Тварини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 17 липня 2023, заснована на цій версії.

Тварини
Період існування: 665–0 Ma кріогеній — сьогодення
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
(без рангу): Уніконти (Unikonta)
(без рангу): Obazoa
(без рангу): Опістоконти (Opisthokonta)
(без рангу): Holozoa
(без рангу): Filozoa
Царство: Тварини (Animalia)
Linnaeus, 1758
Підцарства
Синоніми

Metazoa
Choanoblastaea

Вікісховище: Animalia

Твари́ни (лат. Animalia або Metazoa) — царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) створїнь, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність діяльно рухатись. До царства тварин не належать рослини та гриби — теж великі (але не єдині) царства еукаріотів. Втім, існує чимало тварин, що ведуть нерухомий спосіб життя, а гетеротрофність властива також грибам і деяким рослинам-паразитам. У клітинах тварин (як і інших еукаріотів) міститься утворене ядро.

У побуті, під словом «тварини» часто розуміють лише чотириногих наземних хребетних (ссавці, плазуни та земноводні). У науці за терміном «тварини» (Animalia), закріплено ширше значення (див. вище). Тому кажуть, що до тварин, крім ссавців, належить багато інших істот: риби, птахи, комахи, павукоподібні, молюски, морські зірки, черви тощо. Людина теж належить до царства тварин, але зазвичай розглядається окремо — навіть професійні біологи вживають звороти «тварини і людина» чи «тварини, зокрема людина».

Водночас, раніше до цього царства відносили багатьох гетеротрофних найпростіших і ділили тварин на підцарства: одноклітинні Protozoa і багатоклітинні Metazoa. Зараз назва «тварини» в таксономічному сенсі закріпилася за багатоклітинними. В такому розумінні, тварини як таксон мають певніші ознаки — для них притаманні оогамія, багатотканинна будова, наявність щонайменше двох зародкових листків, стадій бластули і гаструли в зародковому розвитку. У переважної більшості тварин є м'язи і нерви (за винятком губок, пластинчастих, мезозоїв, кнідоспоридій, які, можливо, їх втратили).

Водночас у науці, термін «тварини» іноді пропонується використовувати в ще ширшому значенні, маючи на увазі під тваринами не таксон, а спосіб організації — життєву форму, засновану на рухливості, гетеротрофності і голозойному живленні.

Особливості

Характерні особливості тварин:

  • гетеротрофне живлення-організми, що потребують органічних сполук як джерела вуглецю для росту й розвитку.
  • рухливість, активність;
  • мінлива форма тіла-зміни у фенотипі організму, що у більшості випадків носять пристосувальний характер та утворюються внаслідок взаємодії генотипу із навколишнім середовищем. Зміни в організмі та модифікації не успадковуються. У цілому поняття «модифікаційна мінливість» відповідає поняттю «визначена мінливість», яке ввів Чарльз Роберт Дарвін
  • зростання, яке обмежене певним періодом життя (до формування дорослого організму);
  • подразливість у вигляді таксисів (у одноклітинних) і рефлексів (у багатоклітинних)- рухова реакція у відповідь на спрямований вплив чинника, що здійснюється клітинами чи організмами. Наприклад, викидання нитки із жалкої клітини гідри при дотику до чутливого виросту є механотаксисом, а рух амебоцитів до поживних речовин чи від шкідливих речовин є позитивним або негативним хемотаксисом
  • у клітинах відсутні клітинні стінки, пластиди, великі вакуолі;
  • запасною речовиною клітин є глікоген- полісахарид, гомополімер α-глюкози, основна форма її зберігання в клітинах тварин, більшості грибів, багатьох бактерій та архей. В людському організмі головними місцями накопичення глікогену є печінка та скелетні м'язи.

Походження

Докладніше: Походження тварин

Шляхи еволюції тваринного світу з'ясовує філогенетика, яка безпосередньо пов'язана з палеозоологією.

Походження

Вважається, що тварини походять від одноклітинних джгутикових, а їх найближчі відомі живі родичі — це хоанофлагеляти, комірцеві джгутиконосці, морфологічно подібні до хоаноцитів деяких губок. Молекулярні дослідження визначили місце тварин в надгрупі Opisthokonta, куди також включають хоанофлагелят, справжні гриби і невелику кількість паразитичних найпростіших. Назва Opisthokonta означає заднє розташування джгутика в рухомій клітині (як у сперматозоїдів більшості тварин), тоді як інші еукаріоти здебільшого мають передній джгутик.

