Талергоф

Цю фотографію найчастіше співвідносять з Талергофом. В дійсності її було зроблено на Східному фронті (причому з різних ракурсів, оригінал знаходиться у Військовому архіві у Празі), і вона фіксує випадок військового свавілля.

Талергоф, (нім. Interniertenlager Thalerhof, 4 вересня 1914 — 10 травня 1917 рр.) — концентраційний табір, один із перших у Європі у XX столітті, закладений австро-угорською владою 4 вересня 1914 р. на початку Першої світової війни, в піщаній долині, біля підніжжя Альп у районі м. Граца (Штирія).

Сюди депортували громадян Австро-Угорської імперії, переважно українців-москвофілів, які були жителями Галичини та Буковини і симпатизували Російській імперії. Також потрапляли й національно свідомі українці, православні священники; щодо звільнення доктора Василя Маковського клопотав Митрополит Андрей Шептицький.

Історія табору

Першу партію галичан та буковинців-«русофілів» депортували в Талергоф солдати Грацького полку 4 вересня 1914 року.

Дану світлину, на котрій австро-угорські військовослужбовці позують на фоні повішених священника Романа Березовського (до речі, українофіла), Льва Кобилянського та Пантелеймона Жабяка, часто помилково вказують як фото жертв Талергофу. Насправді, ці троє були страчені за рішенням виїзної комісії львівського суду 30 серпня 1914 року в Мукачеві, ставши жертвами військового свавілля, а не «геноциду русофілів».

До зими 1915 р. в Талергофі не було бараків, люди лежали на землі без даху над головою в дощ і морози. На початку війни з Росією військова влада Австро-Угорщини під враженням невдач на фронті та в атмосфері воєнного психозу й терору (десятки українців повішено), інтернувала до табору жителів Галичини та Буковини. До арештів спричинилася адміністративна влада, що в Галичині була майже повністю в руках поляків, на Буковині — румунів, які використали нагоду для ослаблення українського руху. Тому в Талергофі, крім осіб москвофільської орієнтації, потрапило чимало національно свідомих українців, причому доказом цього слугували знайдені у них російськомовні книги, такі як «байки харківські» Григорія Сковороди, «Наймичка», «Повесть о безродном Петрусе» Тараса Шевченка і т.д.

У офіційному рапорті Шлеера від 9 листопада 1914 року повідомлялося, що у Талергофі в той час перебувало з 5700 русофілів, з них близько 1,915 особи були лемками, зі 151 селища на Лемківщині.

У листопаді 1916 — 2 717 (зокрема 85 % українців; 76 % селян, 7 % греко-католицьких священників); від 1914 до 1916 зареєстровано 14 000 в'язнів. Суворий режим, сваволя адміністрації, голод і нестерпні санітарні умови (епідемія плямистого тифу) спричинили велику смертність серед в'язнів (зареєстровано 1 767 смертей; насправді їх було більше; лише між 17 січня і 31 березня 1915 померло 524 особи). Табір був закритий 10 травня 1917 року під тиском світової громадськості після смерті Франца Йосифа останнім австро-угорським імператором Карлом I.

По війні москвофільські кола в Галичині створили культ мартирології москвофілів у Талергофі («Талергофські з'їзди» 1928 і 1934, «Талергофські збірники», як символ народних страждань та стійкості його було відображено у низці літературних творів того часу — «Блудные огни» Юліяна Яворського, поема «Талергоф» Івана Федоріва-Федорички тощо).

Відомі в'язні

• Антоневич Микола
• Ваврик Василь
• Жигмонт Лянґ
• Качмарчик Ярослав
• Сандович Максим

Перепоховання жертв

Останки загиблих в'язнів було перепоховано на цвинтарі міста Фельдкірхен-бай-Грац, оскільки на попередньому місці поховання та розташування табору збудовано аеропорт «Грац».

• 
  Каплиця на місцевому цвинтарі на честь загиблих в'язнів концтабору Талергоф
• 
  Меморіальна дошка від земляків із Лемківщини
• 
  Меморіальна дошка на 90-ті роковини
• 
  Список загиблих

Див. також

• Пам'ятник жертвам Талергофу у Галичі (1929)
• Пам'ятник жертвам Талергофу у Львові (1934)

Джерела та література

• Реєнт О. П. Евакуаційні заходи австрійського та російського урядів на українських землях у роки Першої світової війни [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ваврик В. Р. Терезін і Талергоф — Львів, 1928.; Нью-Йорк: Видавець протоієрей Р. Н. Самело, 1966. (Vavrik V. R. Terezín and Talerhof — New York, publishing house of Archpriest R. N.Samelo, 1966.)
• Маковський В. Талергоф, спогади і документи. [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Львів, 1934.
• Що ми знаємо про Талергоф? : [австр. концентрац. табір (1914—1917)] / Володимир Садовий. — Дрогобич (Львів. обл.): Коло, 2012. — 63 с., [2] арк. іл.: іл.; 20 см. — Бібліогр.: с. 62 (7 назв). — 200 пр. — ISBN 978-617-642-024-8
• Terrorism in Bohemia.; Medill McCormick Gets Details of Austrian Cruelty There [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.] // «New York Times», December 16, 1917
• Дорошенко Д. І. Історія України 1917—1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради Ужгород: Друкарня «Свобода», 1932 (с. 25)
• Ратушна О. М. Життя та побут православних священиків у талергофі (1914–1917 рр.) / Оксана Мирославівна Ратушна // Історико-культурна спадщина в демократичному суспільстві: сприяння діалогу, примиренню та відповідальності : тези II Міжнародної науково-практичної конференції, 17–18 квітня 2015 р., Львів / Національний університет “Львівська політехніка”, Інститут гуманітарних і соціальних наук, Кафедра історії України та етнокомунікації. — Львів, 2015. — С. 112—117.

Посилання

• Талергоф // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1873-1874. — 1000 екз.
• Страница памяти жертв Талергофа и военного террора во время I-ой Мировой Войны в Галичине [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Документальний фільм Олексія Денісова «Трагедия Галицкой Руси. Концлагерь только для русских» [Архівовано 2 липня 2013 у WebCite] — ВГТРК: Студія історичного документального кіно, Студія «Град»