Копачівка (Деражнянська міська громада)

село Копачівка
Герб Прапор
Панорамне фото село Копачівка Панорамне фото село Копачівка
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Деражнянська міська громада
Код КАТОТТГ	UA68040150150053144
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1650
Населення	728
Площа	2,54 км²
Густота населення	343,31 осіб/км²
Поштовий індекс	32210
Телефонний код	+380 3856
Географічні дані
Географічні координати	49°21′7″ пн. ш. 27°21′15″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	295 м
Місцева влада
Адреса ради	32200, Україна, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Деражня, вул. Миру, 37
Карта
Копачівка
Копачівка
Мапа
Копачівка у Вікісховищі

Копачі́вка — село в Україні, у Деражнянській міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 872 особи.

Історія

Археологічні дослідження

На південний захід від села біля казенного лісу було урочище Замчисько, там у 1901 році виявлені земляні вали. За переказом, це було укріплення проти татар, а за іншими — замок князів Чарторийських. Місцеві були переконані, що під землею є залізні ворота. Вали збережені й досі.

Після проведення археологічних досліджень було визначено, що то оборонна споруда — городище, яке займає мис правого корінного берега притоки річки Південний Буг з крутими схилами над широкою болотистою заплавою річки. Мис оточений з трьох сторін ярами. Територія городища овальна, у плані, оточена валом висотою 3—4 м. та ровом глибиною 1—1,5 м. На деяких ділянках рів замулений. Загальна площа об'єкта 10 га. У відслоненнях ґрунту на глибині до 50 см В. А. Захар’єв, якого запросили для консультації восени 2014 року, зібрав фрагменти посуду трипільської культури і ранньої залізної доби. Вочевидь, городище споруджене у ранньому залізному віці на залишках поселення пізнього етапу трипільської культури.

Об'єкт археології «Городище (трипільська культура, рання залізна доба» взято на державний облік згідно з наказом управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації від 04 вересня 2014 року № 172-н. Пам'ятку археології було віднесено до Масівецької сільської ради, Хмельницького району.

Церква Покрови

Церква Покрови була дерев'яна — згоріла 1811 року від удару блискавки. Нова кам'яна одноверха церква споруджена у 1816 році за 64 метри на південь від старого місця. Спочатку мала лише вівтар та середню частину; у 1840-х роках прибудовано західний притвор з дзвіницею. Не збереглася понині.

Історія і сучасність

Опис села в книзі «Населенні пункти Подольской Губернії» видання 1903 року

Про точну дату заснування села Копачівка в історичних документах нічого не відомо. На мапі України військового інженера Ґійома Левассера де Боплана 1650 року село позначене. Одна із версій заснування села, яку використовують краєзнавці говорить "Із переказів старожилів час заснування села припадає на 1760–1770 роки. Місцевість, яку займає село являло собою щовесни болото, на відстані 2-3 км були розташовані хутори: «Селище», «Дашківці» та «Журавлинці». 1760 року усіх мешканців хуторів примусово переселено на болота, які було обкопано глибокими ровами. Так почалося осушення боліт. Люди копалися в землі, за що їх прозвали «копачами», від чого пішла і сама назва села."

Проаналізувавши низку картографічних джерел 17-19 ст. версія про осушення боліт не може бути прийнятною. Рельєф на якому розміщене село здебільшого горбистий із незначними струмочками, які протікають в долинах. При дослідженнях навколишніх територій слідів валів не виявлено.

Як видно із фрагментів мап різних років навколишні села Дашківці і Журавлинці не були хуторами, а мали значні розміри, існували вони до 1840-41років, потім їх силоміць розселили, частина пересилилась в Копачівку, а частину силою відправили в Херсонську область та на Сибір.

З часу заснування до 1831 року село входило до складу Меджибізького ключа князів Чорторийських, а згодом реорганізоване у військове поселення. Із заснуванням села на кошти селян була споруджена церква Святої Покрови.

У 1930 році, під час примусової колективізації, було створено 2 колгоспи — імені Шевченка та імені Ворошилова. В німецькій окупації село перебувало від 1941 року і звільнене 25 березня 1944 року. У 1952 році два колгоспи було об'єднано в один імені Шевченка, яким керував Крилач Іван Сергійович. На той час головою сільської ради працював Кримський Яків Федорович, секретарем Кисілюк Оксана Андріанівна з 1957 року по 1981 рік.

За адміністративними поділами: XVI—початок ХХ століття — Летичівський повіт; ХХ століття — Деражнянський район. У 1954 році в селі розпочалася електрифікація, була побудована перша сільська електростанція.

25 січня 1966 року головою колгоспу було обрано Абрамчук Ганну Іванівну і 22 березня 1966 року їй було присвоєно звання Героя соціалістичної праці. Від 1983 року й понині її справу продовжує Шаповалов Сергій Васильович, якому було присвоєно звання Заслужений працівник сільського господарства Української РСР.

На території сільської ради працюють Копачівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дошкільна група, амбулаторія сімейного лікаря, СТОВ імені Шевченка, сільський будинок культури, музей історії села (найбільший сільській музей Хмельницької області), бібліотека, 2 торгових точки.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району.

Відомі люди

• Абрамчук Ганна Іванівна — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 6-9-го скликань.
• Прокопович Борис Васильович — професор Львівського лісотехнічного інституту

Світлини

• 
  Вигляд на центральну частину села
• 
  Вигляд на вулицю Миру і сільський став
• 
  Вигляд в сторону м. Хмельницький
• 
  Вигляд на тваринницький комплекс
• 
  Вигляд на південну частину села
• 
  Вигляд в сторону м. Деражня

Джерела

• Kopaczówka (2) przy drodze z Żurawliniec do Hołoskowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 369. (пол.). — S. 369.