Координати: 50°13′17″ пн. ш. 26°53′28″ сх. д. / 50.22139° пн. ш. 26.89111° сх. д. / 50.22139; 26.89111
Очікує на перевірку

Голики (Шепетівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Голики (Славутський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Голики.
село Голики
Герб Прапор
Церква Ікони Казанської Божої Матері
Церква Ікони Казанської Божої Матері
Церква Ікони Казанської Божої Матері
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Шепетівський район
Тер. громада Славутська міська громада
Код КАТОТТГ UA68060270030097006
Основні дані
Засноване 1650
Населення 448 (2001)
Площа 1,3 км²
Густота населення 344,62 осіб/км²
Поштовий індекс 30016
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°13′17″ пн. ш. 26°53′28″ сх. д. / 50.22139° пн. ш. 26.89111° сх. д. / 50.22139; 26.89111
Середня висота
над рівнем моря 		219 м
Місцева влада
Адреса ради 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Соборності, 7
Карта
Голики. Карта розташування: Україна
Голики
Голики
Голики. Карта розташування: Хмельницька область
Голики
Голики
Мапа
Мапа

CMNS: Голики у Вікісховищі

Церква Ікони Казанської Божої Матері
Інсталяція в центрі села

Го́лики — село в Україні, у Славутській міській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 448 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Село розташоване на річці Горинь, на півдні Славутського району, 9 км від Славути біля автошляху Т 1804.

Неподалік від села за кілька кілометрів у лісі розмістилось найбільше озеро Хмельницької області під назвою «Святе Озеро», а також ботанічний заказник «Теребіжі».

Історія

[ред. | ред. код]

1650 року село належало князям Заславським, у 1651—1658 роках спустошене татарами.

У 1850-х роках у Голиках діяв винокурний завод. Власник — поміщик Франковський.

Наприкінці XIX століття в селі 125 будинків, де мешкало 594 особи. До 1914 року село Голики було частиною містечка Славути.

Протягом 1907–1917 років село у складі Заславського ключа Заславського майорату князів Санґушків.

1911 року в Голиках населення збільшилося до 750 осіб, фабрика дерев'яної маси, водяний млин (40000 руб. річного перемолу).

У січні 1944 року, внаслідок диверсійної діяльності та непродуманих безглуздих дій радянських партизанів, село було спалене. Згоріло 107 хат, вціліло лише дві хати, церква і кузня.[1]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 612 осіб, з яких 269 чоловіків та 343 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 442 особи[3].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 98,88 %
російська 0,89 %
інші 0,23 %

Символіка

[ред. | ред. код]

Затверджена 18 вересня 2015 року рішенням № 6 L сесії сільської ради VI скликання.

Герб

[ред. | ред. код]

На золотому щиті з лазуровою хвилястою базою червоні горщики-близнята з візерунком у вигляді дубових листків. Зелена глава відділена соснопагоноподібно. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ГОЛИКИ».

Червоні горщики-близнята — символ гончарного промислу, яким славиться село; візерунок з дубового листя і сосновопагоноподібна глава — символ густих соснових лісів, серед яких розташовується село, і старого дуба на околиці Голиків. Хвиляста база — символ річки Горинь. Корона означає статус населеного пункту[5].

Прапор

[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних смуг — зеленої, жовтої і синьої у співвідношенні 1:5:1, зелена і жовта розділені соснопагоноподібно, жовта і синя — хвилясто. На жовтій смузі червоні горщики-близнята з візерунком у вигляді дубових листків[6].

Мовний склад населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року українську мову назвали рідною 98,9 % мешканців села.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

На гербі села зображені червоні горщики-близнята. Вони стали символом гончарного промислу, яким славиться місцевість. Завдяки тому, що там є поклади глини й велика кількість мешканців займалася гончарством, пів села мали прізвище Гончарук.[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Станіслав Ковальчук Незабутні дні 1944-го. [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] «Перспектива» — інформаційний портал [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. ↑ Опис герба на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
  6. ↑ Опис прапора на сайті heraldry.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 листопада 2015.
  7. ↑ Славутчани попрощалися із бійцем АТО Миколою Гончаруком [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] матеріал газети «Є ye.ua» [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Горщики-близнята з новоград-волинського музею

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голики_(Шепетівський_район)&oldid=43185982