Талергоф

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 27 червня 2019, заснована на цій версії.

Талергоф, (нім. Interniertenlager Thalerhof, 4 вересня 1914 — 10 травня 1917 рр.) — концентраційний табір, один з перших у Європі в XX столітті, закладений австро-угорською владою 4 вересня 1914 р. на початку Першої світової війни, в піщаній долині, біля підніжжя Альп в районі м. Граца (Штирія).

Сюди депортували переважно жителів Австро-Угорської імперії, переважно українців-москвофілів, які були жителями Галичини та Буковини і симпатизували Російській імперії. Також потрапляли й національно свідомі українці; щодо звільнення доктора Василя Маковського клопотав Митрополит Андрей Шептицький^[1]^[2].

Історія табору

Першу партію галичан та буковинців-«русофилів» депортували в Талергоф солдати Грацького полку 4 вересня 1914 року.

Повішені в'язні табору. Зліва направо: Роман Березовський, Лев Кобилянський, Пантелеймон Жабяк

До зими 1915 р. в Талергофі не було бараків, люди лежали на землі без даху над головою в дощ і морози^[3]. На початку війни з Росією військова влада Австро-Угорщини під враженням невдач на фронті та в атмосфері воєнного психозу й терору (десятки українців повішено), інтернувала до табору жителів Галичини та Буковини. До арештів спричинилася адміністративна влада, що в Галичині була майже повністю в руках поляків, на Буковині — румунів, які використали нагоду для ослаблення українського руху. Тому в Талергофі, крім осіб москвофільської орієнтації, потрапило чимало національно свідомих українців.

У офіційному рапорті Шлеера від 9 листопада 1914 року повідомлялося, що у Талергофі в той час перебувало з 5700 русофілів, з них близько 1,915 осіб були лемками, зі 151 селища на Лемківщині.^[4]

У листопаді 1916 — 2 717 (у тому ч. 85 % українців; 76 % селян, 7 % греко-католицьких священиків); від 1914 до 1916 зареєстровано 14 000 в'язнів. Суворий режим, сваволя адміністрації, голод і нестерпні санітарні умови (епідемія плямистого тифу) спричинили велику смертність серед в'язнів (зареєстровано 1 767 смертей; насправді їх було більше; лише між 17 січня і 31 березня 1915 померло 524 особи). Табір був закритий 10 травня 1917 р. під тиском світової громадськості після смерті Франца Йосифа останнім австро-угорським імператором Карлом І.

По війні москвофільські кола в Галичині створили культ мартирології москвофілів у Талергофі («Талергофські з'їзди» 1928 і 1934, «Талергофські збірники», як символ народних страждань та стійкості його було відображено у низці літературних творів того часу — «Блудные огни» Юліяна Яворського, поема «Талергоф» Івана Федоріва-Федорички тощо).

Відомі в'язні

Перепоховання жертв

Останки загиблих в'язнів було перепоховано на цвинтарі міста Фельдкірхен-бай-Грац, оскільки на попередньому місці поховання та розташування табору збудовано аеропорт «Грац».

Каплиця на місцевому цвинтарі в честь загиблих в'язнів концтабору Талергоф
Меморіальна дошка від земляків із Лемківщини
Меморіальна дошка на 90-ті роковини
Список загиблих

Див. також

Пам'ятник жертвам Талергофу у Галичі (1929)
Пам'ятник жертвам Талергофу у Львові (1934)

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Talerhof

↑ В'язничний щоденник. Неймовірні свідчення в'язня про станиславівську Діброву
↑ В'язничний щоденник ІІІ. Неймовірні свідчення в'язня про станиславівську Діброву
↑ http://www.nationmaster.com/encyclopedia/Talerhof
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 жовтень 2007. Процитовано 13 квітень 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела та література

Реєнт О. П. Евакуаційні заходи австрійського та російського урядів на українських землях у роки Першої світової війни // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Ваврик В. Р. Терезін і Талергоф — Львів, 1928.; Нью-Йорк: Видавець протоієрей Р. Н. Самело, 1966. (Vavrik V. R. Terezín and Talerhof — New York, publishing house of Archpriest R. N.Samelo, 1966.)
Маковський В. Талергоф, спогади і документи. — Львів, 1934.
Що ми знаємо про Талергоф? : [австр. концентрац. табір (1914—1917)] / Володимир Садовий. — Дрогобич (Львів. обл.): Коло, 2012. — 63 с., [2] арк. іл. : іл. ; 20 см. — Бібліогр.: с. 62 (7 назв). — 200 пр. — ISBN 978-617-642-024-8
Terrorism in Bohemia.; Medill McCormick Gets Details of Austrian Cruelty There // «New York Times», December 16, 1917
Дорошенко Д. І. Історія України 1917—1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради Ужгород: Друкарня «Свобода», 1932 (с. 25)