Рабичев Леонід Миколайович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Бот: перекатегоризація з Сторінки із неперевіреними перекладами на Сторінки з неперевіреними перекладами
→Посилання: + Вікіцитати
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа}}
{{особа}}
{{однофамільці|Рабічев}}
{{однофамільці|Рабічев}}
'''Леонід Миколайович Рабичев''' ([[30 червня]] [[1923]] року п. Красково Московська область — п. Биково Московська область [[20 вересня]] [[2017]]) — російський поет, графік, живописець, письменник-мемуарист. Учасник [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]].
'''Леонід Миколайович Рабичев''' ([[30 червня]] [[1923]] року п. Красково Московська область — п. Биково Московська область [[20 вересня]] [[2017]]) — російський поет, графік, живописець, письменник-мемуарист. Учасник [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]]. Військовий злочинець.


== Біографія ==
== Біографія ==
Народився 30 червня 1923<ref>[http://www.pobediteli.ru/veteran-search/index.html?charset=utf8&flag=&region=&district=&q=Рабичев%20Леонид%20Николаевич Ветеран «Рабичев Леонид Николаевич»]</ref> в селищі [[Красково (смт)|Красково]] [[Московська область|Московської області]]. У 1939 році вступив до Московського юридичного інституту. Після [[Друга світова війна|початку Великої Вітчизняної війни]], у листопаді 1941 року, разом із сім'єю був евакуйований в [[Уфа|Уфу]] (Башкирська АРСР). Навчання в юридичному інституті давало право на броню, але Леонід вирішив відмовитися від неї і подав заяву до військкомату. 3 листопада 1941 року його зарахували до Ленінградського училища зв'язку. У листопаді 1942 року, у званні лейтенанта, потрапив до діючої армії<ref name="lechaim">[https://lechaim.ru/ARHIV/153/palitra.htm ''Левина Р., Ефимов М.'' Окно в мир // Лехаим.&nbsp;— 2005.&nbsp;— №&nbsp;1 (153).&nbsp;— Январь.]</ref>.
Народився 30 червня 1923<ref>[http://www.pobediteli.ru/veteran-search/index.html?charset=utf8&flag=&region=&district=&q=Рабичев%20Леонид%20Николаевич Ветеран «Рабичев Леонид Николаевич»]</ref> в селищі [[Красково (смт)|Красково]] [[Московська область|Московської області]]. У 1939 році вступив до Московського юридичного інституту. Після [[Друга світова війна|початку Другої світової війни]], у листопаді 1941 року, разом із сім'єю був евакуйований в [[Уфа|Уфу]] (Башкирська АРСР). Навчання в юридичному інституті давало право на броню, але Леонід вирішив відмовитися від неї і подав заяву до військкомату. 3 листопада 1941 року його зарахували до Ленінградського училища зв'язку. У листопаді 1942 року, у званні лейтенанта, потрапив до армії<ref name="lechaim">[https://lechaim.ru/ARHIV/153/palitra.htm ''Левина Р., Ефимов М.'' Окно в мир // Лехаим.&nbsp;— 2005.&nbsp;— №&nbsp;1 (153).&nbsp;— Январь.]</ref>.


