Перегляд вихідного коду сторінки Числівник

'''Числі́вник'''&nbsp;— [[Частини мови|самостійна частина мови]], що позначає кількість [[предмет]]ів або їхній порядок при лічбі та відповідає на питання ''скільки''?, ''котрий''?

Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено-кількісні і власне кількісні.

Українські числівники змінюються за відмінками, деякі&nbsp;— за родами та числами.

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання «скільки?» (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Питомою ознакою кількісних числівників є те, що більшість з них (за винятком слів ''один, тисяча, мільйон'' і вище) не мають числа і родових форм. Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі та відповідають на питання «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?» (''третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті''). З граматичного погляду, порядкові числівники ближчі до прикметників і мають спільну з ними словозміну.

== В українській мові ==
Українські числівники за способом утворення поділяються на прості, складні й складені. Простий числівник має один корінь. Складний числівник має два корені. Складений числівник складається з кількох слів.

=== Історія ===
{{Див. також|Числівник у праслов'янській мові}}
Числівник у праслов'янській і [[давньоруська мова|давньоруській]] (давньоукраїнській) мовах був семантичною (назви чисел), а не граматичною категорією. Граматично слова {{lang-cu2|одинъ, дъва, триє, четыре}} були [[прикметник]]ами, що відмінялися за родами й [[відмінок|відмінками]] (а {{lang-cu2|один}} також за числами) і сполучалися з [[іменник]]ом в [[однина|однині]] ({{lang-cu2|один}}), [[двоїна|двоїні]] ({{lang-cu2|дъва}}, також {{lang-cu2|оба}}) або [[множина (мовознавство)|множині]] ({{lang-cu2|триє}}, {{lang-cu2|четыре}}).

Слово {{lang-cu2|одинъ}} змінювалося і за родами, і за числами. [[Парадигма (мовознавство)|Парадигма]] відмінювання його було аналогічною парадигмі [[займенник]]а {{lang-cu2|тъ (та, то, те)}}. Форми двоїни і множини вживали рідко.

{| class="wikitable"
|-
! Відмінок
! colspan="3" | Чоловічий рід
! colspan="3" | Середній рід
! colspan="3" | Жіночий рід
|-
|
! Однина
! Двоїна
! Множина
! Однина
! Двоїна
! Множина
! Однина
! Двоїна
! Множина
|-
! Називний
|{{lang-cu2|одинъ}}
|{{lang-cu2|одьна (одина)}}
|{{lang-cu2|одьни (одини)}}
|{{lang-cu2|одьно (одино)}}
|{{lang-cu2|одьнѣ (одинѣ)}}
|{{lang-cu2|одьна (одина)}}
|{{lang-cu2|одьна (одина)}}
|{{lang-cu2|одьнѣ (одинѣ)}}
|{{lang-cu2|одьнѣ (одинѣ)}}
|-
! Родовий
|{{lang-cu2|одьного (одиного)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣхъ (одинѣхъ)}}
|{{lang-cu2|одьного (одиного)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣхъ (одинѣхъ)}}
|{{lang-cu2|одьноѣ (одиноѣ)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣхъ (одинѣхъ)}}
|-
! Давальний
|{{lang-cu2|одьному (одиному)}}
|{{lang-cu2|одьнѣма (одинѣма)}}
|{{lang-cu2|одьнѣмъ (одинѣмъ)}}
|{{lang-cu2|одьному (одиному)}}
|{{lang-cu2|одьнѣма (одинѣма)}}
|{{lang-cu2|одьнѣмъ (одинѣмъ)}}
|{{lang-cu2|одьнои (одинои)}}
|{{lang-cu2|одьнѣма (одинѣма)}}
|{{lang-cu2|одьнѣмъ (одинѣмъ)}}
|-
! Знахідний
|{{lang-cu2|одинъ}}
|{{lang-cu2|одьна (одина)}}
|{{lang-cu2|одьни (одини)}}
|{{lang-cu2|одьно (одино)}}
|{{lang-cu2|одьнѣ (одинѣ)}}
|{{lang-cu2|одьна (одина)}}
|{{lang-cu2|одьну (одину)}}
|{{lang-cu2|одьнѣ (одинѣ)}}
|{{lang-cu2|одьнѣ (одинѣ)}}
|-
! Орудний
|{{lang-cu2|одьнѣмь (одинѣмь, одьнимь)}}
|{{lang-cu2|одьнѣма (одинѣма)}}
|{{lang-cu2|одьнѣми (одинѣми)}}
|{{lang-cu2|одьнѣмь (одинѣмь, одьнимь)}}
|{{lang-cu2|одьнѣма (одинѣма)}}
|{{lang-cu2|одьнѣми (одинѣми)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣма (одинѣма)}}
|{{lang-cu2|одьнѣми (одинѣми)}}
|-
! Місцевий
|{{lang-cu2|одьномь (одиномь)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣхъ (одинѣхъ)}}
|{{lang-cu2|одьномь (одиномь)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣхъ (одинѣхъ)}}
|{{lang-cu2|одьнои (одинои)}}
|{{lang-cu2|одьною (одиною)}}
|{{lang-cu2|одьнѣхъ (одинѣхъ)}}
|}

