Діоксид урану
Ця стаття покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. (6 лютого 2022) |
Діоксид урану | |
---|---|
Небезпеки | |
Класифікація ЄС | не вказано |
NFPA 704 | |
Властивості | |
Молекулярна формула | UO2 |
Молярна маса | 268.027 г/моль |
Зовнішній вигляд | Темна тверда речовина |
Густина | 10.97 г/см3, тверде |
Тпл | 2875 °C |
Розчинність (вода) | Нерозчинний |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Діокси́д ура́ну — неорганічна хімічна сполука урану з киснем — речовина темно-коричневого (майже чорного) кольору. Хімічна формула — . Широко використовується як ядерне паливо.
Температура плавлення залежно від стехіометричного складу становить від 2840 до 2875 °C. Діоксид урану — нестехіометричні з'єднання, що мають склад від до . Діоксид урану термічно стійкий при нагріванні у вакуумі або у відновлювальній атмосфері до температури 1600 °C і переганяється без розкладання. При вищій температурі він втрачає кисень із утворенням стехіометричного діоксиду. У присутності ж кисню, здатний розчиняти його в собі зі збереженням кубічної структури кристала типу флюориту , причому додаткові (понад стехіометрії) атоми кисню утримуються в проміжках кристалічної решітки в результаті впровадження атомів кисню в ґрати з утворенням фази , де x залежить від температури. При збільшенні вмісту кисню колір діоксиду змінюється від темно-коричневого до чорного[1].
Діоксид урану має сильно-основні властивості, не реагує з водою і її парами до 300 °C, не розчиняється у соляній кислоті, але розчинний в азотній кислоті, царській воді і суміші і . При розчиненні в азотній кислоті відбувається утворення ураніл-іонів . Відомий один кристалогідрат діоксиду урану — чорний осад, що випадає при гідролізі розчинів урану. Діоксид урану входить до складу уранових мінералів уранініту і клевеїту.
Діоксид урану можна отримати відновленням воднем вищих оксидів[1]:
або тригідрату оксалату уранілу: