Мамут
Мамонт † Час існування: Пліоцен — Плейстоцен (4,8—0,01 млн. р. тому) | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Південний мамонт (Mammuthus meridionalis)
у порівнянні з людиною | ||||||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Мамут.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Ма́монт, або мамут (Mammuthus) — рід вимерлих тварин з родини слонових, що були розповсюджені на усіх материках окрім Австралії та Антарктиди з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену (4,8—0,01 млн. років тому).
Українська назва
В Україні здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин, — "мамут". Така сама назва використовується і в мовах багатьох європейських народів, у т.ч. поляків, чехів, угорців, німців, болгар тощо. Надалі, в період тотальної русифікації, цю назву почали заміняти російською (а первинно, ймовірно, французькою) назвою "маммонт". В одному зі своїх коментарів відомий мовознавець проф. Олександр Пономарів [1] присвячує номену "мамут" спеціальну увагу:
"Викопний ссавець льодовикового періоду по-українському звався мамут: «Мамут спиною розгортає твань» (М. Бажай). Пор.: п. ч. слц. вл. слн. mamut, мак. срб. мамут. Пізніше його в українській мові назвали так, як у російській — мамонт, а слову мамут у словниках дали позначку «застаріле». Прикладів такої «інтернаціоналізації» дуже багато. Настав час повернути українську термінологію до багатющих джерел рідної мови. Чужого, безперечно, варто навчатись. Проте насамперед не треба цуратися свого." |
Номен "мамонт"
Ця назва походить від мансійського слова «манґ онт»[2][3] — «земляний ріг» і до нас прийшло через російську мову та поширилось на інші мови (наприклад англ. Mammoth). Перша відома україномовна праця, в якій у назві вжито слово "мамонт", датована 1960 роком[4].
Номен "мамут"
Як раніше, так і тепер широко вживається давня форма назви — Ма́мут (Шарлемань, 1928; Караваєв, 1930[5]; Жарський, 1938 [6]; Підоплічко, 1948 [7], Шидловський, 2004[8]; Михайлов, 2009[9] та ін.). На слух назва "мамут" збігається з латинською назвою іншого роду хоботних — мастодонтів (Mammut Blumenbach, 1799). Попри це, у "Біологічному словнику" (1974) подається саме "Мамонт, мамут (Elephas primigenius)" (с. 284), тобто назва "мамут" однозначно асоційована зі слонами, а не мастодонтами.
Особливо часто в науковій літературі згадують "мамута" у зв'язку з вивченням палеолітичних стоянок. Пов'язано ще з великою частотою знахідок кісток мамутів при проведенні сільськогосподарських робіт, розчистці русел річок тощо. Найвідомішою є виявлена на Черкащині Межиріцька стоянка[10], докладно описана у працях І. Підоплічки, О. Короткевич та ін. палеозоологів. Відомими є й інші місцезнаходження, у тому числі пам'ятка "Семенівка" (Баришівський район Київщини), де науковцями Київського національного університету протягом 1997-2001 років виявлено велику кількість мамутових кісток (саме "мамутових") [11]. Докладно є описані петрогліфи із зображеннями мамутів (саме як "мамут") в Кам'яній Мигилі [12].
Ця тема активно розвивається і тепер і "мамутів" та "мамутові кістки" (тобто не тільки зуби, але й бивні, черепи, хребці, кістки автоподію тощо) згадують у багатьох працях (напр., Залізняк та ін., 2003 [13], Шидловський, 2004[14]).
Велика кількість згадок "мамута" і "мамутових кісток" подана і в нещодавньому випуску "Сіверянського літопису", присвяченому підсумкам наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки (2008) [15]. Відтворення картин полювань на мамутів обговорюється в і сучасних конференціях з проблем музеології (напр. [16] [17]). Так само багато вживається назва "мамут" в сучасних українознавчих дослідженнях, зокрема в нещодавній монографії Валерія Сніжка "Українознавство: природна психо-філософська концепція" (Сніжко, 2010)[18].
