| dbo:abstract
|
- كانت الثورة المحافظة (بالإنجليزية: Conservative Revolution وبالألمانية: Konservative Revolution)، والمعروفة أيضًا باسم حركة «المحافظة الجديدة» أو «القومية الجديدة»، حركة محافظة وطنية ألمانية بارزة خلال فترة جمهورية فايمار (1918-1933)، في السنوات الممتدة بين الحرب العالمية الأولى ونشوء ألمانيا النازية. شارك الثوار المحافظون في ثورة ثقافية مضادة، وأظهروا مجموعة واسعة من المواقف المتباينة فيما يتعلق بطبيعة المؤسسات التي توجب على ألمانيا تأسيسها، والتي وصفها المؤرخ روجر وودز بأنها «الورطة المحافظة». ومع ذلك، فقد عارضوا عمومًا المحافظة المسيحية التقليدية في فترة فيلهيلمين والليبرالية والديمقراطية والمساواتية، وكذلك الروح الثقافية للحداثة والبرجوازية. وصف المؤرخ فريتز ستيرن الثورة بأنها فوضوية ومتهورة وأسماها «اليأس الثقافي» العميق، الذي اقتُلع من شعوره بالعقلانية والعلموية في العالم الحديث، واستلهم منظرو الثورة المحافظة إلهامهم من عناصر مختلفة من القرن التاسع عشر: ازدرى فريدريك نيتشه الأخلاقيات المسيحية والديمقراطية والمساواة، الرومانسية الألمانية المعادية للحداثة والمعادية للعقلانية، رؤية المجتمع العضوي والمنظم الذي ترعاه حركة فولكيش، التقليد البروسي للقومية العسكرية والاستبدادية، بالإضافة إلى تجربتهم الخاصة على خط المواجهة خلال الحرب العالمية الأولى، والتي رافقها كل من العنف اللاعقلاني وروح الرفقة. أقامت الحركة علاقة غامضة مع النازية منذ عشرينيات القرن العشرين وحتى أوائل الثلاثينيات، ما دفع العلماء إلى وصف الثورة المحافظة بأنها «ما قبل الفاشية الألمانية» أو «الفاشية غير النازية». رغم اشتراكها مع جذور مشتركة في أيديولوجيات مناهضة للتنوير في القرن التاسع عشر، إلا أنه لا يمكن الخلط بين هذه الحركة والحركة النازية. لم يكن الثوريون المحافظون عنصريين بالضرورة، إذ لا يمكن اختزال الحركة في عنصر فولكيش فقط. إذا شاركوا في إعداد المجتمع الألماني لحكم النازيين، بنظرياتهم المعادية للديموقراطية والعضوية، ولم يعارضوا حقًا وصولهم إلى السلطة، ثم ظهرت الثورة المحافظة في المجتمع عندما تولى هتلر السلطة في عام 1933. رفض الكثير منهم في النهاية الطبيعة الشمولية أو المعادية للسامية للرايخ الثالث، باستثناء كارل شميت وبعض الأشخاص الآخرين. أثرت الثورة المحافظة منذ 1960-1970 وما بعد، بشكلٍ كبير على اليمين الأوروبي الجديد، مثل الحق الجديد Nouvelle Droite والحق الجديد Neue Rechte، وظهرت من خلالهم الحركة التطورية الأوروبية المعاصرة. (ar)
- Konservative Revolution ist ein Sammelbegriff für Strömungen, die sich in der Weimarer Republik entwickelten. Gemeinsam war diesen Strömungen, dass ihre Ideologien entschieden antiliberale, antidemokratische und antiegalitäre Züge trugen. Ihr Rechtskonservatismus unterschied sich vom traditionellen Konservatismusbegriff der Deutschen Zentrumspartei oder der Deutschnationalen Volkspartei grundlegend und manifestierte sich nicht in einer politischen Partei. Die Konservative Revolution wird in der Geschichtswissenschaft als Wegbereiter für den Nationalsozialismus behandelt. Der Begriff wurde popularisiert durch das 1949 erstmals erschienene Handbuch Die Konservative Revolution in Deutschland 1918–1932 von Armin Mohler. Heute greifen Vertreter der Neuen Rechten auf die Ideologiemuster der Konservativen Revolution zurück. In der Fachwissenschaft ist der Begriff Konservative Revolution wegen der starken Heterogenität der damit zusammengefassten Ideologeme und weil er verwendet wird, um ultranationalistisches, antidemokratisches Denken salonfähig zu machen, bis heute umstritten. Seltener wird er in jüngster Zeit auch für verschiedene, meist dem Neokonservatismus zugeordnete Vorgänge, Personen und Tendenzen der jüngeren Vergangenheit verwendet. (de)
