Координати: 47°05′34.4″ пн. ш. 37°32′44.4″ сх. д. / 47.09289° пн. ш. 37.54567° сх. д. / 47.09289; 37.54567

Вулиця Архітектора Нільсена: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Kaganer (обговорення | внесок)
365 редагувань
 
(Не показані 9 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 5: Рядок 5:
|район = [[Центральний район (Маріуполь)|Центральний]]
|район = [[Центральний район (Маріуполь)|Центральний]]
|на карті = The architector Nilsen's street.png
|на карті = The architector Nilsen's street.png
|фото = Будинок, у якому розташовувався перший Маріупольський ревком 01.JPG
|фото =
|розмір_фото =200пкс
|розмір_фото =270пкс
|підпис =
|підпис = Будинок № 26
|назва на честь = [[Нільсен Віктор Олександрович|Віктора Нільсена]]
|назва на честь = [[Нільсен Віктор Олександрович|Віктора Нільсена]]
|колишні назви = Енгельса, Костянтинівська
|колишні назви = Енгельса, Костянтинівська
Рядок 45: Рядок 45:


== Установи і пам'ятні споруди ==
== Установи і пам'ятні споруди ==
⚫
[[Файл:Mariupol P.Nilsen's house.jpg|міні|праворуч|200пкс|Колишній будинок архітектора Нільсена (доба сецесії). Фото [[2012]] року]]

* Починається біля [[Міськсад (Маріуполь)|Міського саду]]. Сад перепланував [[Псалті Георгій Григорович]] (1864—1940), депутат Маріупольської думи, [[садівник]] і [[біолог]], засновник розплідника дерев у місцевості Самарина балка та санаторію для дітей.
* Починається біля [[Міськсад (Маріуполь)|Міського саду]]. Сад перепланував [[Псалті Георгій Григорович]] (1864—1940), депутат Маріупольської думи, [[садівник]] і [[біолог]], засновник розплідника дерев у місцевості Самарина балка та санаторію для дітей.
* Стадіон «Локомотив», вул. Костянтинівська, 2. Радянський провінційний стадіон «Локомотив» вибудували на місті земляного [[велотрек]]у.
* Стадіон «Локомотив», вул. Костянтинівська, 2. Радянський провінційний стадіон «Локомотив» вибудували на місті земляного [[велотрек]]у.
Рядок 56: Рядок 54:
* Перша в місті п'ятиповерхівка [[1934]] р. побудови на місті [[курган]]у середини 2 тисячоліття до н. е. Вулиця Костянтинівська, 39.
* Перша в місті п'ятиповерхівка [[1934]] р. побудови на місті [[курган]]у середини 2 тисячоліття до н. е. Вулиця Костянтинівська, 39.


Місцевість із курганом була довгий час за офіційним кордоном міста. Тому восени у жовтні використовувалась для ярмарку, де торгували свійськими тваринами (воли, коні, вівці, кози)<ref>газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.</ref>. Курган неписьменні відвідувачі ярмарку вважали чаклунським місцем і через забобони&nbsp;— не чіпали. В середині 19 ст. земельну ділянку з курганом придбав Папандопуло. [[1869]]&nbsp;р. він продав землю пану Камбурову Георгію Петровичу. Камбуров забудував ділянку, перетворивши її на [[Садиба|садибку]] з будинком власника та господарськими спорудами, але курган не чіпав<ref>сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892</ref>. Курган [[1872]] року почав копати сторож Камбурова, що волів раптово розбагатіти. Під час хижацьких розкопок був знайдений [[склеп]] ямного типу з кістяками дванадцяти людей. [[Склеп]] і [[поховання]] не мало ніяких скарбів за уявою людей 19 ст. і сторож не збагатився. Серед знайденого були лише якісь монети з зображенням човна та людської постаті в ньому<ref>газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.</ref>. Курган був покинутий на півстоліття.
Місцевість із курганом була довгий час за офіційним кордоном міста. Тому восени у жовтні використовувалась для ярмарку, де торгували свійськими тваринами (воли, коні, вівці, кози)<ref name=":0">газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.</ref>. Курган неписьменні відвідувачі ярмарку вважали чаклунським місцем і через забобони&nbsp;— не чіпали. В середині 19 ст. земельну ділянку з курганом придбав Папандопуло. [[1869]]&nbsp;р. він продав землю пану Камбурову Георгію Петровичу. Камбуров забудував ділянку, перетворивши її на [[Садиба|садибку]] з будинком власника та господарськими спорудами, але курган не чіпав<ref>сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892</ref>. Курган [[1872]] року почав копати сторож Камбурова, що волів раптово розбагатіти. Під час хижацьких розкопок був знайдений [[склеп]] ямного типу з кістяками дванадцяти людей. [[Склеп]] і [[поховання]] не мало ніяких скарбів за уявою людей 19 ст. і сторож не збагатився. Серед знайденого були лише якісь монети з зображенням човна та людської постаті в ньому<ref name=":0"/>. Курган був покинутий на півстоліття.