"Мамут" і "мамутові кістки" (або "роги") багаторазово згадані як у класичних оглядах історії (як "косматий мамут"), зокрема у "Великій історії України" (Голубець, 1935/1993) [19], так і в сучасному (2011) виданні "Економічна історія України", зокрема у розділі "Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України" (Кіосак, 2011) [20]. Все це свідчить не тільки про велику роль Мамута в історії місцевих економік на теренах України, але й визначну роль як самої тварини, так і даних про неї у розвитку місцевих форм природокористування (зокрема й полювання та використання дериватів) та системи знань про природу (вкл. й сучасні палеозоологічні дослідження).
Види
- Mammuthus africanavus (Arambourg, 1952) †
- Mammuthus armeniacus (Falconer, 1857) †
- Mammuthus columbi — Мамонт колумбійський Falconer, 1875 †
- Mammuthus exilis — Мамонт карликовий Vincent J. Maglio, 1970 †
- Mammuthus fraasi †
- Mammuthus hayi (Barbour, 1915) †
- Mammuthus imperator (Leidy, 1858) †
- Mammuthus lamarmorae (Major, 1883) †
- Mammuthus meridionalis — Мамонт південний (Nesti, 1825) †
- Mammuthus primigenius — Мамонт найвеличніший Blumenbach, 1799 †
- Mammuthus rumanus Stefanescu, 1924 †
- Mammuthus subplanifrons (Osborn, 1928) †
- Mammuthus trogontherii — Мамонт степовий Polig, 1885 †
Вимирання
Мамонти вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього Льодовикового періоду. Точні причини вимирання не встановлені але є декілька гіпотез:
- глобальне потепління
- через мисливців Верхнього Палеоліту[21]
- втрата генетичного різноманіття [22]
- пандемічне захворювання мамонтів (туберкульоз)[23].
Більшість вчених-біологів схиляються до думки, що причиною вимирання мамонтів був комплекс вищеперерахованих факторів. Глобальне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150—200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, у той час як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, ці події перерізали звичні міґраційні шляхи та ізолювали окремі популяції. Мамонти змушені були відступити на північ — ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі та розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамонтових стад доповнився активним полюванням на них людей.
Мамути в художній літературі
Давня відомість мамутів в Україні не обійдена увагою майстрів слова. Зокрема, відома збірка романтичних новел раннього періоду творчості Юрія Яновського мала назву «Мамутові бивні» (1925) («Мамут копирснув землю великими бивнями й ліг»).
В оповіданні Дмитра Шпаро та Олександра Шумилова "Скарб Едуарда Толля" (про Землю Саннікова) згадується відома етимологія назви мамута: «Ви знаєте, що означає слово „мамонт“? Воно походить від слова „мамут“, яке в свою чергу прийшло до нас з фіно-угорських мов. „Ма“ означає земля, „мут“ — кріт. „Мамут“ — земляний кріт»[24].
Ще докладніше і цікавіше пише про «Звіра Мамута» відомий природознавець Ігор Акімушкін у своїй книжці «Стежкою легенд»[25]:
- «Багато мандрівників Сибіру занотували в евенків, якутів, мансі, чукчів та інших народів нашої Півночі такі самі оповіді про велетенського підземного мешканця. Усі повідомлення однотипні. Тварина-норокопач у найлютіші зими ходить під землею туди й сюди. Бачили ніби, як звір, гуляючи під землею, несподівано наближався до поверхні. Тоді він хапкома накидав на себе землю, швидкував глибше заритися. Земля, обсипаючись у тунель, утворює вирву. Звір не терпить сонячного світла і гине, тільки-но вийде на поверхню. У річкових кручах, по схилах ущелин часто-густо подибують мертвих кротів-велетнів: тут тварини ненароком вискакують з-під землі. Гинуть вони, попадаючи і в піщаний грунт: пісок обсипається і стискує землекопів з усіх боків…
- Ви, запевне, вже здогадалися, про яких тварин ідеться? Авжеж про мамутів! Адже це їхні ікла й заморожені трупи знаходять у Сибіру. До того ж і сама назва мамута свідчить про те, що й легендарний кріт-велетень тин-шу, і фан-шу, і Індрик-звір, і фінський мамут — одна й та ж сама істота. Сучасна російська назва мамута походить від староруського слова «мамут» [німецькою, французькою та англійською мовами написання цього слова збереглося без змін]. Росіяни запозичили його у фінських племен, які населяли європейську Росію. Багатьма фінськими говірками „ма“ означає землю, а „мут“ по-фінськи — кріт. Отже, „мамут“ — „земляний кріт“».
