Бертран Бонелло: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
419 014 редагувань
м Перекладено дати в примітках з англійської на українську
 
(Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 28: Рядок 28:


== Біографія ==
== Біографія ==
Бертран Бонелло народився [[11 вересня]] [[1968]] року у [[Ніцца|Ніцці]]. Здобувши класичну музичну освіту, Бонелло грав у рок-групі, працював з Кароль Лор, Франсуазою Арді, Елліоттом Мерфі. Писав музику для короткометражних фільмів і рекламних роликів. З 1991 року живе між Парижем і Монреалем.<ref name=jq>Quandt, James, «Flesh & Blood: Sex and violence in recent French cinema», ''ArtForum'', February 2004 [http://findarticles.com/p/articles/mi_m0268/is_6_42/ai_113389507] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20040810004736/http://www.findarticles.com/p/articles/mi_m0268/is_6_42/ai_113389507 |date=10 серпня 2004 }} Access date: July 10, 2008.</ref>. У 1996 році Бонелло зняв свій перший короткометражний фільм, а в 1998 році&nbsp;— перший повнометражний фільм («Щось органічне»).
Бертран Бонелло народився [[11 вересня]] [[1968]] року у [[Ніцца|Ніцці]]. Здобувши класичну музичну освіту, Бонелло грав у рок-групі, працював з Кароль Лор, Франсуазою Арді, Елліоттом Мерфі. Писав музику для короткометражних фільмів і рекламних роликів. З 1991 року живе між Парижем і Монреалем.<ref name="jq">Quandt, James, «Flesh & Blood: Sex and violence in recent French cinema», ''ArtForum'', February 2004 [http://findarticles.com/p/articles/mi_m0268/is_6_42/ai_113389507] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20040810004736/http://www.findarticles.com/p/articles/mi_m0268/is_6_42/ai_113389507|date=10 серпня 2004}} Access date: July 10, 2008.</ref>. У 1996 році Бонелло зняв свій перший короткометражний фільм, а в 1998 році&nbsp;— перший повнометражний фільм («Щось органічне»).


Бонелло став відомим після поставленої ним у 2001 році драми «Порнограф», що отримала приз [[ФІПРЕССІ]] на [[Каннський кінофестиваль|Каннському кінофестивалі]]<ref name="cannes-2001.com">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.com/en/archives/artist/id/3122229.html |title=Festival de Cannes: Bertrand Bonello biography |accessdate=4.04205 |work=festival-cannes.com |archive-date=19 січня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150119003117/http://www.festival-cannes.com/en/archives/artist/id/3122229.html }}</ref>. У 2003 році режисер зняв картину «Тірезія», що стала номінантом на «[[Золота пальмова гілка|Золоту пальмову гілку]]» Каннського кінофестивалю<ref name="cannes-2003.com">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.com/en/archives/ficheFilm/id/4086187/year/2003.html |title=Festival de Cannes: Tiresia |accessdate=4.04.2015 |work=festival-cannes.com |archive-date=10 жовтня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121010052522/http://www.festival-cannes.com/en/archives/ficheFilm/id/4086187/year/2003.html }}</ref>.
Бонелло став відомим, коли у 2001 році поставив драму «Порнограф», що отримала приз [[ФІПРЕССІ]] на [[Каннський кінофестиваль|Каннському кінофестивалі]]<ref name="cannes-2001.com">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.com/en/archives/artist/id/3122229.html |title=Festival de Cannes: Bertrand Bonello biography |accessdate=4.04205 |work=festival-cannes.com |archive-date=19 січня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150119003117/http://www.festival-cannes.com/en/archives/artist/id/3122229.html }}</ref>. У 2003 році режисер зняв картину «Тірезія», що стала номінантом на «[[Золота пальмова гілка|Золоту пальмову гілку]]» Каннського кінофестивалю<ref name="cannes-2003.com">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.com/en/archives/ficheFilm/id/4086187/year/2003.html |title=Festival de Cannes: Tiresia |accessdate=4.04.2015 |work=festival-cannes.com |archive-date=10 жовтня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121010052522/http://www.festival-cannes.com/en/archives/ficheFilm/id/4086187/year/2003.html }}</ref>.

Бонелло також володіє продюсерською компанією My New Picture, яка випускає всі його фільми, починаючи з «На війні» 2008 року.


