| dbo:abstract
|
- Smlouva (někdy též kontrakt, dohoda nebo konvence) je dvoustranné či vícestranné právní jednání spočívající ve vzájemných a obsahově shodných projevech vůle smluvních stran směřujících ke vzniku, změně či zániku práv a povinností, které právní předpisy s takovými projevy vůle spojují. Smlouvou tak mezi nimi vznikne závazek k určitému plnění. Smlouva je jeden ze základních pilířů soukromého práva, obzvláště práva civilního. (cs)
- العقد في القانون تعرف أغلب القوانين والتشريعات العقد على أنه هو ارتباط الإيجاب بالقبول وتوافق أطراف العقد على وجه يثبت أثره في المعقود عليه ، ويعرف كذلك على أنه ارتباط الإيجاب الصادر من أحد المتعاقدين بقبول الآخر، وتوافق كلاً منهما على وجه يثبت أثره في المعقود عليه ويترتب التزام على كلاً منهما بما وجب عليه الآخر. فيكون بذلك العقد عو توافق إرادتين بشأن إنشاء علاقات قانونية ملزمة، وقد تبنت التشريعات الحديثة عدم التفريق بين مصطلح العقد ومصطلح الاتفاق حيث يشيران الآن لنفس المعنى. وتعد النظرية العامة للعقود من أهم النظريات القانونية قاطبة. ويهدف التنظيم القانوني للعقود إلى حفظ حقوق الناس ووضع العملية التعاقدية ضمن إطار تشريعي يكفل حقوق أطراف العقد. ويقوم قانون العقود على العبارة اللاتينية pacta sunt servanda التي هي «العقد شريعة المتعاقدين». وإذا تم الإخلال بالعقد فإن القانون يقدم ما يعرف (بالإنجليزية: remedies) للتعامل مع ذلك، أحيانا تكون العقود مكتوبة مثلما هو الحال عند شراء أو إيجار منزل، إلا أن النسبة الغالبة من العقود تكون شفهيا، مثلما هو الحال عند شراء كتاب أو فنجان من القهوة، ويندرج قانون العقود تحت ظل القانون المدني كجزء من القانون العام للالتزامات. (ar)
- Un contracte és l'acord de voluntats que genera drets i obligacions. És un acte jurídic bilateral o multilateral, perquè hi intervenen dues o més persones (a diferència dels actes jurídics unilaterals en què intervé una sola persona), i que té per finalitat crear drets i obligacions. L'element principal per la validesa d'un contracte és el consentiment de les parts (per exemple, si el contracte es fa per escrit, signant-lo), i és a partir del moment del consentiment que creen drets i obligacions. La llibertat contractual és un dels fonaments de la vida social moderna. Aquesta llibertat ha estat reconeguda per diferents textos normatius, essent un dels primers a fer-ho la Declaració dels Drets de l'Home i del Ciutadà de 1789. (ca)
- Σύμβαση είναι η δικαιοπραξία μεταξύ δύο ή περισσότερων προσώπων με την οποία τα πρόσωπα δηλώνουν τη βούλησή τους να προβούν σε διάφορες ενέργειες και να συνεργαστούν με άλλα πρόσωπα, είναι δηλαδή δήλωση βούλησης. Τα πρόσωπα αυτά δηλαδή όχι μόνο επιθυμούν, αλλά αποφασίζουν και προβαίνουν σε συγκεκριμένες ενέργειες προκειμένου να ικανοποιήσουν τις ανάγκες τους, “εξωτερικεύουν” δηλαδή τη βούλησή τους. Η σύμβαση λέγεται και συμφωνία. Η συμφωνία ή σύμβαση δεν είναι αναγκαίο να είναι νόμιμη για να χαρακτηριστεί έτσι. Και εφόσον η σύμβαση είναι δικαιοπραξία μεταξύ περισσότερων προσώπων, ούτε η δικαιοπραξία απαιτείται να είναι νόμιμη. Υπάρχουν και παράνομες δικαιοπραξίες. Επομένως η λέξη "δικαιοπραξία" δεν σημαίνει "πράξη σύμφωνα με το δίκαιο", ούτε "δίκαιη πράξη", όπως ίσως φαίνεται από την ετυμολογία της, αλλά εξωτερικευμένη δήλωση βούλησης που παράγει αποτελέσματα σύμφωνα με το δίκαιο (νόμο) που ενδεχομένως είναι παράνομα. Το ότι η δικαιοπραξία (που δεν ορίζεται στον νόμο, αλλά προκύπτει από άλλους) συμπίπτει με τη δήλωση βούλησης φαίνεται έμμεσα αλλά σαφώς από το άρθρο 138 Αστικού Κώδικα, βλ. σύμπτωση των δύο στις δύο παραγράφους του άρθρου. Παραδείγματα σύμβασης είναι η πώληση, η μίσθωση, το δάνειο, η δωρεά, η σύμβαση εργασίας, η ίδρυση εταιρείας, ακόμα και ο αρραβώνας δύο ανθρώπων και ο γάμος τους, κλπ. Η αγορά μιας σοκολάτας από περίπτερο είναι σύμβαση πώλησης, ο άνθρωπος στο περίπτερο πωλεί και κάποιος αγοράζει αντί τιμήματος, το ίδιο κι όταν κάποιος αγοράζει από σούπερ μάρκετ. Το να μπει κάποιος σ' ένα ταξί είναι σύμβαση έργου, ο οδηγός ταξί συμφωνεί να ολοκληρώσει ένα έργο, που συνίσταται στο να μεταφέρει με το ταξί του κάποιον σε κάποιο τόπο που του ζητήθηκε, πάλι αντί τιμήματος. Σχεδόν κάθε μέρα οι άνθρωποι συνάπτουν συμβάσεις κι ας μην τις αποκαλούν έτσι. "Πρόσωπο" μπορεί να είναι άνθρωπος, που λέγεται φυσικό πρόσωπο, ή ένωση προσώπων ή εταιρεία σε οποιαδήποτε μορφή ή σωματείο ή ίδρυμα που λέγεται νομικό πρόσωπο. Ο άνθρωπος κατά κανόνα, για να έχει δικαιοπρακτική ικανότητα, δηλαδή να είναι ικανός για δικαιοπραξία, πρέπει να είναι ενήλικος, δηλαδή πάνω από 18 ετών, σε μερικές περιπτώσεις όμως μπορεί κάποιος να συνάπτει συμβάσεις από 16 ετών και πάνω, σε άλλες πάνω από δέκα ετών, και 14 ετών. Σε περίπτωση που ανήλικος είναι έγγαμος (παντρεμένος) εφαρμόζεται το άρθρο 137 του Αστικού Κώδικα όπου φαίνεται ότι αν και ο ανήλικος μπορεί να είναι οποιασδήποτε ηλικίας, μπορεί να συνάπτει συμβάσεις που δεν επιτρέπονται για μεγαλύτερους σε ηλικία ανήλικους. Ανήλικος μπορεί να συνάψει σύμβαση γάμου σύμφωνα με τον Αστικό Κώδικα, όταν υπάρχει σπουδαίος λόγος. Στην Ελλάδα ο λόγος αυτός μπορεί να είναι εγκυμοσύνη ανήλικης. Όσο κι αν προκαλεί έκπληξη ότι ανήλικος, και μάλιστα κάθε ηλικίας, αφού ο νόμος δεν προσδιορίζει το όριο (βλ. παραπομπή 13), το Δικαστήριο πρέπει να συνεκτιμήσει κατά πόσο ο γάμος θα συντελέσει στην οικογενειακή, κοινωνική, ηθική, συναισθηματική και ψυχική ολοκλήρωση του ανηλίκου ή τουναντίον θα προκαλέσει στον ανήλικο τόσα και τέτοιας εκτάσεως προβλήματα μελλοντικώς, ώστε η μη χορήγηση της αιτούμενης άδειας για την τέλεσή του να παρίσταται ως απαιτουμένη πράξη προασπίσεως των αληθών συμφερόντων του. Δικαιοπρακτική ικανότητα, που δεν ορίζεται ευθέως στον νόμο, είναι η ικανότητα του ατόμου να λαμβάνει νομικά έγκυρες αποφάσεις και να συνάπτει δεσμευτικές συμβατικές σχέσεις. Ο όρος δικαιοπρακτική ικανότητα ορίζεται στον νόμο ως "ικανότητα προς δικαιοπραξία", προκύπτει από τα παραπάνω άρθρα του Αστικού Κώδικα (βλ. παραπομπές προηγούμενης παραγράφου). Τα νομικά πρόσωπα μπορεί να είναι ιδιωτικού δικαίου, εταιρείες όλων των μορφών, τότε γράφονται με το ακρωνύμιο ΝΠΙΔ, ή δημοσίου δικαίου, που ανήκουν δηλαδή στο Δημόσιο, τότε γράφονται με το ακρωνύμιο ΝΠΔΔ, όπως σύμβαση με την ΕΥΔΑΠ ή την εταιρεία φυσικού αερίου (ΔΕΠΑ). Τα πρόσωπα πρέπει να έχουν δικαιοπρακτική ικανότητα, να είναι ικανά για δικαιοπραξία, δηλαδή, όσον αφορά τα φυσικά πρόσωπα, εκτός από την ηλικία, να μην πάσχουν από σοβαρές διανοητικές διαταραχές όπως νοητική υστέρηση, σχιζοφρένεια, άνοια, μαλάκυνση, κλπ. Τα νομικά πρόσωπα επίσης, οι εταιρείες, πρέπει να απαρτίζονται από φυσικά πρόσωπα με την ίδια ως άνω δικαιοπρακτική ικανότητα, αλλιώς είναι άκυρα. Αυτοί που υπογράφουν μια σύμβαση λέγονται συμβαλλόμενοι, στη δε σύμβαση "συμβάλλονται". Η σύμβαση "συνάπτεται". Η συμπεριφορά των συμβαλλομένων πρέπει να είναι σύμφωνη με την καλή πίστη και τα χρηστά συναλλακτικά ήθη, και τα δικαιώματα που αντλούν οι συμβαλλόμενοι από τη σύμβαση δεν πρέπει να τα ασκούν καταχρηστικά. Ασφαλώς η συμπεριφορά των συμβαλλομένων πρέπει να είναι σύμφωνη με τα χρηστά ήθη. Συνήθως, όχι πάντα, οι συμβαλλόμενοι αναλαμβάνουν υποχρεώσεις, τις οποίες πρέπει να τηρήσουν. Η υποχρέωση συνίσταται σε πράξη ή παράλειψη ή συνδυασμό των δύο. Στην περίπτωση αυτή η ευθύνη από σύμβαση λέγεται ενδοσυμβατική, ονομάζεται "ενοχή" (η λέξη δεν έχει καμία σχέση με το "ένοχος-αθώος"), κι έτσι, εφόσον ευθύνονται, "ενέχονται". Αν δύο ή περισσότεροι ευθύνονται, όπως για παράδειγμα αγοράζουν από κοινού κινητό ή ακίνητο πράγμα, τότε συνήθως (αναλόγως με το τι συμφώνησαν), ευθύνονται ή ενέχονται "εις ολόκληρον", που σημαίνει ότι ο πωλητής μπορεί να ζητήσει-αξιώσει τα χρήματα που του οφείλουν (αν πρόκειται να πληρώσουν ή εξοφλήσουν αργότερα), από τον έναν μόνο απ' αυτούς, όποιον διαλέξει εκείνος. Αυτή είναι η "ενοχή εις ολόκληρον". Η σύμβαση μπορεί να είναι προφορική ή γραπτή. Οι περισσότερες συμβάσεις μπορούν έγκυρα να καταρτιστούν προφορικά. Στις περιπτώσεις αυτές η αποτύπωση της συμφωνίας σε έγγραφο, που λέγεται "σύμβαση" ή "συμφωνητικό" γίνεται μόνο για αποδεικτικό σκοπό. Όταν κάποιος εκμισθώνει (νοικιάζει) το σπίτι του σε μισθωτή (ενοικιαστή), όταν κάποιος δανείζει χρήματα σε κάποιον άλλον, τότε οι συμβαλλόμενοι θέλουν να υπάρχει απόδειξη της συμφωνίας τους, που χρησιμεύει πρώτον στο να θυμούνται τι συμφώνησαν και δεύτερον ως αποδεικτικό μέσο στα Δικαστήρια αν η συμφωνία δεν τηρηθεί. Ορισμένες συμβάσεις είναι υποχρεωτικό να είναι έγγραφες, όπως η ίδρυση εταιρείας ή η συμφωνία (σύμβαση) διαιτησίας, διαφορετικά δεν έχουν καμία ισχύ, είναι σαν να μην έγιναν ποτέ, και τότε λέγονται συστατικές, διότι μόνο εγγράφως γίνεται σύσταση εταιρείας και μόνο εγγράφως μπορεί να συμφωνηθεί διαιτησία, μόνο εγγράφως συνάπτεται γάμος, κλπ. Άλλες, όπως η πώληση ακινήτου, η σύσταση ανώνυμης εταιρείας, πρέπει να είναι όχι μόνο έγγραφες, αλλά να υπογράφονται ενώπιον συμβολαιογράφου, διαφορετικά είναι άκυρες, και τότε το έγγραφο αυτό ονομάζεται "συμβόλαιο". Κι αυτές είναι "συστατικές", αφού μόνο έτσι γίνεται η "σύσταση" της σύμβασης. Έτσι, ορισμένες συμβάσεις όπως ενδεικτικά οι παραπάνω, εφόσον απαιτείται έγγραφο και ενδεχομένως και συμβολαιογραφικό, ονομάζονται "τυπικές" διότι πρέπει να υποβάλλονται στον παραπάνω "τύπο" (πχ. έγγραφο). Σε αντιδιαστολή των τυπικών συμβάσεων υπάρχουν οι άτυπες συμβάσεις, που δεν χρειάζεται να περιβληθούν ορισμένο τύπο, όπως αναφέρθηκε πώληση κινητού πράγματος, μίσθωση κλπ. Η σύμβαση πρέπει να είναι νόμιμη, διαφορετικά είτε είναι απόλυτα άκυρη είτε ακυρώσιμη. Υπάρχουν διάφοροι λόγοι που καθιστούν μια σύμβαση παράνομη, όπως αυτή που αντίκειται στα χρηστά ήθη, που είναι υπέρμετρα επαχθής για κάποιον/κάποιους απ' όλους, αν είναι εικονική, κάποιος υπέγραψε λόγω πλάνης, απάτης ή απειλής, αν αντίκεινται σε αναγκαστικούς νόμους (αυτοί θεσπίζονται κυρίως για το γενικό καλό, όπως για τη δημόσια υγεία), και ασφαλώς όταν είναι ποινικά κολάσιμες, δηλαδή βασίζονται σε έγκλημα, όπως σύμβαση δανείου με τοκογλυφικό τόκο, εφόσον η τοκογλυφία είναι έγκλημα. Η παραίτηση από τη νόμιμη μοίρα κληρονομιάς πριν αποβιώσει ο κληρονομούμενος είναι άκυρη. Πρέπει να αναφερθεί ότι οι παραπομπές σε νόμους δεν είναι δυνατόν να κατανοηθούν σε όλη τους την έκταση αν κάποιος