Мамут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамонт †
Час існування: Пліоцен — Плейстоцен (4,8—0,01 млн. р. тому)
Південний мамонт (Mammuthus meridionalis) у порівнянні з людиною
Південний мамонт (Mammuthus meridionalis)
у порівнянні з людиною
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Слонові (Elephantidae)
Рід: Мамонт (Mammuthus)
Brookes, 1828
Посилання
Вікісховище: Category:Mammuthus
Віківиди: Mammuthus
EOL: 3014669
Fossilworks: 43266

Ма́монт, або мамут (Mammuthus) — рід вимерлих тварин з родини слонових, що були розповсюджені на усіх материках окрім Австралії та Антарктиди з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену (4,8—0,01 млн. років тому).

Українська назва

В Україні здавна існувала власна назва скам'янілостей, що стосуються цих тварин, — "мамут". Така сама назва використовується і в мовах багатьох європейських народів, у т.ч. поляків, чехів, угорців, німців, болгар тощо. Надалі, в період тотальної русифікації, цю назву почали заміняти російською (а первинно, ймовірно, французькою) назвою "маммонт". В одному зі своїх коментарів відомий мовознавець проф. Олександр Пономарів [1] присвячує номену "мамут" спеціальну увагу:

"Викопний ссавець льодовикового періоду по-українському звався мамут: «Мамут спиною розгортає твань» (М. Бажай). Пор.: п. ч. слц. вл. слн. mamut, мак. срб. мамут. Пізніше його в українській мові назвали так, як у російській — мамонт, а слову мамут у словниках дали позначку «застаріле». Прикладів такої «інтернаціоналізації» дуже багато. Настав час повернути українську термінологію до багатющих джерел рідної мови. Чужого, безперечно, варто навчатись. Проте насамперед не треба цуратися свого."

Номен "мамонт"

Ця назва походить від мансійського слова «манґ онт»[2][3] — «земляний ріг» і до нас прийшло через російську мову та поширилось на інші мови (наприклад англ. Mammoth). Перша відома україномовна праця, в якій у назві вжито слово "мамонт", датована 1960 роком[4].

Кістяк мамонта

Номен "мамут"

Як раніше, так і тепер широко вживається давня форма назви — Ма́мут (Шарлемань, 1928; Караваєв, 1930[5]; Жарський, 1938 [6]; Підоплічко, 1948 [7], Шидловський, 2004[8]; Михайлов, 2009[9] та ін.). На слух назва "мамут" збігається з латинською назвою іншого роду хоботних — мастодонтів (Mammut Blumenbach, 1799). Попри це, у "Біологічному словнику" (1974) подається саме "Мамонт, мамут (Elephas primigenius)" (с. 284), тобто назва "мамут" однозначно асоційована зі слонами, а не мастодонтами.

Особливо часто в науковій літературі згадують "мамута" у зв'язку з вивченням палеолітичних стоянок. Пов'язано ще з великою частотою знахідок кісток мамутів при проведенні сільськогосподарських робіт, розчистці русел річок тощо. Найвідомішою є виявлена на Черкащині Межиріцька стоянка[10], докладно описана у працях І. Підоплічки, О. Короткевич та ін. палеозоологів. Відомими є й інші місцезнаходження, у тому числі пам'ятка "Семенівка" (Баришівський район Київщини), де науковцями Київського національного університету протягом 1997-2001 років виявлено велику кількість мамутових кісток (саме "мамутових") [11]. Докладно є описані петрогліфи із зображеннями мамутів (саме як "мамут") в Кам'яній Мигилі [12].

Ця тема активно розвивається і тепер і "мамутів" та "мамутові кістки" (тобто не тільки зуби, але й бивні, черепи, хребці, кістки автоподію тощо) згадують у багатьох працях (напр., Залізняк та ін., 2003 [13], Шидловський, 2004[14]).

Велика кількість згадок "мамута" і "мамутових кісток" подана і в нещодавньому випуску "Сіверянського літопису", присвяченому підсумкам наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки (2008) [15]. Відтворення картин полювань на мамутів обговорюється в і сучасних конференціях з проблем музеології (напр. [16] [17]). Так само багато вживається назва "мамут" в сучасних українознавчих дослідженнях, зокрема в нещодавній монографії Валерія Сніжка "Українознавство: природна психо-філософська концепція" (Сніжко, 2010)[18].