- La germana movado de revolucia konservismo (germane: Konservative Revolution) estis germana nacia konservativa movado, elstara en la jaroj post la Unua Mondmilito. La germana revolucia konservisma skolo de pensaro defendis naciismon kiu estis specife germana, aŭ plli precize prusia. Kiel ĉe aliaj dekstraj movadoj en la sama periodo, ili serĉis haltigi la leviĝintan tajdon de liberalismo kaj komunismo. (eo)
- The Conservative Revolution (German: Konservative Revolution), also known as the German neoconservative movement or new nationalism, was a German national-conservative movement prominent during the Weimar Republic, in the years 1918–1933 (between World War I and the Nazi seizure of power). Conservative Revolutionaries were involved in a cultural counter-revolution and showed a wide range of diverging positions concerning the nature of the institutions Germany had to instate, labelled by historian Roger Woods the "conservative dilemma". Nonetheless, they were generally opposed to traditional Wilhelmine Christian conservatism, egalitarianism, liberalism and parliamentarian democracy as well as the cultural spirit of the bourgeoisie and modernity. Plunged into what historian Fritz Stern has named a deep "cultural despair", uprooted as they felt within the rationalism and scientism of the modern world, theorists of the Conservative Revolution drew inspiration from various elements of the 19th century, including Friedrich Nietzsche's contempt for Christian ethics, democracy and egalitarianism; the anti-modern and anti-rationalist tendencies of German Romanticism; the vision of an organic and organized society cultivated by the Völkisch movement; the Prussian tradition of militaristic and authoritarian nationalism; and their own experience of comradeship and irrational violence on the front lines of World War I. The movement held an ambiguous relationship with Nazism from the 1920s to the early 1930s which led scholars to describe the Conservative Revolution as a form of "German pre-fascism" or "non-Nazi fascism". Although they share common roots in 19th-century anti-Enlightenment ideologies, the disparate movement cannot be easily confused with Nazism. Conservative Revolutionaries were not necessarily racialist as the movement cannot be reduced to its Völkisch component. If they participated in preparing the German society to the rule of the Nazis with their antidemocratic and organicist theories, and did not really oppose their rise to power, the Conservative Revolution was brought to heel like the rest of the society when Adolf Hitler seized power in 1933. Many of them eventually rejected the antisemitic or the totalitarian nature of the Nazis, with the notable exception of Carl Schmitt and a few others. From the 1960–1970s onwards, the Conservative Revolution has largely influenced the European New Right, in particular the French Nouvelle Droite and the German Neue Rechte, and through them the contemporary European Identitarian movement. (en)