З грудня 1942 року лейтенант, командир взводу 100-ї окремої армійської роти ЗНОС при управлінні [[31-ша армія (СРСР)|31-ї армії]]. На [[Центральний фронт (Друга світова війна)|Центральному]], [[3-й Білоруський фронт|Третьому Білоруському]] та [[1-й Український фронт|Першому Українському]] [[Гданськ|фронтах]] брав участь у бойових діях зі звільнення [[Ржев]]а, [[Сичовка|Сичівки]], [[Смоленськ]]а, [[Орша|Орші]], [[Борисов (місто)|Борисова]], [[Мінськ]]а, [[Ліда (місто)|Ліди]], [[Гродно]], у [[Сілезія|боях]] у [[Східна Пруссія|Східній Пруссії]] від [[Ґолдап|Гольдапу]] до [[Кенігсберг]]у, в [[Сілезія|Сілезії]] на [[Гданськ|Данцизькому]] напрямку брав участь у взятті міст [[Львувек-Шльонський|Левенберг]], [[Болеславець|Бунцлау]], [[Лідзбарк-Вармінський|Хайльсберг]] та інших, у [[Чехословаччина|Чехословаччині]] дійшов до [[Празька операція|Праги]]<ref>[http://magazines.russ.ru/znamia/2005/2/ra8.html Журнальный зал | Знамя, 2005 №&nbsp;2 | Леонид Рабичев&nbsp;— «Война всё спишет».]</ref>.
З грудня 1942 року лейтенант, командир взводу 100-ї окремої армійської роти ЗНОС при управлінні [[31-ша армія (СРСР)|31-ї армії]]. На [[Центральний фронт (Друга світова війна)|Центральному]], [[3-й Білоруський фронт|Третьому Білоруському]] та [[1-й Український фронт|Першому Українському]] [[Гданськ|фронтах]] брав участь у бойових діях із визволення [[Ржев]]а, [[Сичовка|Сичівки]], [[Смоленськ]]а, [[Орша|Орші]], [[Борисов (місто)|Борисова]], [[Мінськ]]а, [[Ліда (місто)|Ліди]], [[Гродно]], у [[Сілезія|боях]] у [[Східна Пруссія|Східній Пруссії]] від [[Ґолдап|Гольдапу]] до [[Кенігсберг]]у, в [[Сілезія|Сілезії]] на [[Гданськ|Данцизькому]] напрямку брав участь у взятті міст [[Львувек-Шльонський|Левенберг]], [[Болеславець|Бунцлау]], [[Лідзбарк-Вармінський|Хайльсберг]] та інших, у [[Чехословаччина|Чехословаччині]] дійшов до [[Празька операція|Праги]]<ref>[http://magazines.russ.ru/znamia/2005/2/ra8.html Журнальный зал | Знамя, 2005 №&nbsp;2 | Леонид Рабичев&nbsp;— «Война всё спишет».]</ref>.


Наказом Нд 31-ї Армії №: 35 від: 27.10.1943 року командир взводу 100-ї окремої армійської роти ВНОС Західного фронту лейтенант Рабичев нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня за відмінне виконання бойових завдань, пов'язаних з та кулеметним вогнем під час осінньої операції 1943 року.<ref>{{Cite web|accessdate=2016-02-02|title=Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Отечественной войны II степени|url=https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie18521320/|publisher=pamyat-naroda.ru}}</ref>
Наказом Нд 31-ї Армії №: 35 від: 27.10.1943 року командир взводу 100-ї окремої армійської роти ВНОС Західного фронту лейтенант Рабичев нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня за відмінне виконання бойових завдань, пов'язаних з та кулеметним вогнем під час осінньої операції 1943 року.<ref>{{Cite web|accessdate=2016-02-02|title=Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Отечественной войны II степени|url=https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie18521320/|publisher=pamyat-naroda.ru}}</ref>


Наказом ЗС 31-ї армії №: 28 від: 17.05.1945 року командир 3-го взводу 100-ї окремої армійської роти ВНОС лейтенант Рабичев нагороджений орденом Червоної Зірки за постійне своєчасне оповіщення військ і командування про повітряну небезпеку і створення кращого підрозділу системи ВНОС 31-ї армії за підсумками боїв<ref>{{Cite web|accessdate=2016-02-02|title=Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Красной Звезды|url=https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie22808653/|publisher=pamyat-naroda.ru}}</ref>.
Наказом ЗС 31-ї армії №: 28 від: 17.05.1945 року командир 3-го взводу 100-ї окремої армійської роти ВНОС лейтенант Рабичев нагороджений орденом Червоної Зірки за постійне своєчасне оповіщення військ і командування про повітряну небезпеку і створення найкращого підрозділу системи ВНОС 31-ї армії за підсумками боїв<ref>{{Cite web|accessdate=2016-02-02|title=Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Красной Звезды|url=https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie22808653/|publisher=pamyat-naroda.ru}}</ref>.