Слово узгоджувалося з наступним іменником ({{lang-cu2|одинъ сынъ, одна дъчи, одни друзи, одны рѣкы, одна села}}).

Прикметник {{lang-cu2|дъва}} змінювався за родами ({{lang-cu2|дъва/дъвѣ}}), як і {{lang-cu2|оба}} ({{lang-cu2|оба/обѣ}}), перші були формами чоловічого, другі&nbsp;— жіночого та середнього роду (цим дещо відрізнялися від сучасних українських форм).

Прикметники {{lang-cu2|триє, четыре}} також мали родові форми ({{lang-cu2|триє/три, четыре/четыри}}), причому перші форми були формами чоловічого, другі&nbsp;— жіночого та середнього родів.

Прикметник {{lang-cu2|дъва}} відмінювався як форма двоїни займенника: називний у нього збігався зі знахідним, родовий&nbsp;— з місцевим, а давальний&nbsp;— з орудним. Прикметник {{lang-cu2|триє}} відмінювався як форма множини іменника з основою на ''*-ĭ'' (аналогічно {{lang-cu2|ночи, печи, гости}}), {{lang-cu2|четыре}}&nbsp;— як форма множини іменника з основою на приголосний (аналогічно {{lang-cu2|камене, дьне, матери, дъчери}}).

{| class="wikitable" style="border-collapse: collapse;text-align:center;"
|-
|-
!Відмінок
! Чоловічий рід
! Середній рід
! Жіночий рід
|-
! Називний
|{{lang-cu2|дъва, триє, четыре}}
|{{lang-cu2|дъвѣ, три, четыри}}
|{{lang-cu2|дъвѣ, три, четыри}}
|-
! Родовий
|colspan="3" |{{lang-cu2|дъвою (дъву), трии, четыръ}}
|-
! Давальний
|colspan="3" |{{lang-cu2|дъвѣма, трьмъ, четырьмъ}}
|-
! Знахідний
|{{lang-cu2|дъва, трии, четыри}}
|{{lang-cu2|дъва, три, четыри}}
|{{lang-cu2|дъвѣ, три, четыри}}
|-
! Орудний
|colspan="3" |{{lang-cu2|дъвѣма, трьми, четырьми}}
|-
! Місцевий
|colspan="3" |{{lang-cu2|дъвою (дъву), трьхъ, четырьхъ}}
|}

Після {{lang-cu2|дъва}} вживалися форми називного відмінка двоїни ({{lang-orv|дъва брата, дъва сыны, дъвѣ женѣ, дъвѣ словесѣ}}). Після {{lang-cu2|триє, четыре}}&nbsp;— вже форми множини ({{lang-orv|триє брати, три жены, четыре сынове, четыри се́стры, три словеса}}), що узгоджувалися з ними в роді. Відмінювалися у цих сполученнях обидва складових. Сучасні слов'янські мови зберегли родові форми числівників «один» і «два» (''один, одна, одне, одні, два, дві''), але в сучасній українській форма середнього роду числівників ''два'' і ''оба'' збігається не з формою жіночого, а з формою чоловічого. Числівники «три» і «чотири» втратили рід у всіх слов'янських мовах, причому для першого [[словенська мова]] зберегла лише форму чоловічого (''trije''), інші&nbsp;— форму жіночого та середнього ({{lang3|uk|ru|bg|три}}, {{lang-be|тры}}, {{lang-pl|trzy}}, {{lang-cs|tři}}), для другого форма чоловічого залишилася тільки в російській мові (''четыре''), у решті слов'янських мов узвичаїлися форми жіночого та середнього ({{lang-uk|чотири}}, {{lang-be|чатыры}}, {{lang-pl|cztery}}, {{lang-cs|čtyři}}, {{lang-bg|четири}}, {{lang-sr|чѐтири}}).

Слова для позначення чисел від 5 до 10 були вже іменниками. З огляду на особливості відмінювання 5-9 були жіночого роду, які відмінювалися як звичайні іменники з основою на ''*-ĭ'' (аналогічно {{lang-cu2|ночь, печь, кость, дань}}) і були близькі за значенням до сучасних «п'ятірка», «шістка», «сімка», «вісімка», «дев'ятка». Після них вживався родовий відмінок множини ({{lang-orv|пѧть братъ, семь сыновъ, осьмь женъ, десѧть словесъ}}). Відмінювалася у цих сполученнях лише перша частина ({{lang-orv|пѧти братъ, семью сыновъ, осьмохъ женъ, десѧти словесъ}}). Числа від 11 до 99 позначалися комбінацією простих числівників: <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''одинъ на десѧте''</span> («11»), <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''дъвадесѧти''</span> («20»), <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''пѧть десѧтъ''</span> («50»).
{| class="wikitable" style="border-collapse: collapse;text-align:center;"
|-
! Називний
|{{lang-cu2|пѧть, шесть, семь, осмь, девѧть}}
|-
! Родовий
|{{lang-cu2|пѧти, шести, семи, осми, девѧти}}
|-
! Давальний
|{{lang-cu2|пѧти, шести, семи, осми, девѧти}}
|-
! Знахідний
|{{lang-cu2|пѧть, шесть, семь, осмь, девѧть}}
|-
! Орудний
|{{lang-cu2|пѧтью, шестью, семью, осмью, девѧтью}}
|-
! Місцевий
|{{lang-cu2|пѧти, шести, семи, осми, девѧти}}
|}

Сучасні форми ''шість, сім'' пояснюються переходом '''-е-''' у закритому складі в «[[новий ять]]», а далі в '''-і-'''. Форма ''вісім'' утворилася від {{lang-cu2|осмь}} виникненням [[протеза|протетичного]] '''в-''' і [[випадні звуки|вставного]] '''-ь-''' (що потім перейшов в '''-е-''', «новий ять» і '''-і-'''), зникненням [[редуковані голосні|редукованого]] '''-ь'''. Окрім того, з'явилися паралельні форми родового, давального і місцевого відмінків на '''-ьох''', '''-ьом''', а форма орудного змінилася під впливом аналогічної відмінкової форми числівників ''три, чотири''.

