Кричевський Михайло Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:21, 17 жовтня 2024, створена Zewest (обговорення | внесок) (Джерело)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 17 жовтня 2024, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кричевський.
Кричевський Михайло Юхимович
Народився25 лютого 1897(1897-02-25)
Карлівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер26 грудня 2008(2008-12-26)[1] (111 років)
Донецьк, Україна
ПохованняQ123686887?
Країна Російська імперія
 СРСР
 Україна
Діяльністьнауковець
Відомий завдяки
Alma materНТУ ДП
УчасникПерша світова війна
Військове званняпрапорщик
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Кричевський Михайло Юхимович (нар. 25 лютого 1897, Карлівка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії — пом. 26 грудня 2008, Донецьк, Україна) — радянський вчений, ветеран, винахідник в галузі гірничої справи та довгожитель, чий вік був підтверджений Групою геронтологічних досліджень (GRG)[2]. Він є найстарішою коли небудь підтвердженою людиною в Україні[3], найстарішим коли небудь чоловіком[4] та найстарішим українським ветераном в історії[5]. Помер у віці 111 років, 292 днів[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Михайло Юхимович Кричевський народився у Костянтинограді (за іншими даними в Карлівці, нині Карлівського району Полтавської області) четвертою дитиною в небагатій єврейській родині (батько працював управителем млином у герцога Мекленбург-Стрелицького, потім прикажчиком; мати була домогосподаркою).

Навчався в початковій єврейській школі, в 10 років був відданий підмайстром до шевця. У 1917 році закінчив із золотою медаллю комерційне училище в містечку Кобиляки Полтавської губернії (де жив з 1912 року) і був негайно мобілізований. Після навчання в Київському військово-інженерному училищі, в листопаді 1917 року, в юнкерському чині військового інженера-прапорщика був направлений на австро-німецький фронт у м. Кошиці.

Після демобілізації в тому ж 1917 році вступив до Катеринославського гірничого інституту (диплом отримав у 1926 році), в 1924 році отримав розподіл на Донбас на шахту Сніжне.

Михайло Юхимович Кричевський був найстаршим членом Донецької обласної єврейської громади. Все його довге життя пов'язана з долею Донецького краю і з гірничодобувною галуззю. Михайло Юхимович працював гірничим інженером на різних шахтах Донбасу, з кінця 1920-х років завідував відділом механізації шахти Риківка (згодом — Калинівка) у Сталіно, а в середині 30-х років там же був призначений завідувачем кафедри гірничих машин в Інституті підвищення кваліфікації кадрів для гірничої промисловості, а перед радянсько-німецькою війною направлений до Харкова начальником відділу Всеукраїнського гірничого інституту. Під час радянсько-німецької війни був відправлений у трудармію на Урал в шахту імені Чкалова під Тагілом.

З 1946 року і до виходу на пенсію в 1972 році працював науковим співробітником у Донецькому науково-дослідному гірничому інституті (Донвугі). Є автором багатьох винаходів і двох книг-довідників по догляду за гірничими машинами. За видатні успіхи у відновленні зруйнованих донецьких шахт та винахідництво (вугільний комбайн «Кіровець», врубова машина «ДТ») був удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора (1947) та інших урядових нагород.

Серед отриманих М. Ю. Кричевським авторських свідоцтв (патентів) — струги-скрепер з механізмом подачі на забій (1947), вугільний (1940) та гірський (1949) комбайни, вугільний струг для крутопадаючих пластів (1948), ручне свердло для буріння шпурів по вугіллю (1947), спосіб напрямки гірничого комбайна (1940), спосіб відновлення зношених поверхонь (1968)[7][8].

Помер 26 грудня 2008 року у віці 111 років, 292 днів за два місяці до свого 112-річчя[9]. Його поховали на Новоігнатовському кладовищі Донецька.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Умер самый старый житель Украины. Архів оригіналу за 2 грудня 2012.
  • Смирнова Е. (26.02.2005). «Мясо кур, которых держат отдельно от петухов, становится невкусным», — считает 108-летний дончанин Михаил Кричевский. «ФАКТЫ» (Донецк). Архів оригіналу за 2 грудня 2012.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.jta.org/news/article/2009/01/05/1002004/
  2. ↑ List of validated supercentenarians in Ukraine. Gerontology Research Group (англ.). Процитовано 16 жовтня 2024.
  3. ↑ Умер самым старый украинец (фото). Dengi (рос.). Процитовано 30 грудня 2008.
  4. ↑ Oldest known Ukrainian Jew dies at 111. JTA (англ.). Процитовано 5 січня 2009.
  5. ↑ Последний в мире ветеран Первой мировой живет в Донецке (фото). DN (рос.). Процитовано 30 грудня 2008.
  6. ↑ Ukrainian Jew dies at age 111. JCV (англ.). Процитовано 14 січня 2009.
  7. ↑ Патенты М. Е. Кричевского. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 5 травня 2018.
  8. ↑ Способ восстановления изношенных поверхностей. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 5 травня 2018.
  9. ↑ Самый старый украинец не дожил двух месяцев до своего 112-го дня рождения. Censor (укр.). Процитовано 30 грудня 2008.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кричевський_Михайло_Юхимович&oldid=43701965