Перші викопні рештки тварин належать до кінця докембрію (близько 610 мільйонів років тому). Вони відомі як едіакарська або вендська фауна. Однак їх складно зіставити з пізнішими викопними. Вони могли бути попередниками сучасних груп тварин, незалежними групами або взагалі не тваринами. Найвідоміші типи тварин більш-менш одночасно з'являються під час кембрійського періоду, близько 542 мільйонів років тому. Ця подія, названа кембрійським вибухом, була викликана або швидкою дивергенцією тварин, або такою зміною умов, яка зробила можливим скам'яніння решток. Однак деякі палеонтологи і геологи припускають, що тварини з'явилися значно раніше, ніж вважалося раніше, можливо, навіть близько мільярда років тому[джерело?].

На початку тонійського періоду близько 1 мільярда років тому, відзначено скорочення різноманітності строматолітів, що може свідчити про появу нових тварин протягом цього часу. Крім того, сліди скам'янілостей, що належать до цього ж періоду, такі як відбитки й нори, можуть свідчити про наявність хробаків великих розмірів (близько 5 мм завширшки), побудованих як земляні хробаки[1]. Проте дуже схожі відбитки створюються сьогодні велетенськими одноклітинними найпростішими Gromia sphaerica, і це ставить під сумнів подальше тлумачення таких відбитків як доказ ранньої еволюції тварин[2][3].

Дослідження

Докладніше: Зоологія

Зоологія — наука, що вивчає світ тварин та їх взаємозв'язки з навколишнім середовищем. Зоологія являє собою цілу систему наукових дисциплін, кожна з яких має своє завдання і свої об'єкти дослідження. Протозоологія вивчає одноклітинних тварин, гельмінтологія — паразитичних червів, карцинологія — ракоподібних, арахнологія — павукоподібних, ентомологія — комах, малакологія — молюсків, іхтіологія — риб, батрахологія — земноводних, герпетологія — плазунів, орнітологія — птахів, мамаліологія — ссавців. Сукупність тварин тієї чи іншої території вивчає фауністика. Морфологія вивчає будову, форму тіла тварин і закономірності формоутворення окремих органів; включає анатомію, ембріологію, гістологію, цитологію. Умови існування тварин і їхні взаємовідносини з навколишнім середовищем вивчає екологія, поведінку тварин у порівняльному та еволюційному плані — етологія, закономірності поширення їх на земній кулі — зоогеографія, явища мінливості і спадковості — генетика тварин.

Методи вивчення тваринних організмів:

  • порівняльно-описовий метод (мікро-, макроскопічні дослідження)- використовується для порівняння об'єкта дослідження з подібними об'єктами чи процесами. Він дозволяє відкривати нові види живих істот та класифікувати їх, детально аналізуючи схожі та відмінні риси порівняно з близькими до них формами.
  • моніторинг- система постійного спостереження за явищами і процесами, що проходять в навколишньому середовищі і суспільстві, результати якого служать для обґрунтування управлінських рішень по забезпеченню безпеки людей та об'єктів економіки. При автоматичному контролі відбувається отримання і обробка інформації про стан об'єкта і зовнішніх умов для виявлення подій, що визначають управлінські дії. Подією може бути будь-який якісний результат: поява деталі з розмірами, що виходять за допустимі межі, коротке замикання, вихід температури за встановлене значення, аварія обладнання та інші.
  • моделювання-— це метод дослідження об'єктів пізнання (явищ, пристроїв, процесів), що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

Результати дослідів обробляють за допомогою математично-статистичного аналізу.

Класифікація

Система родинних стосунків основних груп тварин за морфологічними (ліворуч) і генетичними (праворуч) даними (за: Загороднюк, Головачов, 2005; за даними Adoutte A., Balavoine G., Lartillot N. et al., 2000)[4]
Докладніше: Систематика тварин

На сьогодні на Землі налічується майже 45 тисяч видів хребетних і 5-8 мільйонів видів безхребетних тварин, із яких описано тільки 1,5 млн видів.