[[1930]]&nbsp;р. колишню земельну ділянку Камбурова запланували забудувати першою в Маріуполі житловою п'ятиповерхівкою. Перед забудовою і були проведені чергові [[Археологія|археологічні]] розкопки<ref>газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.</ref>. У склепі з уступчастим дахом були знайдені рештки людських кісток та побутові речі, датовані серединою 2-о тисячоліття до н.&nbsp;е. Поховані люди були сучасниками Стародавнього Єгипту, але мешкали на узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]]. Серед знайденого&nbsp;— бронзові ножі, вістря для стріл, уламки керамічного [[посуд]]у, глеки ритуального призначення. Археологічні знахідки передані у [[Маріупольський краєзнавчий музей]]. Ділянка забудована з [[1934]] року.
[[1930]]&nbsp;р. колишню земельну ділянку Камбурова запланували забудувати першою в Маріуполі житловою п'ятиповерхівкою. Перед забудовою і були проведені чергові [[Археологія|археологічні]] розкопки<ref name=":0"/>. У склепі з уступчастим дахом були знайдені рештки людських кісток та побутові речі, датовані серединою 2-о тисячоліття до н.&nbsp;е. Поховані люди були сучасниками Стародавнього Єгипту, але мешкали на узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]]. Серед знайденого&nbsp;— бронзові ножі, вістря для стріл, уламки керамічного [[посуд]]у, глеки ритуального призначення. Археологічні знахідки передані у [[Маріупольський краєзнавчий музей]]. Ділянка забудована з [[1934]] року.


Ставлення до стародавніх курганів в місті Маріуполі [[Хижаки|хижацьке]], як і в 19 ст. Досі не створено огорож і кордонів нерозкопаних курганів ні в місті, ні на його околицях. Не ведеться ніякої охоронної діяльності з їх збереженню через відсутність відповідної служби і штатних працівників. [[Музеї Маріуполя]] перебувають в режимі виживання.
Ставлення до стародавніх курганів в місті Маріуполі [[Хижаки|хижацьке]], як і в 19 ст. Досі не створено огорож і кордонів нерозкопаних курганів ні в місті, ні на його околицях. Не ведеться ніякої охоронної діяльності з їх збереженню через відсутність відповідної служби і штатних працівників. [[Музеї Маріуполя]] перебувають в режимі виживання.
Рядок 66: Рядок 64:


== Перетин із вулицями ==
== Перетин із вулицями ==
⚫
[[Файл:Mariupol P.Nilsen's house.jpg|міні|left|праворуч|200пкс|Колишній будинок архітектора Нільсена (доба сецесії). Фото [[2012]] року]]
* [[Вулиця Семенішина (Маріуполь)|Вулиця Семенішина]]
* [[Вулиця Семенішина (Маріуполь)|Вулиця Семенішина]]
* [[Вулиця Пушкіна (Маріуполь)|Вулиця Пушкіна]]
* [[Вулиця Пушкіна (Маріуполь)|Вулиця Пушкіна]]
Рядок 71: Рядок 70:
* [[Вулиця Георгіївська]]
* [[Вулиця Георгіївська]]
* [[Проспект Миру (Маріуполь)|Проспект Миру]]
* [[Проспект Миру (Маріуполь)|Проспект Миру]]
* [[Вулиця Миколаївська (Маріуполь)|Вулиця Миколаївська]]<ref>газета «Приазовский рабочий», 31 декабря 1992 г.</ref>
* [[Вулиця Миколаївська (Маріуполь)|Вулиця Миколаївська]]<ref name=":1">газета «Приазовский рабочий», 31 декабря 1992 г.</ref>
* [[Вулиця Митрополитська (Маріуполь)|Вулиця Митрополитська]]
* [[Вулиця Митрополитська (Маріуполь)|Вулиця Митрополитська]]
* [[Вулиця Фонтанна (Маріуполь)|Вулиця Фонтанна]]
* [[Вулиця Фонтанна (Маріуполь)|Вулиця Фонтанна]]
Рядок 78: Рядок 77:
* [[Вулиця А. Куїнджі|Вулиця Куїнджі]]
* [[Вулиця А. Куїнджі|Вулиця Куїнджі]]
* [[Вулиця Пушкіна (Маріуполь)|Вулиця Пушкіна]]
* [[Вулиця Пушкіна (Маріуполь)|Вулиця Пушкіна]]
* [[Бульвар Шевченка (Маріуполь)|Бульвар Шевченка]]<ref>газета «Приазовский рабочий», 31 декабря 1992 г.</ref>
* [[Бульвар Шевченка (Маріуполь)|Бульвар Шевченка]]<ref name=":1"/>
* [[Вулиця Кальміуська (Маріуполь)|Вулиця Кальміуська]]
* [[Вулиця Кальміуська (Маріуполь)|Вулиця Кальміуська]]
* [[Вулиця Кальчинська (Маріуполь)|Вулиця Кальчинська]]
* [[Вулиця Кальчинська (Маріуполь)|Вулиця Кальчинська]]
Рядок 95: Рядок 94:
== Див. також ==
== Див. також ==
* [[Перелік вулиць і площ Маріуполя]]
* [[Перелік вулиць і площ Маріуполя]]

{{DEFAULTSORT:Костянтинівська вулиця}}
{{DEFAULTSORT:Костянтинівська вулиця}}

[[Категорія:Вулиці Маріуполя|Архітектора Нільсена]]
[[Категорія:Вулиці Маріуполя|Архітектора Нільсена]]
[[Категорія:Центральний район (Маріуполь)]]
[[Категорія:Центральний район (Маріуполь)|А]]
[[Категорія:Вулиці Маріуполя, названі на честь людей]]
[[Категорія:Вулиці, названі на честь архітекторів]]

Поточна версія на 12:45, 26 серпня 2024

Вулиця Архітектора Нільсена
Маріуполь
Будинок № 26
Будинок № 26
Будинок № 26
МісцевістьІсторичний центр
РайонЦентральний
Назва на честьВіктора Нільсена
Колишні назви
Енгельса, Костянтинівська
Загальні відомості
Протяжність750 м
Координати початку47°05′34.4″ пн. ш. 37°32′44.4″ сх. д. / 47.09289° пн. ш. 37.54567° сх. д. / 47.09289; 37.54567
Координати кінця47°05′47.2″ пн. ш. 37°32′46.7″ сх. д. / 47.09644° пн. ш. 37.54631° сх. д. / 47.09644; 37.54631
Транспорт
Рухавтівками й автобусами
Покриттяісторична бруківка + асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'яткиКолишній будинок архітектора В.О. Нільсена (доба сецесії). Лікеро-горілчаний завод (доба сецесії), Водонагнітна вежа (арх. В.О. Нільсен, (доба сецесії),
ПідприємстваЛікеро-горілчаний завод
ПаркиМіськсад
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа

Ву́лиця Архіте́ктора Ні́льсена — вулиця в історичній частині Маріуполя.

