| dbo:abstract
|
- Mit der Lei Áurea (portugiesisch für Goldenes Gesetz) wurde 1888 in Brasilien die Sklaverei abgeschafft. Bereits im Jahr 1871 hatte die Lei do Ventre Livre („Gesetz des freien Bauches“) festgelegt, dass künftig von Sklavinnen geborene Kinder frei sein sollten. 1885 waren darüber hinaus in der Lei dos Sexagenários („Gesetz der Sechzigjährigen“) alle Sklaven über 60 Jahre in die Freiheit entlassen worden. Im Brasilien der 1880er Jahre gab es eine kontroverse Diskussion um die Abschaffung der Sklaverei, nachdem bereits 1878 durch den Abgeordneten Joaquim Nabuco die „Brasilianische Gesellschaft gegen Sklaverei“ (Sociedade Antiescravidão Brasileira) gegründet worden war, die maßgeblichen Anteil an der Abschaffung der Sklaverei 1888 hatte. José do Patrocínio verfasste die Erklärung politischer Ziele und Absichten der Abolitionisten, welche 1883 als Manifesto da Confederação Abolicionista öffentlich gemacht wurde.Liberale Politiker, die oft von freimaurerischen Idealen geprägt waren, machten sich für die Abschaffung stark. Hinzu kam die späte Unterstützung der Farmbesitzer, die vermehrt auf europäische Einwanderer als Arbeitskräfte zurückgriffen, da für diese keine Fürsorgepflicht bestand und sich die Lohnarbeit als günstiger als der Besitz von Sklaven erwies. Dies kam auch dem rassistischen Versuch der Regierung entgegen, die durch einen Prozess des branqueamento den Anteil Hellhäutiger zu erhöhen gedachte. Die Befürworter der Sklaverei kamen auch durch die zunehmende Flucht von Sklaven unter Druck. Entlaufene Sklaven sammelten sich in sogenannten Quilombos, in denen sie zusammenlebten und Angriffe auf Farmen vorbereiteten. Die Armee war in dieser Zeit zumeist damit beschäftigt, entlaufene Sklaven einzufangen und ihren Besitzern zurückzubringen. Alle diese Schwierigkeiten führten 1888 dazu, dass die Abolitionisten die Oberhand gewannen und die Sklaverei abgeschafft wurde. Der Text der Lei Áurea wurde von Landwirtschaftsminister verfasst. Die Lei Áurea bestand aus nur zwei Artikeln: Artikel 1: Es wird verkündet, dass ab dem Datum dieses Gesetzes die Sklaverei in Brasilien erloschen ist.Artikel 2: Alle gegenteiligen Verfügungen werden aufgehoben. Am 12. Mai 1888 nahm der brasilianische Senat das Gesetz mit der Nr. 3353 an. Am 13. Mai 1888 unterzeichnete die Regentin Prinzessin Isabella das Gesetz, das vom Kaiserpalast mit großer Anteilnahme der Bevölkerung in Rio de Janeiro verkündet und am 14. Mai 1888 im Diario official veröffentlicht wurde. Die Unterzeichnung war ihr möglich, da zu der Zeit ihr Vater, Kaiser Dom Pedro II. in Europa weilte. Isabella erhielt im Volksmund dafür den Ehrentitel A Redentora („die Erlöserin“) und wurde von Papst Leo XIII. mit einer Goldenen Rose geehrt. Mit der Unterzeichnung des Gesetzes war Brasilien das letzte westliche Land, das die Sklaverei abschaffte. Durch das Gesetz wurden rund eine Million Sklaven in die Freiheit entlassen. Der 13. Mai wurde zum Dia do Mulato („Tag des Mulatten“) erklärt und wird noch heute gefeiert. Die Lei Áurea hatte auch Mitauswirkungen auf die 1889 erfolgte Ausrufung der Republik, da sie die Großgrundbesitzer vom Kaisertum entfremdete. (de)