δεν έχει σπουδάσει νομική. Για παράδειγμα, στην παραπάνω παραπομπή δεν αναφέρεται από τον νόμο "παραίτηση πριν αποβιώσει ο κληρονομούμενος", ερμηνεύονται όμως οι νόμοι, και οι πιο έγκυρες ερμηνείες βρίσκονται σε βιβλία καθηγητών Πανεπιστημίου ή αποφάσεις Δικαστηρίων, σε θέματα νόμων κυρίως του Αρείου Πάγου. Άκυρη ονομάζεται η σύμβαση που είναι άκυρη άσχετα με τη θέληση των συμβαλλομένων και ανεξαρτήτως προσβολής τους με οποιοδήποτε τρόπο. Ακυρώσιμη ονομάζεται η σύμβαση όταν μπορεί να προσβληθεί ως άκυρη. Μέχρι να προσβληθεί παραμένει έγκυρη. Για παράδειγμα, σύμβαση λόγω απειλής παράγει τα αποτελέσματά της εκ του νόμου (που καλούνται έννομα) μέχρι να την προσβάλει αυτός που απειλήθηκε, αν την προσβάλει ποτέ. Η προσβολή της σύμβασης μπορεί να γίνει με απλή δήλωση, που είναι δικαιοπραξία, για παράδειγμα εξώδικη δήλωση, μονομερώς (τότε πρόκειται για μονομερή δικαιοπραξία, όχι σύμβαση), που απευθύνει σε άλλον (τότε πρόκειται για μονομερή απευθυντέα δικαιοπραξία). Συνήθως γίνεται με αγωγή ενώπιον των πολιτικών Δικαστηρίων με αίτημα την αναγνώρισή της ως άκυρη. Από τη σύμβαση οι συμβαλλόμενοι, ή κάποιος απ' αυτούς, μπορούν να υπαναχωρήσουν, να δηλώσουν δηλαδή ότι δεν θέλουν να ισχύσει. Συνήθως η υπαναχώρηση γίνεται με καταγγελία, πχ μίσθωσης, σύμβασης εργασίας, και μπορεί να οφείλεται σε πλήθος λόγων, κύριος απ' αυτούς είναι η απρόοπτη μεταβολή συνθηκών, όταν η σύμβαση γίνεται υπέρμετρα επαχθής για κάποιο συμβαλλόμενο. Οι συμβάσεις μπορεί να είναι ορισμένου χρόνου ή αορίστου χρόνου. Παραδείγματα τέτοιων συμβάσεων είναι η μίσθωση (σπιτιού για συγκεκριμένο χρονικό διάστημα ή αόριστα, για το μέλλον, χωρίς χρονικό όριο), η εταιρεία, η σύμβαση εργασίας, το δάνειο, κλπ. Ο τύπος πρέπει να τηρείται, αν πρόκειται για τυπική δικαιοπραξία, όπως αναφέρθηκε και ορίστηκε, ο τύπος όμως είναι άσχετος με τη διάρκεια. Οι Συμβάσεις είναι οι πιο συνηθισμένες και σπουδαιότερες δικαιοπραξίες του Ιδιωτικού Δικαίου. Παράλληλα, υπάρχουν οι , οι οποίες φέρουν ορισμένα ιδιαίτερα χαρακτηριστικά, που αποβλέπουν σε θεραπεία δημόσιου σκοπού, ενώ εξ ορισμού το ένα αντισυμβαλλόμενο μέρος ασκεί δημόσια εξουσία, και οι διεθνείς συμβάσεις όταν τα συμβαλλόμενα μέρη προέρχονται από διαφορετικές χώρες. (el)
- Kontrakto estas jura faktaro, kiu konsistas el kongruaj promesoj/voldeklaroj de du aŭ pluraj personoj kaj per kiu la deklarantoj (kontraktantoj) celas certan juran rezulton, kiu ĝuste pro tiu volkongruo efektiviĝas. Kiam du personoj kontraktas, oni nomas la tempe pli fruan promeson/voldeklaron oferto kaj la pli malfruan akcepto. Kontraktoj ekzistas kaj en privata juro kaj en publika juro. Kontraktoj foje devas esti faritaj en speciala formo. Ekzemploj estas skriba formo, manskriba formo aŭ kontraktado antaŭ notario. Ĝenerale kaj plej ofte tamen kontraktoj povas esti faritaj en ĉiu ajn formo, ekzemple nur buŝe. Ekzemplo por privatjura kontrakto estas aĉetkontrakto pri aŭto kontraŭ 500 dolaroj. En tiu kontrakto la kontraktontoj, nome la aĉetanto kaj la vendanto, ambaŭ deklaras sian kongruan volon, ke la vendanto havu la obligacion transigi al la aĉetanto la proprieton de la aŭto kaj ke la aĉetanto havu la obligacion pagi la prezon. Per tio, ke la kontraktantoj deklaras sian kongruan volon, efektiviĝas la jura rezulto, ke la devoj vere ekestas. Individua laborkontrakto estas tiu dokumento per kiu unu fizika persono, nome la laboristo aŭ dungito, engaĝiĝas al la realigo de laboro aŭ servoj por fizika aŭ laŭjura persono, nome la dunganto, sub la dependo kaj subigo al tiu, kiu siavice devigas sin al la pago de difinita salajro. La individua laborkontrakto distingiĝas el la kolektiva laborkontrakto, kiu efikas sur difinita grupo de laboristoj. Estas variaj tipoj de labor-kontraktoj. Fakte, kvankam normale oni subkomprenas skribitan dokumenton subskribitan de ambaŭ partioj, depende de la enlanda juro, ofte validas ankaŭ parolaj kontraktoj, ĉefe se temas pri mallongaj labortempoj. (eo)
- Ein Vertrag ist die von zwei oder mehr Vertragsparteien erklärte Einigung über die Begründung oder inhaltliche Änderung eines Schuldverhältnisses (§ 311 BGB). Er basiert auf mindestens zwei übereinstimmenden Willenserklärungen. In einer auf dem Grundsatz der Privatautonomie beruhenden Rechtsordnung wie der deutschen ist der Vertrag für den Einzelnen das wichtigste rechtliche Mittel zur Gestaltung der eigenen Lebensverhältnisse. (de)