Назви, розташування

[ред. | ред. код]

Мала назву вул. Костянтинівська за часів Російської імперії. Розташована в сучасному Центральному районі і має південно-північний напрямок.

Установи і пам'ятні споруди

[ред. | ред. код]
  • Починається біля Міського саду. Сад перепланував Псалті Георгій Григорович (1864—1940), депутат Маріупольської думи, садівник і біолог, засновник розплідника дерев у місцевості Самарина балка та санаторію для дітей.
  • Стадіон «Локомотив», вул. Костянтинівська, 2. Радянський провінційний стадіон «Локомотив» вибудували на місті земляного велотреку.
  • Колишній будинок архітектора Нільсена (доба сецесії). Стан напіваварійний.
  • Індустріальний коледж, комплекс споруд.
  • Шаховий клуб, Маріуполь.
  • Водонагнітна вежа (арх. В. О. Нільсен)
  • Церква Покрова Богородиці (будівля коштом заводу «Азовмаш»).
  • Перша в місті п'ятиповерхівка 1934 р. побудови на місті кургану середини 2 тисячоліття до н. е. Вулиця Костянтинівська, 39.

Місцевість із курганом була довгий час за офіційним кордоном міста. Тому восени у жовтні використовувалась для ярмарку, де торгували свійськими тваринами (воли, коні, вівці, кози)[1]. Курган неписьменні відвідувачі ярмарку вважали чаклунським місцем і через забобони — не чіпали. В середині 19 ст. земельну ділянку з курганом придбав Папандопуло. 1869 р. він продав землю пану Камбурову Георгію Петровичу. Камбуров забудував ділянку, перетворивши її на садибку з будинком власника та господарськими спорудами, але курган не чіпав[2]. Курган 1872 року почав копати сторож Камбурова, що волів раптово розбагатіти. Під час хижацьких розкопок був знайдений склеп ямного типу з кістяками дванадцяти людей. Склеп і поховання не мало ніяких скарбів за уявою людей 19 ст. і сторож не збагатився. Серед знайденого були лише якісь монети з зображенням човна та людської постаті в ньому[1]. Курган був покинутий на півстоліття.

1930 р. колишню земельну ділянку Камбурова запланували забудувати першою в Маріуполі житловою п'ятиповерхівкою. Перед забудовою і були проведені чергові археологічні розкопки[1]. У склепі з уступчастим дахом були знайдені рештки людських кісток та побутові речі, датовані серединою 2-о тисячоліття до н. е. Поховані люди були сучасниками Стародавнього Єгипту, але мешкали на узбережжі Азовського моря. Серед знайденого — бронзові ножі, вістря для стріл, уламки керамічного посуду, глеки ритуального призначення. Археологічні знахідки передані у Маріупольський краєзнавчий музей. Ділянка забудована з 1934 року.

Ставлення до стародавніх курганів в місті Маріуполі хижацьке, як і в 19 ст. Досі не створено огорож і кордонів нерозкопаних курганів ні в місті, ні на його околицях. Не ведеться ніякої охоронної діяльності з їх збереженню через відсутність відповідної служби і штатних працівників. Музеї Маріуполя перебувають в режимі виживання.

Перетин із вулицями

[ред. | ред. код]
Колишній будинок архітектора Нільсена (доба сецесії). Фото 2012 року

Джерела

[ред. | ред. код]
  • сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892
  • сборник «Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века», Мариуполь, изд-во «Рената», 2008.
  • Буров С. Д.. «Маріуполь. Минуле». Маріуполь. ЗАТ Газета «Приазовский рабочий». 2003. ISBN 966-8208-06-04(рос.)
  • газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.
  • газета «Приазовский рабочий», 31 декабря 1992 г.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в газета «Мариупольское время», 27 июня 2013 г.
  2. ↑ сборник «Мариуполь и его окрестности», 1892
  3. ↑ а б газета «Приазовский рабочий», 31 декабря 1992 г.

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Архітектора_Нільсена&oldid=43352292