Яблуня лісова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Яблуня дика)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Яблуня лісова
Яблуня лісова в Росії
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Яблуня (Malus)
Вид:
Яблуня лісова (M. sylvestris)
Біноміальна назва
Malus sylvestris

Я́блуня лісова́ (Malus sylvestris Mill., Malus praecox Borkh.) — дерево родини розових (Rosaceae). Місцеві назви — дичка, кислиця тощо.

Біологічний опис

[ред. | ред. код]

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Дерево 10-15 м заввишки, рідше високий кущ. Стовбур вкритий світлою корою, що тріскається лусками. Гілки сіруваті, молоді пагони зеленувато-бурі або злегка опушені, часто закінчуються міцними колючками.

Листя

[ред. | ред. код]

Листки (1,5-12 см завдовжки, 1,2-7 см завширшки), чергові широко- або довгасто-яйцеподібні, рідше широкоеліптичні або майже округлі, до верхівки гострокінцеві, біля основи закруглені або поступово звужені в клиноподібний черешок, по краю дрібнозубчасті або подвійно пилчасто-зубчасті; молоді листки мають по жилках густе опушення, прилистки вушкоподібні, рано обпадають.

Квітки

[ред. | ред. код]

Квітки у малоквіткових зонтикоподібних суцвіттях, зібрані на укорочених пагонах, квітконіжки злегка опушені. Квітки правильні з подвійною оцвітиною, п'ятичленні. Чашолистки загострено-трикутні, відігнуті назовні. Пелюстки білі або рожеві (до 2 см завдовжки), тичинок багато, маточка одна, зав'язь нижня.

Плоди яблуні

Плоди кулясті або округло-яйцеподібні (1,8-2,5 см у діаметрі), жовто-зелені, іноді червонуваті. Насіння коричневе, блискуче.

Поширення

[ред. | ред. код]

Яблуня лісова росте в другому ярусі мішаних і листяних лісів, на узліссях, по чагарниках.[1] Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні — жовтні.

Популяції

[ред. | ред. код]

Поширена майже по всій Україні як у природному стані, так і в культурі, особливо в плодових розсадниках, садо- і полезахисних смугах, захисних насадженнях уздовж доріг. Райони заготівель — Київська, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Сумська, Кіровоградська, Харківська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька області. Запаси сировини значні.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Харчова, медоносна, лікарська, деревинна, танідоносна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

У харчуванні

[ред. | ред. код]

Плоди Яблуні дикої містять цукри (8-10 %), Яблучну, винну й лимонну кислоти (1-2,4 %), дубильні речовини, пектини, азотисті й аміачні сполуки, мінеральні речовини (кальцій, залізо, фосфор).

Плоди дикої яблуні придатні в їжу в свіжому вигляді лише після тривалого лежання. Використовують їх в основному сушеними і для переробки.

Плоди кислиці — матеріал для фруктово-ягідного виноробства, соки їх легко шумують, швидко освітлюються, а вина мають високі смакові властивості й аромат. Яблучні вина використовують для виготовлення оцту.

З яблук готують високоякісне яблучне тісто, яке є напівфабрикатом для кондитерських виробів. Плоди консервують. З них виготовляють соки, сиропи, сидр, желе, мармелад, пастилу тощо.

Дикорослі яблука містять вдвоє більше вітамінів, ніж кулуарні сорти (до 80 мг%), до їх складу входять провітамін А, вітамін В2, ефірна олія, яка надає приємного аромату не тільки свіжим яблукам, а й їх продуктам переробки. Вони мають і фітонцидні властивості. Насіння дикої яблуні використовують для вирощування підщеп і садивного матеріалу.

В польових умовах з яблук лісової яблуні роблять фруктовий салат. Найбільш достиглі плоди чистять, виймають середину, ріжуть на невеликі шматки, пересипають цукром, трохи сіллю і заливають майонезом. Такий салат можна приготувати ранньою весною з яблук зібраних під деревом.[2]

Яблуня лісова — цінний весняний медонос і пилконос, що створює підтримуючий взяток. За рахунок яблуні бджоли нагромаджують великі запаси перги. Медопродуктивність 18-20 кг з 1 га.

У медицині

[ред. | ред. код]

У народній медицині свіжі плоди використовують для регулювання дії шлункового тракту. Сік або сидр застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях; плодове тісто й пюре — чудовий дієтичний продукт.

У промисловості

[ред. | ред. код]

Деревина яблуні ядрова, червонувато-бура, міцна, тверда, з неї виготовляють токарні й столярні вироби. Кора яблуні містить дубильні й фарбувальні речовини, в суміші з галунами дає жовту фарбу.

У озелененні

[ред. | ред. код]

Яблуня лісова має такі декоративні форми: плакучу з рясними квітками, махрову, золотисту і червоноплідну.

Рекомендується для груп, невеликих куртин і живоплотів. Стійка проти диму і газів, витримує обрізування. Посухостійкість і здатність витримувати засолені ґрунти ставить яблуню лісову в ряд цінних плодових порід-супутників для полезахисного лісорозведення, для залісення ярів і балок, захисних насаджень уздовж доріг і зрошувальних каналів.

Збирання, переробка та зберігання

[ред. | ред. код]

Збирають дикі яблука в стадії стиглості, техніка збирання залежить від подальшого використання плодів. Для тривалого зберігання їх обережно зривають з дерев і складають у дерев'яну тару. Зберігають у холодних приміщеннях при нульовій температурі. Строк зберігання два-п'ять місяців.[1] Для технічної переробки яблука струшують на полотнища, потім сортують, складають у дерев'яні ящики і відправляють на пункти переробки.

В сирому вигляді лісові яблука зазвичай їстівні, але не дуже смачні, дещо терпкуваті, однак колір і смак у різних екземплярів яблуні лісової неоднаковий. Підходять для виготовлення джемів, варень, узварів, сухофруктів.

Сушать яблука в димових сушарках при температурі 60° або на сонці. Висушені плоди пакують у паперові мішки вагою 25-50 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Гродзінський А.М.; Лебеда А.П.; Джуренко Н.І.; Ісайкіна О.П. (1992). Лікарські рослини : енциклопедичний довідник (укр) . Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп». C. 486. ISBN 5-88500-055-7. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.116

Джерела

[ред. | ред. код]