- La Ley Áurea del 13 de mayo de 1888 fue la ley por la cual se abolió la esclavitud en Brasil. Esta ley fue instaurada mediante un decreto por la hija del emperador Pedro II de Brasil, la princesa imperial Isabel I de Braganza (1846-1921), tras una aprobación de ésta en el Senado del Imperio de Brasil. Lleva el nombre de áurea (‘dorada’,‘hecha de oro’ en latín) porque la princesa eligió la fecha del aniversario de su bisabuelo Juan VI de Portugal (13 de mayo), siendo que la princesa Isabel se encargó de la promulgación y aprobación de la ley debido a estar ejerciendo la regencia durante la ausencia por viaje de su padre, el emperador Pedro II. La Ley Áurea fue precedida por la Lei do Ventre Livre (Ley de Libertad de Vientres) del 28 de septiembre de 1871, que liberó a todos los hijos de esclavos nacidos en Brasil, fue desde su proclamación el 13 de mayo de 1888 el fin de la explotación de la mano de obra esclava en Brasil, siendo que el ambiente político del Imperio del Brasil ya estaba inclinado fuertemente en favor de la abolición de la esclavitud por parte de las élites intelectuales y comerciales (asentadas en los grandes centros urbanos), aunque aún afrontaba la oposición de los terratenientes del medio agrario, que apoyaban una abolición de la esclavitud solo con el pago de las respectivas indemnizaciones por parte del gobierno imperial. Las presiones internacionales también eran visibles, en tanto Brasil era el único país de América que aún permitía legalmente la posesión de esclavos, mientras que Gran Bretaña y Francia usaban activa influencia para que el gobierno brasileño prohibiera definitivamente la esclavitud. No obstante el texto de la Ley Áurea era sucinto y breve: Artículo 1: Es declarada extinta, desde la fecha de esta ley, la esclavitud en Brasil. Artículo 2: Se revocan todas las disposiciones en contrario. La brevedad de la norma exigía entonces una abolición inmediata e incondicional de la esclavitud, sin prever indemnización alguna, y sin establecer medidas prácticas para asimilar a los exesclavos a la sociedad brasileña, aspecto que solo fue materia de meditación años después. No obstante, por la Ley Áurea el papa León XIII premió a la princesa Isabel con la Rosa de Oro. (es)
- The Lei Áurea (Portuguese pronunciation: [ˈlej ˈawɾiɐ]; from Portuguese: Golden Law), adopted on May 13, 1888, was the law that abolished slavery in Brazil. It was signed by Isabel, Princess Imperial of Brazil (1846–1921), an opponent of slavery, who acted as regent to Emperor Pedro II, who was in Europe. The Lei Áurea was preceded by the Rio Branco Law of September 28, 1871 ("the Law of Free Birth"), which freed all children born to slave parents, and by the Saraiva-Cotegipe Law (also known as "the Law of Sexagenarians"), of September 28, 1885, that freed slaves when they reached the age of 60. Brazil was the last country in the Western world to abolish slavery. (en)
- La Loi d'or (Loi impériale no 3353), signée le 13 mai 1888, est la loi qui a aboli l'esclavage au Brésil. Elle avait été précédée par la loi no 2040 (Loi du ventre libre) du 28 septembre 1871, qui libérait tous les enfants nés de parents esclaves, et par la loi no 3270 ( (pt) ou Loi des sexagénaires), du 28 septembre 1885, qui réglementait « l'extinction graduelle de l'élément servile ». Elle fut signée par Isabelle de Bragance, princesse impériale du Brésil, et par le ministre de l'Agriculture de l'époque, le conseiller (pt). Le conseiller Rodrigo Silva faisait partie du cabinet ministériel présidé par (pt), du (pt) et appelé « Cabinet du 10 mars ». Dona Isabel a signé la Loi d'or dans sa troisième et dernière régence, alors que l'empereur Dom Pedro II du Brésil était en voyage à l'étranger. Le projet de loi qui abolissait l'esclavage au Brésil fut présenté à la Chambre générale (l'actuelle Chambre des députés), par le ministre (pt) le 8 mai 1888. Elle y fut votée et approuvée les 9 et 10 mai 1888. La loi ne comprenait que deux alinéas : 1.
* À partir de la date de la présente loi, l’esclavage est aboli au Brésil. 2.
* Toute disposition contraire est abrogée. La Loi d'or fut solennellement présentée au Sénat impérial par le ministre Rodrigo A. Da Silva le 11 mai. Elle fut débattue dans les sessions des 11, 12 et 13 mai. Votée et approuvée dans un premier vote le 12 mai elle fut votée et approuvée définitivement un peu avant les treize heures, le 13 mai 1888 et, le même jour, présentée à la signature de la Princesse régente. Elle fut signée au palais impérial par Dona Isabel et par le ministre Rodrigo Augusto Da Silva à quinze heures le même jour. Le processus d'abolition de l'esclavage au Brésil avait été graduel et avait commencé avec la Loi Eusébio de Queirós de 1850, suivie de la Loi du ventre libre de 1871, la Loi des Sexagénaires de 1885 avant de se terminer par la Loi d'or en 1888. Le Brésil a été le dernier pays indépendant du continent américain à abolir l'esclavage. Le dernier pays du monde à le faire a été la Mauritanie qui a attendu le 9 novembre 1981 et le décret no 81234. (fr)
- Lei Áurea (pelafalan dalam bahasa Portugis: ; bahasa Indonesia: Hukum Emas), yang diadopsi pada 13 Mei 1888, adalah sebuah hukum yang meniadakan . Hukum tersebut didahului oleh pada 28 September 1871 ("Hukum Kelahiran Bebas"), yang membevaskan seluruh anak yang lahir dari orang tua budak, dan oleh Hukum Saraiva-Cotegipe (juga dikenal sebagai "Hukum Seksagenarian"), dari 28 September 1885, yang membebaskan budak ketika mereka mencapai usia 60 tahun. (in)
- La Lei Áurea (in italiano Legge d'oro, chiamata anche Lei Imperial n. 3.353), promulgata il 13 maggio del 1888, è la legge che ha abolito la schiavitù in Brasile. Fu preceduta dalla legge n. 2.040 (Legge del ventre libero) del 28 settembre 1871, che ha reso liberi da quella data tutti i neonati figli di schiavi, e dalla legge n. 3.270 (Legge Saraiva-Cotejipe) del 28 settembre 1885, che regolamentava «l'estinzione graduale della servitù». (it)
- Lei Áurea (portugisiska: [ˈlej ˈawɾjɐ]) Gyllene lagen, antogs 13 maj 1888, och var den lag som förbjöd slaveriet i Brasilien. Lagen efterföljde Rio Branco-lagen från 28 september 1871, vilken befriat alla barn till föräldrar som var slavar, och från 28 september 1885, vilken befriade alla slavar från 60-årsdagen. Lei Áurea hade bara två artiklar: Artikel 1: Från denna dag är slaveriet officiellt avskaffat i Brasilien.Artikel 2: Alla dispositioner om motsatsen upphävs. (sv)
- A Lei Áurea, oficialmente Lei n.º 3.353 de 13 de maio de 1888, foi a lei que extinguiu a escravidão no Brasil. O processo de abolição da escravidão no Brasil foi gradual, e a Lei Áurea foi precedida pela Lei Eusébio de Queirós, de 1850, que proibiu a entrada de africanos escravizados no Brasil; pela Lei do Ventre Livre, de 1871, que libertou todas as crianças nascidas de mães escravas a partir de então; e pela Lei dos Sexagenários, de 1885, que tornou livre todos os escravos com sessenta anos de idade ou mais. O projeto de lei prevendo a extinção da escravidão no Brasil foi apresentado à Câmara Geral, atual Câmara dos Deputados, pelo ministro da Agricultura da época, Rodrigo Augusto da Silva, em 8 de maio de 1888. Foi votado e aprovado nos dias 9 e 10 de maio, na Câmara Geral. O projeto então foi enviado ao Senado Imperial, em 11 de maio, onde foi debatido nas sessões dos dias 11, 12 e 13 daquele mês. Ele foi votado e aprovado, em primeira votação, em 12 de maio, e então votado e aprovado, em definitivo, um pouco antes das treze horas do dia 13 de maio de 1888. No mesmo dia, foi levado à sanção da princesa imperial do Brasil Isabel de Bragança, que, pela terceira e última vez, exercia a regência em nome de seu pai, o imperador Pedro II, que se encontrava em viagem ao exterior. Às três horas da tarde do domingo de 13 de maio, dia comemorativo do nascimento de João VI de Portugal, a lei que aboliu a escravatura no Brasil foi enfim assinada no Paço Imperial por sua bisneta, Isabel, e pelo ministro Rodrigo Augusto da Silva. O Brasil foi o último país independente da América Latina e do Ocidente a abolir completamente a escravidão. (pt)
