Боролич Юрій Юрійович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Народився у Великому Березному на Закарпатті. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 [[еміграція|емігрував]] до [[СРСР]]. |
Народився у Великому Березному на Закарпатті в родині залізничника. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 [[еміграція|емігрував]] до [[СРСР]]. |
||
У 1943 році вступив до [[Перший Чехословацький армійський корпус|Чехословацького військового корпусу]], як боєць та військовий кореспондент брав участь у боях проти німецьких військ за українські [[Київ]], [[Біла Церква|Білу Церкву]], [[Жашків]], польський [[Краків]], Дукельський перевал у Словаччині. Закінчив бойовий шлях у Празі, працював журналістом в українському виданні газети «Наше військо в СРСР», яка виходила українською, словацькою та чеською мовами. |
|||
Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини |
Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини та редактором однієї з найповажніших центральних газет Чехословаччини «KULTURA».Помер за редакторським робочим столом 7 січня 1973 року. |
||
== Творчість == |
== Творчість == |
||
Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964, «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах « |
Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964), «З рідних берегів» (1966), «Президентська посмішка» (1967), «Жили собі...» (1969), «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах «Дуклі» надруковано його оповіді на біблейські теми «Старий завіт», повніше творча спадщина прозаїка представлена поетом Степаном Гостиняком на сторінках «Наукового збірника Музею української культури в Свиднику». |
||
== Джерела та посилання == |
|||
== Література == |
|||
* {{УРЕ}} |
* {{УРЕ}} |
||
* Федака Д. М. Юрко Боролич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 383 −384. |
* Федака Д. М. Юрко Боролич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 383 −384. |
||
* Юрко Боролич. Жили собі... Худ. оформл. М. Поповича — К: [[Веселка (видавництво)|Веселка]], 1969 — 84 с. |
|||
{{письменник-доробити}} |
{{письменник-доробити}} |
||
Поточна версія на 17:58, 29 липня 2024
| Юрій Боролич | |
|---|---|
| Народився | 28 лютого 1921 Великий Березний |
| Помер | 7 січня 1973 (51 рік) Прага, Чехословаччина[1] |
| Громадянство |  Чехословаччина |
| Національність | українець |
| Діяльність | журналіст письменник |
| Знання мов | українська |
| Учасник | німецько-радянська війна |
Ю́рій Ю́рійович Боро́лич (28 лютого 1921, Великий Березний — 7 січня 1973) — український письменник та журналіст у Чехословаччині.
Народився у Великому Березному на Закарпатті в родині залізничника. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 емігрував до СРСР.
У 1943 році вступив до Чехословацького військового корпусу, як боєць та військовий кореспондент брав участь у боях проти німецьких військ за українські Київ, Білу Церкву, Жашків, польський Краків, Дукельський перевал у Словаччині. Закінчив бойовий шлях у Празі, працював журналістом в українському виданні газети «Наше військо в СРСР», яка виходила українською, словацькою та чеською мовами.
Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини та редактором однієї з найповажніших центральних газет Чехословаччини «KULTURA».Помер за редакторським робочим столом 7 січня 1973 року.
Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964), «З рідних берегів» (1966), «Президентська посмішка» (1967), «Жили собі...» (1969), «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах «Дуклі» надруковано його оповіді на біблейські теми «Старий завіт», повніше творча спадщина прозаїка представлена поетом Степаном Гостиняком на сторінках «Наукового збірника Музею української культури в Свиднику».
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Федака Д. М. Юрко Боролич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 383 −384.
- Юрко Боролич. Жили собі... Худ. оформл. М. Поповича — К: Веселка, 1969 — 84 с.
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
