dbo:abstract
|
- Gu Jiegang (8 May 1893 – 25 December 1980) was a Chinese historian best known for his seven-volume work (《古史辨》, or Debates on Ancient History). He was a co-founder and the leading force of the Doubting Antiquity School, and was highly influential in the 20th century development of Chinese history. (en)
- Gu Jiegang (chinois simplifié : 顾颉刚 ; chinois traditionnel : 顧頡剛 ; Wade : Ku Chieh-kang ; EFEO : Kou Tsié-kang), né le 8 mai 1893 à Suzhou, mort en 1980, est un historien et ethnologue chinois. Gu entre à l'université de Pékin en 1913 et en sort diplômé en 1920. Gu est l'auteur de plusieurs études importantes sur le folklore chinois. Il fait d'abord partie du Centre de recherche sur les chansons populaires de l'université de Pékin, créé en 1918, où il édite un recueil de chansons populaires de la région de Wu, dans la basse vallée du Yangtse. Il est après 1926 membre du Centre de recherche sur le folklore de l'université Sun-Yat-sen de Canton, où il est l'auteur d'une étude sur la légende de Meng Jiangnü. Après 1933, il étudie la culture populaire de l'Antiquité à Nankin. (fr)
- 顧 頡剛(こ けつごう、Ku Chieh-kang、1893年5月8日 - 1980年12月25日)は、中国の歴史学者・民俗学者。中国の歴史学派である「疑古派」の創始者。名は誦坤。字は銘堅。号は頡剛。 (ja)
- 구제강(중국어 간체자: 顾颉刚, 정체자: 顧頡剛, 병음: Gù Jiégāng, 한자음: 고힐강, 1893년 5월 8일 ~ 1980년 12월 25일)은 중국의 역사학자이다. 장쑤성 쑤저우시 출신으로, 1920년 베이징 대학에서 후스와 천두슈 등에게서 배워 철학문을 졸업했다. 대학에 남아 가르치다 1926년 샤먼 대학, 1927년 중산 대학, 1929년 옌징 대학을 거쳐 항전 이후 1938년 윈난 대학, 1944년 치루 대학, 1948년 이후 란저우 대학에서 강의했다. 1949년 중화인민공화국 수립 이후에는 1952년 푸단 대학을 거쳐 1954년 중국과학원 역사연구소 연구원이 되었다. 고대사에 대한 옛 기록을 의심하는 '의고변위'(疑古辨僞, 옛 것을 의심하고 가짜를 판별한다)로 유명하며, 1927년 이후로 1942년까지 7권으로 구성된 역사서 《고사변》(古史辨)을 발표하였다. 그는 중국 역사지리학과 민속학의 초기 연구자 중 하나로 꼽힌다. (ko)
- Jiegang (1893 - 1980) was een invloedrijk Chinees historicus. Hij is bekend geworden door zijn hoofdwerk, de zevendelige Gushi Bian, waarin hij de traditionele Chinese historische bronnen systematisch heeft ontdaan van niet-historische toevoegingen. Hij behoorde daarbij tot de eerste Chinese historici die gebruik heeft gemaakt van westerse onderzoeksmethoden. Gu Jiegang kwam tot de conclusie dat berichten over het tijdvak van de Drie Verhevenen en de Vijf Oerkeizers (dat wil zeggen de pre-dynastieke periode) uitsluitend latere toevoegingen waren die desondanks toch werden beschouwd als feitelijke beschrijvingen van gebeurtenissen die in die periode hadden plaatsgevonden. (nl)
- Гу Цзега́н (кит. трад. 顧頡剛, упр. 顾颉刚, пиньинь Gù Jiégāng; 8 мая 1893 — 25 декабря 1980) — китайский историк, один из основателей современной историографии КНР. Происходил из семьи потомственных конфуцианских учёных, видный деятель «Движения за новую культуру». Получил традиционное китайское образование, в 1920 году окончил философский факультет Пекинского университета, его наставником был Чжан Бинлинь. Историк воспринял идеи своего учителя об объективности в работе и независимости от политических сил, хотя и испытывал влияние Кан Ювэя, призывавшего поставить историю на службу современности. Далее работал в ряде учебных заведений столицы, много публиковался, принимал участие в работе научных обществ. В 1937—1954 годах работал в учебных заведениях Ланьчжоу, Куньмина, Чунцина, Шанхая. В 1948 году был избран в Академию наук Китая. После 1954 года работал в Институте истории Академии наук КНР, был депутатом ВСНП 4-го и 5-го созывов. Состоял в руководстве Ассоциации по изучению романа «Сон в красном тереме», Всекитайского союза работников культуры, Китайского исторического общества, являлся вице-президентом Китайского общества фольклористов, консультантом Общества китайских исторических архивов. Вместе с Ху Ши обосновывал концепцию «». Выступил против методологии традиционной китайской историографии, основанной на тезисе о едином происхождении китайской нации и её центростремительном развитии. С 1926 года Гу Цзеган начал издание своего главного труда «Критика древней истории» (кит. 古史辨, пиньинь Gǔ shǐ biàn, палл. Гу ши бянь), который вызвал большую дискуссию. Все семь томов труда (Гу Цзеган принимал участие в составлении пяти из них) вышли к 1941 году и неоднократно переиздавались. Учёный выдвинул гипотезу о фальсификации древнекитайской истории в период IV—III веков до н. э., что связывал с общественными процессами и становлением конфуцианской элиты. Прямо связывал интересы доминирующих социальных слоёв с течениями в историографии, проводил параллели в конструировании государственного мифа эпохи Хань и своей современности. Гу Цзеган также занимался исследованиями китайской этнографии, фольклора, исторической географии. В ходе данных штудий убедился в отсутствии неизменной национальной сущности ханьского этноса, продемонстрировал большую роль заимствований и внешних влияний на развитие китайской цивилизации. Не принял гоминьдановского национализма, который был в своей основе модернизированным конфуцианством, и после 1949 года остался в КНР. В последний период своей жизни не занимал административных постов, не принимал участия в общественных кампаниях и дискуссиях. Несмотря на то что он подвергался критике во время «Культурной революции», Гу Цзеган не был арестован и продолжал работать. Работал, преимущественно, над подготовкой научных изданий традиционных исторических источников; в течение всей жизни занимался изучением «Шан шу». В 1971 году по личному указанию Чжоу Эньлая был назначен главой современного научного издания «24 династических историй»; этот проект был завершён в 1977 году. В 2010 году опубликовано его полное собрание сочинений в 62 томах, включая 12 томов дневников 1913—1980 годов и 5 томов переписки. (ru)
- Гу Цзеган (кит. трад. 顧頡剛, спр. 顾颉刚, піньїнь: Gù Jiégāng 8 травня 1893 — 25 грудня 1980) — китайський історик, один із засновників сучасної історіографії КНР. Походив з родини потомствених конфуціанських вчених, видатний діяч «Руху за нову культуру». Отримав традиційну китайську освіту, в 1920 році закінчив філософський факультет Пекінського університету, його наставником був Чжан Бінлінь. Історик сприйняв ідеї свого вчителя про об'єктивність в роботі і незалежності від політичних сил, хоча і відчував вплив Кан Ювея, який закликав поставити історію на службу сучасності. Далі працював у ряді навчальних закладів столиці, багато публікувався, брав участь у роботі наукових товариств. У 1937-1954 роках працював у навчальних закладах Ланьчжоу, Куньміна, Чунцина, Шанхаю. У 1948 році був обраний до Академії наук Китаю. Після 1954 року працював в Інституті історії Академії наук КНР, був депутатом ВЗНП 4-го і 5-го скликань. Перебував у керівництві асоціації з вивчення роману «Сон у червоному теремі», Всекитайського Союзу працівників культури, китайського історичного товариства, був віце-президентом Китайського товариства фольклористів, консультантом товариства китайських історичних архівів. Разом з Ху Ши обґрунтовував концепцію «недовіри до давнини». Виступив проти методології традиційної китайської історіографії, заснованої на тезі про єдине походження китайської нації та її доцентровий розвиток. З 1926 року Гу Цзеган почав видання своєї головної праці «Критика давньої історії» (кит. 古史辨, піньїнь: gǔ shǐ biàn, палл.: Гу ши Бянь), який викликав велику дискусію. Всі сім томів праці (Гу Цзеган брав участь у складанні п'яти з них) вийшли до 1941 року і неодноразово перевидавалися. Вчений висунув гіпотезу про фальсифікацію давньокитайської історії в період IV—III століть до н. е., що пов'язував з суспільними процесами і становленням конфуціанської еліти. Прямо пов'язував інтереси домінуючих соціальних верств з течіями в історіографії, проводив паралелі в конструюванні державного міфу епохи Хань і своєї сучасності. Гу Цзеган також займався дослідженнями китайської етнографії, фольклору, історичної географії. В ході даних штудій переконався у відсутності незмінної національної сутності ханського етносу, продемонстрував велику роль запозичень і зовнішніх впливів на розвиток китайської цивілізації. Не прийняв гоміньданівського націоналізму, який був у своїй основі модернізованим конфуціанством, і після 1949 року залишився в КНР. В останній період свого життя не займав адміністративних постів, не брав участі в громадських кампаніях і дискусіях. Незважаючи на те що він піддавався критиці під час «Культурної революції», Гу Цзеган не був заарештований і продовжував працювати. Працював, переважно, над підготовкою наукових видань традиційних історичних джерел; протягом усього життя займався вивченням «Шан шу». У 1971 році за особистою вказівкою Чжоу Еньлая був призначений главою сучасного наукового видання «24 династичних історій»; цей проект був завершений в 1977 році. У 2010 році опубліковано його повне зібрання творів у 62 томах, включаючи 12 томів щоденників 1913-1980 років і 5 томів листування. (uk)
