Безвідкотна гармата
Безвідка́тна гарма́та — артилерійська гармата, що не має відкоту стволу при пострілі. Також має назву «Динамореактівна гармата». Калібр 57–120 мм, дальність прямого пострілу 400–800 м, ефективна дальність пострілу 1000–1500 м.
Принцип дії
Безвідкатність досягається за рахунок відведення частини порохових газів через спеціальне сопло в казенній частині ствола внаслідок чого створюється реактивна сила, що врівноважує силу віддачі (динамореактівний принцип).
Безвідкатні гармати можуть бути як нарізними, так і гладкоствольними. Безвідкатні гармати відрізняються дуже хорошими массогабарітнимі характеристиками за рахунок відсутності пристроїв противідкотів, наявності сильно полегшеного ствола і лафету.
В той же час, дані гармати мають ряд недоліків, серед яких низька початкова швидкість, що обмежує дальність стрільби, і наявність направленого назад струменя розжарених газів, що робить неможливим ведення навісного вогню, ведення вогню в приміщеннях, украй ускладнює використання даних гармат в якості танкових, висуває особливі вимоги до розташування гармати, а також сильно демаскує при стрільбі вогневу позицію.
Часто безвідкатні гармати та гранатомети об'єднуються в одну категорію - "Безвідкатні системи"
Класифікація безвідкатних систем
1.Динамо-реактивні системи (з навантаженим стволом)
- а.С виділенням назад порохових газів
- а) с розширеною каморою і соплом (Б-10, Б-11, РПГ-7)
- б) бессоплові (Рябушинського) («Панцерфауст», РПГ-2)
- б. З протимасою (гармата Девіса) («Армбруст», «Панцерфауст-3»)
- в. З фіктивним снарядом (Кондакова) [ГК-45 http://commi.narod.ru/txt/shirad/135.htm ]
2. Вільно-реактивні системи (з ненавантаженим стволом)
- а. З реактивним зарядом, що згорає в межах пускової труби (М72,РПГ-18)
- б. З реактивним зарядом, що догорає після вильоту снаряда («Панцершрек», ПГ-82)
Чіткого розподілу між реактивними гранатометами і безвідкатними гарматами немає.
Англійський термін англ. Recoilless_rifle (безвідкатна гармата) позначає і L6 WOMBAT масою 295 кг на колісному лафеті і М67 масою 17 кг для стрільби з плеча або сошок.
У Росії (СРСР) гранатометом вважався СПГ-9 масою 64,5 кг на колісному лафеті і РПГ-7 масою 6,3 кг для стрільби з плеча.
У Італії система італ. Folgore масою 18,9 кг вважається гранатометом, а та ж система на тренозі і з балістичним обчислювачем (маса 25,6 кг)- безвідкатною гранатою.
Історія
Безвідкатні гармати отримали розвиток в 1920-30 рр., зокрема, в СРСР інженерові Л.В. Курчевському удалося переконати військове керівництво переозброїти артилерію країни на гармати цього типа своєї конструкції. Деякі гармати Курчевського були прийняті на озброєння, було почато їх серійне виробництво.
Проте, через принципові недоліки безвідкатних гармат, вони не могли замінити класичну артилерію, і в результаті декілька тисяч випущених гармат Курчевського було знято з озброєння і відправлено до переплавки, а їх творець репресований. Одночасно з Курчевським працювали талановиті винахідники Н. Н. Кондаков і А. А. Толочков, що досягали блискучих результатів.
Наприклад, коли на верстат один з їх гармат, виконаних за схемою з фіктивним снарядом поставили стакан, заповнений доверху водою, при стрільбі не пролилося ні краплі. Проте їх КБ теж закрили разом з КБ Курчевського, і подальший розвиток безвідкатних гармат в СРСР продовжувався вже після Великої Вітчизняної війни.
У Німеччини в роки Другої Світової війни безвідкатні гармати використовувалися парашутними і гірськими підрозділами, унаслідок своїх видатних масогабарітних показників.
Поява кумулятивних снарядів зробила гладкоствольні безвідкатні гармати перспективними як легкі протитанкові гармати. Такі гармати використовувалися США наприкінці Другої Світової війни, а в післявоєнні роки безвідкатні протитанкові гармати були прийняті на озброєння низки країн, у тому числі і СРСР, активно використовувалися (і продовжують використовуватися) у ряді збройних конфліктів. Найширше безвідкатні гармати застосовуються в арміях країн, що розвиваються. У арміях розвинених країн безвідкатні гармати як протитанковий засіб в основному замінені протитанковими керованими ракетами (ПТКР). Певним виключенням є скандинавські країни, наприклад, Швеція, де безвідкатні гармати продовжують розвиватися, й шляхом удосконалення боєприпасів із застосуванням новітніх досягнень техніки, досягли бронепробіваємості 800 мм (при калібрі 90 мм, тобто майже 9 клб).
Дивись також
Зовнішні посилання
