Тойотомі Хідейосі
 | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. |
| Тойотомі Хідейосі | |
豊臣秀吉
| |
 Портрет Тойотомі Хідейосі (з колекції храму Кодайдзі міста Кіото префектури Кіото) | |
| Період | Сенґоку — Адзуті-Момояма |
| Народився | 1536 с. Накамура в Оварі |
| Помер | 18 вересня 1598, м. Фусімі (61 років) |
| Похований | Окуноін гори Коя-сан |
| Дитяче ім'я | Хійосімару |
| Доросле ім'я | Кіносіта Токітіро Хасіба Токітіро Хасіба Хідейосі Тойотомі Хідейосі |
| Посмертне ім'я | Юсьоін (祐松院) |
| Буддистське ім'я | Рьодзан Сюнрю (霊山俊龍) |
| Божественне ім'я | Тойокуні даймьодзін (豊国大明神) |
| Титули | кампаку (1585) |
| Роки правління | 1585—1591 |
| Сюзерен | Мацусіта Наґанорі (?—1554 ) Ода Нобунаґа (1554—1582) Ода Нобуо (1582—1585) |
| Рід | Тойтомі |
| Батько | Яемон (弥右衛門) |
| Матір | Нака |
| Брати | Тойотомі Хіденаґа |
| Сестри | Асахі-хіме |
| Спадкоємець | Тойотомі Хідейорі |
| Головна дружина | Оне |
| Наложниці | Понад 20 наложниць: Мінамі доно (南殿) Мацуномару доно (松の丸殿) Йодо-доно Мінамі но цубоне (南の局) Ґецукейін (月桂院) |
| Сини | Цурумару Тойотомі Хідейорі |
| Прийомні сини | Тойотомі Хідецуґу Укіта Хідеіе Кобаякава Хідеакі |
Тойото́мі Хідейо́сі (яп. 豊臣秀吉, とよとみひでよし; 1536 — 18 вересня 1598) — один із головних військово-політичних лідерів Японії епохи «воюючих країн». Він є одним із найвидатніших самураїв у японській історії, які присвятили своє життя об'єднанню Піднебесної.
Тойотомі Хідейосі декілька разів за життя міняв своє ім'я. Він відомий також як:
- Хійосімару (日吉丸) — дитяче ім'я;
- Кіносіта Токітіро (木下藤吉郎) — ім'я, отримане після церемонії повноліття;
- Хасіба Токітіро (羽柴藤吉郎) — ім'я, обране у 1572 році;
- Хасіба Хідейосі (羽柴秀吉) — ім'я, надане сюзереном у 1573 році (разом із титулом — Хасіба Тікудзен но камі Хідейосі);
- Тойотомі Хідейосі (豊臣秀吉) — ім'я, надане імператором у 1586 році (в офіційних документах за стародавнім стилем — Тойотомі но Хідейосі).
Окрім цього Хідейосі мав прізвиська, надані йому сюзереном Одою Нобунаґою за його специфічну зовнішність:
- Мавпа (猿);
- Лиса миша (禿げ鼠)
Тойотомі Хідейосі народився у селянській родині провінції Оварі (суч. префектура Айті) у 1536 році. В молоді роки, бажаючи стати самураєм, він наймався на службу до декількох воєначальників, поки остаточно не пристав до майбутнього володаря Оварі — Оди Нобунаґи (1554). Останній підвищив Хідейосі до рангу генерала за його кмітливість і блискучий розум. Серед подвигів, які зробили колишнього селянського сина популярним у середовищі військовиків, були будівництво замку Суномата за одну ніч (1566), прикриття тилів у битві при Канаґасакі (1570), «водяний штурм» замку Такамацу (1582) та інші. У 1582 році, після загибелі Оди Нобунаґи у храмі Хоннодзі від рук заколотника Акеті Міцухіде, Хідейосі помстився за вбивство сюзерена і наступного року, фактично, узурпував усю повноту влади свого покійного господаря. Отримавши від імператора посади регента-кампаку (1585) і «великого міністра» дайдзьодайдзін (1586), а також прізвище аристократичного роду Тойотомі, він об'єднав роздроблені «держави» Японії під своїм началом (1591). Хідейосі склав загальнояпонський земельний кадастр, який став основою для оподаткування населення на наступні 300 років, а також провів вилучення усієї наявної зброї у селян і міщан, поділивши японське суспільство на військовиків-адміністраторів і цивільних підлеглих. Останні роки його правління були затьмарені забороною християнства в Японії (1587) і війною проти Кореї та Китаю (1592–1598). Тойотомі Хідейосі помер у 1598 році, залишивши по собі малолітнього сина Хідейорі.
