Координати: 48°12′21″ пн. ш. 28°53′20″ сх. д. / 48.20583° пн. ш. 28.88889° сх. д. / 48.20583; 28.88889
Очікує на перевірку

Піщанка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Піщанка (смт))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Піщанка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район
Тер. громада Піщанська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100090010032954
Облікова картка Піщанка 
Основні дані
Засновано 1734
Статус із 2024 року
Площа 7.47 км²
Населення 5 137 (інформація Держстату на 01.01.2022)
Густота 708.97 осіб/км²;
Поштовий індекс 24700
Телефонний код +380 4349
Географічні координати 48°12′21″ пн. ш. 28°53′20″ сх. д. / 48.20583° пн. ш. 28.88889° сх. д. / 48.20583; 28.88889
Висота над рівнем моря 232 м
Водойма річка Хрустова


Відстань
Найближча залізнична станція: Попелюхи
До станції: 5 км
До обл. центру:
 - залізницею: 172 км
 - автошляхами: 140 км
Селищна влада
Адреса 24700, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Піщанка, вул. Центральна, 85
Голова селищної ради Крижанівський Олександр Іванович
Карта
Піщанка. Карта розташування: Україна
Піщанка
Піщанка
Піщанка. Карта розташування: Вінницька область
Піщанка
Піщанка
Мапа

Піщанка у Вікісховищі

Піща́нка — селище в Україні, адміністративний центр Піщанської селищної громади Тульчинського району Вінницької області.

Географія

[ред. | ред. код]

Селищем протікає річка Хрустова, ліва притока Кам'янки.

В околицях знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Кукулянська дача.

Історія

[ред. | ред. код]

Піща́нка — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Піщанської тергромади.

За адміністративним поділом 16 – 18 ст. – Піщанка підпорядковувалася Брацлавському повіту на Поділлі;

В історичних джерелах вона вперше згадується у 1734 році під назвою Піщана. Через 50 років село стало називатись Піщанкою.

З 1793 року містечко увійшло до Ямпільського повіту;

З 1812 року – входить до Ольгопільського повіту Подільської губернії;

З 1923 року – стає центром Піщанського району, Тульчинського округу;

З 1962 року – приєднано до Крижополя;

З 22 грудня 1966 року – відновлено статус районного центру Піщанського району, Вінницької області;

17 липня 2020 року – ліквідовано Піщанський район. Селище стає центром Піщанської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

Походження назви населеного пункту

[ред. | ред. код]

Існує 2 версії походження назви селища. За першою – назва походить від легких піщаних ґрунтів, на яких добре ростуть коренеплоди та баштанні рослини.

Втім, за одним з переказів, назва селища походить від слова «писк», «пищати». У далеку давнину тут, у густому лісі, переховувалися жінки з дітьми від набігів кочівників, втікачі з турецької неволі, а також знедолені знущаннями кріпаки, їх виловлювали й жорстоко катували. Жіночий та дитячий плач сповнював ліс. Кати назвали цей плач писком. Так і прижилося це слово до місцевості, а пізніше й до села. Першим поселився тут український козак Квітка.


15 серпня 1919 р. у бою проти комуно-московських військ за Піщанку було тяжко поранено командира 7-го Синього полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Олександра Вишнівського.

У селищі діє Піщанський краєзнавчий музей.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 5551 98.18%
російська 53 0.94%
циганська 21 0.37%
румунська 11 0.19%
єврейська 9 0.16%
білоруська 3 0.05%
польська 2 0.04%
німецька 1 0.02%
інші/не вказали 3 0.05%
Усього 5654 100%

Релігія

[ред. | ред. код]

Перша церква Свято-Успінська збудована у 1747 р. – дерев’яна тісна; розібрана у 1855 р. Нова церква збудована у 1848 – 1855 рр. – цегляна п’ятиверха, дах залізний, з окремою цегляною дзвіницею. Довжина 12 саж. (25.6 м), ширина 8 саж. (17 м), висота 16 саж. (34 м)

Також відома церква Різдва Христа з 1778 року, яку перетворено з уніатської (греко-католицької) на православну в 1794 р. Нова споруда 1853 р.


Найновіша церква побудована з червоної цегли в 2011 році на кошти інвесторів. Вона має 2 куполи. Знаходиться на центральній вулиці, біля школи і за меморіалом слави повз якого і проходить доріжка до центрального входу. В церкві знаходиться багато ікон. Туди приходять віруючі з усього селища. Там є церковний хор і також працює недільна школа, де люди дізнаються про церковне життя та звичаї.

Церква

Транспорт

[ред. | ред. код]

За 5 км розташовується станція Попелюхи. Курсують електропоїзди приміського сполучення Одеса-Вапнярка і Жмеринка-Попелюхи. Пасажирські поїзди не зупиняються, тому на них необхідно сідати на сусідній станції Рудниця (що за 10 км від Піщанки), або ж їхати з Попелюх електричкою до Вапнярки чи Жмеринки, і вже там сідати на поїзд.

Автодорога до обласного центру проходить автошляхом Р08.

Персоналії

[ред. | ред. код]

Народилися:

Помер:

Культура

[ред. | ред. код]

У селі працює будинок культури та краєзнавчий музей. Виступає хор «Діброва» та народний вокально-інструментальний ансамбль «Лаври» під керівництвом Федіра Івановича Ущаповського.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • П.Ф. Гальчинський, В.І. Герасимчук, В.П. Щетинін. Піща́нка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.506-514

Посилання

[ред. | ред. код]