Рапалльський договір (1920)
| Рапалльський договір | |
|---|---|
 | |
| Тип | міжнародний договір |
| Підписано | 12 листопада 1920 |
| Місце | Рапалло, Італія |
| Підписанти | Джованні Джолітті і Milenko Radomar Vesnićd |
| Сторони | Королівство Італія і Королівство Сербів, Хорватів і Словенців |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Рапальський договір (1920) — договір між Королівством Італія та Королівством сербів, хорватів і словенців, укладений для врегулювання територіальних суперечок на північному узбережжі Адріатичного моря, у Далмації та Венеції-Джулії.
Напруженість у відносинах між Італією та Королівством СХС виникла після Першої світової війни, коли Австро-Угорщина розпалася, і Італія анексувала території, що призначалися їй згідно з Лондонським пактом 1915. Проблема полягала у тому, що населення даних територій було етнічно неоднорідним (більше половини населення становили словенці та хорвати).
12 листопада 1920 Італія та Королівство СХС уклали в Рапалло договір для вирішення цього питання.
Згідно з умовами договору Італія відмовлялася від домагань на Далмацію. Кордон між обома державами був встановлений по вододілу річок Соча та Сава. До Італії відійшли від Австро-Угорщини, що розпалася, майже вся Істрія з Трієстом та Пулою, Опатія, смуга узбережжя для зв'язку з Рієкою (Фіуме) та ін, а також острови Црес, Лошинь, Листів і Палагружа біля далматинського узбережжя і порт Зара (Задар). Рієка з округом та частиною прилеглої території визнавалася обома сторонами незалежною державою.
Внаслідок договору до Італії відійшли території, на 70 % населені слов'янами.
За Паризьким мирним договором 1947, укладеним з Італією державами-переможцями у Другій світовій війні, ці території (за винятком Трієста, який з невеликим округом був виділений в так звану Вільну територію Трієст) були передані Югославії.
Література
- League of Nations. Treaty Series, v. 18, Gen., 1923, p. 388.