Майбутній правитель Піднебесної народився у сім'ї селянина Яемона у селі Накамура провінції Оварі (суч. префектура Айті). Точна дата народження невідома. Вчені називають дві: 2 лютого 1536 рік (5 рік Тенбун) і 26 березня 1537 рік (6 рік Тенбун). Родовід батька Хідейосі також погано вивчений. Одні твердять, що він походив з селянського роду, інші ж — що з роду найнижчого прошарку самураїв, піхотинців асіґару.
Після смерті батька, мати Хідейосі вийшла заміж удруге. Оскільки вітчим постійно бив і сварив її сина, останній вирішив втекти з дому і стати самураєм. Врешті-решт молодий Хідейосі полишив рідні краї і вирушив на Схід, до провінції Суруга (суч. префектура Сідзуока), де збирався найнятися на службу до роду Імаґава.
Селянський син, прийнявши нове ім'я Кіносіта Токітіро, зміг влаштуватися до самурая Мацусіта Наґанорі, одного з васалів Імаґави. Коли через 50 років Хідейосі стане повелителем Японії, він віддячить своєму першому сюзерену, надавши йому замок Кусано і багаті прилеглі землі.
Служба у Оди Нобунаґи
[ред. | ред. код]Не маючи змоги вислужитись у роді Імаґава, Хідейосі покинув його у 1554 році (23 році Тенбун) і найнявся на службу до Оди Нобунаґи прислужником — носієм сюзеренівських сандалій.
Кмітливий селянин швидко здійнявся по самурайській ієрархічній драбині. Приводом до цього став ремонт обвалених укріплень резиденції Нобунаґи. Хідейосі, який був тоді ще простим слугою, завершив будівельні роботи за якихось три дні. Це дуже вразило Нобунаґу, і він, не переймаючись соціальним походженням підлеглого, призначив його урядником призамкового міста Кійосу. Оскільки Хідейосі виявив себе чудовим господарником, сюзерен також доручив йому фінансові операції роду Ода. Завоювавши високий соціальний статус, новоспечений самурай закріпив його у 1564 році (7 році Ейроку) шлюбом, одружившись з донькою Асано Наґамаси, васала Нобунаґи.
У 1566 році (9 році Ейроку) Хідейосі відзначився під час війни між Одою Нобунаґою і родом Сайто за провінцію Міно (суч. префектура Ґіфу). Йому вдалося за ніч звести невеликий замок у болотистому районі Суномата, який став головним плацдармом для штурму ворожої цитаделі. Окрім цього, Хідейосі спромігся переманити на свій бік ряд впливових генералів противника. Хід війни змінився, і за два роки поспіль Нобунаґа захопив усю провінцію.
У 1568 році (11 році Ейроку) Хідейосі брав участь у поході військ Оди на Кіото, і був призначений одним із урядників столиці разом із Акеті Міцухіде.
У 1570 році (1 року Ґенкі) він увійшов до складу армії Оди Нобунаґи, яка рушила проти роду Асакура, володарів північної провінції Етідзен (суч. префектура Фукуй). Під час цієї кампанії стало відомо про зраду союзника Адзаї Наґамаса, який збирався разом із силами Асакура узяти армію Оди у кліщі. Нобунаґа вирішив поспішно відступити до столиці і залишив Хідейосі на вірну смерть, призначивши головою ар'єргарду. Проте той успішно відбив усі атаки ворогів у місцевості Канаґасакі та повернувся до Кіото неушкодженим. Ода Нобунаґа був надзвичайно радий бачити живим свого талановитого генерала і щиро нагородив його.
Цей героїчний подвиг — прикриття власних відступаючих військ — змінив ставлення самураїв роду Ода до Хідейосі. Якщо раніше на нього дивились лише як на цивільного вискочку, то відтепер його вважали обдарованим полководцем.
_Battle_Standard;_Toyotomi_Hideyoshi_(1537-1598)_Banner.jpg)
Страждаючи від комплексу власної неповноцінності і бажаючи перевершити свого сюзерена Оду Нобунаґу, Хідейосі змінив його жовті прапори на золоті, аби засвідчити власну велич.
Після знищення роду Адзаї у 1573 році (1 рік Тенсьо), Хідейосі отримав колишні володіння цього роду у північній частині провінції Омі (суч. префектура Сіґа) і став володарем замку Наґахама. Оскільки він не мав власних васалів, то прийняв до себе на службу родичів з ба́тьківщини —переважно селян. Крім цього він зробив своїми підлеглими багатьох здібних васалів знищеного роду Адзаї, які деякий час блукали ронінами, не маючи ні роботи, ні прибутку. Того ж року, він змінив ім'я на Хасіба Хідейосі.
У 1575 році (3 році Тенсьо) Хідейосі брав участь у знаменитій битві при Наґасіно, в якій аркебузири Оди Нобунаґи розбили наголову славетну кінноту роду Такеда.
У 1576 році (4 році Тенсьо) він був призначений помічником генерала Сібати Кацуіе, командуючого військами Оди проти наступаючих сил Уесуґі Кенсіна. Під час обговорення плану бойових дій Хідейосі посварився із командуючим і самовільно полишив штаб. Як результат, Сібата реалізував свій задум атакувати противника в лоб і армія Оди зазнала нищівної поразки у битві при Тедоріґава. Сюзерен Ода Нобунаґа, довідавшись про фактичне дезертирство Хідейосі, збирався скарати його насмерть, але зважаючи на цінність цього генерала і господарника, лише суворо висварив його.
За спокутування своєї провини, Хідейосі було призначено командуючим військами Оди у кампанії проти могутнього роду Морі, який контролював регіон Тюґоку. За 1577–1578 роки, йому вдалося підкорити декілька малих родів — Акамацу, Бессьо і Кодера — та створити опорний пункт з центром у замку Хімедзі (суч. префектура Хьоґо). У 1579 році (7 році Тенсьо) Хідейосі переманив на свій бік рід Укіта, давнього васала роду Морі.
Однак у 1580 році (8 році Тенсьо) у тилу Хідейосі повстав рід Бессьо. Довелося призупинити наступ на захід і оточити замок повсталих. Ворожа цитадель була взята змором за рік.
Наприкінці того ж року Хідейосі захопив провінцію Тадзіма (північна частина суч. префектури Хьоґо), яка належала стародавньому роду Ямана. Рештки васалів Ямана, які зосередилися у замку Тотторі (суч. префектура Тотторі), бачачи безсилість свого сюзерена, прогнали його і перейшли на бік Морі. Однак протрималися вони недовго. У 1581 році (9 році Тенсьо) Хідейосі оточив їхній замок і, скупивши увесь провіант в окрузі, узяв його змором.
У 1582 році (10 році Тенсьо) він просунувся до провінції Біттю (суч. префектура Окаяма) і взяв у облогу замок Такамацу. Цей замок знаходився у оточеній горами долині, яка з обох боків омивалася ріками. Хідейосі звів дамби навколо замку і змінив потік рік так, що вода залила усю долину. Сильні дощі ще більше збільшили кількість води. Замок перетворився на острівець посеред штучного озера. До його падіння залишалось декілька тижнів.
У травні 1582 року, у Кіото, оточений військами заколотника Акеті Міцухіде, загинув Ода Нобунаґа. Хідейосі в цей час проводив «водяний штурм» замку Такамацу. Довідавшись про смерть сюзерена, він, приховуючи цю новину від противника, уклав з родом Морі перемир'я і поспіхом кинув усі війська на столицю. За три дні Хідейосі подолав відстань у декілька сот кілометрів, і зійшовся з армією Акеті Міцухіде у битві при Ямадзакі, в якій розбив ворога завдяки чисельній перевазі військ.
Ця перемога додала Хідейосі ореолу «месника» і збільшила його вплив серед самураїв. На нараді в замку Кійосу, де вирішувалось питання спадщини роду Ода, він отримав підтримку генералів Ніва Наґахіде й Ікеди Тацуокі. Згідно з рішенням ради, Хідейосі діставав левову частку володінь покійного Нобунаґи і ставав регентом-радником трьохрічного Санбосі, нового голови роду Ода. На цій раді, він також вступив у конфлікт із давнім недругом — Сібатою Кацуіе, з яким через рік почне війну за лідерство у роді.
У 1583 році протистояння між Хідейосі і Сібатою переросло у збройний конфлікт. У вирішальній битві при Сідзуґатаке війська останнього зазнали поразки і відкотилися до провінції Етідзен (суч. префектура Фукуй). Згодом на бік Хідейосі перейшов Маеда Тосііє, впливовий васал роду Ода і союзник Сібати. Користуючись моментом армія переможців вторглася у володіння супротивника і оточила його головну цитадель Кітаношьо. Коли стало зрозуміло, що замок не вистоїть, Шібата Кацуіе та його дружина Оїті вчинили сеппуку; понад 80 чоловік їхніх васалів та челяді (серед них жінки та діти) добровільно прийняли смерть разом із паном, спаливши себе в замку.
Після цієї битви опозиційні сили клану Ода капітулювали перед Хідейосі. Він став фактичним наступником Оди Нобунаґи, захопивши його володіння і продовживши справу об'єднання Японії.
Війна з Токуґавою Іеясу
[ред. | ред. код]Найбільшим конкурентом Хідейосі у справі об'єднання країни був колишній союзник Оди Нобунаґи — Токуґава Іеясу. У 1584 році обидва полководці зійшлися у битві при Наґакуте, в якій загони самураїв Токуґави вийшли переможцями. Однак економічний і військовий потенціал Хідейосі був настільки потужним, що Іеясу вирішив укласти з ним мир, надіславши свого старшого сина як заручника. Хідейосі повернув його, вимагаючи від Токуґави особисто з'явитися до Кіото і визнати свою залежність. Проте той не збирався покидати своїх володінь і визнавати свій васалітет. Аби виманити Іеясу, Хідейосі одружив його зі своєю сестрою Асахі і відіслав до нього заручником свою літню матір. Врешті-решт, у 1586 році Токуґава прибув до Кіото, де присягнув на вірність новому сюзерену. Таким чином, Хідейосі закріпив за собою статус спадкоємця Оди Нобунаґи.
У 1583 році у містечку Осака, на фундаменті укріплень монастиря Хонґандзі, Хідейосі збудував великий і розкішний замок. За згадками сучасників, таких укріплень не мала жодна фортеця ані в Японії, ані Китаї, ані Кореї. Осака стала головним фінансовим центром та фактичною столицею країни.
У 1580-х роках Хідейосі збирався сформувати сьоґунат, однак відмова сьоґуна-вигнанця Асікаґи Йосіакі визнати його сином, поховали цей задум. Оскільки стати верховнокомандуючим усіх японських самураїв він не зміг, було вирішено стати «першою особою» при імператорському дворі і керувати державою від імені імператора.
6 серпня 1585 році Хідейосі отримав посаду Імператорського радника кампаку. Наступного року йому були жалувані аристократичне прізвище Тойотомі та посада Міністра великої політики, найвища при Імператорському дворі. Це був початок легітимного правління того, хто за японськими звичаями ніколи не міг керувати країною, в силу свого плебейського походження.
Після розгрому буддистських повстанців у провінції Кії (суч. префектура Вакаяма), Хідейосі скерував свої війська до острова Шікоку, який знаходився під владою місцевого правителя Тьосокабе Мототіки. У 1584 році, перед початком війни, останньому було запропоновано визнати свій васалітет від роду Тойотомі, віддати центральні землі острова й отримати в заміну три тамтешні провінції. Тьосокабе звичайно відмовився і Хідейосі відправив до Шікоку експедиційну армію під командуванням свого молодшого брата. Загальна кількість наступаючого війська перевищила 100 тисяч чоловік, які просувалися з півночі і сходу. Тьосокабе зазнав ряд поразок у серії битв і, урешті-решт, вирішив здатися.
Після цієї кампанії Хідейосі завоював бунтівну провінцію Каґа (суч. префектура Ісікава), у якій порядкував колишній васал Оди Нобунаґи — Саса Нарімаса.
У 1585 році, на острові Кюсю рід Сімадзу розширив свої володіння за рахунок земель, які належали союзникам Хідейосі. Вимоги визнати залежність Сімадзу від Тойотомі були відхилені, що стало приводом до інтервенції. Її пришвидшила поразка військ союзників Хідейосі з Кюсю і Шікоку, яку нанесли їм загони самураїв Сімадзу у 1586 році, у битві при Хецуґікава.
У 1587 році Хідейосі особисто вирушив у похід до острова Кюсю, ведучи 200-тисячне військо. Сімадзу не змогли протистояти армії, яка вдесятеро переважала їхні сили, і здалися.
Таким чином, уся Західна Японія опинилася під контролем Тойотомі Хідейосі. На завойованих землях він заборонив поширювати християнство (1587) і вилучив зброю у місцевого населення (1588).
З 1589 року Хідейосі обдумував план знищення найбільшого володаря регіону Канто, роду Ґо-Ходзьо. Приводом до розв'язання війни, стало захоплення васалами останнього з замків, котрі належали родам Санада і Судзуку, союзникам Тойотомі. У 1590 році Хідейосі обложив головну цитадель противника, вирішивши узяти її змором.
Під час облоги він наказав усім володарям Східної Японії з'явитися до його ставки і засвідчити свою лояльність. Майже всі самураї з регіону Тохоку прибули до штабу Хідейосі і визнали свою залежність від нього.
За три місяці ворожа фортеця, яку свого часу не змогли взяти такі славетні полководці як Такеда Сінґен і Уесуґі Кенсін, пала. Голова роду Ґо-Ходзьо вчинив сеппуку разом із синами.
Поваливши останнього великого ворога, Хідейосі об'єднав усі японські землі під своєю рукою. Столітній період міжусобиць і воєн скінчився. Вважаючи справу свого життя завершеною, він передав титул правителя кампаку своєму племіннику Хідецуґу, і сам прийняв звання тайко (регента у відставці).
Хідейосі продовжив економічний курс свого попередника Оди Нобунаґи, головним принципом якого була вільна торгівля. Він збирався провести грошову реформу, розпочавши карбування першої японської золотої монети. Хідейосі також склав всеяпонський земельний кадастр і закріпив землю за тими, хто її обробляв — селянами. Його політика вилучення зброї у простолюдинів, сприяла формуванню класового суспільства, яке відтепер було поділене на військових адміністраторів (самураїв) і цивільних підданих (селян, міщан, торгівців).
До відомих внутрішньополітичних заходів Хідейосі, належить наказ про вигнання місіонерів (1587) та вбивства християн на острові Кюсю (1589). Традиційна історіографія трактує ці вчинки як боротьбу японців з Заходом, який намагався «колонізувати їх країну через поширення християнства» . Проте новітні дослідження вказують, що такі дії Хідейосі були мотивовані не політичною доцільністю, а особистою ненавистю до християн, приводом до якої стали відмови цнотливих християнок з Кюсю ставати його наложницями.
У 1592 році Хідейосі проголосив, що збирається завоювати Корею, Китай, а якщо вийде — й Індію. Насамперед, він відрядив 100-тисячну армію самураїв до Корейського півострова і переніс свою ставку з Осаки на захід, до містечка Наґоя на острові Кюсю, в якому звів велетенський замок.
Причини початку війни не відомі. Історики-раціоналісти пояснюють їх намаганнями Хідейосі видворити з Японії агресивно налаштованих самураїв, скерувавши їх на штурм «уявного зовнішнього ворога». З іншого боку, дослідники-прагматисти трактують розв'язання війни як персональну примху войовничого Тойотомі, якому вже було сумно у пацифікованій Японії. Існує і третя точка зору, згідно з якою головною причиною початку конфлікту був стан здоров'я Хідейосі — він зійшов з глузду.
Перші місяці війни були успішними. Японці захопили центральні корейські міста і вийшли на кордон з Китаєм. Проте незабаром у їх тилу розгорнулася активна партизанська боротьба, яку очолила корейська знать. Вступ же 300- тисячної китайської армії на допомогу васальній корейській державі різко змінив ситуацію на фронті. Самураї були змушені відступити до околиць сучасного Сеула, де їм вдалося спинити просування китайських військ. Корейський півострів опинився фактично поділений на північну (китайську) і південну (японську) частини. Генерали обох армій уклали тимчасове перемир'я, домовившись про відправку посольства до Хідейосі і обговорення умов остаточного миру.
Тим часом у 1593 році, в Японії, наложниця літнього Тойотомі народила йому сина Хідейорі. Бажаючи передати владу сину перед своєю смертю, Хідейосі позбавив власного племінника посади кампаку, яка була символом голови родини Тойотомі, і наказав йому вчинити сеппуку. Хідейосі, відчуваючи близьку кончину, зібрав найвпливовіших володарів Японії і створив опікунську раду п'яти старійшин і раду п'яти управителів, завданням яких було допомагати його сину Хідейорі в управлінні державою після смерті його батька.
У 1596 році до Осаки прибуло китайське посольство з умовами миру. Китайці визнавали Хідейосі «королем Японії» і вимагали негайно вивести війська з Кореї — васальної їм держави. Амбіційний Хідейосі не лише не прийняв цих умов, але й вилаяв посольство і їхнього імператора. У 1597 році війна на Корейському півострові поновилася. Однак японці не змогли просунутись на північ. Навіть більше, вони не спромоглися утримати завойовані території і відступили до південного узбережжя.
Між тим, 18 вересня 1598 року Тойотомі Хідейосі помер. Звістка про це долетіла до експедиційних військ у Кореї і стомлені самураї негайно почали евакуацію додому. Смерть Хідейосі також стала сигналом до дії для Токуґави Іеясу, члена опікунської ради п'яти старійшин, який за 15 років знищив рід Тойотомі і захопив владу в Японії.
- Ода Нобунаґа
- Токуґава Іеясу
- Замок дурня — японський художній фільм, що описує битву, за участю Тойотомі Хідейосі
- Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с/
- Искендеров А. А. Тоётоми Хидеёси. — Москва: «Наука», 1984. — 448 с.
- Mary Elizabeth Berry: Hideyoshi (historical work). Harvard Council on East Asian Studies (Boston), 1989, ISBN 0-674-39026-1
