Плешаков Петро Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Плешаков Петро Степанович
Народився13 липня 1922(1922-07-13)
село Красний Октябрь Кірсановського повіту Тамбовської губернії, тепер Умьотського району Тамбовської області, Російська Федерація
Помер11 вересня 1987(1987-09-11) (65 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьінженер, політик, офіцер
Alma materМосковський технічний університет зв'язку й інформатикиd
Знання мовросійська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-полковник
ПартіяКПРС
У шлюбі зАнодіна Тетяна Григорівна
ДітиAleksandr Pleshakovd
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня
Ленінська премія Державна премія СРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Плешаков.

Петро Степанович Плешаков (13 липня 1922(19220713), село Красний Октябрь Кірсановського повіту Тамбовської губернії, тепер Умьотського району Тамбовської області, Російська Федерація — 11 вересня 1987, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр радіопромисловості СРСР, генерал-полковник. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1977 роках. Член ЦК КПРС у 1977—1987 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (27.01.1981).

Життєпис

Народився в селянській родині. Наприкінці 1920-х років родина переїхала до Москви. У 1939 році закінчив середню школу № 417 в Москві.

У 1939—1941 роках — студент Московського інституту інженерів зв'язку. У 1941—1944 роках — студент військового факультету зв'язу Червоної армії Московського інституту інженерів зв'язку.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1944—1945 роках — інженер Науково-дослідного випробувального інституту зв'язку Радянської армії. У роки війни неодноразово був у відрядженнях в діючій армії (на 3-му Білоруському і Забайкальському фронтах) як представник Головного управління зв'язку Радянської армії.

У 1945—1948 роках — старший науковий співробітник, у 1948—1950 роках — начальник лабораторії Центрального науково-дослідного інституту зв'язку (ЦНДІ—108).

У 1950—1952 роках — старший офіцер, заступник начальника відділу 5-го головного управління Військового міністерства СРСР. У ці роки двічі виїжджав у спецвідрядження в Північну Корею для випробувань апаратури радіотехнічної розвідки в бойових умовах, брав участь в бойових діях Корейської війни.

У 1952—1958 роках — начальник лабораторії, начальник відділу, начальник сектора Центрального науково-дослідного інституту зв'язку (ЦНДІ—108). У липні 1958—1964 роках — директор Центрального науково-дослідного інституту зв'язку (ЦНДІ—108).

У 1964—1965 роках — заступника голови Державного комітету Ради міністрів СРСР із радіоелектроніки.

У 1965—1968 роках — заступник міністра, у 1968—1974 роках — 1-й заступник міністра радіопромисловості СРСР.

З квітня 1974 року по 11 вересня 1987 року — міністр радіопромисловості СРСР.

За багаторічну успішну роботу в розвитку радянської оборонної промисловості, Указом Президії Верховної ради СРСР від 27 січня 1981 року генерал-лейтенанту-інженеру Петру Степановичу Плешакову присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Помер 11 вересня 1987 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Звання

  • генерал-майор інженерно-технічної служби (13.04.1964)
  • генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (29.04.1970)
  • генерал-лейтенант-інженер (18.11.1971)
  • генерал-лейтенант (26.04.1984)
  • генерал-полковник (18.02.1985)

Нагороди

Примітки

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плешаков_Петро_Степанович&oldid=28817568