- A contract is a legally enforceable agreement between two or more parties that creates, defines, and governs mutual rights and obligations between them. A contract typically involves the transfer of goods, services, money, or a promise to transfer any of those at a future date. In the event of a breach of contract, the injured party may seek judicial remedies such as damages or rescission. Contract law, the field of the law of obligations concerned with contracts, is based on the principle that agreements must be honoured. Contract law, like other areas of private law, varies between jurisdictions. The various systems of contract law can broadly be split between common law jurisdictions, civil law jurisdictions, and mixed law jurisdictions which combine elements of both common and civil law. Common law jurisdictions typically require contracts to include consideration in order to be valid, whereas civil and most mixed law jurisdictions solely require a meeting of the minds between the parties. Within the overarching category of civil law jurisdictions, there are several distinct varieties of contract law with their own distinct criteria: the German tradition is characterised by the unique doctrine of abstraction, systems based on the Napoleonic Code are characterised by their systematic distinction between different types of contracts, and Roman-Dutch law is largely based on the writings of renaissance-era Dutch jurists and case law applying general principles of Roman law prior to the Netherlands' adoption of the Napoleonic Code. The UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts, published in 2016, aim to provide a general harmonised framework for international contracts, independent of the divergences between national laws, as well as a statement of common contractual principles for arbitrators and judges to apply where national laws are lacking. Notably, the Principles reject the doctrine of consideration, arguing that elimination of the doctrine "bring[s] about greater certainty and reduce litigation" in international trade. The Principles also rejected the abstraction principle on the grounds that it and similar doctrines are "not easily compatible with modern business perceptions and practice". Contract law can be contrasted with tort law (also referred to in some jurisdictions as the law of delicts), the other major area of the law of obligations. While tort law generally deals with private duties and obligations that exist by operation of law, and provide remedies for civil wrongs committed between individuals not in a pre-existing legal relationship, contract law provides for the creation and enforcement of duties and obligations through a prior agreement between parties. The emergence of quasi-contracts, quasi-torts, and quasi-delicts renders the boundary between tort and contract law somewhat uncertain. (en)
- Zuzenbidean, kontratua pertsona bi edo gehiagok askatasunez adostutako hitzarmen bat da, non pertsona horiek besteenganako obligazio bat bere gain hartzea onartzen duten. Obligazio horiek bete, aldatu eta iraungitzeko zehaztapenei deritze. Horrela, kontratuak dira salerosketa, non erosleak prezio bat ordainduz ondasun edo zerbitzu jakin eta zehatz jaso behar duen saltzailearen eskutik; ezkontza, non ezkontideek beraien arteko harreman berri bat ezarri eta besteenganako betebeharrak hartzen dituzten; edo sariketa bat, non antolatzailea irabazten duen pertsonari sari bat ematera konprometitzen den (kasu honetan irabazleak ez du aparteko betebeharrik hartzen bere gain). (eu)
- Un contrato es un acuerdo legal, oral o escrito, manifestado en común entre dos o más personas con capacidad jurídica (partes del contrato), que se vinculan en virtud del mismo, regulando sus relaciones a una determinada finalidad o cosa, y a cuyo cumplimiento pueden compelerse de manera recíproca, si el contrato es bilateral, o compelerse una parte a la otra, si el contrato es unilateral. Es el contrato, en suma, un acuerdo de voluntades que puede generar derechos, obligaciones y otro tipo de situaciones jurídicas relativas; es decir, que solo vinculan a las partes contratantes y, eventualmente, a sus causahabientes. Pero, además del acuerdo de voluntades, algunos contratos exigen, para su perfección, otros hechos o actos de alcance jurídico, tales como efectuar una determinada entrega (contratos reales), o exigen ser formalizados en documento especial (contratos formales), de modo que, en esos casos especiales, no basta con la sola voluntad. De todos modos, el contrato, en general, tiene una connotación patrimonial, incluso parcialmente en aquellos celebrados en el marco del derecho de familia, y es parte de la categoría más amplia de los negocios jurídicos. Es función elemental del contrato originar efectos jurídicos (es decir, obligaciones exigibles), de modo que a aquella relación de sujetos que no derive en efectos jurídicos no se le puede atribuir cualidad contractual. En cada país, o en cada estado, puede existir un sistema de requisitos contractuales, diferente en lo superficial, pero el concepto y requisitos básicos del contrato son, en esencia, iguales. La divergencia de requisitos tiene que ver con la variedad de realidades socio-culturales y jurídicas de cada uno de los países (así, por ejemplo, existen ordenamientos en que el contrato no se limita al campo de los derechos patrimoniales, únicamente, sino que abarca también derechos personales y de familia como, por ejemplo, los países en los que el matrimonio es considerado un contrato). En tanto el contrato es una categoría del acto jurídico, su validez y eficacia no solo están supeditadas a las reglas que regulan tales aspectos del contrato, sino también aquellas reglas relativas a los negocios jurídicos. Por tanto, toda causal de nulidad o anulabilidad de un acto jurídico, lo es también de un contrato. (es)