Слово {{lang-cu2|десѧть}} було іменником, близьким до значення «десяток/десятка» і в своїй парадигмі поєднувало ознаки іменника чоловічого роду з основою на ''*-ŏ'' ({{lang-cu2|десѧтъ, десѧты}}) та іменника жіночого роду з основою на ''*-ĭ'' ({{lang-cu2|десѧтью}}).
{| class="wikitable"
|-
|-
!Відмінок
! Однина
! Двоїна
! Множина
|-
! Називний
|{{lang-cu2|десѧть}}
|{{lang-cu2|десѧти}}
|{{lang-cu2|десѧть}}
|-
! Родовий
|{{lang-cu2|десѧти}}
|{{lang-cu2|десѧту}}
|{{lang-cu2|десѧтъ}}
|-
! Давальний
|{{lang-cu2|десѧти}}
|{{lang-cu2|десѧтьма}}
|{{lang-cu2|десѧтьмъ}}
|-
! Знахідний
|{{lang-cu2|десѧть}}
|{{lang-cu2|десѧти}}
|{{lang-cu2|десѧти (десѧте)}}
|-
! Орудний
|{{lang-cu2|десѧтью}}
|{{lang-cu2|десѧтьма}}
|{{lang-cu2|десѧты}}
|-
! Місцевий
|{{lang-cu2|десѧти}}
|{{lang-cu2|десѧту}}
|{{lang-cu2|десѧтьхъ}}
|}

У східних слов'ян замість <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''четыредесѧть''</span> поширилося не пов'язане морфологічно з іншими числівниками слово {{lang-cu2|сорокъ}} («[[40 (число)|40]]»), а замість {{lang-cu2|девѧтьдесѧть}}&nbsp;— {{lang-cu2|девѧносъто}}. Вони відмінювалися як іменники з основою на ''*-ŏ''.

Слово <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''съто''</span> було іменником середнього роду і також відмінювалося аналогічно іменникам на ''*-o''.

{| class="wikitable"
|-
|-
!Відмінок
! Однина
! Двоїна
! Множина
|-
! Називний
|{{lang-cu2|сорокъ, девѧносъто, съто}}
|{{lang-cu2|сорока, девѧносътѣ, сътѣ}}
|{{lang-cu2|сороци, девѧносъта, съта}}
|-
! Родовий
|{{lang-cu2|сорока, девѧносъта, съта}}
|{{lang-cu2|сороку, девѧносъту, съту}}
|{{lang-cu2|сорокъ, девѧносътъ, сътъ}}
|-
! Давальний
|{{lang-cu2|сороку, девѧносъту, съту}}
|{{lang-cu2|сорокама, девѧносътама, сътома}}
|{{lang-cu2|сорокамъ, девѧносътамъ, сътомъ}}
|-
! Знахідний
|{{lang-cu2|сорокъ, девѧносъто, съто}}
|{{lang-cu2|сорока, девѧносътѣ, сътѣ}}
|{{lang-cu2|сорокы, девѧносъта, съта}}
|-
! Орудний
|{{lang-cu2|сорокомь, девѧносътъмь, сътъмь}}
|{{lang-cu2|сорокама, девѧносътама, сътома}}
|{{lang-cu2|сорокы, девѧносъты, съты}}
|-
! Місцевий
|{{lang-cu2|сороцѣ, девѧносътѣ, сътѣ}}
|{{lang-cu2|сороку, девѧносъту, съту}}
|{{lang-cu2|сороцѣхъ, девѧносътѣхъ, сътѣхъ}}
|}

У сучасній мові відмінювання слів ''сорок, дев'яносто'' і ''сто'' значно спростилося: вони мають лише дві відмінкових форми (''сорок/сорока, дев'яносто/дев'яноста, сто/ста'').

;Вищі розряди

Числа до 1000 позначалися комбінацією сотень, десятків і одиниць: <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''дъвѣстѣ''</span> («200», слово <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''съто''</span> тут стоїть у двоїні), <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''трисъта''</span> («300», слово <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''съто''</span> стоїть уже в множині), <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''пѧть сътъ''</span> («500»).

Слово <span class="script-slavonic" style= "font-family: {{Шрифти Церковнослов'янська}}; font-size: 110%;">''тысѧча''</span> було іменником жіночого роду і відмінювалося як іменники з основою на ''*-a''. Воно досі зберегло своє іменникове відмінювання і належить до жіночого роду.