- El Movimiento revolucionario conservador (conocido en Alemania como Konservative Revolution) fue un movimiento del conservadurismo nacionalista alemán en los años que siguieron a la Primera Guerra Mundial. La escuela de pensamiento revolucionario conservador abogó por un conservadurismo y nacionalismo nuevo, que fuera específicamente alemán, o, más específicamente, prusiano. Al igual que otros movimientos conservadores en el mismo período, trataron de poner fin a la creciente marea del comunismo, proponiendo su propia versión de "socialismo conservador", basado en el “cristianismo aplicado” o “socialismo de estado” bismarckiano (ver Estado social). (es)
- L'expression Révolution conservatrice (« Konservative Revolution ») est un terme englobant qui désigne différents courants de pensée, de tendance plutôt nationaliste et conservatrice, caractérisés par leur opposition commune à la République de Weimar, au libéralisme, au marxisme et à la philosophie des Lumières, et qui se sont développés en Allemagne au cours de la période qui sépare la Première Guerre mondiale et l'arrivée au pouvoir du national-socialisme. Le terme est formulé pour la première fois en 1927 par Hugo von Hofmannsthal dans un discours sur Les lettres comme espace spirituel de la nation. Mais c'est bien plus tard, au cours de l'après-guerre, à partir de 1949, que l'expression est conceptualisée par Armin Mohler dans sa thèse de doctorat, menée sous la direction de Karl Jaspers, qu'il intitule Die Konservative Revolution in Deutschland 1918-1932. (fr)
- 保守革命（ほしゅかくめい、独: Konservative Revolution）とは、ドイツの思想史家のアルミン・モーラーがヴァイマール共和国時代の、非ナチス的でナショナリズム的な一連の思想に与えた総称であり、それについてのモーラーの著書のタイトル（『ドイツの保守革命』、Die konservative Revolution in Deutschland）である。 (ja)
- La rivoluzione conservatrice (Konservative Revolution) è una definizione formulata da alcuni studiosi per indicare nel loro complesso una serie di movimenti politico-culturali nati in Germania a cavallo tra le due guerre mondiali. (it)
- 보수혁명(독일어: Konservative Revolution 콘제르파티페 레볼루티온[*])은 바이마르 공화국 시대에 나타난 독일의 국민보수주의 운동이다. 보수혁명론자들은 독일이 어떤 제도를 세워야 하는지에 대해 통일되지 못한 다양한 입장을 가지고 있었다. 역사학자 는 이런 난립상을 “보수 딜레마”라고 칭했다. 그럼에도 불구하고, 보수혁명론자들은 빌헬르미안 기독교 보수주의, 평등주의, 자유주의, 의회민주주의를 동시에 반대했다는 공통점을 갖는다. 보수혁명론자들은 근대 세계의 합리주의와 과학주의로 인한 “문화적 절망”(의 표현)에 빠져 있었고, 니체의 반기독교 윤리 및 불평등론, 독일 낭만주의의 반근대성과 반합리주의, 민족운동의 유기적이고 조직적인 사회비전, 프로이센적인 군국주의-권위주의 전통 등의 19세기적 요소들, 그리고 제1차 세계대전의 최전선에서 자신들이 몸소 경험한 비합리적 폭력과 동지애(내지 전우애) 등으로부터 대안을 찾았다. 보수혁명론자들은 1920년대에서 1930년대 초반까지 나치즘의 여러 부분을 지지하면서도 엘리트주의적 시각 등 차이도 보여 이중적인 태도를 유지했고, 그래서 학자들은 보수혁명운동을 독일의 “전(前)파시즘” 또는 “비(非)나치 파시즘”이라고 간주하게 되었다. 실제 보수혁명과 나치즘은 19세기 를 공통된 뿌리로 공유하지만, 뚜렷하게 이질적인 요소들도 있다. 예를 들어 독일 민족주의(푈키슈)는 보수혁명을 구성하는 일부이지 전체가 아니었기 때문에, 보수혁명론자들이 반드시 인종주의자였던 것은 아니다. 보수혁명론은 반민주주의-유기체주의 이론을 사회에 만연시킴으로써 나치가 권력을 잡는 데 기여했을 수 있고, 나치가 권력을 잡는 것을 적극적으로 반대하지도 않았지만, 나치가 권력을 잡은 1933년 이후 보수혁명론은 다른 정치 이념들과 함께 탄압당하게 되었다. 카를 슈미트를 비롯한 일부 예외를 제외한 다수의 보수혁명론자들은 나치의 반유대주의, 전체주의를 거부했다. 보수혁명론은 1960년대-70년대 이후의 , 특히 프랑스의 와 독일의 에 큰 영향을 미쳤다. 그리고 이런 신우파 운동을 거쳐 현대 유럽의 정체성주의로까지 계보가 이어지고 있다. (ko)