- Kontrak atau perjanjian adalah kesepakatan antara dua orang atau lebih mengenai hal tertentu yang disetujui oleh mereka. Ketentuan umum mengenai kontrak diatur dalam Kitab Undang-Undang Hukum Perdata Indonesia. (in)
- En droit, un contrat est un accord de volontés concordantes (consentement) entre une ou plusieurs personnes (les parties) en vue de créer une ou des obligations juridiques. C'est aussi la relation juridique qui découle de cet accord. Le système libéral de la formation des contrats est dominé par l'idée de la liberté contractuelle et de l'autonomie des parties : celles-ci sont ainsi libres de conclure ou non et de choisir l'objet et la forme (écrite, orale…) du contrat. Le contrat s'inscrit dans la loi qui l'arme de l'exécution forcée, le droit de recourir aux organes de l'État pour obtenir l'exécution de la prestation. La liberté des parties est en conséquence restreinte par des exigences légales dans certains cas : forme, protection du consentement ou interdiction des engagements excessifs. Le contrat est le principal acte juridique qui fonde la théorie des obligations. Les parties sont ceux qui peuvent en exiger un certain produit ou prestation. Elles sont dénommées créancier et débiteur. Les ayants droit sont ceux qui ont acquis un droit du créancier ou du débiteur. Les tiers sont des personnes qui n'étaient ni présentes ni représentées lors de la naissance du contrat et qui ne sont pas les ayants droit. Les dispositions d'un contrat sont appelées clauses ou stipulations. (fr)
- ( 다른 뜻에 대해서는 계약 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 계약(契約)은 사람이나 조직체 사이에서 지켜야 할 의무에 대해 글이나 말로 정한 것을 말한다. 사법상의 계약(私法上~ 契約)은 계약 중에서 사법적 효과의 발생을 목적으로 하는 계약이다. (이하에서는 그저 "계약"이라고 약칭한다.) 대륙법계에 있어서 계약법은 로마법의 법언 "계약은 지켜져야 한다."(라틴어: pacta sunt servanda)에 기초하고 있다. 이러한 계약 준수의 원칙은 사적자치를 계약법의 기반으로 삼고 있는 대부분의 법체계에서 받아들여지고 있는 원칙이다. 때로는 집을 구입하는 경우와 같이 서면 계약이 필요하기도 하나, 법률서적을 구입하거나 커피를 사마시는 것처럼 일상 생활에서 대부분의 계약은 구두로 체결된다. 계약은 당사자 간의 의사표시 일치의 산물이다. 법률적인의 측면에서 무효계약, 철회계약, 효력미정인 계약, 효력 미실효계약의 범위를 어떻게 확정할 것인지, 입법자의 의사표시 일치의 원칙 · 신의성실원칙 · 공서양속원칙에 대한 태도를 암시하고, 법률의 상품거래에 대한 촉진과 제한의 역할이 반영되어 있다. (ko)
- 契約（けいやく、羅: pactum, 仏: contrat, 英: contract）とは、複数の者の合意によって当事者間に法律上の権利義務を発生させる制度で、合意のうち法的な拘束力を持つことを期待して行われるもののこと。贈与・売買・交換・賃貸・請負・雇用・委任・寄託など、「誰が誰のために、何を幾らでどのようにする。不履行となった場合はどのようにする」のかを定めるものが多い。 (ja)
- Umowa, kontrakt (łac. contractus) – w prawie cywilnym zgodne porozumienie dwóch lub więcej stron ustalające ich wzajemne prawa lub obowiązki (ang. a meeting of minds). Na umowę składają się dwa lub więcej zgodnych oświadczeń woli (konsens) zmierzających do zawarcia umowy danego rodzaju. Złożenie przez strony oświadczeń woli, które nie są zgodne, określa się mianem dyssensu. Umowy są zawsze co najmniej dwustronnymi czynnościami prawnymi Oprócz umów w rozumieniu prawa cywilnego istnieją także umowy administracyjne i umowy międzynarodowe. Niniejszy artykuł dotyczy tylko umów cywilnoprawnych. (pl)
- Un contratto è un istituto giuridico che vincola due o più parti tra di loro. Il procedimento che porta alla sua stipula è detto contrattazione. (it)
- Een overeenkomst, contract of convenant is een afspraak tussen ten minste twee natuurlijke personen of rechtspersonen – de , of specifieker contractanten – over wat ze met elkaar of voor elkaar zullen gaan doen – de te leveren prestatie – of laten. Overeenkomsten moeten worden onderscheiden van verbintenissen: een overeenkomst schept wel een verbintenis, maar het omgekeerde is niet altijd het geval. Als iemand een ander schade toebrengt kan daaruit een verbintenis ontstaan die te vergoeden. (nl)
- Em um sentido amplo, um contrato é uma operação econômica entre duas ou mais pessoas. Nesse sentido, um contrato é uma troca econômica, visando a circulação de riqueza, sendo sinônimo do conceito de negócio. Sob o ponto de vista do direito, um contrato é a formalização jurídica de uma operação econômica, formalização essa entendida como um instrumento jurídico que vincula os contratantes aos compromissos por eles assumidos. Assim, celebrado um contrato, as partes ficam obrigadas aos seus termos, sob pena de uma sanção legal no caso de descumprimento. Desse modo, pode-se definir um contrato como um acordo de vontades legalmente exequível. A figura jurídica do contrato apresenta-se como uma forma de o legislador regular trocas econômicas e orientá-las segundo critérios políticos. Daí porque cada sistema jurídico apresenta regras distintas sobre contratos, bem como cada sistema econômico também irá apresentar diferentes matizes sobre o direito contratual. Em uma visão clássica sobre os contratos, influenciada pela ideologia liberal, a figura jurídica do contrato têm como função impor regras de bom funcionamento do mercado, evitando