Боролич Юрій Юрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Polish.Pav (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
 
Рядок 29: Рядок 29:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився у Великому Березному на Закарпатті. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 [[еміграція|емігрував]] до [[СРСР]].
Народився у Великому Березному на Закарпатті в родині залізничника. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 [[еміграція|емігрував]] до [[СРСР]].


Під час війни вступив до [[Чехословацький військовий корпус|Чехословацького військового корпусу]], брав участь у боях проти німецьких військ за українські [[Київ]], [[Біла Церква|Білу Церкву]], [[Жашків]], польський [[Краків]], Дукельський перевал у Словаччині. Закінчив бойовий шлях у Празі, трудився як журналіст в українському випуску газети «Наше військо в СРСР», яка виходила українською, словацькою та чеською мовами.
У 1943 році вступив до [[Перший Чехословацький армійський корпус|Чехословацького військового корпусу]], як боєць та військовий кореспондент брав участь у боях проти німецьких військ за українські [[Київ]], [[Біла Церква|Білу Церкву]], [[Жашків]], польський [[Краків]], Дукельський перевал у Словаччині. Закінчив бойовий шлях у Празі, працював журналістом в українському виданні газети «Наше військо в СРСР», яка виходила українською, словацькою та чеською мовами.


Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини і редактором однієї з найповажніших центральних газет Чехословаччини «KULTURA».Помер за редакторським робочим столом 7 січня 1973 року.
Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини та редактором однієї з найповажніших центральних газет Чехословаччини «KULTURA».Помер за редакторським робочим столом 7 січня 1973 року.


== Творчість ==
== Творчість ==
Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964, «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах «Дууклі» видрукувано його оповіді на біблейські теми «Старий завіт», повніше творча спадщина прозаїка представлена поетом Степаном Гостиняком на сторінках поважного «Наукового збірника Музею української культури в Свиднику».
Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964), «З рідних берегів» (1966), «Президентська посмішка» (1967), «Жили собі...» (1969), «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах «Дуклі» надруковано його оповіді на біблейські теми «Старий завіт», повніше творча спадщина прозаїка представлена поетом Степаном Гостиняком на сторінках «Наукового збірника Музею української культури в Свиднику».

== Джерела та посилання ==
== Література ==
* {{УРЕ}}
* {{УРЕ}}
* Федака Д. М. Юрко Боролич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 383 −384.
* Федака Д. М. Юрко Боролич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. — Ужгород: Закарпаття, 2006. — С. 383 −384.
* Юрко Боролич. Жили собі... Худ. оформл. М. Поповича — К: [[Веселка (видавництво)|Веселка]], 1969 — 84 с.


{{письменник-доробити}}
{{письменник-доробити}}

Поточна версія на 17:58, 29 липня 2024

Юрій Боролич
Народився28 лютого 1921(1921-02-28)
Великий Березний
Помер7 січня 1973(1973-01-07) (51 рік)
Прага, Чехословаччина[1]
ГромадянствоЧехословаччина Чехословаччина
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст
письменник
Знання мовукраїнська
Учасникнімецько-радянська війна

Ю́рій Ю́рійович Боро́лич (28 лютого 1921, Великий Березний — 7 січня 1973) — український письменник та журналіст у Чехословаччині.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Великому Березному на Закарпатті в родині залізничника. Вчився в Ужгородській гімназії. 1939 емігрував до СРСР.

У 1943 році вступив до Чехословацького військового корпусу, як боєць та військовий кореспондент брав участь у боях проти німецьких військ за українські Київ, Білу Церкву, Жашків, польський Краків, Дукельський перевал у Словаччині. Закінчив бойовий шлях у Празі, працював журналістом в українському виданні газети «Наше військо в СРСР», яка виходила українською, словацькою та чеською мовами.

Після війни залишилися жити у Празі, закінчив факультет журналістики Вищої школи політичних і соціальних наук. Після невдалої спроби переїхати з родиною до Пряшева, де на зламі 1953 −1954 рр. редагував журнал «Дукля», до останніх днів працював у Празі секретарем Товариства ветеранів війни Чехословаччини та редактором однієї з найповажніших центральних газет Чехословаччини «KULTURA».Помер за редакторським робочим столом 7 січня 1973 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Літературну діяльність почав як кореспондент військових газет. Перу прозаїка належать окремі книги оповідань і повістей: «Дарунок» (1953), «Сторінка життя» (1956), «Під одним небом» (1958, «Пісня і життя» (1960), «З рідних берегів» (1966), «Хорал Верховини» (1964), «З рідних берегів» (1966), «Президентська посмішка» (1967), «Жили собі...» (1969), «Під спільним небом» (1971). Окремими книгами вийшли його твори для дітей. Посмертно на шпальтах «Дуклі» надруковано його оповіді на біблейські теми «Старий завіт», повніше творча спадщина прозаїка представлена поетом Степаном Гостиняком на сторінках «Наукового збірника Музею української культури в Свиднику».

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]


  1. Чеська національна авторитетна база даних