейсько-Володимирська]], [[Луцька унійна єпархія|Луцька]], [[Галицька єпархія|Галицька]], [[Смоленська унійна архієпархія|Смоленська]], [[Перемишльська єпархія (унійна)|Перемишльська]], [[Холмська єпархія|Холмська]], [[Пінська унійна єпархія|Пінська]], {{не перекладено|Полоцька архієпархія (унійна)|Полоцько-Вітебська|pl|Archieparchia połocka (unicka)}}.

По [[Третій поділ Речі Посполитої|третьому поділу Польщі]] (1795) на приєднаних до [[Російська імперія|Російської імперії]] територіях російські царі ліквідували унійну митрополію з її резиденцією в Радомишлі та вісьмома єпархіями в ході так званого «навернення на православ'я».

==== Під владою Габсбургів ====
З [[Перший поділ Речі Посполитої|першим поділом Речі Посполитої]] в [[1772]] році галицькі землі опинилися в складі [[Габсбурзька монархія|Габсбурзької монархії]] (з 1804 року&nbsp;— [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]], з 1867 року&nbsp;— [[Австро-Угорщина|Австро-угорської]]), а відтак Перемиська, більша частина Львівської (990 парафій), частина Галицької та Кам'янецької єпархій (загалом&nbsp;— 3&nbsp;432 парафії).

У [[1774]] році імператриця [[Марія-Терезія]] змінила назву церкви з «унійної» на «греко-католицьку», що зберігається за церквою й до сьогодні. Греко-католицьких священників зрівняно у правах з римо-католицькими, а їхні сини отримали право бути представниками урядів на рівні зі [[Шляхта|шляхтою]]. Того ж року Марія Терезія заснувала [[Греко-католицька духовна семінарія у Відні|«Барбареум»]]&nbsp;— першу греко-католицьку духовну семінарію, що розташовувалася у [[Відень|Відні]], а 1783 року&nbsp;— [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Генеральну греко-католицьку семінарію]] у [[Львів|Львові]].

У [[1808]] році у Львові створено греко-католицьку [[Галицька греко-католицька митрополія|Галицьку митрополію]]. З ініціативи Галицького митрополита [[Михайло (Левицький)|Михайла Левицького]] започатковано процес відродження української церковної та народної мови. «[[Головна Руська Рада]]», створена в [[1848]] році у Львові й очолювана єпископом [[Григорій (Яхимович)|Григорієм Яхимовичем]] (митрополит Галицький в 1860–1863), висунула австрійському урядові вимогу про автономію для [[Східна Галичина|Східної Галичини]].

У [[1868]] році деякі греко-католицькі священники виступили засновниками культурно-освітнього товариства [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіта»]], яке ширило українську освіту й національну свідомість в Україні й на поселеннях.

=== Спроба об'єднання Мукачівської та Пряшівської єпархії із Галицькою митрополією ===
У [[1888]] році Папа [[Лев XIII]] оприлюднив план об'єднання [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської]] та [[Пряшівська архієпархія|Пряшівської єпархій]] із [[Галицька греко-католицька митрополія|Галицькою митрополією]]. [[Примас Угорщини|Угорський примас]], [[кардинал]] {{не перекладено|Янош Сімор|Янош Сімор|pl|János Simor}} оголосив, що реалізація такого плану була б великою образою національних почувань [[угорці]]в.

У [[1898]] році у [[Будапешт]]і засновано «Краєвий комітет греко-католиків-мадярів», який поставив завдання перевести богослужіння на угорську мову, викреслити з церковного календаря імена [[Свята Параскева П'ятниця|св. Параскеви]], [[Борис-Роман Володимирович|св. Бориса]], [[Гліб-Давид Володимирович|св. Гліба]], [[Володимир Святославич|св. Володимира]], [[Феодосій Печерський|св. Феодосія]] та [[Антоній Печерський|Антонія Печерських]], бо вони&nbsp;— не мають нічого спільного із [[Закарпаття]]м.

2 вересня [[1937]] року [[Ватикан]] остаточно звільнив Пряшівську та Мукачівську єпархії від підпорядкування угорському {{не перекладено|Естергомсько-Будапештська архієпархія|Остригомському архієпископу|pl|Archidiecezja ostrzyhomsko-budapeszteńska}}, надавши їм статус ''«sui juris»''. Але об'єднання та створення Української ГКЦ все ж таки було зірвано.

Отже, і перша ([[1663]]&nbsp;— визначено умови, на яких [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівська єпархія]] може бути включена до Київської митрополії), і всі інші спроби позитивно вирішити дане питання навіть тоді, коли його реалізації допомагали австрійські [[Габсбурги]] під час відновлення Галицької митрополії (1808), кандидатом на очільника якої на першому етапі не конкретно міг розглядатися мукачівський греко-католицький єпископ [[Андрій (Бачинський)|Андрей Бачинський]], чи папські ідеї [[Григорій XVI|Григорія XVI]] створити окремий патріархат для австрійських греко-католиків (1843–1856), або ж навіть плани понтифіка [[Лев XIII|Лева XIII]] підпорядкувати Мукачівську та Пряшівську греко-католицькі єпархії архієрейській юрисдикції Галицького митрополита (1888), завершилися крахом.

==== Під владою Російської імперії ====
У [[1793]]–[[1795]], після [[Другий поділ Речі Посполитої|другого]] і [[Третій поділ Речі Посполитої|третього поділів]] [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], уся [[Правобережна Україна]], за винятком [[Галичина|Галичини]], опинилася в [[Російська імперія|Російській імперії]]. Імператриця [[Катерина II]] розпочала боротьбу з унійною Київською митрополією, спрямовану на її повне знищення та «поверненню» усіх вірян [[Російська православна церква|Російській православній церкві]]. У [[1795]] року затримано під домашній арешт митрополита [[Теодосій (Ростоцький)|Теодосія Ростоцького]], звідки він, відокремлений від своєї митрополії, міг контактувати з вірними тільки дипломатичним шляхом. Наступні митрополити призначалися російськими чиновниками і не були визнані Папою Римським. [[1839]] року на Полоцькому синоді Церкву примушено до об'єднання з Московським патріархатом.