assim que as trocas comerciais sejam inteiramente expostas a acontecimentos imprevisíveis ou ao mero árbitro das partes. A função do direito contratual, portanto, é criar deveres para as partes de modo a limitar seu comportamento, coibindo um conjunto de atitudes prejudiciais ao mercado. Para essa visão, o direito deve se limitar a criar meios para garantir a exequibilidade do contrato, pouco importando o seu conteúdo. Mais recentemente, com o retrocesso do liberalismo clássico, a doutrina passou a discutir outras finalidades contratuais, mais voltadas à coletividade, como a função social do contrato. O direito vê o contrato como um negócio jurídico, o que significa que esse acordo deve obedecer certos requisitos legais para que se forme, seja considerado válido e produza efeitos. Não há uma uniformidade na matéria, com cada legislação apresentando seus próprios requisitos formais. Há uma forte tendência entre os juristas de considerar como contrato jurídico apenas os acordos de vontade que tenham um conteúdo patrimonial. Há, contudo, aqueles que entendem que todo acordo de vontades protegido pela lei será um contrato, importando dizer que figuras de valor afetivo e não patrimonial, como o casamento e o divórcio, serão considerados como contratos. Discute-se também se só seriam contratos aqueles celebrados por duas pessoas físicas ou pessoas jurídicas de de direito privado, ou se os acordos celebrados por pessoas jurídicas de direito público - comumente chamados de contratos administrativos - também se encaixariam na categoria. Contratos que não obedecem as formalidades legais serão reputados como inexistentes ou inválidos, a depender do vício no caso concreto. Sendo inexistentes ou inválidos, serão ineficazes, não produzindo efeitos. O contrato válido e eficaz, por outro lado, é juridicamente exequível, o que signifca que seu descumprimento poderá ser levado ao Poder Judiciário, por meio de uma ação judicial, que poderá resultar na imposição de um fazer ou não fazer a um dos contratantes, ou o pagamento de uma indenização pelo descumprimento contratual. (pt)
- Догово́р (мн. ч. — догово́ры) — соглашение между собой двух или более сторон (субъектов), по какому-либо вопросу с целью установления, изменения или прекращения правовых отношений. Служит источником обязательств, нравственных или юридических. Договор является одной из древнейших правовых конструкций. Сейчас он используется во многих отраслях частного и публичного права. Происходит от слова говор, говорить — речь, беседа; сообщаться устною речью, даром слова; произносить слова, выражать мысли. Ещё со времён римского права различают вербальные (устные) и литеральные (письменные) договоры. Иногда возможно заключение договора посредством конклюдентных (согласительных) действий. По количеству субъектов договоры подразделяются на двусторонние и многосторонние. Одной из разновидностей многостороннего договора является учредительный договор. Возможны также договоры в пользу третьего лица, не являющегося его стороной. По наличию обязательств договоры подразделяются на возмездные и безвозмездные. Также выделяют договоры консенсуальные (обязательства возникают после достижения соглашения) и реальные (обязательства возникают после определённого действия). (ru)
- Ett avtal är en överenskommelse varigenom fysiska eller juridiska personer (parter) grundar ett rättsförhållande mellan varandra. Vissa, framför allt skriftliga avtal, kan också benämnas kontrakt. Avtal inom internationell rätt benämns traktat. Endast den som har rättshandlingsförmåga kan ingå avtal. (sv)
- 契約（英語：contract）是雙方當事人基於意思表示合致而成立的法律行為，為的主要表現。一般而言，契約是指私法上的法律行為，可分為債權契約（例如買賣包含線下購物和網路購物）、物權契約（例如所有權移轉登記）及身分契約（例如結婚）等，不過在公法上也可能存在契約關係（例如 行政契約 （页面存档备份，存于互联网档案馆））。在民法上，狹義的契約（即債權契約）為債之發生的原因之一，而一般僅稱契約時所指稱者也多屬債權契約。契約行為並不等於「契約書」，一份契約書中可能包含不只一個契約行為；契約行為也不以做成書面為必要，契約原則上為諾成且不要物的法律行為，只有在例外情形，基於特殊考量（例如公益）時法律會明文要求。 契約是以雙方當事人互相對立合致的意思表示所構成的，其中包括要約及承諾兩個基本的意思表示。要約是表意人所發出，欲得到相對人承諾而發生一定私法上效力的意思表示。承諾則是針對要約所為的肯定答覆，承諾的內容必須和該要約的內容完全一致，否則即為新要約而非承諾。應與要約區分的是要約之引誘，其並非意思表示，而是，為之一種，不生要約拘束力。 (zh)
- До́гові́р — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді). Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою). Наприклад, при прийомі на роботу укладають трудовий договір між громадянами й організаціями. Одна сторона (громадянин) - бере на себе обов'язок виконувати роботу з певного фаху, кваліфікації або посади, виконувати внутрішній розпорядок організації тощо. Інша сторона (організація) – зобов'язується виплачувати заробітну плату й створити умови для роботи. Загальний порядок укладення договору закріплено в статтях 638..650 глави 53 «Укладення, зміна і розірвання договору», Цивільний Кодекс України. Особливості укладення передбачено в статтях 179..187 глави 20 «Господарські договори», Господарський Кодекс України. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договори зберігають 3 роки після закінчення терміну його дії. Контракти з іноземними партнерами слід зберігати не менше 10 років. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Smlouva (někdy též kontrakt, dohoda nebo konvence) je dvoustranné či vícestranné právní jednání spočívající ve vzájemných a obsahově shodných projevech vůle smluvních stran směřujících ke vzniku, změně či zániku práv a povinností, které právní předpisy s takovými projevy vůle spojují. Smlouvou tak mezi nimi vznikne závazek k určitému plnění. Smlouva je jeden ze základních pilířů soukromého práva, obzvláště práva civilního. (cs)
