Епсилон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ε)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Епсилон
Вимова
давня[e]
сучасна[ɛ]
Схожі
латиницяE
кирилицяЕ
гебрейськаה
арабськаه
Транскрипція
Із давньоїe
Із сучасноїe
Кодування
Велика
Код ЮнікодU+0395
Назва ЮнікодGREEK CAPITAL LETTER EPSILON
HTMLΕ
HTML-сутністьΕ
Мала
Код ЮнікодU+03B5
Назва ЮнікодGREEK SMALL LETTER EPSILON
HTMLε
HTML-сутністьε
Грецька абетка
Α α — альфа Β β — бета
Γ γ — гамма Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета
Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі
Ψ ψ — псі Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Е́псилон (велика Ε, мала ε; існує також написання малої літери, подібне до написання української літери є, — ϵ; грец. Έψιλον) — п'ята літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 5.

У TeX:

  • \epsilon позначає написання малої літери епсилон, подібне до української літери є, — ;
  • \varepsilon позначає типове написання малої літери епсилон — .

Назва

[ред. | ред. код]

У класичну добу назвою літери було εἶ ([êː]), але в Середньовіччі її змінили на ἒ ψιλόν («е просте»): для відрізнення від колишнього дифтонга αι, який збігся з нею у вимові.

Історія

[ред. | ред. код]

Походить від літери ге (inline) фінікійського алфавіту. В архаїчному грецькому письмі її форма була ще близькою до фінікійської. Як інші грецькі літери, вона могла бути спрямована вліво чи вправо (inlineinline), залежно від напрямку письма, так само як у фінікійській системі (горизонтальні риски повернуті в напрямку письма). В архаїчному написанні часто зберігалося подовження вертикальної риси злегка нижче нижньої горизонтальної риски. У класичний період, під впливом більш округлих («рукописних») стилів, форма спростилася до сучасної[1].

Вимова

[ред. | ред. код]

У той час як оригінальною вимовою фінікійської «ге» був звук [h], на грецьке фонетичне значення справив вплив голосний звук у назві літери, тому її стали використовувати для позначення фонеми /e/[2]. Первісно (наприклад в аттичному діалекті середини I тис. до н. е.) літерою епсилон передавали не тільки короткий варіант /e/, але й довгий відкритий /ɛː/, і довгий закритий /eː/. Пізніше для передачі /ɛː/ узвичаїли літеру ета, а для /eː/ — диграф ει.

Використовування

[ред. | ред. код]

Поза грецьким письмом великий епсилон зазвичай не використовується: через його візуальну тотожність латинській E.

Мала літера

[ред. | ред. код]

У культурі

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Jeffery, Lilian H. (1961). The local scripts of archaic Greece. Oxford: Clarendon. с. 63—64.
  2. Jeffery, Local scripts, p.24.