  • Підцарство Первинні багатоклітинні (Prometazoa)
    • Тип Губки (Porifera) — тип примітивних водних багатоклітинних тварин, які ведуть прикріплений спосіб життя. Поширені по всій земній кулі від прибережної зони і до майже максимальних глибин океану; деякі види також населяють прісноводні водойми. Нараховують близько 8000 видів. Вважається, що перші представники цього типу з'явилися ще в протерозойську еру. Їхні розміри коливаються, залежно від виду, від 5 см до 3 м. Вирізняються довгою тривалістю життя, до 1500—2000 років. Найдовше живучий вид губок — це Арктична губка віком 2467 років. Губки поширені в прісних і солоних водах усіх кліматичних зон, представлені як поодинокими, так і колоніальними формами. Незважаючи на таку різноманітність, усі губки мають спільні риси:
    • Тип Пластинчасті (Placozoa)- тип мікроскопічних багатоклітинних тварин, позбавлених диференційованих тканин та органів. Відомо три види: Trichoplax adhaerens, Hoilungia hongkongensis та Polyplacotoma mediterranea. Описаний раніше вид Treptoplax reptans є синонімом Trichoplax adhaerens.
  • Підцарство Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
    • Розділ Кишковопорожнинні (Coelenterata)- група тварин невизначеного таксономічного рангу, до якої належать типи кнідарії та реброплави, які мають найпростішу тканинну організацію тіла.
      • Тип Кнідарії (Cnidaria) — тип тварин, що об'єднує приблизно 9 000 видів, які мешкають у водних, переважно морських середовищах.
      • Тип Реброплави (Ctenophora) — тип морських справжніх багатоклітинних тварин. Тіло (довжина 2 мм — 1,5 м) найчастіше мішкоподібне, радіально-симетричне, двопроменеве, драглисте і прозоре. На відміну від кнідарій, реброплави не мають жалких клітин. У більшості видів є пара мацалець з клейкими клітинами, за допомогою яких вони захоплюють їжу (дрібні організми планктону, ікра, іноді мальки риб тощо). Вільноплаваючі, рідше плазуючі або сидячі організми. Пересуваються за допомогою 8 рядів меридіонально розташованих гребних пластинок, що сидять на потовщеннях тіла — так званих ребрах (звідси й назва типу).
    • Розділ Двобічно-симетричні (Bilateralia)
      • Підрозділ Первиннороті (Protostomia) -підрозділ двобічно-симетричних тварин. Вони протиставляються вторинноротим (Deuterostomia), відрізняються своїм ембріональним розвитком, у них первинний отвір (бластопор) стає ротом або, при щілиноподібному замиканні бластопори, — ротом та анусом.
        • Тип Ацеломорфи (Acoelomorpha)— тип двобічно-симетричних тварин, який раніше відносився до типу Плоскі черви. Але після детальних досліджень 2004 року вчені Jaume Baguñà та Marta Riutort виділили цих тварин в окремий тип.
        • Тип Прямоплави (Orthonectida) — тип двобічно-симетричних тварин, який дуже близький до диціємідів.
        • Тип Дицієміди (Dicyemida) — тип примітивно влаштованих безхребетних тварин, що паразитують на головоногих молюсках. Містить понад 70 видів. Раніше диціємід через простоту їхньої організації об'єднували з прямоплавами в групу мезозоїв, розглядаючи як перехідну групу між протистами та багатоклітинними тваринами. Як наслідок, коли широкої підтримки зазнала гіпотеза про вторинне спрощення у зв'язку з паразитним способом життя, ці погляди відкинули.
        • Тип Плоскі черви (Platyhelminthes)
        • Тип Немертини (Nemertina)— тип двобічносиметричних тварин, які за формою нагадують стьожкових червів. Відомо близько 1 тисячі видів у 250 родах.
        • Тип Черевовійчасті черви (Gastrotricha)— тип (раніше клас) двобічно-симетричних тварин. Дрібні червоподібні тварини до 1 мм довжини, живуть у морі та прісних водоймах. Переважно придонні тварини. Відомо приблизно 350 морських та 250 прісноводних видів.
        • Тип Гнатостомуліди (Gnathostomulida) — тип двобічно-симетричних тварин. Дрібні морські червоподібні, розміром 1-4 мм. Відомо 90 видів, що живуть в піску з підвищеним вмістом сірки. Гермафродити. Споріднені з плоскими червами
        • Тип Мікрощелепні (Micrognathozoa) — тип двобічно-симетричних тварин схожих на червів. На сьогодні відомий єдиний вид — лімногнатія (Limnognathia maerski), знайдений на острові Диско в Ґренландії. Довжина дорослих особин мікрогнатій становить 105—152 мікрон, молодих — 85—107.
        • Тип Коловертки (Rotatoria) — один з типів двобічно-симетричних тварин. Основною характерною ознакою є наявність так званого навколоротового апарату — війкової формації на передньому кінці тіла, яка використовується для живлення і руху. Відомо близько 2000 видів коловерток. В основному це прісноводні мешканці, але деякі водяться в морі та вологих ґрунтах. Переважна більшість коловерток є вільноплаваючими, але відомі і прикріплені форми. За розміром коловертки не перевищують 2 мм. До цього типу належить Ascomorpha minima — найдрібніша багатоклітинна тварина, розмір якої становить близько 40 мікрон. У зв'язку з малими розмірами тканини часто набувають синцитійної будови. Для типу в цілому характерна евтелія (постійність клітинного складу). Деякі коловертки можуть впадати в криптобіоз.
        • Тип Акантоцефали, або Колючеголові черви (Acanthocephala) — тип паразитичних тварин. В україномовній літературі акантоцефал також називають скребликами або скреблянками. Характеризуються присутністю рухливого хобітка, озброєного шипами, що використовується для вбуравлення і утримання в стінці кишечника їх хазяїв. Акантоцефали мають складний життєвий цикл, який включає кількох хазяїв. Як проміжні виступають безхребетні — ракоподібні, комахи, молюски. Кінцевими хазяями виступають хребетні тварини — риби, амфібії, птахи або ссавці. Відомо близько 1150 видів.
        • Тип Головохоботні (Cephalorhyncha)— надтип двобічно-симетричних тварин, який об'єднує 3 типи. Тіло поділене на тулуб та головний відділ (хобот), який здатний вкручуватись всередину тіла. На кінці інтроверта є ротовий конус, який обмежовує ротовий отвір. Тіло вкрите кутикулою або ж панциром. Центральна нервова система інтраепітеліальна, складається з навкологлоткового кільця та черевного нервового стовбура. Епітеліально-мускульний мішок складається з поздовжніх та кільцевих м'язів. Порожнина тіла не має епітеліальної вистилки, може редукуватись або заповнюватись паренхімою. Кишечник наскрізний. Видільна система протонефридіального типу або ж відсутня. Ділення рівномірне, не спіральне, в розвитку кишечника спостерігається вторинна порожнина (рот проривається незалежно від бластопори, на місці якого формується анальний отвір)
        • Тип Внутрішньопорошицеві (Entoprocta)— тип двобічно-симетричних тварин. Раніше вважався підкласом мохуваток. Відрізняються від останніх розташуванням анального отвору відносно лофофори. На сьогодні відомо близько 150 видів одного класу та 3 рядів.
        • Тип Нематоди, або Круглі черви (Nematoda) — тип двобічно-симетричних червоподібних тварин, який налічує близько 30 тис. видів. Вони живуть у різних середовищах: морських і прісних водах, ґрунті, органічних речовинах, які гниють або бродять. Багато круглих червів пристосувалось до паразитування, деякі є паразитами людини. У людей нематоди спричинюють найбільшу кількість хвороб з групи гельмінтозів, загальна назва таких інвазій — нематодози, зокрема аскаридоз, трихоцефальоз, ентеробіоз, трихінельоз тощо. Нематоди — паразити комах можуть бути використані для захисту культурних рослин (праці М. П. Дядечка та інших.)
        • Тип Волосові (Nematomorpha) — тип двобічно-симетричних паразитоїдних тварин. Відомі викопні рештки ще з еоцену. Морфологічно подібні до нематод за формою тіла, наявності псевдоцеля, тільки поздовжніх м'язових волокон, за кутикулярним покривом, відсутності сегментації, будовою нервової і репродуктивної систем. Більшість видів завдовжки від 50 до 100 см, але відомі види - до 2 метрів діаметром 1-3 мм. Волосатиків часто можна зустріти у місцях, де накопичується вода — зливні жолоба, канави, калюжі, тощо. За своїм способом життя характеризуються як паразитоїди, тобто дорослі особини ведуть вільний спосіб життя, але личинки паразитують у комах і ракоподібних.
        • Тип Цикліофори (Cycliophora)— тип мікроскопічних тварин без порожнини тіл, що живуть як коменсали на ротових органах омарів. Характерною ознакою типу, окрім відсутності целома, є надзвичайно складний життєвий цикл, що поділяється на шість стадій.
        • Тип Молюски (Mollusca)— тип первинноротих двобічно-симетричних целомічних тварин зі спіральним дробленням зиготи.
        • Тип Сипункуліди (Sipunculida) — тип двобічно-симетричних морських червоподібних тварин. Відомо 320 видів в 2 класах. Це червоподібні тварини довжиною від 2 до 720 міліметрів, при цьому більшість видів має розміри близько 10 сантиметрів. Тіло поділяється на несегментований тулуб та вузьку, висувну передню частину, що називається "інтроверт". Сипункуліди мають стінку тіла, яка трохи подібна до аннелидів (хоч і несегментована), оскільки вона складається з епідермісу вкритого кутикулою та внутрішнім шаром поздовжньої мускулатури. Стінка тіла оточує целом, наповнений рідиною, яка діє як гідростатичний скелет, щоб розтягувати або скорочувати тіло тварини. Рот, розташований на передньому кінці інтроверта, оточений 18-24 щупальцями. Щупальця використовуються для збору органічного детриту з води або субстрату, і, ймовірно, також функціонують як зябра. Щупальці на кінчику інтроверта є порожнистими і розтягуються через гідростатичний тиск.
        • Тип Кільчасті черви (Annelida) — тип відносно високоорганізованих червів, що складається з близько 15 тисяч видів. Вони мешкають в більшості вологих середовищ, включаючи наземні, прісноводні і морські, містять багато паразитичних та мутуалістичних видів. Мають розміри від менше міліметра до понад 3 метрів (Lamellibrachia). Целом у них поділений перегородками на сегменти, які представлені як зовнішні кільця (звідки і назва типу), відсутній або спрощений у деяких п'явок і первинних аннелід. Із сегментацією тіла пов'язана метамерія (сегментація) внутрішніх органів — нервової, видільної та кровоносної систем. Завдяки перегородкам, аннеліда при пошкодженні втрачає лише певні сегменти тіла. Висока здатність до регенерації.
        • Тип Ехіури (Echiura)— клас двобічно-симетричних морських тварин типу Кільчасті черви (Annelida). Відомо 240 видів у 2 рядах
        • Тип Тихоходи (Tardigrada) — тип двобічно-симетричних тварин. Всесвітньо поширені мікроскопічні (0,05—1,4 мм) мешканці вологих біотопів суходолу, прісних та морських водойм. Вони мають малосегментне тіло з нечітко відокремленою головою, яке несе чотири пари непочленованих ніг. Травна система наскрізна. Органів дихання та кровообігу немає. Нервова система артроподного типу. Роздільностатеві. Розвиток прямий, ріст супроводжується линяннями. Вони мають деякі риси, спільні як із поліхетами так і членистоногими. Проте деякі особливості їхньої будови та ембріонального розвитку свідчать про те, що це самостійний, дуже своєрідний тип тваринного світу. Вперше описані німецьким науковцем і теологом Йоганном Геце у 1772 році
        • Тип Первиннотрахейні (Onychophora)— тип двобічно-симетричних тварин, схожі на гусінь наземні тварини з сегментованим тілом, що нагадують членистоногих та кільчастих червів. Відомо близько 110 сучасних видів з одного класу, розділених на 2 родини та 10 родів. Трапляються в багатьох тропічних та субтропічних регіонах по всьому світу, включаючи Мексику, Центральну та Південну Америку, Африку, Австралію та Нову Зеландію. Сучасні види мають доволі малі розміри, лише один вид сягає 20 см завдовжки.
        • Тип Членистоногі (Arthropoda) — тип первинноротих тварин, що включає комах, ракоподібних, павукоподібних та багатоніжок.
        • Тип Фороніди (Phoronida) — тип двобічно-симетричних морських тварин. Відомо всього 12 видів з 2 родів, у Чорному морі — Phoronis euxinicola.
        • Тип Мохуватки (Ectoprocta) — тип дрібних колоніальних, переважно морських тварин, що нараховує близько 8 тисяч видів, більшість з яких формують жорсткі скелети з карбонату кальцію.
        • Тип Плечоногі (Brachiopoda) — невеликі одиночні тварини, які ведуть осілий спосіб життя. Зустрічаються найчастіше в місцях без сильних течій та хвиль, часто в холодних водах. Тіло вкрито двостулковою черепашкою, через що плечоногі ззовні нагадують двостулкових молюсків. Довжина черепашки від 5 мм до 8 см; у викопних видів досягала 37,5 см. Забарвлення жовтувате, рожеве або сіре; у деяких видів чорне, помаранчеве чи червоне. Зовнішня поверхня черепашки буває гладкою, ребристою або складчастою; у деяких викопних видів були шипи. Основною мінеральною речовиною черепашки є кальцит або апатит
      • Підрозділ Вториннороті (Deuterostomia)

Альтернативні варіанти класифікації

Класифікація царства тварин не є усталеною й існує безліч варіантів.

Іноді до тварин відносять найпростіших на підставі того, що вони (у більшості) є гетеротрофними організмами, які активно пересуваються. Але з іншого боку, найпростіші часто в не меншій мірі мають ознаки рослин і займають в деякому сенсі проміжне положення між тваринами і рослинами. Тому їх також виділяють в окреме царство (або розподіляють між кількома царствами). В деяких класифікаціях виділялося підцарство Агнотозої, що включає плакозоїв, ортонектид і діціємід.

Крім того, кількість і склад типів піддаються різним змінам. Ось лише деякі варіації на тему типів.

Філогенія

Царство є монофілетичним, тобто всі тварини походять від спільного предка.

Філогенетична кладограма, що показує родинні зв'язки різних груп тварин:[5][6][7][8][9]

Choanozoa
 

Choanoflagellata

 
Animalia
 

Porifera

 
Eumetazoa
 

Ctenophora

 
ParaHoxozoa
 
 

Placozoa

 
 

Cnidaria

 
 
Bilateria
 

Xenacoelomorpha

 
Nephrozoa
Deuterostomia
 

Chordata

 
 

Ambulacraria

 
 
Protostomia
Ecdysozoa
 

Arthropoda

 
 

Nematoda

 
>529 mya
Spiralia
Gnathifera
 

Rotifera

 
 

Chaetognatha

 
 
Platytrochozoa
 

Platyhelminthes

 
Lophotrochozoa
 

Mollusca

 
 

Annelida

 
550 mya
580 mya
 
610 mya
650 mya
Triploblasts
680 mya
 
760 mya
950 mya


Різноманітність

Кількість видів

Група Зображення Підгрупа Кількість
описаних видів[10]
Хребетні Риби 32 900
Амфібії 7302
Рептилії 10 038
Птахи 10 425
Ссавці 5513
Разом: 66 178
Безхребетні Комахи 1 000 000
Молюски 85 000
Ракоподібні 47 000
Корали 2000
Павукоподібні 102 248
Первиннотрахейні 165
Мечохвости 4
Інші 68 658
Разом: 1 305 075
Разом: 1 371 253

Найбільші та найменші

Докладніше: Найбільші організми та Найдрібніші організми

Синій кит (Balaenoptera musculus) — найбільша тварина, яка будь-коли жила на Землі, вагою до 190 тонн і розміром до 33,6 метрів завдовжки.[11][12][13] Найбільша наразі наземна тварина — Саванний слон (Loxodonta africana), вагою до 12,25 тонн[11] and measuring up to 10,67 метра (35,0 фут) long.[11] Найбільшими наземними тваринами, які будь-коли жили на Землі, були динозаври, такі як Аргентинозавр, який, можливо, важив аж 73 тони.[14] Деякі тварин мають мікроскопічні розміри. Окремі види Myxozoa (паразитичні тварини, поширені у водному середовищі) ніколи не виростають більше 20 мкм,[15] а один із найменших видів (Myxobolus shekel) має максимальний розмір, що не перевершує 8,5 мкм.[16]

Поширення

Тварини заселили різноманітні середовища існування на планеті Земля: воду, ґрунт, земну поверхню, повітря, а також інші організми і є їх паразитами або симбіонтами.