- Ein Vertrag ist die von zwei oder mehr Vertragsparteien erklärte Einigung über die Begründung oder inhaltliche Änderung eines Schuldverhältnisses (§ 311 BGB). Er basiert auf mindestens zwei übereinstimmenden Willenserklärungen. In einer auf dem Grundsatz der Privatautonomie beruhenden Rechtsordnung wie der deutschen ist der Vertrag für den Einzelnen das wichtigste rechtliche Mittel zur Gestaltung der eigenen Lebensverhältnisse. (de)
- Zuzenbidean, kontratua pertsona bi edo gehiagok askatasunez adostutako hitzarmen bat da, non pertsona horiek besteenganako obligazio bat bere gain hartzea onartzen duten. Obligazio horiek bete, aldatu eta iraungitzeko zehaztapenei deritze. Horrela, kontratuak dira salerosketa, non erosleak prezio bat ordainduz ondasun edo zerbitzu jakin eta zehatz jaso behar duen saltzailearen eskutik; ezkontza, non ezkontideek beraien arteko harreman berri bat ezarri eta besteenganako betebeharrak hartzen dituzten; edo sariketa bat, non antolatzailea irabazten duen pertsonari sari bat ematera konprometitzen den (kasu honetan irabazleak ez du aparteko betebeharrik hartzen bere gain). (eu)
- Kontrak atau perjanjian adalah kesepakatan antara dua orang atau lebih mengenai hal tertentu yang disetujui oleh mereka. Ketentuan umum mengenai kontrak diatur dalam Kitab Undang-Undang Hukum Perdata Indonesia. (in)
- ( 다른 뜻에 대해서는 계약 (동음이의) 문서를 참고하십시오.) 계약(契約)은 사람이나 조직체 사이에서 지켜야 할 의무에 대해 글이나 말로 정한 것을 말한다. 사법상의 계약(私法上~ 契約)은 계약 중에서 사법적 효과의 발생을 목적으로 하는 계약이다. (이하에서는 그저 "계약"이라고 약칭한다.) 대륙법계에 있어서 계약법은 로마법의 법언 "계약은 지켜져야 한다."(라틴어: pacta sunt servanda)에 기초하고 있다. 이러한 계약 준수의 원칙은 사적자치를 계약법의 기반으로 삼고 있는 대부분의 법체계에서 받아들여지고 있는 원칙이다. 때로는 집을 구입하는 경우와 같이 서면 계약이 필요하기도 하나, 법률서적을 구입하거나 커피를 사마시는 것처럼 일상 생활에서 대부분의 계약은 구두로 체결된다. 계약은 당사자 간의 의사표시 일치의 산물이다. 법률적인의 측면에서 무효계약, 철회계약, 효력미정인 계약, 효력 미실효계약의 범위를 어떻게 확정할 것인지, 입법자의 의사표시 일치의 원칙 · 신의성실원칙 · 공서양속원칙에 대한 태도를 암시하고, 법률의 상품거래에 대한 촉진과 제한의 역할이 반영되어 있다. (ko)
- 契約（けいやく、羅: pactum, 仏: contrat, 英: contract）とは、複数の者の合意によって当事者間に法律上の権利義務を発生させる制度で、合意のうち法的な拘束力を持つことを期待して行われるもののこと。贈与・売買・交換・賃貸・請負・雇用・委任・寄託など、「誰が誰のために、何を幾らでどのようにする。不履行となった場合はどのようにする」のかを定めるものが多い。 (ja)
- Umowa, kontrakt (łac. contractus) – w prawie cywilnym zgodne porozumienie dwóch lub więcej stron ustalające ich wzajemne prawa lub obowiązki (ang. a meeting of minds). Na umowę składają się dwa lub więcej zgodnych oświadczeń woli (konsens) zmierzających do zawarcia umowy danego rodzaju. Złożenie przez strony oświadczeń woli, które nie są zgodne, określa się mianem dyssensu. Umowy są zawsze co najmniej dwustronnymi czynnościami prawnymi Oprócz umów w rozumieniu prawa cywilnego istnieją także umowy administracyjne i umowy międzynarodowe. Niniejszy artykuł dotyczy tylko umów cywilnoprawnych. (pl)
- Un contratto è un istituto giuridico che vincola due o più parti tra di loro. Il procedimento che porta alla sua stipula è detto contrattazione. (it)
- Een overeenkomst, contract of convenant is een afspraak tussen ten minste twee natuurlijke personen of rechtspersonen – de , of specifieker contractanten – over wat ze met elkaar of voor elkaar zullen gaan doen – de te leveren prestatie – of laten. Overeenkomsten moeten worden onderscheiden van verbintenissen: een overeenkomst schept wel een verbintenis, maar het omgekeerde is niet altijd het geval. Als iemand een ander schade toebrengt kan daaruit een verbintenis ontstaan die te vergoeden. (nl)
- Ett avtal är en överenskommelse varigenom fysiska eller juridiska personer (parter) grundar ett rättsförhållande mellan varandra. Vissa, framför allt skriftliga avtal, kan också benämnas kontrakt. Avtal inom internationell rätt benämns traktat. Endast den som har rättshandlingsförmåga kan ingå avtal. (sv)
- 契約（英語：contract）是雙方當事人基於意思表示合致而成立的法律行為，為的主要表現。一般而言，契約是指私法上的法律行為，可分為債權契約（例如買賣包含線下購物和網路購物）、物權契約（例如所有權移轉登記）及身分契約（例如結婚）等，不過在公法上也可能存在契約關係（例如 行政契約 （页面存档备份，存于互联网档案馆））。在民法上，狹義的契約（即債權契約）為債之發生的原因之一，而一般僅稱契約時所指稱者也多屬債權契約。契約行為並不等於「契約書」，一份契約書中可能包含不只一個契約行為；契約行為也不以做成書面為必要，契約原則上為諾成且不要物的法律行為，只有在例外情形，基於特殊考量（例如公益）時法律會明文要求。 契約是以雙方當事人互相對立合致的意思表示所構成的，其中包括要約及承諾兩個基本的意思表示。要約是表意人所發出，欲得到相對人承諾而發生一定私法上效力的意思表示。承諾則是針對要約所為的肯定答覆，承諾的內容必須和該要約的內容完全一致，否則即為新要約而非承諾。應與要約區分的是要約之引誘，其並非意思表示，而是，為之一種，不生要約拘束力。 (zh)