- De Conservatieve Revolutie was een politieke en culturele stroming tijdens de Weimarrepubliek. Deze heterogene stroming richtte zich tegen de Verlichting, het liberalisme en het marxisme. Het leunde op conservatieve denkbeelden. Voorlopers van deze stroming waren Friedrich Nietzsche en de revolutionaire syndicalist Georges Sorel. De Conservatieve Revolutie gaat terug op een woordspeling van Hugo von Hofmannsthal, maar kreeg zijn betekenis als naam voor een politieke stroming eerst door de filosoof . Deze verbond de waarden van het conservatisme met een afkeer van het Duitse Keizerrijk, dat had afgedaan door de nederlaag in de Eerste Wereldoorlog. Mohler richtte zich heftig tegen de democratie van de nieuw gestichte Weimarrepubliek. Onder het banier van Mohlers Conservatieve Revolutie schaarden zich uiteenlopende intellectuelen, die zich profileerden door vele publieke optredens in de pers. Door de vijandige houding jegens de democratische waarden worden vertegenwoordigers van de Conservatieve Revolutie doorgaans beschouwd als wegbereiders van het nationaalsocialisme. Zij hebben in verschillende mate en met wisselend succes nationaal-conservatieve en nationaalsocialistische ideeën met elkaar weten te verbinden. Hoewel de Conservatieve Revolutie niet zomaar gelijkgesteld kan worden met het fascisme of nationaalsocialisme, heeft het aan de acceptatie ervan veel bijgedragen. Toen de nazi's eenmaal aan de macht waren, waren er weliswaar veel conservatief-revolutionairen die hun sympathie betuigden aan de nazi's, maar ook anderen die hen bestreden en vervolgd werden. , bijvoorbeeld werd door de Gestapo vermoord. Ook bij de samenzwering en de aanslag tegen Hitler op 20 juli 1944 waren figuren die uit de Conservatieve Revolutie stamden, betrokken. Tot de exponenten van de beweging hoorden onder andere Carl Schmitt, Ernst Jünger, Oswald Spengler, Arthur Moeller van den Bruck, Martin Heidegger, Stefan George, , Ernst von Salomon en . Latere intellectuelen zoals Arnold Gehlen voelden zich eveneens verwant aan de Conservatieve Revolutie. De Conservatieve Revolutie bestond uit verschillende groepen. Er was de volksverbonden (Völkische) groep voor wie volks-, ras-, stam- of taalgemeenschap sleutelwoorden waren. Een tweede groep vormden de jongconservatieven. Bij deze strekking stonden de rijksgedachte, orde en elitarisme centraal. Een derde groep waren de nationaal-revolutionairen; zij hielden strijd, vaderlandsliefde en sociale vooruitstrevendheid hoog in het vaandel. Voorts waren er nog de Bündischen en de Landvolkbewegung. Ook buiten Duitsland liet de invloed van de Conservatieve Revolutie zich gelden. In Vlaanderen bijvoorbeeld, kan men Joris van Severen, Victor Leemans en Odiel Spruytte tot deze stroming rekenen.In Nederland tonen o. a. G.J.P.J. Bolland, Carel Gerretson en Erich Wichman enige verwantschap. Tegenwoordig verwijt men radicaal-rechtse bewegingen en organisaties zoals de Junge Freiheit in Duitsland of de Nouvelle Droite in Frankrijk dat zij op soortgelijke wijze als de conservatief-revolutionairen het rechtsextreem gedachtegoed intellectualiseerden en dit zo ingang deden vinden in brede lagen van de samenleving. Deze stroming wordt nieuwrechts genoemd. (nl)
- Rewolucja konserwatywna – nurt intelektualny niemieckiej prawicy w Republice Weimarskiej. Stanowił próbę dostosowania założeń niemieckiego konserwatyzmu (tradycyjne wartości, naród i państwo, hierarchia) do nowych warunków ukształtowanych przez klęskę Niemiec w I wojnie światowej i rozwój nowoczesnego społeczeństwa przemysłowego. W opinii Franciszka Ryszki, rewolucyjny konserwatyzm zdefiniować można – w ujęciu negatywnym – jako „kierunek wyrażający antytezę dorobku wielkiej rewolucji francuskiej, tzn. antytezę liberalizmu, demokracji parlamentarnej, kosmopolityzmu, pacyfizmu, wilhelmińskiego Schlaraffenland, a także »ubocznych produktów« XIX w. – marksizmu i… anarchizmu, tak bowiem osądzano je w tym gronie”. Cechą wyróżniającą tego nurtu był natomiast „mistyczny, irracjonalny nacjonalizm, wzbogacony wszakże o elementy socjalne”. (pl)
- «Консервати́вная револю́ция» (нем. Konservative Revolution) — немецкое национал-консервативное философское и политико-идеологическое течение, возникшее и развивавшееся в период, последовавший за окончанием Первой мировой войны, в эпоху Веймарской республики. Термин «Консервативная революция» использован в 1950 году швейцарским, немецким историком и политиком Армином Молером вслед за Фридрихом Энгельсом. Энгельс писал в 1848 году в связи с польским восстанием в ноябре 1830:«Восстание 1830 года не было ни национальной […], ни социальной или политической революцией, оно не изменило внутреннее положение людей. Это была консервативная революция».. Наиболее известные представители консервативно-революционного движения: Юлиус Эвола, Эдгар Юлиус Юнг, Артур Мёллер ван ден Брук, Эрнст Юнгер, Штефан Георге, Карл Шмитт, Отмар Шпанн, Освальд Шпенглер. Идеи, исповедовавшиеся представителями консервативно-революционного движения, как правило, рассматриваются в контексте развития т. н. «идеологий третьего пути» (или «третьей позиции»), противопоставляющих себя как марксизму, так и либерализму. Мыслители, относившие себя к консервативно-революционному лагерю, были сторонниками «нового» консерватизма и национализма, имеющего специфически немецкую, прусскую природу. Подобно другим консервативным движениям того же периода, они искали способ противодействия набирающему силу коммунистическому движению, при этом некоторые из консервативных революционеров были сторонниками «консервативного социализма». Армин Молер, в своей книге «Консервативная Революция в Германии 1918—1932» (нем. Die Konservative Revolution in Deutschland 1918–1932), говоря о консервативно-революционном движении в целом, отмечает, чтодля правой версии «консервативной революции» были характерны: расизм, династический монархизм, империализм, антикоммунизм, атлантизм, нейтральное отношение к капитализму, часто католическая ориентация и связь с Южной Германией (Бавария) и Австрией. Напротив, для левой версии консервативной революции характерны: этнический дифференциализм (без расизма), социализм и органическая демократия, симпатии к Советской России и к Востоку в целом, евразийство, антикапитализм, протестантские (или языческие) тенденции, ориентация на Пруссию и Восточную Европу. Вместе с тем, у обеих версий консервативной революции существовало много общего. Так для консервативно-революционного движения в целом характерны: национализм, ориентация на автаркийное развитие Германии, неприязнь к Просвещению и современной ментальности (вытекающей из духа Французской революции и реформ 1848 года), ориентация на создание «нового порядка», интерес к древней истории Германии, идея справедливого общества, основанного на принципе солидарности (демократической или иерархической), сочетание архаических и традиционных элементов с современной технической мыслью. (ru)
- Radikalkonservatism är en statsvetenskaplig och idéhistorisk term, som avser dels en politisk kultur i Tyskland under Weimarrepubliken (1919–1933) och dels en strömning inom svensk högerpolitik under 1900-talet. Termen används också i övrigt om sådan konservatism som menar att tillståndet i samhället gått så snett, att radikala åtgärder måste vidtas för att inte bärande värden ska skadas och i slutändan hota civilisationsbygget. (sv)
- «Консервати́вна револю́ція» (нім. Konservative Revolution) — поняття, запроваджене 1950 року швейцарським журналістом і публіцистом Арміном Молером (Armin Mohler) для поєднання групи ідеологічних течій, що виникли і розвивалася після закінчення Першої світової війни в епоху Веймарської республіки. Об'єднуючими рисами для різноманітних ідей та їхніх провідників були — етнічний , та заперечення суспільної рівності. (uk)
- O Movimento Revolucionário Conservador ou Revolução Conservadora foi um movimento germânico com tendência nacionalista e conservadora que teve destaque após a Primeira Guerra Mundial. O movimento foi caracterizado sobretudo por sua oposição comum à República de Weimar, ao liberalismo e ao comunismo. O movimento se dissolveu com a chegada do partido nazista ao poder. (pt)
- 保守革命（英語：Conservative Revolution），是由瑞士思想史家（Armin Mohler）所提出來的至今極具爭議的集合概念，用於指稱在魏瑪共和國時期成長起來的意識形態潮流及這些潮流中的代表人物。總的來說，這些人有著十分強烈反自由、反民主與反平等的意識形態思想。他們的右派保守主義（Rechtskonservatismus）與傳統意義上德國中央黨或者（Deutschnationale Volkspartei）的保守主義概念有著本質上的不同，其思想也並沒有體現在某一個政黨綱領上。保守革命在歷史科學上常常與納粹主義聯繫在一起。 近些年德國出現的新右派（Neue Rechte）的擁護者們又重新將保守革命看作為他們的意識形態樣本。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La germana movado de revolucia konservismo (germane: Konservative Revolution) estis germana nacia konservativa movado, elstara en la jaroj post la Unua Mondmilito. La germana revolucia konservisma skolo de pensaro defendis naciismon kiu estis specife germana, aŭ plli precize prusia. Kiel ĉe aliaj dekstraj movadoj en la sama periodo, ili serĉis haltigi la leviĝintan tajdon de liberalismo kaj komunismo. (eo)
- El Movimiento revolucionario conservador (conocido en Alemania como Konservative Revolution) fue un movimiento del conservadurismo nacionalista alemán en los años que siguieron a la Primera Guerra Mundial. La escuela de pensamiento revolucionario conservador abogó por un conservadurismo y nacionalismo nuevo, que fuera específicamente alemán, o, más específicamente, prusiano. Al igual que otros movimientos conservadores en el mismo período, trataron de poner fin a la creciente marea del comunismo, proponiendo su propia versión de "socialismo conservador", basado en el “cristianismo aplicado” o “socialismo de estado” bismarckiano (ver Estado social). (es)