Про свою участь у [[Німецько-радянська війна|війні]] Леонід Миколайович говорив: «Я був зв'язківцем при управлінні 31-ї армії, обслуговував штаби. Я не вбив жодного німця»<ref name="lechaim"/>.
Про свою участь у [[Німецько-радянська війна|війні]] Леонід Миколайович говорив: «Я був зв'язківцем при управлінні 31-ї армії, обслуговував штаби. Я не вбив жодного німця»<ref name="lechaim"/>.


Помер 20 вересня 2017 року у селищі Биково Московської області<ref>{{Цитата:Новини|title=Абстракционист и летописец Русского Севера|url=http://www.ng.ru/culture/2017-09-21/16_7078_memoriam.html|accessdate=2017-09-23|language=en}}</ref>.
Помер 20 вересня 2017 року в селищі Биково Московської області<ref>{{Цитата:Новини|title=Абстракционист и летописец Русского Севера|url=http://www.ng.ru/culture/2017-09-21/16_7078_memoriam.html|accessdate=2017-09-23|language=en}}</ref>.


== Живопис ==
== Живопис ==
Рядок 154: Рядок 154:


== Посилання ==
== Посилання ==
{{Вікіцитати}}

* [http://rabichev.narod.ru/ Леонід Рабичев]
* [http://rabichev.narod.ru/ Леонід Рабичев]
* [http://www.stihi.ru/avtor/rabichev Рабичев Леонід / Вірші.] [http://www.stihi.ru/avtor/rabichev ру]
* [http://www.stihi.ru/avtor/rabichev Рабичев Леонід / Вірші.] [http://www.stihi.ru/avtor/rabichev ру]

Поточна версія на 23:52, 6 лютого 2024

Рабичев Леонід Миколайович
Народився30 червня 1923(1923-06-30)
Красково
Помер19 вересня 2017(2017-09-19) (94 роки)
Bykovo, Moscow Oblastd, Раменський район, Московська область, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьпоет, графік, художник, мемуарист, військовослужбовець
Alma materСанкт-Петербурзький військовий університет зв'язкуd (1942)
Знання мовросійська
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки
Сайтrabichev.narod.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рабічев.

Леонід Миколайович Рабичев (30 червня 1923 року п. Красково Московська область — п. Биково Московська область 20 вересня 2017) — російський поет, графік, живописець, письменник-мемуарист. Учасник Німецько-радянської війни. Військовий злочинець.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 червня 1923[1] в селищі Красково Московської області. У 1939 році вступив до Московського юридичного інституту. Після початку Другої світової війни, у листопаді 1941 року, разом із сім'єю був евакуйований в Уфу (Башкирська АРСР). Навчання в юридичному інституті давало право на броню, але Леонід вирішив відмовитися від неї і подав заяву до військкомату. 3 листопада 1941 року його зарахували до Ленінградського училища зв'язку. У листопаді 1942 року, у званні лейтенанта, потрапив до армії[2].

З грудня 1942 року лейтенант, командир взводу 100-ї окремої армійської роти ЗНОС при управлінні 31-ї армії. На Центральному, Третьому Білоруському та Першому Українському фронтах брав участь у бойових діях із визволення Ржева, Сичівки, Смоленська, Орші, Борисова, Мінська, Ліди, Гродно, у боях у Східній Пруссії від Гольдапу до Кенігсбергу, в Сілезії на Данцизькому напрямку брав участь у взятті міст Левенберг, Бунцлау, Хайльсберг та інших, у Чехословаччині дійшов до Праги[3].

Наказом Нд 31-ї Армії №: 35 від: 27.10.1943 року командир взводу 100-ї окремої армійської роти ВНОС Західного фронту лейтенант Рабичев нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня за відмінне виконання бойових завдань, пов'язаних з та кулеметним вогнем під час осінньої операції 1943 року.[4]

Наказом ЗС 31-ї армії №: 28 від: 17.05.1945 року командир 3-го взводу 100-ї окремої армійської роти ВНОС лейтенант Рабичев нагороджений орденом Червоної Зірки за постійне своєчасне оповіщення військ і командування про повітряну небезпеку і створення найкращого підрозділу системи ВНОС 31-ї армії за підсумками боїв[5].

Про свою участь у війні Леонід Миколайович говорив: «Я був зв'язківцем при управлінні 31-ї армії, обслуговував штаби. Я не вбив жодного німця»[2].

Помер 20 вересня 2017 року в селищі Биково Московської області[6].

Живопис

[ред. | ред. код]

У 1946 році вступив на художній факультет Московського поліграфічного інституту, який закінчив у 1951 році. В 1958 Леонід потрапив на заняття в студію Елія Михайловича Белютіна "Нова реальність ", де познайомився з авангардним мистецтвом[7].

У 1959 році Леонід Рабичев був прийнятий до Спілки художників СРСР.

1 грудня 1962 року у Манежі відбулася виставка «Тридцять років Московського союзу художників», у якій взяли участь художники студії «Нова реальність». Ювілейну виставку відвідав Микита Хрущов, після чого представлені в експозиції картини зазнали різкої критики, а виставка була закрита.

17 грудня 1962 року, після того, як у розмові з Хрущовим на виставці Леонід Рабичев шанобливо відгукнувся про художників, він був виключений зі Спілки художників[2].

Незважаючи на це Леонід Рабичев продовжив малювати, працював художником у галузі прикладної, книжкової графіки та прикладного мистецтва у майстерні промислової графіки КДІ Московського відділення Художнього фонду РРФСР, у видавництвах "Росгізмістпром ", "Художня література ", "Мистецтво ", "Медциина "Наука ", "Прісцельс ", "Авваллон " та багатьох інших. Декілька оформлених ним книг були удостоєні премії «Найкраща книга року». У травні 2013 року в ЦДХ відбулася персональна виставка художника, присвячена його 90-річчю[8].

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

З ранніх років Леонід захоплювався поезією. У 1939 році, навчаючись у Юридичному інституті, він займався у літературному гуртку Йосипа Бріка. Будучи запрошеним Йосипом Максимовичем на літературні читання у свою квартиру в Спасопесковському провулку, знайомиться з його дружиною Лілею Брік, а також з Василем Катаняном, Семеном Кірсановим, Борисом Слуцьким.

Після війни, в 1946—1947 роках, був членом літературного об'єднання Московського університету, яким керував поет Михайло Зенкевич, виступав зі своїми віршами на літературному вечорі в Спілці письменників під головуванням Олександра Твардовського.

В 1985 нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня[9].

З 1993 року член Спілки письменників Москви, поет, есеїст, прозаїк. Автор шістнадцяти книг віршів, шести прозових публікацій. Кілька поетичних та прозових публікацій перекладено іноземними мовами.

Автор книги «Війна все спише: Спогади офіцера-зв'язківця 31-армії. 1941—1945».

Рабічов є важливим задокументованим свідком, який розповідає про масові зґвалтування німкень Червоною Армією та геноцид жителів Кенігсберга під час радянського вторгнення.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни II ступеня[10][11], орденом «Червона Зірка»[12], різними медалями.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ветеран «Рабичев Леонид Николаевич»
  2. ↑ а б в Левина Р., Ефимов М. Окно в мир // Лехаим. — 2005. — № 1 (153). — Январь.
  3. ↑ Журнальный зал | Знамя, 2005 № 2 | Леонид Рабичев — «Война всё спишет».
  4. ↑ Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Отечественной войны II степени. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2 лютого 2016.
  5. ↑ Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Красной Звезды. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2 лютого 2016.
  6. ↑ Абстракционист и летописец Русского Севера (англ.). Процитовано 23 вересня 2017.
  7. ↑ Леонид Рабичев: «Всё — впереди!»
  8. ↑ Художник Леонид Рабичев: Выставка к 90-летию со дня рождения. — ЦДХ. До 12 мая // АРТ-РЕЛИЗ.РФ
  9. ↑ Память народа :: Документ о награде :: Рабичев Леонид Николаевич, Орден Отечественной войны II степени. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2 лютого 2016.
  10. ↑ Подвиг народа. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 15 квітня 2015.
  11. ↑ Подвиг народа. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 15 квітня 2015.
  12. ↑ Подвиг народа. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 15 квітня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Рабичев Леонід Миколайович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рабичев_Леонід_Миколайович&oldid=41704103