Унаслідок занепаду двоїни, з XV—XVI&nbsp;ст. форми множини стали вживатися також при числівнику ''два'' (але зі старим наголосом двоїни&nbsp;— ''два бр́ати''), а під впливом конструкцій з ''два&nbsp;— чотири'' узгодження поширилося також на вищі назви чисел, але тільки тоді, коли числівник стояв у формі [[Непрямий відмінок|непрямого відмінка]] (сучасне ''п'ять слуг'', але ''п'яти слугам''). Це викликало також морфологічне вирівнювання і поруч форм давального-місцевого-родового типу ''п'яти'' (за зразком ''трьом-двом'' тощо) постали форми типу ''п'ятьом, п'ятьох'' (з XVI&nbsp;ст.). Отже, зі зникненням категорії двоїни з родовим відмінком стали вживатися іменники після числівників «два», а потім і «три», «чотири» (''два слова, три жінки, чотири штуки''). У чоловічому роді замість закінчення '''-а''' вживається закінчення множини '''-и''' ('''-і'''), але наголос зберігається як у родового відмінка або колишньої двоїни (''два чолові́ки, три бра́ти, чотири си́ни'' при формах множини ''чоловіки́, брати́, сини́'').

В орудному відмінку за аналогією з формою двоїни (''двома'') нова форма типу ''п'ятьма'' (замість старої ''пятью'') стала єдиною можливою. Унаслідок цих змін, властивих тільки назвам чисел, витворилася для таких слів окрема система відмінювання і синтаксичних зв'язків, що дає можливість говорити про числівник як окрему частину мови. Але ці процеси не закінчені, і такі слова, як «тисяча» або «мільйон» і далі зберігають властивості іменника.

;Порядкові числівники
Порядкові числівники не відрізнялися від прикметників. Вони утворювалися від кількісних ({{lang-cu2|треть, четверть, пѧтъ}}). Винятком є {{lang-cu2|пьрвъ}} («перший») і {{lang-cu2|въторъ}} («другий»). Від цих коротких форм утворювалися повні, аналогічно повним формам прикметників: доданням вказівних займенників {{lang-cu2|и, я, є}} ({{lang-cu2|пьрвыи, въторыи, третии, четвертыи, пѧтыи}}). Відмінювалися {{lang-cu2|пьрвыи, въторыи, четвертыи, пѧтыи}} як повні прикметники твердого типу (аналогічно {{lang-cu2|добрыи}}), а {{lang-cu2|третии}}&nbsp;— як повні прикметники м'якого типу (аналогічно {{lang-cu2|синии}}). При відмінюванні складених порядкових числівників відмінювалася тільки перша частина: {{lang-cu2|въторыи на десѧте, второго на десѧте}}.

Слово {{lang-cu2|пьрвыи}} пізніше утворило форму вищого ступеня {{lang-cu2|пьрвшии}} («більш перший»), від якого й походить сучасне {{lang-uk|перший}}. Давня основа збереглася у словах ''первісний, первинний, первенець, первісток'' тощо. Щодо {{lang-cu2|въторыи}}, воно надалі витіснилося колишнім займенником ''другий'', а давній корінь ''*vъtor-'' зберігся у словах ''півтора, півтори'' (від {{lang-orv|полъ вътора, полъ въторы}}, буквально&nbsp;— «половина другого», «половина другої»), ''вівторок'' (від {{lang-orv|овъторъкъ, вовъторъкъ}}, буквально&nbsp;— «другий день тижня»), ''вторувати, вторити'' («співати або казати другим»), ''повторювати, повторяти'' («робити другий раз»), ''вторинний''.
;Дробові числівники
Відмінювання багатьох дробових числівників було аналогічне відмінюванню іменників. Числівник {{lang-cu2|полъ}} відмінювався як іменник з основою на ''*-ŭ'', числівники {{lang-cu2|треть}} і {{lang-cu2|четверть}}&nbsp;— як іменники з основою на ''*-ĭ'', числівники {{lang-cu2|пѧтина}} і {{lang-cu2|десѧтина}}&nbsp;— як іменники з основою на ''*-ā''.