Примітки
- ↑ Олександр Пономарів. Культура слова: мовностилістичні поради. Про термінологію
- ↑ Сайт „Союз «ЕЖЕ»“: Звідки походить слово мамонт?(рос.)
- ↑ Сайт «Slovar»: Мамонт. Походження слова(рос.)
- ↑ Гарутт В. Є., Перовська С. Г. Знахідка черепа мамонта в Запорізькій області // Зб. пр. Зоол. музею. – 1960. – № 29. – С. 101–104.
- ↑ Караваєв В. Замітки про знайдення мамутових кісток (Elaphus primigenius Blumb.) у селі Руликів близько ст. Мотовилівка Півд.-Зах. залізниці // Збірник праць Зоологічного музею. – 1930. – № 8. – С. 227–228.
- ↑ Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1938. — С. 239–250. — (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).
- ↑ Підоплічко І. Г. Пам’ятник мамутові в с. Кулішівці Сумської області // Природа. – 1949.– № 4. (цит. за: ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08.1905–20.06.1975) – зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР (1967) // Фонд № 139 Опис № 1 Наукові, науково-популярні праці та робочі матеріали до них за 1923–1975 рр. Київ 2005)
- ↑ Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004
- ↑ Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009.
- ↑ Також див. [Межиріч - мамутова стоянка]
- ↑ http://archaeology.univ.kiev.ua/j152/index.php?option=com_content&view=article&catid=37%3Aekspedytsii&id=103%3Asemenivka&Itemid=60
- ↑ Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009
- ↑ Залізняк Л.Л., Яковлєва Л.А., Гавриленко І.М. Міжнародна конференція "Гінцівська стоянка та проблеми кам'яного віку України" // Археологія. — 2003. — № 2.
- ↑ Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004
- ↑ У ГЛИБ ВІКІВ. Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки. — 2008. — 76 с.
- ↑ Титова О. М., Кепін Д. В. (Київ). Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ. - Харків: НМЦ «СД, 2004. - С. 20-21.
- ↑ Білошапка В. З історії музейної справи на Чигиринщині на початку 20-х років ХХ століття // Збірка праць Олександрівського районного краєзнавчого музею: Випуск п'ятий. – Олександрівка, 2007. – С. 6-9.
- ↑ Сніжко В.В. Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства. – К., 2010. – 528 с. – Рез. англ. – Бібліогр.: с. 495-518.
- ↑ Голубець Микола. Велика історія України. На порозі історії. — Видавництво «Глобус», 1993. — ISBN 5-86248-016-1. — на сайті http://exlibris.org.ua
- ↑ Кіосак Д. В. Розділ 1. Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України // Економічна історія України / Національна академія наук України. Інститут історії України. — Історико-економічне дослідження в двох томах. — Київ: Ніка-Центр, 2011. — Том 1. — С. 13-31. — ISBN 978-966-521-571-4
- ↑ Сайт «Біологія»: Мамонти: загальне знайомство
- ↑ «ТСН»: Мамонти вимерли не через холод
- ↑ Така гіпотеза, зокрема, висловлена щодо мастодонтів: Мастодонты вымерли из-за туберкулёза
- ↑ Дмитро Шпаро, Олександр Шумилов. Скарб Едуарда Толля
- ↑ Акимушкін І. Стежкою легенд. — К.: Веселка, 1970
Посилання
- Чому вимерли мамонти. Гіпотези. (укр.)
- Систематика роду Мамонт (англ.)
- Галицький мамонт (укр.)
- Старунський мамонт. Частина І (укр.)
- Старунський мамонт. Частина ІІ (укр.)
- Portal:Paleontology
Джерела
- Pidoplichko, I. H. (1978) The Mezhirich mammoth-bone houses, U.S. Geological Survey. ISBN B0006WZGIS.
- Сайт «Станіславський натураліст»: Чому вимерли мамонти?
- Поліщук О. Трипільська праісторія // Історико-культурологічні та лінгвістичні нариси на [1].
- Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009.
Див. також
Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |