Карл Густав Юнг

Карл Густав Юнг
нім. Carl Gustav Jung
Ім'я при народженні	нім. Carl Gustav Jung
Народився	26 липня 1875(1875-07-26) Кесвіль (Тургау), Швейцарія
Помер	6 червня 1961(1961-06-06) (85 років) Кюснахт, Швейцарія ·інсульт
Поховання	Küsnacht Cemeteryd
Місце проживання	Швейцарія
Країна	Швейцарія
Національність	Німець
Діяльність	психотерапевт, психолог, психіатр, есеїст
Alma mater	Базельський університет
Галузь	психологія, психіатрія, психотерапія, аналітична психологія
Заклад	Базельський університет Цюрихський університет Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий ступінь	доктор медицини (17 липня 1902)
Науковий керівник	Ойген Блейлер
Вчителі	П'єр Жане
Відомі учні	Хаяо Каваї, Марія-Луїза фон Франц, Еріх Нойманн
Аспіранти, докторанти	Jakob Klaesid
Членство	Zofingiad Леопольдина Eranosd Інститут К. Г. Юнга
Відомий завдяки:	започаткування аналітичної психології
Батько	Johann Paul Achilles Jungd
Мати	Emilie Preiswerkd
У шлюбі з	Емма Юнг
Родичі	Franz Riklind, Karl Gustav Jungd, Ernst Robert Fiechterd, Rudolf Jungd, Samuel Preiswerkd і Hélène Preiswerkd
Нагороди	почесний доктор Калькуттського університетуd honorary doctor of the Clark Universityd (1909) Honorary Fellow of the British Psychological Societyd
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Карл Густав Юнг у Вікісховищі

Карл Гу́став Юнг, або Карл Ґу́став Юнґ (нім. Carl Gustav Jung; 26 липня 1875 — 6 червня 1961) — швейцарський психоаналітик, психолог, філософ культури, родоначальник аналітичної психології.

Уперше запропонував ряд філософських концепцій: архетип, колективне несвідоме, комплекс, синхронічність. Значно поглибив і розширив уявлення про несвідоме. Нині широку популярність має його система психологічних типів (див. напр. Соціоніка, Інтроверсія — екстраверсія).

Вивчав медицину в університетах Базеля (1895—1900 роки) і Цюриха (1902 рік). З 1906 року був учнем і близьким соратником Зигмунда Фрейда. Однак у процесі практичної роботи з пацієнтами Юнг поступово розійшовся думками зі своїм учителем. 1913 року стосунки Фрейда з Юнгом зазнали кризи й закінчилися розривом. Надалі став учнем Ойгена Блейлера.

На думку Карла Юнга, несвідоме зовсім не є «темним океаном» пороків і плотських потягів, які були витіснені зі свідомості в процесі історичного розвитку людини; швидше, це — склад втрачених спогадів, а також апарат інтуїтивного сприйняття, який значно перевершує можливості свідомого мислення.

Наукові погляди

Спочатку Юнг розвивав гіпотезу, згідно з якою мислення переважало над чуттям у чоловіків, а у середовищі жінок чуття, у порівнянні з мисленням, мало значно більший пріоритет. Згодом Юнг відмовився від цієї гіпотези.

Він заперечував ідеї, згідно з якими особистість повністю визначається її досвідом, навчанням і впливом оточення. Юнг вважав, що кожен індивід з'являється на світ із «цілісним особистісним ескізом, який потенційно представлений з самого народження», і що «оточення зовсім не дає можливості особистості нею стати, а лише виявляє те, що вже було в ній закладено», таким чином відмовившись від низки положень психоаналізу. Водночас Юнг виділяв декілька рівнів несвідомого: індивідуальне, сімейне, групове, національне, расове і колективне несвідоме, яке охоплює універсальні для всіх часів і культур архетипи. Юнг вважав, що існує певна спадкова структура психіки, яка розвивалася сотні тисяч років, яка змушує нас переживати й реалізовувати наш життєвий досвід цілком визначеним чином. І ця визначеність виражена в тому, що Юнг назвав архетипами, які впливають на наші думки, почуття, вчинки.

Відкриття К. Г. Юнга колективного несвідомого проливає світло для науковців XXI століття на структуру й модель пам'яті людини.

Карл Густав Юнг перед входом до психіатричної лікарні у Бурггельці (нім. Burghölzi) в Цюриху

Юнг є автором асоціативного тесту, у ході якого піддослідному пропонують ряд слів і аналізують швидкість реакції при називанні вільних асоціацій до цих слів. Аналізуючи результати тестування людей, Юнг припустив, що деякі сфери досвіду в людини набувають автономного характеру й не підкоряються свідомому контролю. Ці емоційно заряджені частини досвіду Юнг назвав комплексами. В основі комплексу, як він припускав, завжди можна відшукати архетипне ядро.

Юнг припускав, що частина комплексів виникає внаслідок психотравматичних ситуацій. Як правило, це моральний конфлікт, що цілком витікає з неможливості повного включення сутності суб'єкта. Проте достеменно природа виникнення й розвитку комплексів невідома. Образно, травмувальні ситуації відколюють від его-комплексу шматочки, які заходять глибоко в підсвідомість і далі набувають деякої автономії. Згадування інформації, пов'язаної з комплексом, посилює захисні реакції, що заважають усвідомленню комплексу.

Комплекси намагаються проникнути у свідомість через сни, тілесні та поведінкові симптоми, відтінки стосунків, марення чи галюцинації в психозі, переважаючи наші свідомі наміри (свідому мотивацію). При неврозі межа, що розділяє свідоме й несвідоме, ще збережена, але підточена, що дозволяє комплексам нагадувати про своє існування, про глибокий мотиваційний розкол особистості.

Лікування за Юнгом відбувається шляхом інтеграції психологічних складових особистості, а не просто як опрацювання несвідомого за Фрейдом. Комплекси, що виникають як уламки після ударів психотравмувальних ситуацій, приносять не лише нічні жахи, хибні вчинки, забування необхідної інформації, але і є провідниками творчості. А отже, поєднати їх можна за допомогою арттерапії («активної уяви») — свого роду спільної діяльності між людиною та її рисами, несумісними з її свідомістю в інших формах діяльності.

Через різницю у змісті й тенденціях свідомого й несвідомого, їхнього кінцевого поєднання не відбувається. Замість цього з'являється «трансцендентна функція», що робить перехід від однієї установки до іншої органічно можливим без втрати несвідомого. Її поява є високо афективним явищем — набуттям нової установки.

Цитати

Про німців та росіян

Німці проявляють особливу слабкість перед лицем цих демонів внаслідок своєї неймовірної сугестивності. Це виявляється в їхній любові до підпорядкування, в їхній безвольній покірності наказам, які теж є навіювання тільки в іншій формі. Це відповідає загальній психічній неповноцінності німців, наслідком їхнього невизначеного становища між Сходом і Заходом. Вони єдині на Заході, хто при загальному виході зі східної утроби націй найдовше залишилися зі своєю матір'ю. Врешті-решт вони відійшли, але прибули надто пізно, тоді як мужик взагалі не думав звільнитися. Тому німців глибоко мучить комплекс неповноцінності, який вони намагаються компенсувати манією величі.

Юнг у кіно, літературі

Карл Густав Юнг стверджує, що міф — це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина в первісному світі існує як невіддільна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Міф не є ілюзією або вигадкою, а історична необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.

Про Юнга була, зокрема, знята документальна стрічка «Дзеркало тіней» на базі монологу радянського психолога А. А. Брудного, що вийшла на Леннаучфільмі (режисер — Бакенбаєва Мерувет Сативалдиївна).

• Фільм «Небезпечний метод» (2011)

Див. також

• Емма Юнг
• 11518 Юнг — астероїд, названий на честь вченого.
• Червона книга (Юнг)

Бібліографія

Переклади українською

• Архетипи і колективне несвідоме. — Львів: Астролябія, 2012. — 588 с. — ISBN 978-617-664-014-1;
• Психологічні типи. — Львів: Астролябія, 2010. — 692 с. — ISBN 978-966-8657-30-6;
• AION: Нариси щодо символіки самості. — Львів: Астролябія, 2016. — 432 с. — ISBN 978-617-664-066-0;
• Психологія несвідомого — Київ: Центр навчальної літератури, 2022.  — 404 с.  — ISBN 978-611-01-2668-7:
• Аналітична психологія. — Київ: Центр навчальної літератури, 2022. — 250 с. — ISBN 978-611-01-2706-6;
• Людина та її символи. — Київ: Центр навчальної літератури, 2022. — 436 с. — ISBN 978-611-01-2777-6;
• Структура і динаміка психічного. — Київ: Центр навчальної літератури, 2022. — 574 с. — ISBN 978-611-01-2739-4.

Джерела

• П. Горностай. Юнг Карл Ґустав // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 793 ISBN 978-966-611-818-2
• Степан Процюк про Василя Стефаника, Карла-Ґустава Юнга, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Ніку Турбіну / С. Процюк. — Київ : Грані-Т, 2008. — 96 сторінок. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-155-1
• Юнг, Карл Ґустав // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 731. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Юнґ // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Карл Густав Юнг: Чим більший натовп, тим нікчемніший індивід [Архівовано 18 вересня 2015 у Wayback Machine.] // UaModna, 14 вересня 2015
• Юнг Карл Ґустав [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
• Encyclopedia Britannica — Carl Jung [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)