Вернер Кольмаєр
 | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 19 квітня 1924 | |||||||||||||||||
| Кайзерслаутерн, Веймарська республіка | ||||||||||||||||||
| Смерть | 26 березня 1974 (49 років) | |||||||||||||||||
| Майнц, ФРН | ||||||||||||||||||
| Зріст | 174 см | |||||||||||||||||
| Вага | 76 кг | |||||||||||||||||
| Громадянство |  Німеччина
| |||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
Вернер Кольмаєр (нім. Werner Kohlmeyer, нар. 19 квітня 1924, Кайзерслаутерн — пом. 26 березня 1974, Майнц) — західнонімецький футболіст, що грав на позиції захисника.
Виступав, зокрема, за клуб «Кайзерслаутерн», а також національну збірну ФРН, у складі якої 1954 року став чемпіоном світу.
У дорослому футболі дебютував 1941 року виступами за команду «Кайзерслаутерн», кольори якої і захищав протягом більшої частини своєї кар'єри гравця, що тривала цілих 16 років[1].
В кінці кар'єри недовго грав за клуби «Гомбург» та «Бексбах».
1951 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної ФРН. Був у складі національної команди, яка виграла чемпіонат світу 1954 року у Швейцарії. На цьому чемпіонаті виступав у футболці під номером 3[1].
Звичайною позицією, яку займав Кольмайер, була позиція лівого захисника. Кольмаєр став широко відомий після «мундіалю» у футбольному світі своїми сейвами в критичних моментах гри на лінії штрафного, особливо яскраво цей талант проявився у грі проти збірної Югославії. У тій грі Кольмаєр кілька разів врятував команду, практично лягаючи під удари по воротах збірної ФРН[2]. У фінальній грі чемпіонату світу 1954 року Вернеру Кольмайеру вдалося ефективно стримати Золтана Цібора, важливого гравця збірної Угорщини.
В одній з останніх ігор за Німеччину 1 грудня 1954 року на стадіоні «Вемблі» в товариській зустрічі зі збірною Англії Вернеру протистояв на полі Стенлі Меттьюз, Кольмаєр пишався тим фактом, що не допустив жодного зіткнення з відомим своєю чистою грою Меттьюзом[2].
Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі[3].
Після завершення кар'єри гравця і виходу на відпочинок Кольмаєр пережив важкий удар, коли з ним розлучилася його дружина Керол (за повідомленнями преси, він жив на «дві сім'ї»), і він не зміг спілкуватися зі своїми трьома дітьми (Вернером-молодшим, Хітом і Габі)[4]. З цієї причини Кольмаєр мав пристрасть до алкоголю[2]. Поступово він скотився в бідність, і був змушений жити на допомогу по безробіттю; був лінійним арбітром у футболі[4], потім працював на будівництві (робітником)[4], згодом знайшов собі роботу швейцара в газетному видавництві в Майнці «Rhein-Main-Verlag»[4]. Помер 26 березня 1974 року на 50-му році життя у місті Майнц від серцевого нападу.
Мати Вернера була домогосподаркою, а батько — капельмейстером у цирку[4]. Мав брата Романа[4].
Щорічно проводиться спортивний «Турнір пам'яті Вернера Кольмаєра» (нім. Werner Kohlmeyer-Gedächtnisturnier), що триває по кілька днів, і відомий за межами землі Рейнланд-Пфальц.
- ↑ а б Vereinsspiele. Werner Kohlmeyer (нім.). HEIM:SPIEL. 2000-2010. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 12 листопада 2010.
- ↑ а б в Bitter, Jürgen. «Deutschlands Fußball Nationalspieler», Sportverlag, 1997, p. 253.
- ↑ Werner Kohlmeyer (German) . fussballdaten.de. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 23 січня 2010.
- ↑ а б в г д е Werner Kohlmeyer. Die Endspiel-Elf > Werner Kohlmeyer (нім.). DieHeldenVonBern GbR Berlin. 2004. Архів оригіналу (html) за 3 листопада 2010 12:31:19 GMT. Процитовано 12 листопада 2010.
- Вернер Кольмаєр на сайті fussballdaten.de (нім.)
- Вернер Кольмаєр на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Вернер Кольмаєр на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
| ||