"Мамут" і "мамутові кістки" (або "роги") багаторазово згадані як у класичних оглядах історії (як "косматий мамут"), зокрема у "Великій історії України" (Голубець, 1935/1993) [19], так і в сучасному (2011) виданні "Економічна історія України", зокрема у розділі "Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України" (Кіосак, 2011) [20]. Все це свідчить не тільки про велику роль Мамута в історії місцевих економік на теренах України, але й визначну роль як самої тварини, так і даних про неї у розвитку місцевих форм природокористування (зокрема й полювання та використання дериватів) та системи знань про природу (вкл. й сучасні палеозоологічні дослідження).

Види

Mammuthus
Mammuthus

Вимирання

Молодий мамут, вилучене з вічної мерзлоти ("мамантьонок Діма")

Мамонти вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього Льодовикового періоду. Точні причини вимирання не встановлені але є декілька гіпотез:

  • глобальне потепління
  • через мисливців Верхнього Палеоліту[21]
  • втрата генетичного різноманіття [22]
  • пандемічне захворювання мамонтів (туберкульоз)[23].

Більшість вчених-біологів схиляються до думки, що причиною вимирання мамонтів був комплекс вищеперерахованих факторів. Глобальне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150—200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, у той час як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, ці події перерізали звичні міґраційні шляхи та ізолювали окремі популяції. Мамонти змушені були відступити на північ — ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі та розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамонтових стад доповнився активним полюванням на них людей.

Мамути в художній літературі

Давня відомість мамутів в Україні не обійдена увагою майстрів слова. Зокрема, відома збірка романтичних новел раннього періоду творчості Юрія Яновського мала назву «Мамутові бивні» (1925) («Мамут копирснув землю великими бивнями й ліг»).

В оповіданні Дмитра Шпаро та Олександра Шумилова "Скарб Едуарда Толля" (про Землю Саннікова) згадується відома етимологія назви мамута: «Ви знаєте, що означає слово „мамонт“? Воно походить від слова „мамут“, яке в свою чергу прийшло до нас з фіно-угорських мов. „Ма“ означає земля, „мут“ — кріт. „Мамут“ — земляний кріт»[24].

Ще докладніше і цікавіше пише про «Звіра Мамута» відомий природознавець Ігор Акімушкін у своїй книжці «Стежкою легенд»[25]:

«Багато мандрівників Сибіру занотували в евенків, якутів, мансі, чукчів та інших народів нашої Півночі такі самі оповіді про велетенського підземного мешканця. Усі повідомлення однотипні. Тварина-норокопач у найлютіші зими ходить під землею туди й сюди. Бачили ніби, як звір, гуляючи під землею, несподівано наближався до поверхні. Тоді він хапкома накидав на себе землю, швидкував глибше заритися. Земля, обсипаючись у тунель, утворює вирву. Звір не терпить сонячного світла і гине, тільки-но вийде на поверхню. У річкових кручах, по схилах ущелин часто-густо подибують мертвих кротів-велетнів: тут тварини ненароком вискакують з-під землі. Гинуть вони, попадаючи і в піщаний грунт: пісок обсипається і стискує землекопів з усіх боків…
Ви, запевне, вже здогадалися, про яких тварин ідеться? Авжеж про мамутів! Адже це їхні ікла й заморожені трупи знаходять у Сибіру. До того ж і сама назва мамута свідчить про те, що й легендарний кріт-велетень тин-шу, і фан-шу, і Індрик-звір, і фінський мамут — одна й та ж сама істота. Сучасна російська назва мамута походить від староруського слова «мамут» [німецькою, французькою та англійською мовами написання цього слова збереглося без змін]. Росіяни запозичили його у фінських племен, які населяли європейську Росію. Багатьма фінськими говірками „ма“ означає землю, а „мут“ по-фінськи — кріт. Отже, „мамут“ — „земляний кріт“».