- 保守革命（ほしゅかくめい、独: Konservative Revolution）とは、ドイツの思想史家のアルミン・モーラーがヴァイマール共和国時代の、非ナチス的でナショナリズム的な一連の思想に与えた総称であり、それについてのモーラーの著書のタイトル（『ドイツの保守革命』、Die konservative Revolution in Deutschland）である。 (ja)
- La rivoluzione conservatrice (Konservative Revolution) è una definizione formulata da alcuni studiosi per indicare nel loro complesso una serie di movimenti politico-culturali nati in Germania a cavallo tra le due guerre mondiali. (it)
- Radikalkonservatism är en statsvetenskaplig och idéhistorisk term, som avser dels en politisk kultur i Tyskland under Weimarrepubliken (1919–1933) och dels en strömning inom svensk högerpolitik under 1900-talet. Termen används också i övrigt om sådan konservatism som menar att tillståndet i samhället gått så snett, att radikala åtgärder måste vidtas för att inte bärande värden ska skadas och i slutändan hota civilisationsbygget. (sv)
- «Консервати́вна револю́ція» (нім. Konservative Revolution) — поняття, запроваджене 1950 року швейцарським журналістом і публіцистом Арміном Молером (Armin Mohler) для поєднання групи ідеологічних течій, що виникли і розвивалася після закінчення Першої світової війни в епоху Веймарської республіки. Об'єднуючими рисами для різноманітних ідей та їхніх провідників були — етнічний , та заперечення суспільної рівності. (uk)
- O Movimento Revolucionário Conservador ou Revolução Conservadora foi um movimento germânico com tendência nacionalista e conservadora que teve destaque após a Primeira Guerra Mundial. O movimento foi caracterizado sobretudo por sua oposição comum à República de Weimar, ao liberalismo e ao comunismo. O movimento se dissolveu com a chegada do partido nazista ao poder. (pt)
- 保守革命（英語：Conservative Revolution），是由瑞士思想史家（Armin Mohler）所提出來的至今極具爭議的集合概念，用於指稱在魏瑪共和國時期成長起來的意識形態潮流及這些潮流中的代表人物。總的來說，這些人有著十分強烈反自由、反民主與反平等的意識形態思想。他們的右派保守主義（Rechtskonservatismus）與傳統意義上德國中央黨或者（Deutschnationale Volkspartei）的保守主義概念有著本質上的不同，其思想也並沒有體現在某一個政黨綱領上。保守革命在歷史科學上常常與納粹主義聯繫在一起。 近些年德國出現的新右派（Neue Rechte）的擁護者們又重新將保守革命看作為他們的意識形態樣本。 (zh)
- كانت الثورة المحافظة (بالإنجليزية: Conservative Revolution وبالألمانية: Konservative Revolution)، والمعروفة أيضًا باسم حركة «المحافظة الجديدة» أو «القومية الجديدة»، حركة محافظة وطنية ألمانية بارزة خلال فترة جمهورية فايمار (1918-1933)، في السنوات الممتدة بين الحرب العالمية الأولى ونشوء ألمانيا النازية. أثرت الثورة المحافظة منذ 1960-1970 وما بعد، بشكلٍ كبير على اليمين الأوروبي الجديد، مثل الحق الجديد Nouvelle Droite والحق الجديد Neue Rechte، وظهرت من خلالهم الحركة التطورية الأوروبية المعاصرة. (ar)
- The Conservative Revolution (German: Konservative Revolution), also known as the German neoconservative movement or new nationalism, was a German national-conservative movement prominent during the Weimar Republic, in the years 1918–1933 (between World War I and the Nazi seizure of power). From the 1960–1970s onwards, the Conservative Revolution has largely influenced the European New Right, in particular the French Nouvelle Droite and the German Neue Rechte, and through them the contemporary European Identitarian movement. (en)
