Морозюк Микола Миколайович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Микола Миколайович Морозюк | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 17 січня 1988[1] (36 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 176 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 71 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник / півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| «Динамо» (К)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Дані оновлено 29 червня 2024. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Мико́ла Микола́йович Морозю́к (нар. 17 січня 1988, Червоноград, Львівська область, УРСР) — колишній український футболіст. Грав за збірну України. Майстер спорту (2012)[2].
Починав грати у Червонограді, тренер — Ярослав Мурований, від 8 класу навчався у Львівському училищі фізкультури, тренер — Володимир Безуб'як[3]. Згодом переїхав до Києва та продовжив навчання у футбольній школі столичного «Динамо». У складі основної динамівської команди — володар Суперкубка України 2006/07.
Восени 2009 року виступав на правах оренди у київській «Оболоні». Протягом зимової перерви чемпіонату 2009/10 головний тренер «Оболоні» Юрій Максимов перейшов до криворізького «Кривбаса», а Морозюк став одним з гравців, яких тренер запросив із собою до нового клубу, у якому гравець швидко став одним з лідерів команди.
Перед початком сезону 2010/11, перейшов до складу донецького «Металурга», у складі якого дебютував у першому ж матчі нового сезону Прем'єр-ліги України[4]. А згодом став невід'ємною частиною команди та її основним гравцем і заявив про себе на всю Україну. Також допоміг клубу пробратися до єврокубків і до фіналу Кубка України. Ця неймовірна смуга у його кар'єрі тривала 5 років. І через велику кількість причин він покинув команду.
У 2015 році повернувся до киян. За деякий час отримав місце на полі. Але першого сезону проявити себе не зміг і тому сів на лаву запасних. А з сезону 2016/17 повернувся до стартового складу киян. Вже у першому турі у матчі проти «Олександрії» Микола віддав 4 гольові передачі, а матч завершився з рахунком 5:1 і п'ятий гол нападник киян Жуніор Мораес забив з пенальті. З того часу Морозюк закріпився у основному складі «Динамо». У деяких матчах виводив команду на поле з капітанською пов'язкою.
У січні 2019 року Микола перейшов в «Різеспор» на правах оренди до кінця сезону 2018/19[5], по завершенні якого підписав з турецьким клубом повноцінний контракт[6].
11 січня 2022 року став гравцем одеського «Чорноморця»[7], але в результаті вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року контракт був анульований за згодою сторін.
У складі молодіжної збірної України був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь лише в одному з трьох матчів команди на турнірі.
17 листопада 2010 року дебютував у складі збірної України у товариському матчі проти збірної Швейцарії (2:2)[8], після чого у лютому наступного року зіграв ще у двох товариських іграх.
У лютому 2013 року після дворічної перерви він знову зіграв за збірну України, яка вперше грала під керівництвом нового головного тренера Михайла Фоменка. У товариському матчі проти Норвегії Морозюк на 17-й хвилині забив гол, а Україна перемогла (2:0).
.svg){kind=small}
- Фіналіст Володар Кубка України (1): 2011/12
Одружений з Іриною Морозюк, з якою мають двох спільних дітей, сина Іллю, та доньку Марію. Також, має доньку Софію від першого шлюбу.[9] Користувачів соцмереж неабияк обурила витівка дружини Миколи Морозюка, котра заспівала Гімн України в синій кофтині та зі знятими штанами, під котрими були жовті труси[10]. 2020 року пара розлучилась[11].
Вважає рідною мовою українську, але розмовляє російською, оскільки йому так «простіше»[12].
- ↑ Transfermarkt.de — 2000.
- ↑ Гравці "Металурга" Бандура, Воловик та Морозюк отримали звання майстрів спорту (рос.) . Championat.ru. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012.
- ↑ Микола Морозюк: «Хочеться плакати, коли переглядаю матч за Суперкубок України» (ua-football.com, 18.01.2008). Архів оригіналу за 2 січня 2010. Процитовано 4 грудня 2011.
- ↑ Морозюк: из Динамо - в Донецк. football.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Морозюк подписал контракт и провел первую тренировку в Ризеспоре (рос.). SPORTARENA.com. 11 січня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 28 січня 2019.
- ↑ Морозюк підписав повноцінний контракт з Різеспором. www.ua-football.com (укр.). 27 червня 2019. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Офіційно: Морозюк підписав контракт з «Чорноморцем». UA-Футбол. 21 лютого 2022. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Швейцарія − Україна − 2:2. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 січня 2011.
- ↑ Ирина Морозюк: «Надо было запатентовать фразу о ширинке». dynamo.kiev.ua. 29 січня 2019. Процитовано 27 вересня 2022.
- ↑ Дружина відомого ексфутболіста поглумилась над Гімном України. https://visnyk.lutsk.ua/ (укр.). Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Був грандіозний скандал. Ірина Морозюк розповіла про стосунки зі свекрухою. Спорт.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Морозюк: Мої знайомі розмовляють російською — вони більші патріоти, ніж багато хто з тих, хто ходив у вишиванках «UA-Футбол» 9 квітня 2020
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
- Морозюк Микола Миколайович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Профіль на офіційному сайті ФК «Металург» (Донецьк) [Архівовано 4 січня 2012 у Wayback Machine.]
1 Каніболоцький (в) • 2 Бутко • 3 Селін • 4 Ракіцький • 5 Путівцев • 6 Віценець • 7 Коноплянка • 8 Степаненко • 9 Морозюк • 10 Зозуля • 11 Ярмоленко • 12 Бойко (в) • 13 Парцванія • 14 Голодюк • 15 Кривцов • 16 Білий • 17 Чеснаков • 18 Курілов • 19 Гармаш • 20 Матвєєв • 21 Федорчук • 22 Кравець • 23 Непогодов (в) • Тренер: Яковенко | | |
- Народились 17 січня
- Народились 1988
- Уродженці Червонограда
- Майстри спорту України
- Випускники Львівського училища фізичної культури
- Українські футболісти
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Гравці збірної України з футболу
- Футболісти «Динамо» (Київ)
- Футболісти «Оболоні» (1992)
- Футболісти «Кривбаса»
- Футболісти «Металурга» (Донецьк)
- Футболісти «Різеспора»
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Туреччині
- Футболісти «Чорноморця» (Одеса)