Найдовше на теренах імперії греко-католицька церква проіснувала на [[Холмщина|Холмщині]]. [[Холмська єпархія|Холмське єпископство]] протрималось до [[1871]] року, а [[1874]] року [[Пратулинські мученики]] стали символом стійкості холмських українців у батьківській вірі. Не кращою була доля в Росії й для православних українців. За висловом історика [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитра Дорошенка]]:
{{текст|«До нового XIX&nbsp;ст. український народ перейшов позбавлений не тільки свого автономного устрою, своєї школи, але й своєї національної Церкви. Над його духовним життям залягла темна ніч».}}

Влітку 1914 року в [[Одеса|Одесі]] «група австрійських підданих» (вочевидь, вихідців з територій сучасної України, які на той час входили до складу Австро-Угорської імперії) отримала відмову на прохання щодо відкриття греко-католицького храму, оскільки «уніатська релігія» в Російській імперії не була визнана. Ця ініціатива могла стати першою спробою заснування української греко-католицької парафії на початку ХХ ст. не лише у згаданому місті, а й на півдні сучасної України загалом.<ref>Воля віри. Рада. №&nbsp;144. 10.07.1914&nbsp;р.</ref><ref>[https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/08/16/160012/ Антон Божук. «Розполячення» західного обряду і «знеправославлення» східного в Російській імперії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210816170324/https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/08/16/160012/ |date=16 серпня 2021 }} // [[Історична правда]].&nbsp;— 16 серпня 2021.</ref>

=== Період піднесення ===

Світлою сторінкою вписана в історію Церкви діяльність митрополита [[Йосиф (Сембратович)|Йосифа Сембратовича]] (1870—1882) з морального та економічного оздоровлення ситуації в Галичині, створення [[Братство тверезості|братств та товариств тверезості]].<ref>{{Cite book|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0002910|title=Korchma : alkoholʹna polityka i rukh tverezosti v Zakhidniĭ Ukraïni u XIX-30-kh rokakh XX st.|last=Savchuk, Borys.|first=|date=2001|year=|publisher=Lilei︠a︡-NV|location=Ivano-Frankivsʹk|pages=92|language=укр|isbn=9667263908|oclc=50998989|accessdate=20 липня 2019|archive-date=15 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220215050024/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0002910}}</ref>{{джерело}} Основи для духовного і матеріального піднесення Галичини було закладено в його посланні «Про велику гідність людини» (1876).

У 1884 році заснована [[Івано-Франківська архієпархія УГКЦ|Станиславівська єпархія]].

На порозі XX століття греко-католицька церква в Галичині удостоїлася визначної постаті митрополита [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]] (1901–1944). На час його пастирського служіння припадають тривожні часи двох світових війн та семиразової зміни політичних режимів. За цей період, завдяки його жертовній посвяті та талантам церковного і народного провідника, греко-католицька церква досягнула найбільших висот за увесь дотеперішній період свого історичного розвитку. Стараннями Владики відкрито семінарії для підготовки духовенства у Станіславові (тепер&nbsp;— [[Івано-Франківськ]]у) та [[Перемишль|Перемишлі]], засновувалися українські школи, бурси для молоді, шпиталі, сиротинці, надавалася підтримка українському мистецтву та культурі і допомога обдарованим студентам.

Греко-католицька церква у цей період вкладала значні фінанси з метою становлення українського економічного життя. Митрополит Андрей вперше відвідав українських поселенців у Північній Америці та заснував для їхньої духовної опіки греко-католицьку ієрархію. Предстоятель відновив автентичні форми східного чернецтва, дбав про подолання латинізаторських упливів та відновлення східнохристиянської ідентичності церковного життя. На початку минулого століття виступив зачинателем міжцерковного діалогу сучасних українських церков&nbsp;— спадкоємниць [[Хрещення]] святого Володимира, щоб наблизити час їхнього єднання навколо престолу Митрополита Київського. Саме оновлена греко-католицька церква, на думку Митрополита, мала бути не перешкодою, а головною сполучною ланкою у відновленні сопричастя між християнським Сходом і Заходом.

=== Друга світова війна ===
{{see also|Українська греко-католицька церква в 1939-1941}}

УГКЦ була однією з найсильніших інституцій Галичини, налічуючи перед початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] 2&nbsp;387 парафій, 2&nbsp;352 єпархіальних священників, 31 чоловічий і 121 жіночий монастирі й чернечі доми та 3,6&nbsp;млн вірних. Під опікою церкви діяли Богословська академія, три духовні семінарії, в котрих навчалося 480 студентів.<ref name="ДСЛ">[http://credo.pro/2010/03/17152 Документи свідчать: Львівський «собор» 1946 року був псевдо-церковним зібранням] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180529053839/http://credo.pro/2010/03/17152 |date=29 травня 2018 }}, 11 Березня 2010 року</ref>

Наступником Митрополита Андрея, по його смерті [[1 листопада]] 1944 року, став [[Йосиф (Сліпий)|Йосиф Сліпий]] (1944–1984). Він належав до найближчих сподвижників Митрополита Андрея як довголітній ректор Львівської семінарії та [[Український католицький університет|Богословської академії]] (1928–1944 років) та єпископ із правом з наступництва (1939).

=== У підпіллі ===
{{see also|Українська греко-католицька церква в СРСР}}
На цей час припадає початок жорстоких переслідувань греко-католицької церкви як в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянському Союзі]] так і в усіх інших країнах-сателітах тоталітарного режиму. [[11 квітня]] [[1945]] року радянська влада заарештувала Архієпископа [[Йосиф (Сліпий)|Йосифа Сліпого]], а згодом було репресовано і всіх інших владик. У травні 1945 була створена «Ініціативна група з возз'єднання греко-католицької церкви з православною», про роботу якої [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] особисто доповідав [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипу Сталіну]]<ref>Див., наприклад, [http://www.dw-world.de/dw/article/0,,2449338,00.html лист від 17 грудня 1945]</ref>.
{{External media||align=right
||video1=[https://www.youtube.com/watch?v=DT2OTaYpBh0 Беатифікація новомучеників УГКЦ Іваном Павлом ІІ], Живе Телебачення, опубліковано 26 червня 2013 року.
}}
У березні [[1946]] року у [[Львів|Львові]] відбувся [[Львівський собор 1946|псевдособор]], на якому проголошено ліквідацію Української греко-католицької церкви, значну частину її майна передано [[Російська православна церква|Російській православній церкві]], а вірних та духовенство насильно змушували зрікатися своєї церкви. Патріарх Російської православної церкви [[Алексій I]] благословив цю подію. Свідками вірності Христові та Церкві стали мільйони мучеників-жертв новітніх переслідувань: єпископи, священники і миряни, монахи і монахині. Під час свого візиту в Україну в 2001 року Папа Римський [[Іван Павло II]] проголосив блаженними 28 новомучеників.

[[28 серпня]] [[1949]] року генеральний вікарій І.&nbsp;Кондратович, керівник групи священників за перехід на російське православ'я, проголосив скасування Ужгородської унії 1646 року та «возз'єднання» Греко-католицької церкви Закарпаття з Російською православною церквою. У церемонії проголошення взяли участь архієпископ РПЦ Макарій та отці Пап і Беца. Усі греко-католицькі церкви і 283 парафії Закарпаття були передані РПЦ. Єпископ [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської греко-католицької єпархії]] [[Теодор (Ромжа)|Теодор Ромжа]] (8 вересня 1944 року&nbsp;— 1 листопада 1947), за категоричну відмову зрадити свою віру був жорстоко вбитий. У червні [[2001]] року Папа Римський [[Іван Павло II]] під час свого візиту в Україну причислив Теодора Ромжу до лику [[Новомученики Мукачівської єпархії (МГКЄ)|блаженних]].[http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1949] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130801074804/http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1949 |date=1 серпня 2013 }}

У 1946–1989 рр. [[Греко-католицькі церкви|Українська греко-католицька церква]] була змушена діяти в підпіллі. Провід церкви продовжував здійснювати митрополит Йосиф Сліпий протягом довгих 18 років свого тюремного ув'язнення. Після його звільнення в [[1963]] році, завдяки старанням папи [[Іван XXIII|Івана XXIII]], в 1964 році підпільну церкву в Україні очолив сповідник віри митрополит [[Василь (Величковський)|Василь Величковський]], а потім його наступник&nbsp;— митрополит [[Володимир (Стернюк)|Володимир Стернюк]]. Незважаючи на всі зусилля режиму, під проводом підпільної ієрархії продовжувалося церковне життя на Батьківщині та в місцях заслань: діяли підпільні семінарії та монастирі, зроджувалися нові покликання до священицького та монашого життя.

Завдяки твердій волі та невтомній праці митрополита Йосифа Сліпого, після його насильного вивезення за межі України, значно пожвавилося церковне життя українських поселень на Заході. [[Митрополит]] брав участь у [[Другий Ватиканський собор|Другому Ватиканському соборі]], на якому виступив з пропозицією про довершення церковної структури греко-католицької церкви Патріаршим устроєм, будує [[Собор святої Софії (Рим)|собор святої Софії]] в [[Рим]]і та засновує [[Український католицький університет імені святого Климента]].

Наступником Патріарха Йосифа став [[Мирослав (Любачівський)|Мирослав-Іван Любачівський]] (1984–2000 р.).

=== Відродження ===
{{Main|Українська греко-католицька церква на зламі 1980—1990-их років}}
[[Файл:StGeorgeCathedral Lviv.JPG|thumb|250px|[[Собор св. Юра]], Львів]]
Від середини 1980-х в Україні розпочався процес відродження УГКЦ, очолюваний митрополитом [[Володимир (Стернюк)|Володимиром Стернюком]] та підпільною ієрархією. Переломними подіями були багатотисячний молитовний похід у Львові до [[Собор Святого Юра|Собору Святого Юра]] [[17 вересня]] [[1989]] року, з вимогою легалізації УГКЦ в Радянському Союзі, і зустріч Папи [[Іван Павло II|Івана Павла II]] з главою Радянської держави [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайлом Горбачовим]] в грудні цього ж року. Ці події дали початок відродженню легальної структури УГКЦ, відновлення монастирського життя, процесу повернення відібраних святинь, відбудові системи духовної освіти. За короткий час відновлено діяльність єпархіальних семінарій та [[Український католицький університет|Львівської богословської академії]], розгорнулася видавнича діяльність, налагоджено співпрацю зі школою та душпастирство молоді, у війську ([[капелан]]ство). На жаль, початок 1990-х був позначений міжконфесійним протистоянням на тлі майнових суперечок, ускладнений розколом всередині українського православ'я.

У [[1996]] році єпископом-помічником Глави УГКЦ обрано єпископа [[Любомир (Гузар)|Любомира Гузара]], а після смерті [[14 грудня]] [[2000]] Верховного Архієпископа [[Мирослав (Любачівський)|Мирослава Івана Кардинала Любачівського]] Синод єпископів УГКЦ обрав Владику Любомира його наступником.

Важливе місце в житті церкви мали Патріарші собори УГКЦ ([[1996]], [[1998]], [[2002]]), які проводили з метою обговорення усією церковною спільнотою найважливіших питань релігійного і суспільного життя: навчання і виховання у вірі, духовного відродження та соціального служіння.

У [[2002]] році [[Синод єпископів]] УГКЦ ухвалив рішення про перенесення Патріаршого престолу церкви до столиці України та будову в Києві Патріаршого собору.

== Сучасність ==
[[Файл:UKR Winnica, kosc greko-katol, Najswietszej Bogarodzicy, 2019.09.08, fot Ivonna Nowicka (6) corr.jpg|right|thumb|Церква [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покрови Пресвятої Богородиці]] у [[Вінниця|Вінниці]] (створена у 1996 р.)]]

[[23 березня]] [[2011]] року виборчий Синод єпископів УГКЦ обрав єпископа Святослава Шевчука Верховним архієпископом Києво-Галицьким, Главою Української греко-католицької церкви. [[25 березня]] цей вибір затвердив Папа Римський [[Бенедикт XVI]].<ref>{{Cite web |url=http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=472847 |title=Повідомлення Ватиканського радіо |accessdate=11 грудня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110502041447/http://www.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=472847 |archivedate=2 травня 2011 |deadurl=yes }}</ref>

[[Інтронізація]] нового Глави УГКЦ відбулася [[27 березня]] 2011 року в [[Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ|Патріаршому соборі Воскресіння Христового]] у [[Київ|Києві]]<ref>докладніше&nbsp;— [http://www.volynnews.com/news/society/uvedennya_na_prestol_hlavy_uhkts_ocholyly_350_svyashchenykiv/ Уведення на престол Глави УГКЦ очолили 350 священиків] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140116082851/http://www.volynnews.com/news/society/uvedennya_na_prestol_hlavy_uhkts_ocholyly_350_svyashchenykiv/ |date=16 січня 2014 }}</ref>.

[[18 серпня]] [[2013]] року Патріарший собор Воскресіння Христового було освячено і урочисто відкрито. З того часу цей собор&nbsp;— діючий, а Українська греко-католицька церква відновила історичну справедливість і повністю повернулася до [[Київ|Києва]] (до цього часу центром УГКЦ був [[Львів]]).

Парафіяни храму Стрітення Господнього, що у центрі Львова, на вул. Винниченка, 30 А, у неділю, 3 березня 2019 року, проголосували за перехід від УГКЦ до [[Православна церква України|ПЦУ]].<ref>{{Cite web|title=Храм УГКЦ у центрі Львова перейшов до ПЦУ|url=https://vgolos.com.ua/news/hram-ugkts-u-tsentri-lvova-perejshov-do-ptsu_939892.html|website=Інформаційне агентство «Вголос»|date=2019-03-03|accessdate=2019-03-03|archive-date=4 березня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190304043853/https://vgolos.com.ua/news/hram-ugkts-u-tsentri-lvova-perejshov-do-ptsu_939892.html}}</ref>

З 2015 року [[УАПЦ (о)]] почала зближення з УГКЦ. 18 березня 2020 року собор Харківсько-Полтавської єпархії прийняв зречення Ігоря як єпархіального архієрея і припинення своєї діяльності як самостійного релігійного об'єднання та завершив об'єднання з УГКЦ.<ref>{{cite web |url=https://lb.ua/society/2020/03/19/453034_nebolshaya_pravoslavnaya_tserkov.html |title=Невелика православна церква оголосила про входження в УГКЦ |author= |date=2020-03-19 |website=https://lb.ua/ |publisher=[[Лівий берег]] |archive-url= |archive-date= |url-status= |access-date=22 квітня 2024}}</ref>

=== Календарна реформа ===
{{Докладніше|Реформа церковного календаря в Україні#Українська греко-католицька церква|Львівсько-Брюховицький синод (2023)}}
В 1916 єпископ станиславівський [[Григорій (Хомишин)|Григорій Хомишин]], після закінчення царської окупації більшої частини Галичини, запровадив Григоріанський календар, проте пізніше, через тиск орієнталістів-москвофілів і [[Андрей (Шептицький)|Андрея Шептицького]], що повернувся з полону, був змушений скасувати реформу.

Верховний архиєпископ [[Святослав (Шевчук)|Святослав]] в грудні 2020 року заявив, що греко-католицька церква вирішуватиме питання переходу на ''новий стиль'' «разом із нашими православними братами<ref>{{Cite web|title=Навздогін сонцю: чи перейдуть церкви на "новий" календар?|url=https://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2014/01/140113_religion_calendars_ko|website=BBC News Україна|date=2014-01-13|accessdate=2022-12-11|language=uk}}</ref>». Він також зауважував, що це питання не належить до догматичних, воно має долати церковні розколи, а не спричиняти нові й за його думкою, перехід до святкування Різдва за ''новим стилем'', тобто 25 грудня, повинен відбуватися з ініціативи мирян.<ref>{{Cite web|title=Блаженніший Святослав передбачає перехідний період для "григоріанського" Різдва.|url=https://zbruc.eu/node/102262|website=Збруч|date=2020-12-19|accessdate=2022-12-11|language=uk}}</ref> 3 грудня 2022 року предстоятель [[Святослав (Шевчук)|Святослав]] зазначив, що УГКЦ має багатолітній досвід переходу на григоріанський календар, оскільки більшість єпархій і парафій за кордоном уже впродовж тривалого часу відзначають свята за ''новим стилем''. В Україні ж, за його словами, наразі вивчають можливості переходу.<ref>{{Cite web|title=«Коляда перетвориться на гімн перемоги України»: думки Глави УГКЦ про святкування Різдва в час війни|url=https://ugcc.ua/data/kolyada-peretvorytsya-na-gimn-peremogy-ukrayny-dumky-glavy-ugkts-pro-svyatkuvannya-rizdva-v-chas-viyny-1566/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2022-12-10|language=uk}}</ref>

[[24 грудня]] [[2022]] року [[верховний архієпископ]] [[Святослав]] під час [[Аудієнція|авдієнції]] передав [[Митрополит Київський і всієї України|митрополиту]] [[Епіфаній (митрополит Київський)|Епіфанію]] для ознайомлення листа з викладом міркувань ієрархів УГКЦ щодо календарної реформи. Предстоятелі вирішили створити спільну робочу групу щодо конкретних пропозицій календарної реформи.<ref name=":12">{{Cite web|title=Під час зустрічі Блаженнішого Святослава з Блаженнішим Епіфанієм говорили про реформу церковного календаря|url=https://news.ugcc.ua/data/pid-chas-zustrichi-blazhennishogo-svyatoslava-z-blazhennishym-epifaniem-govoryly-pro-reformu-tserkovnogo-kalendarya-1713/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2022-12-24|language=uk|archive-date=2022-12-24|archive-url=https://web.archive.org/web/20221224150917/https://news.ugcc.ua/data/pid-chas-zustrichi-blazhennishogo-svyatoslava-z-blazhennishym-epifaniem-govoryly-pro-reformu-tserkovnogo-kalendarya-1713/}}</ref><ref name=":13">{{Cite web|title=Відбулася зустріч Предстоятеля ПЦУ з Отцем і Главою УГКЦ|url=https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/vidbulasya-zustrich-predstoyatelya-ptsu-z-ottsem-i-glavoyu-ugkts/|website=OCU|date=2022-12-24|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref> Спільну групу ініціюють з нагоди святкування 1700-річчя [[Перший Нікейський собор|Першого Вселенського собору]], що відбувся у [[Нікея|Нікеї]] у [[325]] році. На цьому соборі, зокрема, було визначено календарні принципи церковного життя.<ref name=":9">{{Cite web|title=Глави ПЦУ й УГКЦ домовилися створити робочу групу для реформи церковного календаря|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3640571-glavi-pcu-j-ugkc-domovilisa-stvoriti-robocu-grupu-dla-reformi-cerkovnogo-kalendara.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref><ref name=":10">{{Cite web|title=ПЦУ та УГКЦ спільно розглянуть реформу церковного календаря|url=https://hromadske.ua/posts/pcu-ta-ugkc-spilno-rozglyanut-reformu-cerkovnogo-kalendarya|website=hromadske.ua|date=2022-12-24|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref><ref name=":11">{{Cite web|title=Предстоятелі УГКЦ та ПЦУ обговорили реформу церковного календаря|url=https://tsn.ua/ukrayina/predstoyateli-ugkc-ta-pcu-obgovorili-reformu-cerkovnogo-kalendarya-2230087.html|website=ТСН.ua|date=2022-12-24|accessdate=2022-12-24|language=uk}}</ref>

