Валєтов Ян Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Михайлович Валетов
Народився26 серпня 1963(1963-08-26) (61 рік)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, підприємець
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Знання мовросійська і українська

Ян Михайлович Валетов (псевд. Борис Бітнер) — український письменник-фантаст і журналіст, пише російською мовою.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 серпня 1963 року в Дніпропетровську (нині — Дніпро), де і живе донині. 

1986 року закінчив фізико-технічний факультет Дніпровського університету. Був капітаном команди КВК ДНУ, членом Всесоюзного Клубу «Що? Де? Коли?». Один з творців гри «Брейн-ринг». З 1987 року займається бізнесом. 

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

31 січня 2014 року, під час Революції гідності, Ян так описав ці події в інтерв'ю:

Добре, коли події об'єднують, але нинішні швидше роз'єднують, розколюють суспільство. Це, на жаль, факт, що вже стався. Ну що ж поробиш? З цим жити…[2]

Валетов визнає факт війни Росії проти України,[3] а Крим — анексованим:[4]

Я не вважаю, що це громадянська війна. Це війна двох філософій, війна ідеологічна — в ній є ворог, є вторгнення, є ворожа ідеологія, протистояти якій вважаю своїм головним завданням сьогодні.[5]

В книзі «Нічия земля» 2007 року Валетов описував події, що дуже схожі на нинішню ситуацію: російсько-українська війна, анексія Криму тощо.[5] Здійснилися й інші «передбачення»: російська війна з Грузією і газовий конфлікт Росії з Україною[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Публікував статті в інтернеті і газеті «Бізнес» під псевдонімом Борис Бітнер. Перший роман, трилер «Лівий берег Стіксу», вийшов у Києві 2005 року. Автор фантастичного циклу «Нічия земля», трилогії «Проклятий», романів «Прицільна дальність», «Залишитися в живих» і інших творів.[2]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Обкладинка книги «Найкращий вік для смерті» (2017).

Окремі видання

[ред. | ред. код]
  • 2005 — «Лівий берег Стіксу». Київ: «Альтерпресс»,
  • 2006 — «Прицільна дальність». — Київ: «Факт».
  • 2007 — «Глибина» («Залишитися в живих»). — СПб.
  • 2007 — Збірка «Залишитися в живих»: роман «Залишитися в живих», повість «Прицільна дальність», оповідання «Сумний танець фрейлакс» . — Київ: «Альтерпресс».
  • 2017 — «2017»[7]
  • 2017 — «Найкращий вік для смерті» («Лучший возраст для смерти») — Фоліо[8].

Нічия земля

[ред. | ред. код]
  • «Нічия земля». — СПб: Ленінградське видавництво, 2011. (Бойова фантастика. Цикли).
  • 2008 — «Нічия земля». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. (Бойова фантастика).
  • Перевидання: «Нічия земля». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009. 
  • 2008 — «Діти Капища». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. — 416 с. — (Бойова фантастика).
  • Перевидання: «Діти Капища». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009.
  • 2008 — «Дурні і герої». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. — 416 с. — (Бойова фантастика).
  • Перевидання: «Дурні і герої». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009.
  • 2008 — «Школа негідників». — СПб: Ленінградське видавництво, 2008. — 448 с. 
  • Перевидання: «Школа негідників». — СПб/Москва: Ленінградське видавництво/Ексмо, 2009. 

Проклятий

[ред. | ред. код]
  • 2010 — «Хроніки Проклятого». — СПб: Ленінградське видавництво, 2010. — 352 с. — (Бойова фантастика). — 8050 екз. — ISBN 978-5-9942-0504-4.
  • Перевидання: «Хроніки Проклятого». — Київ: «Альтерпресс», 2010. — 352 с. — 750 примірників — ISBN 978-966-542-432-1.
  • 2011 — «Шлях Проклятого». — Київ: «Альтерпресс», 2011. — 352 с. — 750 примірників — ISBN 978-966-542-455-0.
  • 2012 — «Серце Проклятого». — Київ: «Альтерпресс», 2012. — 750 примірників — ISBN 978-966-542-546-5.

Розповіді

[ред. | ред. код]
  • 2010 — Грустный танец Фрейлакс
  • 2014 — Такси без вызова[9]

Екранізація

[ред. | ред. код]

У квітні 2013 року вийшов чотирисерійний міні-серіал «Гранична глибина» за мотивами роману «Глибина». Виробництво: «Єдина медіа група» на замовлення телеканалу «Росія-2». Режисер: Костянтин Максимов. У ролях: Антон Батирєв, Світлана Устинова, Максим Онищенко, Юрій Лагута[10].

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 2009 — «Інтерпрескон» (Санкт-Петербург, Росія). Переможець у номінації «Велика форма», тетралогія «Нічия земля»[11];
  • 2009 — «Зоряний міст». «Бронзовий кадуцей» (Харків) у номінації «Кращий цикл, серіал і роман з продовженням», роман «Школа негідників»[12].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує двох дітей.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Authors Yan Valetov » Літературна Дніпропетровщина. archive.is. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 30 травня 2017.
  2. ↑ а б «Ян Валетов: «Самое трудное для писателя — заставить редактора прочесть хотя бы несколько страниц романа»» - Колонка Василия Владимирского. krupaspb.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 30 травня 2017.
  3. ↑ bither. Свобода слова и информации. Живой Журнал Бориса Битнера. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
  4. ↑ bither. Майские. Три года без Крыма. Живой Журнал Бориса Битнера. Процитовано 30 травня 2017.
  5. ↑ а б Это война на уничтожение — ни пощады, ни жалости не будет, — Ян Валетов - ФОКУС. ФОКУС. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 30 травня 2017.
  6. ↑ Ян Валетов - Издательство Альтерпресс. alterpress.com.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
  7. ↑ bither. 1917. В продаже. Живой Журнал Бориса Битнера. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
  8. ↑ Видавництво Фоліо. folio.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017.
  9. ↑ Ян Валетов. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
  10. ↑ Предельная глубина, ruskino.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017.
  11. ↑ Результати «Интерпресскона-2009», «Лабораторія фантастики»
  12. ↑ [1] [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]«Звёздный мост-2009», итоги [Архівовано 29 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Валєтов_Ян_Михайлович&oldid=41348863