| dbo:abstract
|
- Cyonasua és un gènere extint de carnívor de la família dels prociònids que visqué entre el Miocè superior i el Plistocè a Sud-amèrica. Se n'han trobat restes fòssils a l'Argentina, Bolívia, el Perú, l'Uruguai i Veneçuela. La majoria d'aquest material consisteix en restes cranials i dentals, amb alguns elements postcranials. Probablement vivia prop del mar o altres masses d'aigua. L'espècie tipus, C. argentina, devia tenir unes dimensions semblants a les d'un gos de mida mitjana. (ca)
- Cyonasua (meaning "dog-coati" in Greek) is an extinct genus of procyonid from the Late Miocene to Middle Pleistocene of South America. Fossils of Cyonasua have been found in Argentina (Ituzaingó, Epecuén, Huayquerías, Monte Hermoso, Chapadmalal, Maimará, Ensenada, La Playa, Chiquimil, Andalhuala, and Cerro Azul Formations), Bolivia, Uruguay, and Venezuela (San Gregorio Formation). The oldest well-dated fossils of Cyonasua are approximately 7.3 million years old. Most fossils of Cyonasua are late Miocene to early late Pliocene (Huayquerian to Chapadmalalan SALMAs, 7.3-3 million years old) in age, but a single early Pleistocene specimen (the holotype and only known specimen of Cyonasua meranii) indicates that members of this genus survived until at least 0.99 million years ago (the fossil layer where this specimen was collected dating to the Jaramillo Chron). Cyonasua is the oldest terrestrial carnivoran known from South America, and represents the earliest undisputed southward mammalian migrants of the Great American Interchange. Cyonasua appears in the fossil record much earlier than other North American immigrant groups, most of which did not appear until 3 million years ago, including other carnivorans, many of which did not appear in South America until the early Pleistocene (about 1.2 million years ago). The next oldest remains of carnivorans in South America are rare specimens of Lycalopex and Galictis from the (~2.9 million years old), nearly 4.4 million years after the first appearance of Cyonasua in South America. The ancestors of Cyonasua are thought to have arrived from Central America by island hopping before the formation of the Isthmus of Panama. Cyonasua arrived in South America when ecosystems there were still dominated by metatherian carnivores, namely sparassodonts and carnivorous opossums. Unlike most sparassodonts, which were hypercarnivores, Cyonasua was an omnivore and it is thought that it did not directly compete with sparassodonts for food. This is thought to be one possible reason why Cyonasua and its close relatives were able to colonize South America many millions of years before other carnivorans. Because sparassodonts and other native predators like terror birds and teratorns were hypercarnivores, and other predators such as opossums were much smaller than most procyonids, the large, omnivorous Cyonasua could occupy an otherwise unoccupied niche in South American ecosystems. Cyonasua was much larger than any extant procyond, weighing about 15–25 kg, about the same size as a medium-sized dog. However, it was much smaller than its later relative Chapalmalania, which was the size of a small bear. Chapalmalania is thought to have been closely related to Cyonasua, with the two genera frequently referred to as "Cyonasua-group procyonids". Chapalmalania is thought to have evolved from a species of Cyonasua in South America, with Cyonasua as traditionally defined potentially being paraphyletic. Limb bones of Cyonasua suggest that this genus was a generalized terrestrial mammal with some capability to dig and climb, similar to raccoons (Procyon) and coatis (Nasua). Fossils of Cyonasua have been found inside (fossil burrows), but these are thought to have been made by the large armadillo Ringueletia and later occupied by Cyonasua. The teeth of Cyonasua suggest it was omnivorous, more carnivorous than most living procyonids, but less carnivorous than the modern ringtails (Bassariscus spp.) (en)
- Cyonasua is een geslacht van uitgestorven roofdieren uit de familie van de kleine beren (Procyonidae). Deze dieren leefde van het Mioceen tot Pleistoceen in Zuid-Amerika. (nl)
- O Cyonasua argentina foi um mamífero pré-histórico da família Procyonidae, parente dos atuais quatis, que habitou a América do Sul durante o período Mioceno e foi o provável ancestral do quati gigante Chapalmalania. (pt)
- Cyonasua — вимерлий рід хижих ссавців з родини ракунових. Жив з пізнього міоцену до середнього плейстоцену Південної Америки. Скам'янілості були знайдені в Аргентині, Болівії, Уругваї та Венесуелі. Найстарішим добре датованим скам'янілим решткам приблизно 7.3 мільйона років. Більшість скам'янілостей Cyonasua належать від пізнього міоцену до раннього пізнього пліоцену, але один зразок раннього плейстоцену (голотип і єдиний відомий зразок Cyonasua meranii) вказує на те, що представники цього роду зберігся щонайменше 0.99 мільйона років тому. Cyonasua є найстарішим наземним хижаком, відомим з Південної Америки, і представляє найбільш ранніх безперечних мігрантів ссавців на південь Великого американського обміну. Cyonasua з'являється в літописі скам'янілостей набагато раніше, ніж інші групи іммігрантів Північної Америки, більшість з яких з'явилася до 3 мільйонів років тому, включаючи інших хижаків, багато з яких з'явилися в Південній Америці лише на початку плейстоцену (приблизно 1.2 мільйона років тому). Cyonasua прибув до Південної Америки, коли в екосистемах там ще домінували метатерійні хижаки, а саме спарассодонти та хижі опосуми. На відміну від більшості спарасодонтів, які були гіперм'ясоїдними, Cyonasua був всеїдним, і вважається, що він не конкурував безпосередньо зі спарассодонтами за їжу. Вважається, що це одна з можливих причин, чому Cyonasua та його близькі родичі змогли колонізувати Південну Америку за багато мільйонів років до інших хижаків. Cyonasua був значно більшим за будь-якого сучасного ракуна, важивши приблизно 15–25 кг, приблизно такого ж розміру, як собака середнього розміру. Однак він був значно меншим за свого пізнішого родича Chapalmalania, який був розміром з маленького ведмедя. Вважається, що Chapalmalania тісно споріднений з Cyonasua і навіть Chapalmalania походить від виду Cyonasua в Південній Америці, при цьому Cyonasua, як традиційно визначають, потенційно є парафілетичним. Кістки кінцівок Cyonasua свідчать про те, що цей рід був загалом наземним ссавцем з певною здатністю копати і лазити. Скам'янілості Cyonasua були знайдені всередині викопних нір, але вважають, що вони були створені великим броненосцем і пізніше зайняті Cyonasua. Зуби Cyonasua свідчать, що він був всеїдним, більш м'ясоїдним, ніж більшість живих ракунових, але менш м'ясоїдним, ніж сучасні Bassariscus. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Cyonasua és un gènere extint de carnívor de la família dels prociònids que visqué entre el Miocè superior i el Plistocè a Sud-amèrica. Se n'han trobat restes fòssils a l'Argentina, Bolívia, el Perú, l'Uruguai i Veneçuela. La majoria d'aquest material consisteix en restes cranials i dentals, amb alguns elements postcranials. Probablement vivia prop del mar o altres masses d'aigua. L'espècie tipus, C. argentina, devia tenir unes dimensions semblants a les d'un gos de mida mitjana. (ca)
- Cyonasua is een geslacht van uitgestorven roofdieren uit de familie van de kleine beren (Procyonidae). Deze dieren leefde van het Mioceen tot Pleistoceen in Zuid-Amerika. (nl)
- O Cyonasua argentina foi um mamífero pré-histórico da família Procyonidae, parente dos atuais quatis, que habitou a América do Sul durante o período Mioceno e foi o provável ancestral do quati gigante Chapalmalania. (pt)
- Cyonasua (meaning "dog-coati" in Greek) is an extinct genus of procyonid from the Late Miocene to Middle Pleistocene of South America. Fossils of Cyonasua have been found in Argentina (Ituzaingó, Epecuén, Huayquerías, Monte Hermoso, Chapadmalal, Maimará, Ensenada, La Playa, Chiquimil, Andalhuala, and Cerro Azul Formations), Bolivia, Uruguay, and Venezuela (San Gregorio Formation). The oldest well-dated fossils of Cyonasua are approximately 7.3 million years old. Most fossils of Cyonasua are late Miocene to early late Pliocene (Huayquerian to Chapadmalalan SALMAs, 7.3-3 million years old) in age, but a single early Pleistocene specimen (the holotype and only known specimen of Cyonasua meranii) indicates that members of this genus survived until at least 0.99 million years ago (the fos (en)
- Cyonasua — вимерлий рід хижих ссавців з родини ракунових. Жив з пізнього міоцену до середнього плейстоцену Південної Америки. Скам'янілості були знайдені в Аргентині, Болівії, Уругваї та Венесуелі. Найстарішим добре датованим скам'янілим решткам приблизно 7.3 мільйона років. Більшість скам'янілостей Cyonasua належать від пізнього міоцену до раннього пізнього пліоцену, але один зразок раннього плейстоцену (голотип і єдиний відомий зразок Cyonasua meranii) вказує на те, що представники цього роду зберігся щонайменше 0.99 мільйона років тому. (uk)
|