- العقد في القانون تعرف أغلب القوانين والتشريعات العقد على أنه هو ارتباط الإيجاب بالقبول وتوافق أطراف العقد على وجه يثبت أثره في المعقود عليه ، ويعرف كذلك على أنه ارتباط الإيجاب الصادر من أحد المتعاقدين بقبول الآخر، وتوافق كلاً منهما على وجه يثبت أثره في المعقود عليه ويترتب التزام على كلاً منهما بما وجب عليه الآخر. فيكون بذلك العقد عو توافق إرادتين بشأن إنشاء علاقات قانونية ملزمة، وقد تبنت التشريعات الحديثة عدم التفريق بين مصطلح العقد ومصطلح الاتفاق حيث يشيران الآن لنفس المعنى. وتعد النظرية العامة للعقود من أهم النظريات القانونية قاطبة. ويهدف التنظيم القانوني للعقود إلى حفظ حقوق الناس ووضع العملية التعاقدية ضمن إطار تشريعي يكفل حقوق أطراف العقد. ويقوم قانون العقود على العبارة اللاتينية pacta sunt servanda التي هي «العقد شريعة المتعاقدين». وإذا تم الإخلال بالعقد فإن القانون يقدم ما يعرف (با (ar)
- Un contracte és l'acord de voluntats que genera drets i obligacions. És un acte jurídic bilateral o multilateral, perquè hi intervenen dues o més persones (a diferència dels actes jurídics unilaterals en què intervé una sola persona), i que té per finalitat crear drets i obligacions. L'element principal per la validesa d'un contracte és el consentiment de les parts (per exemple, si el contracte es fa per escrit, signant-lo), i és a partir del moment del consentiment que creen drets i obligacions. (ca)
- Σύμβαση είναι η δικαιοπραξία μεταξύ δύο ή περισσότερων προσώπων με την οποία τα πρόσωπα δηλώνουν τη βούλησή τους να προβούν σε διάφορες ενέργειες και να συνεργαστούν με άλλα πρόσωπα, είναι δηλαδή δήλωση βούλησης. Τα πρόσωπα αυτά δηλαδή όχι μόνο επιθυμούν, αλλά αποφασίζουν και προβαίνουν σε συγκεκριμένες ενέργειες προκειμένου να ικανοποιήσουν τις ανάγκες τους, “εξωτερικεύουν” δηλαδή τη βούλησή τους. Η σύμβαση λέγεται και συμφωνία. Η συμφωνία ή σύμβαση δεν είναι αναγκαίο να είναι νόμιμη για να χαρακτηριστεί έτσι. (el)
- Kontrakto estas jura faktaro, kiu konsistas el kongruaj promesoj/voldeklaroj de du aŭ pluraj personoj kaj per kiu la deklarantoj (kontraktantoj) celas certan juran rezulton, kiu ĝuste pro tiu volkongruo efektiviĝas. Kiam du personoj kontraktas, oni nomas la tempe pli fruan promeson/voldeklaron oferto kaj la pli malfruan akcepto. Kontraktoj ekzistas kaj en privata juro kaj en publika juro. (eo)
- A contract is a legally enforceable agreement between two or more parties that creates, defines, and governs mutual rights and obligations between them. A contract typically involves the transfer of goods, services, money, or a promise to transfer any of those at a future date. In the event of a breach of contract, the injured party may seek judicial remedies such as damages or rescission. Contract law, the field of the law of obligations concerned with contracts, is based on the principle that agreements must be honoured. (en)
- Un contrato es un acuerdo legal, oral o escrito, manifestado en común entre dos o más personas con capacidad jurídica (partes del contrato), que se vinculan en virtud del mismo, regulando sus relaciones a una determinada finalidad o cosa, y a cuyo cumplimiento pueden compelerse de manera recíproca, si el contrato es bilateral, o compelerse una parte a la otra, si el contrato es unilateral. Es el contrato, en suma, un acuerdo de voluntades que puede generar derechos, obligaciones y otro tipo de situaciones jurídicas relativas; es decir, que solo vinculan a las partes contratantes y, eventualmente, a sus causahabientes. Pero, además del acuerdo de voluntades, algunos contratos exigen, para su perfección, otros hechos o actos de alcance jurídico, tales como efectuar una determinada entrega ( (es)
- En droit, un contrat est un accord de volontés concordantes (consentement) entre une ou plusieurs personnes (les parties) en vue de créer une ou des obligations juridiques. C'est aussi la relation juridique qui découle de cet accord. (fr)
- Em um sentido amplo, um contrato é uma operação econômica entre duas ou mais pessoas. Nesse sentido, um contrato é uma troca econômica, visando a circulação de riqueza, sendo sinônimo do conceito de negócio. Sob o ponto de vista do direito, um contrato é a formalização jurídica de uma operação econômica, formalização essa entendida como um instrumento jurídico que vincula os contratantes aos compromissos por eles assumidos. Assim, celebrado um contrato, as partes ficam obrigadas aos seus termos, sob pena de uma sanção legal no caso de descumprimento. Desse modo, pode-se definir um contrato como um acordo de vontades legalmente exequível. A figura jurídica do contrato apresenta-se como uma forma de o legislador regular trocas econômicas e orientá-las segundo critérios políticos. Daí porque (pt)
- Догово́р (мн. ч. — догово́ры) — соглашение между собой двух или более сторон (субъектов), по какому-либо вопросу с целью установления, изменения или прекращения правовых отношений. Служит источником обязательств, нравственных или юридических. Договор является одной из древнейших правовых конструкций. Сейчас он используется во многих отраслях частного и публичного права. Происходит от слова говор, говорить — речь, беседа; сообщаться устною речью, даром слова; произносить слова, выражать мысли. (ru)
- До́гові́р — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (в тому числі в електронному вигляді). Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою). (uk)
|
_of_Haseki_Hürrem_Sultan_(TIEM_2192).jpg){kind=link}