Значення

Тварини виконують різноманітні ролі в природі та житті людини:

Див. також

Примітки

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 20 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Matz та ін. (2008). Giant Deep-Sea Protist Produces Bilaterian-like Traces (PDF). Current Biology. doi:10.1016/j.cub.2008.10.028. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2008. Процитовано 20 березня 2012. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 20 березня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Загороднюк І., Головачов О. Кладогенез хордових тварин (Chordozoa). Частина 1. Поняття та ознаки типу, взаємини з іншими групами [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005 . — Випуск 16. — С. 5-21.
  5. ↑ Peterson, Kevin J.; Cotton, James A.; Gehling, James G.; Pisani, Davide (27 квітня 2008). The Ediacaran emergence of bilaterians: congruence between the genetic and the geological fossil records. Philosophical Transactions of the Royal Society of London B: Biological Sciences. 363 (1496): 1435—1443. doi:10.1098/rstb.2007.2233. PMC 2614224. PMID 18192191. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 20 квітня 2019.
  6. ↑ Parfrey, Laura Wegener; Lahr, Daniel J.G.; Knoll, Andrew H.; Katz, Laura A. (16 серпня 2011). Estimating the timing of early eukaryotic diversification with multigene molecular clocks. Proceedings of the National Academy of Sciences. 108 (33): 13624—13629. Bibcode:2011PNAS..10813624P. doi:10.1073/pnas.1110633108. PMC 3158185. PMID 21810989. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 20 квітня 2019.
  7. ↑ Raising the Standard in Fossil Calibration. Fossil Calibration Database. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  8. ↑ Laumer, Christopher E.; Gruber-Vodicka, Harald; Hadfield, Michael G.; Pearse, Vicki B.; Riesgo, Ana; Marioni, John C.; Giribet, Gonzalo (17 березня 2018). Placozoa and Cnidaria are sister taxa. bioRxiv: 200972. doi:10.1101/200972. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 20 квітня 2019.
  9. ↑ Adl, Sina M.; Bass, David; Lane, Christopher E.; Lukeš, Julius; Schoch, Conrad L.; Smirnov, Alexey; Agatha, Sabine; Berney, Cedric; Brown, Matthew W. (2018). Revisions to the Classification, Nomenclature, and Diversity of Eukaryotes. Journal of Eukaryotic Microbiology. 66 (1): 4—119. doi:10.1111/jeu.12691. PMID 30257078.
  10. ↑ The World Conservation Union. 2014. IUCN Red List of Threatened Species, 2014.3. Summary Statistics for Globally Threatened Species. Table 1: Numbers of threatened species by major groups of organisms (1996—2014) [Архівовано 24 лютого 2015 у Wayback Machine.].
  11. ↑ а б в Wood, Gerald (1983). The Guinness Book of Animal Facts and Feats. ISBN 978-0-85112-235-9.
  12. ↑ Davies, Ella (20.04.2016). The longest animal alive may be one you never thought of. BBC Earth. Архів оригіналу за 19.03.2018. Процитовано 25.07.2019.
  13. ↑ Largest mammal. Guinness World Records. Архів оригіналу за 31.01.2018. Процитовано 25.07.2019.
  14. ↑ Mazzetta, Gerardo V.; Christiansen, Per; Fariña, Richard A. (2004). Giants and Bizarres: Body Size of Some Southern South American Cretaceous Dinosaurs. Historical Biology. 16 (2–4): 71—83. doi:10.1080/08912960410001715132.
  15. ↑ Fiala, Ivan (10.07.2008). Myxozoa. Tree of Life Web Project. Архів оригіналу за 01.03.2018. Процитовано 25.07.2019.
  16. ↑ Kaur, H.; Singh, R. (2011). Two new species of Myxobolus (Myxozoa: Myxosporea: Bivalvulida) infecting an Indian major carp and a cat fish in wetlands of Punjab, India. Journal of Parasitic Diseases. 35 (2): 169—176. doi:10.1007/s12639-011-0061-4. PMC 3235390. PMID 23024499.

Джерела

  • Биологический энциклопедический словарь под редакцией М. С. Гилярова и др., М., изд. Советская Энциклопедия, 1989.

Посилання

Тварини
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Біологія»
q: Цитати у Вікіцитатах?
Wikispecies: Тварини у Віківидах?
П: Проєкт «Біологія»
CMNS: Тварини у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тварини&oldid=39947293