- Konservative Revolution ist ein Sammelbegriff für Strömungen, die sich in der Weimarer Republik entwickelten. Gemeinsam war diesen Strömungen, dass ihre Ideologien entschieden antiliberale, antidemokratische und antiegalitäre Züge trugen. Ihr Rechtskonservatismus unterschied sich vom traditionellen Konservatismusbegriff der Deutschen Zentrumspartei oder der Deutschnationalen Volkspartei grundlegend und manifestierte sich nicht in einer politischen Partei. Die Konservative Revolution wird in der Geschichtswissenschaft als Wegbereiter für den Nationalsozialismus behandelt. Der Begriff wurde popularisiert durch das 1949 erstmals erschienene Handbuch Die Konservative Revolution in Deutschland 1918–1932 von Armin Mohler. Heute greifen Vertreter der Neuen Rechten auf die Ideologiemuster der Kons (de)
- L'expression Révolution conservatrice (« Konservative Revolution ») est un terme englobant qui désigne différents courants de pensée, de tendance plutôt nationaliste et conservatrice, caractérisés par leur opposition commune à la République de Weimar, au libéralisme, au marxisme et à la philosophie des Lumières, et qui se sont développés en Allemagne au cours de la période qui sépare la Première Guerre mondiale et l'arrivée au pouvoir du national-socialisme. (fr)
- 보수혁명(독일어: Konservative Revolution 콘제르파티페 레볼루티온[*])은 바이마르 공화국 시대에 나타난 독일의 국민보수주의 운동이다. 보수혁명론자들은 독일이 어떤 제도를 세워야 하는지에 대해 통일되지 못한 다양한 입장을 가지고 있었다. 역사학자 는 이런 난립상을 “보수 딜레마”라고 칭했다. 그럼에도 불구하고, 보수혁명론자들은 빌헬르미안 기독교 보수주의, 평등주의, 자유주의, 의회민주주의를 동시에 반대했다는 공통점을 갖는다. 보수혁명론자들은 근대 세계의 합리주의와 과학주의로 인한 “문화적 절망”(의 표현)에 빠져 있었고, 니체의 반기독교 윤리 및 불평등론, 독일 낭만주의의 반근대성과 반합리주의, 민족운동의 유기적이고 조직적인 사회비전, 프로이센적인 군국주의-권위주의 전통 등의 19세기적 요소들, 그리고 제1차 세계대전의 최전선에서 자신들이 몸소 경험한 비합리적 폭력과 동지애(내지 전우애) 등으로부터 대안을 찾았다. 보수혁명론은 1960년대-70년대 이후의 , 특히 프랑스의 와 독일의 에 큰 영향을 미쳤다. 그리고 이런 신우파 운동을 거쳐 현대 유럽의 정체성주의로까지 계보가 이어지고 있다. (ko)
- Rewolucja konserwatywna – nurt intelektualny niemieckiej prawicy w Republice Weimarskiej. Stanowił próbę dostosowania założeń niemieckiego konserwatyzmu (tradycyjne wartości, naród i państwo, hierarchia) do nowych warunków ukształtowanych przez klęskę Niemiec w I wojnie światowej i rozwój nowoczesnego społeczeństwa przemysłowego. W opinii Franciszka Ryszki, rewolucyjny konserwatyzm zdefiniować można – w ujęciu negatywnym – jako „kierunek wyrażający antytezę dorobku wielkiej rewolucji francuskiej, tzn. antytezę liberalizmu, demokracji parlamentarnej, kosmopolityzmu, pacyfizmu, wilhelmińskiego Schlaraffenland, a także »ubocznych produktów« XIX w. – marksizmu i… anarchizmu, tak bowiem osądzano je w tym gronie”. Cechą wyróżniającą tego nurtu był natomiast „mistyczny, irracjonalny nacjonalizm, (pl)
- De Conservatieve Revolutie was een politieke en culturele stroming tijdens de Weimarrepubliek. Deze heterogene stroming richtte zich tegen de Verlichting, het liberalisme en het marxisme. Het leunde op conservatieve denkbeelden. Voorlopers van deze stroming waren Friedrich Nietzsche en de revolutionaire syndicalist Georges Sorel. (nl)
- «Консервати́вная револю́ция» (нем. Konservative Revolution) — немецкое национал-консервативное философское и политико-идеологическое течение, возникшее и развивавшееся в период, последовавший за окончанием Первой мировой войны, в эпоху Веймарской республики. Термин «Консервативная революция» использован в 1950 году швейцарским, немецким историком и политиком Армином Молером вслед за Фридрихом Энгельсом. (ru)
|