- 顾颉刚(1893年5月8日-1980年12月25日),原名诵坤,字铭坚,號頡剛,乳名雙慶,江苏苏州人,历史学家、民俗学家,中央研究院院士。古史辨派代表人物,也是中国历史地理学和民俗学的开创者之一。 (zh)
|
rdfs:comment
|
- Gu Jiegang (8 May 1893 – 25 December 1980) was a Chinese historian best known for his seven-volume work (《古史辨》, or Debates on Ancient History). He was a co-founder and the leading force of the Doubting Antiquity School, and was highly influential in the 20th century development of Chinese history. (en)
- 顧 頡剛(こ けつごう、Ku Chieh-kang、1893年5月8日 - 1980年12月25日)は、中国の歴史学者・民俗学者。中国の歴史学派である「疑古派」の創始者。名は誦坤。字は銘堅。号は頡剛。 (ja)
- 구제강(중국어 간체자: 顾颉刚, 정체자: 顧頡剛, 병음: Gù Jiégāng, 한자음: 고힐강, 1893년 5월 8일 ~ 1980년 12월 25일)은 중국의 역사학자이다. 장쑤성 쑤저우시 출신으로, 1920년 베이징 대학에서 후스와 천두슈 등에게서 배워 철학문을 졸업했다. 대학에 남아 가르치다 1926년 샤먼 대학, 1927년 중산 대학, 1929년 옌징 대학을 거쳐 항전 이후 1938년 윈난 대학, 1944년 치루 대학, 1948년 이후 란저우 대학에서 강의했다. 1949년 중화인민공화국 수립 이후에는 1952년 푸단 대학을 거쳐 1954년 중국과학원 역사연구소 연구원이 되었다. 고대사에 대한 옛 기록을 의심하는 '의고변위'(疑古辨僞, 옛 것을 의심하고 가짜를 판별한다)로 유명하며, 1927년 이후로 1942년까지 7권으로 구성된 역사서 《고사변》(古史辨)을 발표하였다. 그는 중국 역사지리학과 민속학의 초기 연구자 중 하나로 꼽힌다. (ko)
- Jiegang (1893 - 1980) was een invloedrijk Chinees historicus. Hij is bekend geworden door zijn hoofdwerk, de zevendelige Gushi Bian, waarin hij de traditionele Chinese historische bronnen systematisch heeft ontdaan van niet-historische toevoegingen. Hij behoorde daarbij tot de eerste Chinese historici die gebruik heeft gemaakt van westerse onderzoeksmethoden. Gu Jiegang kwam tot de conclusie dat berichten over het tijdvak van de Drie Verhevenen en de Vijf Oerkeizers (dat wil zeggen de pre-dynastieke periode) uitsluitend latere toevoegingen waren die desondanks toch werden beschouwd als feitelijke beschrijvingen van gebeurtenissen die in die periode hadden plaatsgevonden. (nl)
- 顾颉刚(1893年5月8日-1980年12月25日),原名诵坤,字铭坚,號頡剛,乳名雙慶,江苏苏州人,历史学家、民俗学家,中央研究院院士。古史辨派代表人物,也是中国历史地理学和民俗学的开创者之一。 (zh)
- Gu Jiegang (chinois simplifié : 顾颉刚 ; chinois traditionnel : 顧頡剛 ; Wade : Ku Chieh-kang ; EFEO : Kou Tsié-kang), né le 8 mai 1893 à Suzhou, mort en 1980, est un historien et ethnologue chinois. Gu entre à l'université de Pékin en 1913 et en sort diplômé en 1920. (fr)
- Гу Цзега́н (кит. трад. 顧頡剛, упр. 顾颉刚, пиньинь Gù Jiégāng; 8 мая 1893 — 25 декабря 1980) — китайский историк, один из основателей современной историографии КНР. Происходил из семьи потомственных конфуцианских учёных, видный деятель «Движения за новую культуру». Получил традиционное китайское образование, в 1920 году окончил философский факультет Пекинского университета, его наставником был Чжан Бинлинь. Историк воспринял идеи своего учителя об объективности в работе и независимости от политических сил, хотя и испытывал влияние Кан Ювэя, призывавшего поставить историю на службу современности. Далее работал в ряде учебных заведений столицы, много публиковался, принимал участие в работе научных обществ. В 1937—1954 годах работал в учебных заведениях Ланьчжоу, Куньмина, Чунцина, Шанхая. В 1948 (ru)
- Гу Цзеган (кит. трад. 顧頡剛, спр. 顾颉刚, піньїнь: Gù Jiégāng 8 травня 1893 — 25 грудня 1980) — китайський історик, один із засновників сучасної історіографії КНР. Походив з родини потомствених конфуціанських вчених, видатний діяч «Руху за нову культуру». Отримав традиційну китайську освіту, в 1920 році закінчив філософський факультет Пекінського університету, його наставником був Чжан Бінлінь. Історик сприйняв ідеї свого вчителя про об'єктивність в роботі і незалежності від політичних сил, хоча і відчував вплив Кан Ювея, який закликав поставити історію на службу сучасності. Далі працював у ряді навчальних закладів столиці, багато публікувався, брав участь у роботі наукових товариств. У 1937-1954 роках працював у навчальних закладах Ланьчжоу, Куньміна, Чунцина, Шанхаю. У 1948 році був обраний д (uk)
|