1–2 лютого 2023 року у [[Львів|Львові]]-[[Брюховичі|Брюховичах]] [[Синод УГКЦ|Архиєрейський синод УГКЦ]] вирішив, що з 1 вересня 2023 року Українська греко-католицька церква в [[Україна|Україні]] переходить на новий стиль ([[григоріанський календар]]) для нерухомих свят із збереженням юліанської Пасхалії, про що повідомив [[Предстоятелі Української греко-католицької церкви|верховний архиєпископ]] Святослав 6 лютого 2023 року.<ref>{{Cite web|title=Історичне рішення: УГКЦ в Україні переходить на новий календар|url=https://ugcc.ua/data/istorychne-rishennya-ugkts-v-ukrayni-perehodyt-na-novyy-kalendar-2056/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2023-02-06|language=uk}}</ref><ref>{{Cite web|title=Українська греко-католицька церква переходить на новий календар: подробиці історичного рішення|url=https://tsn.ua/ukrayina/ukrayinska-greko-katolicka-cerkva-perehodit-na-noviy-kalendar-podrobici-istorichnogo-rishennya-2259325.html|website=ТСН.ua|date=2023-02-06|accessdate=2023-02-06|language=uk}}</ref> Слідом за УГКЦ в Україні рішення про перехід на новий стиль ухвалили [[Перемишльсько-Варшавська митрополія|УГКЦ в Польщі]]&nbsp;— 6 лютого<ref>{{Cite web|title=УГКЦ у Польщі також переходить на новий календар|url=https://ugcc.ua/data/ugkts-u-polshchi-takozh-perehodyt-na-novyy-kalendar-2068/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2023-03-22|language=uk}}</ref>, [[Мельбурнська єпархія святих апостолів Петра й Павла УГКЦ|УГКЦ в Австралії й Океанії]]&nbsp;— 22 березня<ref name=":92">{{Cite web|title=УГКЦ в Австралії та Океанії переходить на григоріанський календар|url=https://ugcc.ua/data/ugkts-v-avstraliy-ta-okeaniy-perehodyt-na-grygorianskyy-kalendar-2387/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2023-03-22|language=uk}}</ref>, [[Апостольський екзархат у Німеччині та Скандинавії|УГКЦ в Німеччині та Скандинавії]]&nbsp;— 22 квітня<ref name=":122">{{Cite web|title=Апостольський екзархат переходить на григоріанський календар|url=https://ukrainische-kirche.eu/news/apostolskyy-ekzarhat-perehodyt-na-grygorianskyy-kalendar-294/|website=Апостольський Екзархат для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії|accessdate=2023-04-23|language=uk}}</ref>, [[Лондонська єпархія Пресвятої Родини|УГКЦ в Сполученому Королівстві]]&nbsp;— 9 червня<ref name=":19">{{Cite web|title=Єпархія Пресвятої родини в Лондоні переходить на григоріанський календар|url=https://ugcc.ua/data/eparhiya-presvyatoy-rodyny-v-londoni-perehodyt-na-grygorianskyy-kalendar-2951/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2023-06-10|language=uk}}</ref><ref name=":20">{{Cite web|title=EPARCHIAL NEWS|url=https://www.ucc-gb.com/eparchialnews?lightbox=dataItem-lipyh2f8|website=ukrainianchurch|accessdate=2023-06-10|language=en}}</ref>, й окремо 7 лютого 2023 року&nbsp;— [[Апостольська адміністратура для католиків візантійського обряду в Казахстані та Центральній Азії]]<ref name=":102">{{Cite web|title=Парафії УГКЦ у Казахстані та Центральній Азії також житимуть за новим стилем|url=https://ugcc.ua/data/parafiy-ugkts-u-kazahstani-ta-tsentralniy-aziy-takozh-zhytymut-za-novym-stylem-2070/|website=Українська Греко-Католицька Церква|accessdate=2023-03-22|language=uk}}</ref>.

== Діяльність ==

=== Соціальна комунікація ===

Присутність церковних структур, духовенства і богопосвячених осіб УГКЦ в Інтернеті в межах України регулюється відповідною інструкцією від 3 серпня 2020 року, затвердженою Постановою № 2 85-ї сесії Синоду єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ<ref>{{Cite web |url=https://docs.ugcc.ua/1466/ |title=Інструкція про присутність церковних структур, інституцій, духовенства, богопосвячених осіб КГВА УГКЦ в мережі «Інтернет» // Офіційні документи Української греко-католицької церкви |accessdate=15 січня 2021 |archive-date=20 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210120025233/https://docs.ugcc.ua/1466/ }}</ref>. У своїй комунікації зі суспільством Українська греко-католицька церква використовує такі офіційні канали як офіційний вебсайт<ref>{{Cite web |url=http://ugcc.ua/ |title=ugcc.ua |accessdate=21 вересня 2017 |archive-date=14 вересня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170914212212/http://ugcc.ua/ }}</ref>, новинний сайт<ref>{{Cite web |url=http://news.ugcc.ua/ |title=news.ugcc.ua |accessdate=15 січня 2021 |archive-date=17 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210117183259/http://news.ugcc.ua/ }}</ref>, медіаресурс УГКЦ<ref>{{Cite web |url=http://ugcc.tv/ |title=ugcc.tv |accessdate=15 січня 2021 |archive-date=17 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210117125940/http://ugcc.tv/ }}</ref>, вебсайт документів УГКЦ<ref>{{Cite web |url=https://docs.ugcc.ua/ |title=docs.ugcc.ua |accessdate=24 вересня 2019 |archive-date=24 вересня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190924184007/https://docs.ugcc.ua/ }}</ref> та Синоду спископів УГКЦ<ref>{{Cite web |url=https://synod.ugcc.ua/ |title=synod.ugcc.ua |accessdate=15 січня 2021 |archive-date=22 січня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210122024409/https://synod.ugcc.ua/ }}</ref>, окрім того соцмережі: Facebook<ref>Українська Греко-Католицька Церква - Ukrainian Greek Catholic Church https://www.facebook.com/ugcc.ua {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220211080026/https://www.facebook.com/ugcc.ua |date=11 лютого 2022 }} та Медіаресурс Української Греко-Католицької Церкви https://www.facebook.com/ugcc.tv {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200127013123/https://www.facebook.com/ugcc.tv/ |date=27 січня 2020 }}, а також Синод Єпископів УГКЦ https://www.facebook.com/synod.ugcc</ref> та Instagram<ref>[https://www.instagram.com/ugcc.ua/ ugcc.ua]</ref><ref>Очільник Української Греко-Католицької Церкви [[Святослав (Шевчук)|Блаженніший Святослав]] має такі офіційні акаунти в соціальних мережах:[[Facebook|в Facebook]]: Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ https://www.facebook.com/head.ugcc та [[Instagram]]: head.ugcc https://www.instagram.com/head.ugcc/</ref>, Telegram&nbsp;— новини УГКЦ. Окрім того, на відеохостингу [[YouTube]] головним рупором Української греко-католицької церкви є [[Живе телебачення]], яке щонеділі і в свята транслює богослужіння з головної святині УГКЦ&nbsp;— [[Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ|Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві]]<ref>щоденно о 09-00 проводяться прямі трансляції з Головного собору УГКЦ (Патріарший собор Воскресіння Христового): [https://www.youtube.com/channel/UCnFljD7tfP8HH73YN78WtHg Патріарший собор Воскресіння Христового УГКЦ. Канал Youtube] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210129123901/https://www.youtube.com/channel/UCnFljD7tfP8HH73YN78WtHg |date=29 січня 2021 }}</ref>.