;Збірні числівники
Збірні числівники рідко трапляються в давньоруських пам'ятках, тому відновити систему їх відмінювання утруднено. Найуживанішими були {{lang-cu2|обоѥ, дъвои (дъвоѥ)}}, а такі як {{lang-cu2|семеро, осмеро (восьмеро)}} відмічені в незначному числі випадків.

Нечисленні приклади свідчать про те, що вони почасти відмінювалися як іменники, почасти як займенники. Вони мали форму числа, що узгоджувалися з іменником: {{lang-cu2|дъвоѥ сѣтованьѥ}} («подвійне нарікання») {{lang-cu2|одьржить мѧ}}; {{lang-cu2|оковашѧ въ двои оковы; паденьѥмь паде двоимь невольнъмь; дъвоѥму сущу злу; пѧтерьницахъ книжьныихъ четворѣхъ}}. Пам'ятники писемності відбивають таку особливість збірних назв, як вживання їх у ролі іменників, насамперед це стосується слів {{lang-cu2|обоѥ, дъвои (дъвоѥ)}}: {{lang-cu2|придуть обои; такъ платити… обоимъ}}.

Слово {{lang-cu2|оба, обѣ}} одні мовознавці тлумачать як займенник, другі&nbsp;— як кількісний числівник, треті&nbsp;— як збірний. Така розбіжність у визначеннях пов'язана з семантикою і вживанням цього слова. Зв'язок цього слова зі збірним числівниками полягає в тому, що виникнення його нових форм йшло під впливом збірного числівника {{lang-cu2|обоѥ}}<ref>[https://refdb.ru/look/1500488-p18.html Собирательные числительные и их история]</ref>.

У сучасній мові вони втратили окреме відмінювання, форми непрямих відмінків у них збігаються з формами кількісних числівників (''двоє&nbsp;— двох'' тощо).

== В англійській мові ==
Англійський числівник&nbsp;— морфологічно незмінна частина мови. Залежно від текстового регістру, дискурсу кількісні числівники можуть позначати точну, неточну, невизначену кількість, а у складі фразеологізмів&nbsp;— десемантизуватися та спустошуватися. Порядкові числівники англійської мови&nbsp;— носії квантитативно-квалітативної семантики, що в умовах контексту набувають додаткових оцінних значень. Спільну з числівниками функцію кількісних атрибутів виконують лічильні слова, вимірювачі.

== Див. також ==
* [[Відмінок в українській мові]]

== Джерела ==
* {{книга|автор=Л.&nbsp;П.&nbsp;Павленко |заголовок= Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.|посилання=https://docviewer.yandex.ru/view/0/?*=AP6jqg3NKRqTfl1%2FRAJTbWpkLbh7InVybCI6Imh0dHA6Ly9zaHJvbi5jaHR5dm8ub3JnLnVhL1BhdmxlbmtvX0xhcnlzYS9Jc3RvcnljaG5hX2hyYW1hdHlrYV91a3JhaW5za29pX21vdnkucGRmIiwidGl0bGUiOiJJc3RvcnljaG5hX2hyYW1hdHlrYV91a3JhaW5za29pX21vdnkucGRmIiwidWlkIjoiMCIsInl1IjoiODQ5NTE0OTg1MTQ5MzgwNDcxNCIsIm5vaWZyYW1lIjp0cnVlLCJ0cyI6MTQ5MzgzMjY5NzMzMn0%3D&page=33&lang=uk |відповідальний=Лариса Петрівна Павленко.|місце= Луцьк|видавництво=Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки|рік=2010|том= |сторінок=208 |сторінки=104-107 |isbn=|ref =}}
* ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/Shvachko.doc{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* ftp://lib.sumdu.edu.ua/Books/Zasobu%20kvantufikacii.rar{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/2753/3/chisl.doc

== Посилання ==
* {{ЕСКМ2017|частина =Числівник|сторінки =542}}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Українська мова}}
{{Частини мови}}
[[Категорія:Частини мови]]
[[Категорія:Числа]]