Драма Бертрана Бонелло «[[Будинок терпимості (фільм, 2011)|Будинок терпимості]]» («Аполлоніда»), та, що розповідає про [[париж|паризький]] [[публічний будинок]], що доживає останні дні, стала номінантом на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю у 2011 році<ref name="Cannes">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.com/en/article/58041.html |title=Festival de Cannes: Official Selection |accessdate=4.04.2015 |work=Cannes |archive-date=15 травня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110515065818/http://www.festival-cannes.com/en/article/58041.html }}</ref>.
Драма Бертрана Бонелло «[[Будинок терпимості (фільм, 2011)|Будинок терпимості]]» («Аполлоніда»), та, що розповідає про [[париж|паризький]] [[публічний будинок]], що доживає останні дні, стала номінантом на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю у 2011 році<ref name="Cannes">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.com/en/article/58041.html |title=Festival de Cannes: Official Selection |accessdate=4.04.2015 |work=Cannes |archive-date=15 травня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110515065818/http://www.festival-cannes.com/en/article/58041.html }}</ref>.
Рядок 36: Рядок 38:
У [[2014]] році режисер представив на кінофестивалі у Каннах свою нову стрічку «[[Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є]]». Хроніка десятирічного періоду з життя [[Ів Сен-Лоран|Іва Сен-Лорана]], що одночасно віддає данину його генієві та проливає світло на темні сторони його натури. Картина завоювала премію «Пальмового пса» ''(Palm Dog)''&nbsp;— (Особлива згадка) і стала номінантом «Золотої пальмової гілки»<ref name="Cannes2014">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.fr/en/article/60533.html |title=2014 Official Selection |accessdate=4 квітня 2014 |work=Cannes |archive-date=29 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160329203309/http://www.festival-cannes.fr/en/article/60533.html }}</ref>.
У [[2014]] році режисер представив на кінофестивалі у Каннах свою нову стрічку «[[Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є]]». Хроніка десятирічного періоду з життя [[Ів Сен-Лоран|Іва Сен-Лорана]], що одночасно віддає данину його генієві та проливає світло на темні сторони його натури. Картина завоювала премію «Пальмового пса» ''(Palm Dog)''&nbsp;— (Особлива згадка) і стала номінантом «Золотої пальмової гілки»<ref name="Cannes2014">{{cite web |url=http://www.festival-cannes.fr/en/article/60533.html |title=2014 Official Selection |accessdate=4 квітня 2014 |work=Cannes |archive-date=29 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160329203309/http://www.festival-cannes.fr/en/article/60533.html }}</ref>.


Бертран Бонелло викладає в одній з найпрестижніших кіношкіл Франції&nbsp;— «[[La femis|La Fémis]]».
Бертран Бонелло викладає в одній з найпрестижніших кіношкіл Франції&nbsp;— «[[La femis|La Fémis]]».<ref>{{Cite web|title=My New Picture|url=https://en.unifrance.org/directories/company/348628/my-new-picture|access-date=28 серпня 2022|website=[[UniFrance]]}}</ref><ref>{{Cite web|title=My New Picture [FR]|url=https://cineuropa.org/en/prodcompany/201682/#cm|access-date=28 серпня 2022|website=[[Cineuropa]]}}</ref>


== Приватне життя ==
== Приватне життя ==
Рядок 196: Рядок 198:


== Громадська позиція ==
== Громадська позиція ==
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]]<ref>{{Cite web |url=http://www.la-srf.fr/article/appel-pour-la-libération-doleg-sentsov |title=Appel pour la libération d'Oleg Sentsov |accessdate=13 червня 2018 |archive-date=13 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180613160845/http://www.la-srf.fr/article/appel-pour-la-libération-doleg-sentsov }}</ref>
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера [[Сенцов Олег Геннадійович|Олега Сенцова]].<ref>{{Cite web |url=http://www.la-srf.fr/article/appel-pour-la-libération-doleg-sentsov |title=Appel pour la libération d'Oleg Sentsov |accessdate=13 червня 2018 |archive-date=13 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180613160845/http://www.la-srf.fr/article/appel-pour-la-libération-doleg-sentsov }}</ref>


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 01:15, 13 жовтня 2023

Бертран Бонелло
Bertrand Bonello
Б. Бонелло у 2015 р.
Дата народження11 вересня 1968(1968-09-11) (56 років)
Місце народженняНіцца, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіярежисер, сценарист, продюсер, композитор
Роки активності1996 — наш час
Член уCollectif 50/50d[1]
IMDbID 0094274
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
«Приз ФІПРЕССІ»
(Каннський кінофестиваль, 2015)
Бертран Бонелло у Вікісховищі

Бертра́н Бонелло́ (фр. Bertrand Bonello, 11 вересня 1968, Ніцца) — французький кінорежисер, сценарист, кінопродюсер та композитор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Бертран Бонелло народився 11 вересня 1968 року у Ніцці. Здобувши класичну музичну освіту, Бонелло грав у рок-групі, працював з Кароль Лор, Франсуазою Арді, Елліоттом Мерфі. Писав музику для короткометражних фільмів і рекламних роликів. З 1991 року живе між Парижем і Монреалем.[2]. У 1996 році Бонелло зняв свій перший короткометражний фільм, а в 1998 році — перший повнометражний фільм («Щось органічне»).