Примітки

  1. ↑ Олександр Пономарів. Культура слова: мовностилістичні поради. Про термінологію
  2. ↑ Сайт „Союз «ЕЖЕ»“: Звідки походить слово мамонт?(рос.)
  3. ↑ Сайт «Slovar»: Мамонт. Походження слова(рос.)
  4. ↑ Гарутт В. Є., Перовська С. Г. Знахідка черепа мамонта в Запорізькій області // Зб. пр. Зоол. музею. – 1960. – № 29. – С. 101–104.
  5. ↑ Караваєв В. Замітки про знайдення мамутових кісток (Elaphus primigenius Blumb.) у селі Руликів близько ст. Мотовилівка Півд.-Зах. залізниці // Збірник праць Зоологічного музею. – 1930. – № 8. – С. 227–228.
  6. ↑ Жарський Е. Тварини // Географія українських і сумежних земель / За ред. В. Кубійовича. — Львів, 1938. — С. 239–250. — (Факсимільне перевидання. Київ: Обереги, 2005).
  7. ↑ Підоплічко І. Г. Пам’ятник мамутові в с. Кулішівці Сумської області // Природа. – 1949.– № 4. (цит. за: ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08.1905–20.06.1975) – зоолог, палеонтолог, академік АН УРСР (1967) // Фонд № 139 Опис № 1 Наукові, науково-популярні праці та робочі матеріали до них за 1923–1975 рр. Київ 2005)
  8. ↑ Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004
  9. ↑ Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009.
  10. ↑ Також див. [Межиріч - мамутова стоянка]
  11. ↑ http://archaeology.univ.kiev.ua/j152/index.php?option=com_content&view=article&catid=37%3Aekspedytsii&id=103%3Asemenivka&Itemid=60
  12. ↑ Михайлов Б. Кам’яна могила // Ятрань. — 10.01.2009
  13. ↑ Залізняк Л.Л., Яковлєва Л.А., Гавриленко І.М. Міжнародна конференція "Гінцівська стоянка та проблеми кам'яного віку України" // Археологія. — 2003. — № 2.
  14. ↑ Шидловський П. С. Семенівський комплекс пізньопалеолітичних пам'яток та можливості його інтерпретування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2004
  15. ↑ У ГЛИБ ВІКІВ. Матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю відкриття Мізинської палеолітичної стоянки. — 2008. — 76 с.
  16. ↑ Титова О. М., Кепін Д. В. (Київ). Використання етнографічних моделей при побудові музейної експозиції з історії первісного суспільства // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ УКРАЇНИ. - Харків: НМЦ «СД, 2004. - С. 20-21.
  17. ↑ Білошапка В. З історії музейної справи на Чигиринщині на початку 20-х років ХХ століття // Збірка праць Олександрівського районного краєзнавчого музею: Випуск п'ятий. – Олександрівка, 2007. – С. 6-9.
  18. ↑ Сніжко В.В. Українознавство: природна психо-філософська концепція: монографія / Валерій Сніжко; МОН України, ННДІ українознавства. – К., 2010. – 528 с. – Рез. англ. – Бібліогр.: с. 495-518.
  19. ↑ Голубець Микола. Велика історія України. На порозі історії. — Видавництво «Глобус», 1993. — ISBN 5-86248-016-1. — на сайті http://exlibris.org.ua
  20. ↑ Кіосак Д. В. Розділ 1. Привласнювальна економіка палеоліту та мезоліту на теренах України // Економічна історія України / Національна академія наук України. Інститут історії України. — Історико-економічне дослідження в двох томах. — Київ: Ніка-Центр, 2011. — Том 1. — С. 13-31. — ISBN 978-966-521-571-4
  21. ↑ Сайт «Біологія»: Мамонти: загальне знайомство
  22. ↑ «ТСН»: Мамонти вимерли не через холод
  23. ↑ Така гіпотеза, зокрема, висловлена щодо мастодонтів: Мастодонты вымерли из-за туберкулёза
  24. ↑ Дмитро Шпаро, Олександр Шумилов. Скарб Едуарда Толля
  25. ↑ Акимушкін І. Стежкою легенд. — К.: Веселка, 1970

Посилання

Джерела

Див. також

Цератопс Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамут&oldid=8979316