== Оцінки ==
Владика [[Даниїл (Зелінський)]] вважає, що створення [[Православна церква України|ПЦУ]] є певною передумовою для діалогу православної церкви з греко-католицькою і пошуку шляхів для їхнього порозуміння, і що надалі буде об'єднання: «Ще їхні духовні отці-попередники владика [[Андрей (Шептицький)|Андрей Шептицький]], [[Йосиф (Сліпий)|Йосип Сліпий]] та інші ієрархи неодноразово говорили, що коли православна церква України матиме свою самоідентичність, греко-католики повинні будуть знайти шлях до єдності з цією церквою»<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.com/ukrainian/features-46827400|title=Екзарх Константинополя Даниїл: Православна церква України може стати патріархатом|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archive-date=12 січня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190112002605/https://www.bbc.com/ukrainian/features-46827400}}</ref>.

== Нагороди ==
Плекаючи пам'ять про праведного митрополита Андрея, Синод єпископів УГКЦ, який проходив у Львові-Брюховичах 2–11 вересня 2018 року Божого, вирішив встановити для відзначення певних осіб за особливі заслуги [[Орден митрополита Андрея Шептицького]] як найвищу нагороду Отця і Глави УГКЦ. За статутом: «Орденом можуть бути нагороджені фізичні особи, громадські чи церковні інституції, представники Церков і релігійних спільнот, а також світські особи, зокрема громадські діячі, які своєю працею втілюють в життя принципи і засади, якими жив і служив Церкві і народові праведний митрополит Андрей Шептицький».<ref>{{cite web |url=https://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/77470/ |title=Глава УГКЦ підписав декрет про встановлення Ордена митрополита Андрея Шептицького |author= |date=2019-10-16 |website=https://risu.org.ua/ |publisher=[[Релігійно-інформаційна служба України]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20191016134607/https://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/77470/ |archivedate=16 жовтня 2019 |deadurl= |accessdate=16 жовтня 2019 }}</ref>

== Можливе об'єднання з МГКЄ ==
Після відновлення незалежності України у Львові в [[Собор Святого Юра|Соборі св. Юра]] 16–31 травня 1992 року відбувся Священний синод єпископів УГКЦ, який вийшов з посланням папі [[Іван Павло II|Іванові Павлові II]]. Ним було запропоновано можливе розв'язання нагальної ситуації з греко-католиками [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської єпархії]], де «''значна частина священників і переважаюча частина вірних виявляла рішуче бажання належати до Києво-Галицької митрополії, оскільки вони вважали себе одною церквою і одним народом з греко-католиками русинами-українцями всієї України''». На той час на адресу Синоду вже поступили 54 писемні звернення від 77 діючих церков і церковних громад Мукачівської єпархії, які «''заявляли свою єдність з усіма греко-католиками України, яких вважали своїми братами по вірі, по крові і по мові…''» Тоді позитивному вирішенню питання завадило впливове лобі у Ватикані з переважно угорських та словацьких церковних діячів.<ref name=":1"/><ref name=":2"/><ref name=":3"/><ref name=":4"/>

== Статистика ==
{| border="1" class="toccolours" cellpadding="2" cellspacing="0" style="margin: 0 0 0 0; font-size:85%; text-align:center; border-collapse: collapse;"
|- style="background-color: silver"
! Дата<ref>{{Cite web |url=https://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr_2018/70440/ |title=Офіційні дані Державного комітету (департаменту) України у справах релігій |accessdate=23 червня 2019 |archive-date=29 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181229201852/https://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr_2018/70440/ }}</ref> !! Єпархій !! Парафій !! Монастирів !! Ченців і черниць !! Місій !! Братств !! Навч. закладів !! Слухачів в них !! Священнослужителів !! Недільних шкіл !! Періодичних видань
|-
| 1.01.1997 ||  || 3087 || 55 || 1292 ||  ||  || 9 || 1459 || 2011 || 695 ||
|-
| 1.01.1998 ||  || {{Збільшення}}3143 || {{Збільшення}}61 || {{Стабільно}}1292 || 1 ||  || {{Стабільно}}9 || {{Зменшення}}1385 || {{Збільшення}}2052 || {{Збільшення}}941 ||
|-
| 1.01.1999 ||  || {{Збільшення}}3198 || {{Збільшення}}73 || {{Зменшення}}1274 ||  ||  || {{Збільшення}}10 || {{Збільшення}}1527 || {{Збільшення}}2161 || {{Збільшення}}997 ||
|-
| 1.01.2000 ||  || {{Збільшення}}3234 || {{Збільшення}}78 || {{Зменшення}}1188 ||  ||  || {{Збільшення}}12 || {{Збільшення}}1588 || {{Зменшення}}1976 || {{Зменшення}}755 ||
|-
| 1.01.2001 ||  || {{Збільшення}}3268 || {{Збільшення}}79 || {{Зменшення}}1168 || {{Збільшення}}7 ||  || {{Стабільно}}12 || {{Зменшення}}1412 || {{Зменшення}}1872 || {{Зменшення}}690 ||
|-
| 1.01.2002 ||  || {{Збільшення}}3289 || {{Збільшення}}86 || {{Зменшення}}1123 || {{Збільшення}}9 ||  || {{Збільшення}}13 || {{Зменшення}}1206 || {{Збільшення}}1944 || {{Збільшення}}735 ||
|-
| 1.01.2003 ||  || {{Збільшення}}3292 || {{Збільшення}}89 || {{Зменшення}}1096 || {{Стабільно}}9 ||  || {{Збільшення}}14 || {{Збільшення}}1413 || {{Збільшення}}2075 || {{Збільшення}}907 || 26
|-
| 1.01.2004 ||  || {{Збільшення}}3328 || {{Збільшення}}92 || {{Збільшення}}1134 || {{Збільшення}}14 ||  || {{Зменшення}}13 || {{Збільшення}}1581 || {{Зменшення}}2051 || {{Збільшення}}1132 || {{Збільшення}}27
|-
| 1.01.2005 || 18 || {{Збільшення}}3386 || {{Збільшення}}93 || {{Збільшення}}1205 || {{Стабільно}}14 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}13 || {{Збільшення}}1673 || {{Збільшення}}2103 || {{Збільшення}}1186 || {{Стабільно}}27
|-
| 1.01.2006 || {{Стабільно}}18 || {{Збільшення}}3438 || {{Збільшення}}94 || {{Збільшення}}1216 || {{Збільшення}}15 || {{Стабільно}}2 || {{Збільшення}}16 || {{Збільшення}}1716 || {{Збільшення}}2136 || {{Збільшення}}1198 || {{Зменшення}}26
|-
| 1.01.2007 || {{Стабільно}}18 || {{Збільшення}}3476 || {{Збільшення}}97 || {{Збільшення}}1235 || {{Стабільно}}15 || {{Стабільно}}2 || {{Зменшення}}15 || {{Зменшення}}1587 || {{Збільшення}}2191 || {{Збільшення}}1224 || {{Збільшення}}27
|-
| 1.01.2008 || {{Стабільно}}18 || {{Збільшення}}3526 || {{Збільшення}}102 || {{Збільшення}}1269 || {{Збільшення}}17 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}15 || {{Збільшення}}1597 || {{Збільшення}}2217 || {{Зменшення}}1163 || {{Збільшення}}28
|-
| 1.01.2009 || {{Збільшення}}21 || {{Збільшення}}3566 || {{Збільшення}}106 || {{Зменшення}}1250 || {{Стабільно}}17 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}15 || {{Зменшення}}1539 || {{Збільшення}}2303 || {{Зменшення}}1156 || {{Зменшення}}27
|-
| 1.01.2010 || {{Збільшення}}22 || {{Збільшення}}3597 || {{Зменшення}}105 || {{Зменшення}}1248 || {{Збільшення}}21 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}15 || {{Зменшення}}1525 || {{Збільшення}}2347 || {{Зменшення}}1138 || {{Стабільно}}27
|-
| 1.01.2011 || {{Стабільно}}22 || {{Збільшення}}3646 || {{Збільшення}}115 || {{Збільшення}}1296 || {{Збільшення}}23 || {{Стабільно}}2 || {{Збільшення}}16 || {{Збільшення}}1587 || {{Збільшення}}2424 || {{Збільшення}}1163 || {{Збільшення}}28
|-
| 1.01.2012 || {{Стабільно}}22 || {{Збільшення}}3699 || {{Збільшення}}117 || {{Зменшення}}1265 || {{Збільшення}}24 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}16 || {{Зменшення}}1389 || {{Збільшення}}2545 || {{Збільшення}}1261 || {{Зменшення}}27
|-
| 1.01.2013 || {{Стабільно}}22 || {{Збільшення}}3734 || {{Стабільно}}117 || {{Зменшення}}1093 || {{Збільшення}}25 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}16 || {{Зменшення}}1315 || {{Збільшення}}2594 || {{Збільшення}}1276 || {{Стабільно}}27
|-
| 1.01.2014 || {{Стабільно}}22 || {{Збільшення}}3765 || {{Збільшення}}120 || {{Збільшення}}1169 || {{Зменшення}}23 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}16 || {{Зменшення}}1307 || {{Збільшення}}2625 || {{Збільшення}}1291 || {{Збільшення}}28
|-
| 1.01.2015 || {{Збільшення}}24 || {{Збільшення}}3769 || {{Стабільно}}120 || {{Збільшення}}1173 || {{Збільшення}}24 || {{Стабільно}}2 || {{Збільшення}}17 || {{Збільшення}}1336 || {{Збільшення}}2743 || {{Збільшення}}1322 || {{Зменшення}}27
|-
| 1.01.2016{{efn|до цього року статистично не виділяли МГКЄ}} || {{Зменшення}}22 || {{Зменшення}}3366 || {{Зменшення}}102 || {{Зменшення}}1042 || {{Збільшення}}26 || {{Зменшення}}1 || {{Зменшення}}16 || {{Збільшення}}2037 || {{Зменшення}}2714 || {{Збільшення}}1896 || {{Збільшення}}43
|-
| 1.01.2017 || {{Стабільно}}22 || {{Збільшення}}3394 || {{Стабільно}}102 || {{Збільшення}}1051 || {{Стабільно}}26 || {{Стабільно}}1 || {{Стабільно}}16 || {{Збільшення}}2270 || {{Збільшення}}2755 || {{Збільшення}}2002 || {{Збільшення}}58
|-
| 1.01.2018 || {{Збільшення}}24 || {{Збільшення}}3433 || {{Збільшення}}103 || {{Збільшення}}1055 || {{Стабільно}}26 || {{Стабільно}}1 || {{Стабільно}}16 || {{Стабільно}}2270 || {{Зменшення}}2713 || {{Збільшення}}2041 || {{Стабільно}}58
|-
| 1.01.2019 || {{Збільшення}}25 || {{Збільшення}}3470 || {{Стабільно}}103 || {{Збільшення}}1057 || {{Стабільно}}26 || {{Стабільно}}1 || {{Стабільно}}16 || {{Збільшення}}2276 || {{Збільшення}}2733 || {{Зменшення}}2039 || {{Стабільно}}58
|-
| 1.01.2021 || {{стабільно}}25 || {{Збільшення}}3495 || {{збільшення}}105 || {{зменшення}}1055 || {{Стабільно}}27 || {{Стабільно}}1 || {{Стабільно}}16 || {{зменшення}}1971|| {{Збільшення}}2844 || {{Зменшення}}2018 || {{Зменшення}}56
|-
| 1.01.2023 || {{стабільно}}25 || {{Збільшення}}3519 || {{стабільно}}105 || ? || {{Стабільно}}27 || {{Стабільно}}1 || {{Стабільно}}16 || ? || ? || ? || ?
|-
| 1.01.2024 || {{стабільно}}25 || {{стабільно}}3500 || {{стабільно}}109 || ? || {{Стабільно}}27 || {{Стабільно}}2 || {{Стабільно}}16 || ? || ? || ? || ?
|}

== Див. також ==
{{Div col|cols=2}}
* [[Предстоятелі Української греко-католицької церкви|Предстоятелі УГКЦ]]: [[Андрей (Шептицький)]], [[Йосип Сліпий]], [[Любомир Гузар]], [[Святослав (Шевчук)|Святослав]]
* [[Греко-католицька церква|Греко-католицька церква у Світі]]
* [[Єпископи УГКЦ]]
* [[Митрополит Київський|Митрополити Київські]]
* [[Вибори Верховного Архієпископа Києво-Галицького 2011]]
* [[Українська греко-католицька церква в 1939-1941|УГКЦ в 1939—1941 роках]]
* [[Українська греко-католицька церква в СРСР|УГКЦ в СРСР]]
* [[Галицька греко-католицька митрополія|Галицька митрополія]]
* [[Греко-Католицька Церква на Буковині|ГКЦ на Буковині]]
* [[Філадельфійська митрополія УГКЦ]]
* [[Київська архиєпархія УГКЦ]]
* [[Греко-католицька церква Білорусі]]
* [[Руська унійна церква]]
* [[Берестейська унія]]
* [[Василіяни]]
* [[Львівсько-Брюховицький синод (2023)|Львівсько-Брюховицький синод (новий календар з 2023)]]
* [[Кодекс Канонів Східних Церков]]
* [[Український католицький університет]]
* [[Тернопільська вища духовна семінарія імені Патріарха Йосифа Сліпого]]
* [[Львівська духовна семінарія Святого Духа]]
{{Div col end}}

== Зауваження ==
{{notelist}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
{{refbegin|1}}
* [https://diasporiana.org.ua/religiya/yuvilejnyj-almanah-ukrayinskoyi-greko-katolyczkoyi-czerkvy-v-zluchenyh-derzhavah-z-nagody-pyatdesyatlittya-yiyi-istnuvannya1884-1934/ Ювилейний альманах Української Греко-Католицької Церкви в Злучених Державах з нагоди пятьдесятліття її істнування: 1884—1934] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210926150628/https://diasporiana.org.ua/religiya/yuvilejnyj-almanah-ukrayinskoyi-greko-katolyczkoyi-czerkvy-v-zluchenyh-derzhavah-z-nagody-pyatdesyatlittya-yiyi-istnuvannya1884-1934/ |date=26 вересня 2021 }}. Філадельфія : Америка, 1934. 152&nbsp;с.
* ''[[Боцюрків Богдан-Ростислав Іларіонович|Боцюрків Б]].'' Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава (1939—1950) / переклад з англ. Н. Кочан, за ред. О. Турія.&nbsp;— Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005.
* ''Духнович А.'' История пряшевской Епархии / переклад з рос. Кустодієва, перевидана у творах О. Духновича.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— Пряшів, 1967.
* {{ЕУ}}
* ''Пекар А.'' Нариси Історії церкви Закарпаття.&nbsp;— Рим, 1967.
* ''Hopko V.'' Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846—1946.&nbsp;— Пряшів, 1946.
* ''Pekar A.'' Historic Background of the Eparchy of Prjashev.&nbsp;— Pittsburg, 1968.
* ''Kubinyi J.'' The History of Prjašiv Eparchy.&nbsp;— Rome, 1970.
* The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia.&nbsp;— New York, 1971 {{ref-en}}
{{refend}}

== Посилання ==
{{Commonscat|Ukrainian Greek Catholic Church|Українська греко-католицька церква}}
{{refbegin|2}}
* [http://www.ugcc.org.ua Українська греко-католицька церква: офіційний сайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090125001711/http://www.ugcc.org.ua/ |date=25 січня 2008 }}
* [https://map.ugcc.ua/ Інтерактивна карта Української греко-католицької церкви] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190903112834/https://map.ugcc.ua/ |date=3 вересня 2019 }}
* [http://ugcc.ua/official/ugcc-today/Іnternetresursi_ukrainskoi_grekokatolitskoi_tserkvi_70056.html Інтернет-ресурси Української греко-католицької церкви] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170921194424/http://ugcc.ua/official/ugcc-today/Іnternetresursi_ukrainskoi_grekokatolitskoi_tserkvi_70056.html |date=21 вересня 2017 }}
* [https://docs.ugcc.ua/ офіційні документи УГКЦ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190924184007/https://docs.ugcc.ua/ |date=24 вересня 2019 }}
* [http://news.ugcc.ua/ новинний сайт УГКЦ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210117183259/http://news.ugcc.ua/ |date=17 січня 2021 }}
* [http://ugcc.tv/ медіаресурс УГКЦ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210117125940/http://ugcc.tv/ |date=17 січня 2021 }}
* Синод [[Єпископи УГКЦ|Єпископів УГКЦ]]: [https://synod.ugcc.ua/ synod.ugcc.ua] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210122024409/https://synod.ugcc.ua/ |date=22 січня 2021 }} 
* [http://ugcc.kiev.ua/blog/radomyshl-rezydentsiya-uniatskyj-mytropolytiv-1729-1795/ Радомишль&nbsp;— резиденція уніатський митрополитів (1729—1795)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180402225514/http://ugcc.kiev.ua/blog/radomyshl-rezydentsiya-uniatskyj-mytropolytiv-1729-1795/ |date=2 квітня 2018 }}
* [https://web.archive.org/web/20061216221658/http://www.is.lviv.ua/~preobraz/perche.html Псевдо-Собор 1946 та ліквідація УГКЦ]
* [http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/51056/ єпископ Андрей (Бачинський) і відновлення Галицької митрополії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130129010245/http://risu.org.ua/ua/index/studios/studies_of_religions/51056/ |date=29 січня 2013 }}
* [http://uamoderna.com/md/younger-church-caught-between Церква між двох вогнів?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170322184231/http://uamoderna.com/md/younger-church-caught-between |date=22 березня 2017 }}
{{refend}}

{{Територіальна структура УГКЦ}}
{{Східні католицькі церкви}}
{{Східно-християнські церкви в Україні і в українській діаспорі}}
{{Релігія в Україні}}
{{Християнство-теми}}

{{ac}}

[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Українська церква]]
[[Категорія:Українська греко-католицька церква| ]]
[[Категорія:Організації, засновані 988]]
[[Категорія:Релігійні організації, засновані 988]]
[[Категорія:Релігійні організації, засновані 1596]]
[[Категорія:1596 у Європі]]
[[Категорія:засновані в Україні 1596]]
[[Категорія:1596 у християнстві]]
[[Категорія:Християнство]]