Бонелло став відомим, коли у 2001 році поставив драму «Порнограф», що отримала приз ФІПРЕССІ на Каннському кінофестивалі[3]. У 2003 році режисер зняв картину «Тірезія», що стала номінантом на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю[4].

Бонелло також володіє продюсерською компанією My New Picture, яка випускає всі його фільми, починаючи з «На війні» 2008 року.

Драма Бертрана Бонелло «Будинок терпимості» («Аполлоніда»), та, що розповідає про паризький публічний будинок, що доживає останні дні, стала номінантом на «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю у 2011 році[5].

У 2014 році режисер представив на кінофестивалі у Каннах свою нову стрічку «Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є». Хроніка десятирічного періоду з життя Іва Сен-Лорана, що одночасно віддає данину його генієві та проливає світло на темні сторони його натури. Картина завоювала премію «Пальмового пса» (Palm Dog) — (Особлива згадка) і стала номінантом «Золотої пальмової гілки»[6].

Бертран Бонелло викладає в одній з найпрестижніших кіношкіл Франції — «La Fémis».[7][8]

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Бертран Бонелло одружений з кінооператоркою Жозі Дешайє, від шлюбу з якою у нього є донька Анна Мушетт (нар. 24 травня 2003).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Оригінальна назва Примітки
1998 Щось органічне Quelque chose d'organique сценарист, режисер, композитор
2001 Порнограф Le pornographe сценарист, режисер, композитор
2002 Пригоди Джеймса і Девіда The Adventures of James and David короткий метр
2003 Тірезія Tiresia сценарист, режисер
2005 Сінді: Моя лялька Cindy: The Doll Is Mine короткий метр
2006 Моя нова картина My New Picture короткий метр
2008 На війні De la guerre сценарист, режисер, продюсер, композитор
2011 Будинок терпимості L'Apollonide (Souvenirs de la maison close) сценарист, режисер, продюсер
2012 Інгрід Кавен, музика і голос Ingrid Caven, musique et voix режисер, продюсер (документальний)
2014 Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є Saint Laurent сценарист, режисер, продюсер
2016 Ноктюрама Nocturama сценарист, режисер, композитор
2019 Крихітка зомбі Zombi Child режисер і сценарист
2023 Звір La Bête режисер і сценарист
Б. Бонелло у 2009 році
Актор
Рік Назва українською Оригінальна назва Роль
2004 Міст мистецтв Le Pont des Arts
2006 Цього не повинно бути On ne devrait pas exister Бертран
2012 Рука в руці Main dans la main
2014 Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є Saint Laurent журналіст «Ліберасьон»
2015 Портрет артиста Le dos rouge Бертран

Визнання

[ред. | ред. код]

У липні 2015 році Бертран Бонелло нагороджений французьким орденом Мистецтв та літератури (Кавалер)[9].

Нагороди та номінації
Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
2001 Каннський кінофестиваль Приз ФІПРЕССІ Порнограф Перемога
Стокгольмський кінофестиваль Приз Бронзовий кінь Номінація
2003 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Тірезія Номінація
2011 Будинок терпимості (Аполлоніда) Номінація
2012 Премія «Люм'єр» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарист Номінація
Премія «Сезар» Найкраща оригінальна музика Номінація
2014 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є Номінація
Квір-пальмова гілка Номінація
Міжнародне товариство кіноманів Найкращий режисер Перемога
Приз Луї Деллюка Найкращий фільм Номінація
2015 Премія «Люм'єр» Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарист (з Тома Бідеґеном) Номінація
Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація
2016 Приз Луї Деллюка Найкращий фільм Ноктюрама Номінація
2017 Премія «Люм'єр» Найкращий фільм Номінація
Найкращий режисер Номінація

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://collectif5050.com/les-signataires
  2. ↑ Quandt, James, «Flesh & Blood: Sex and violence in recent French cinema», ArtForum, February 2004 [1] [Архівовано 10 серпня 2004 у Wayback Machine.] Access date: July 10, 2008.
  3. ↑ Festival de Cannes: Bertrand Bonello biography. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 4.04205.
  4. ↑ Festival de Cannes: Tiresia. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 4.04.2015.
  5. ↑ Festival de Cannes: Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 4.04.2015.
  6. ↑ 2014 Official Selection. Cannes. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 4 квітня 2014.
  7. ↑ My New Picture. UniFrance. Процитовано 28 серпня 2022.
  8. ↑ My New Picture [FR]. Cineuropa. Процитовано 28 серпня 2022.
  9. ↑ Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2015. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  10. ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бертран Бонелло
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бертран_Бонелло&oldid=40641053