- Золотий закон (порт. Lei Áurea), прийнятий 13 травня 1888 року — закон, який остаточно скасував рабство в Бразилії. Йому передував «закон Ріу-Бранку», прийнятий 28 вересня 1871, який звільняв усіх дітей рабів, та «закон Сарайва-Котежіпі» 28 вересня 1885 року. Золотий закон складається лише з двох статей: Стаття 1: З цієї дати рабство в Бразилії скасовується. Стаття 2: Всі інші диспозиції та закони щодо рабства скасовуються. Стислий текст закона був призначений показати, що немає жодних додаткових умов для звільнення всіх рабів. Проте це мало побічний ефект щодо забезпечення будь-якої підтримки як рабів, так і їх власників для пристосування до нового статусу та нового стилю життя. Наприклад, рабовласники не отримували ніякої компенсації, як вони того вимагали, а раби не отримували ніякої компенсації чи допомоги ні від власників, ні від держави. Перед скасуванням рабства рабам заборонялося мати майно або здобувати освіту, коли ж вони були звільнені, вони залишилися без засобів існування; без освіти та політичного уявлення раби стикалися з багатьма труднощами при входженні до бразильського суспільства, це пояснює, чому гостра соціальна нерівність надовго залишилася в Бразилії. Золотий закон було підписано бразильською принцесою (1846—1921), яка займала посаду регента в той час коли її батько, імператор Педру II, перебував у Європі. За прийняття закону вона отримала медаль Золотої Троянди від папи римського Лева XIII. Для підписання закону існував цілий ряд інших причин, крім аболіціонізму. Рабство більше не було прибутковим, європейські іммігранти отримували таку низьку платню, що їх праця коштувала нижче за рабську, прибуття нових рабів припинилося через попередні закони, а міжнародний авторитет Бразилії погіршувався через те, що вона була останньою країною Західної півкулі, де все ще існувало рабство. Бразильський уряд знаходився під тиском Великої Британії, яка прагнула заборонити работоргівлю для підвищення конкурентоздатності власних колоній. Наприклад, цукор вироблявся як у Бразилії, так і в британських колоніях Вест-Індії, а британці намагалися відняти у Бразилії можливу перевагу на світових ринках, яку Бразилія отримувала за рахунок використання рабів. Золотий закон мав ще й інший ефект крім звільнення всіх рабів. Позбавлені рабів власники плантацій (fazendeiros) повинні були вербувати працівників в інших місцях, і тому в 1890-х роках організували «Товариство для просування імміграції» (Sociedade Promotora de Imigração). Іншим ефектом було різке зростання невдоволення серед рабовласників, яке допомогло хуткому падінню монархії та встановленню першої бразильської республіки в 1889 році. (uk)
- «Золотой закон» от 13 мая 1888 года или «Золотая булла» (порт. Lei Áurea) окончательно отменил рабство в Бразилии. «День мулата» (Dia do Mulato), 13 мая — памятный день бразильского календаря. Закон содержит всего два пункта: 1.
* Рабство в Бразилии отменяется. 2.
* Любые положения права, противоречащие первому пункту, отменяются. Закон был составлен министром земледелия Антониу да Силва Праду и подписан принцессой Изабеллой, исполнявшей обязанности регента во время поездки её отца, императора Педру II, в Европу. Дата подписания, 13 мая, намеренно совпала с днём рождения Жуана VI, прадеда Изабеллы и отца первого императора Бразилии. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Lei Áurea (pelafalan dalam bahasa Portugis: ; bahasa Indonesia: Hukum Emas), yang diadopsi pada 13 Mei 1888, adalah sebuah hukum yang meniadakan . Hukum tersebut didahului oleh pada 28 September 1871 ("Hukum Kelahiran Bebas"), yang membevaskan seluruh anak yang lahir dari orang tua budak, dan oleh Hukum Saraiva-Cotegipe (juga dikenal sebagai "Hukum Seksagenarian"), dari 28 September 1885, yang membebaskan budak ketika mereka mencapai usia 60 tahun. (in)
- La Lei Áurea (in italiano Legge d'oro, chiamata anche Lei Imperial n. 3.353), promulgata il 13 maggio del 1888, è la legge che ha abolito la schiavitù in Brasile. Fu preceduta dalla legge n. 2.040 (Legge del ventre libero) del 28 settembre 1871, che ha reso liberi da quella data tutti i neonati figli di schiavi, e dalla legge n. 3.270 (Legge Saraiva-Cotejipe) del 28 settembre 1885, che regolamentava «l'estinzione graduale della servitù». (it)
- Lei Áurea (portugisiska: [ˈlej ˈawɾjɐ]) Gyllene lagen, antogs 13 maj 1888, och var den lag som förbjöd slaveriet i Brasilien. Lagen efterföljde Rio Branco-lagen från 28 september 1871, vilken befriat alla barn till föräldrar som var slavar, och från 28 september 1885, vilken befriade alla slavar från 60-årsdagen. Lei Áurea hade bara två artiklar: Artikel 1: Från denna dag är slaveriet officiellt avskaffat i Brasilien.Artikel 2: Alla dispositioner om motsatsen upphävs. (sv)
- Mit der Lei Áurea (portugiesisch für Goldenes Gesetz) wurde 1888 in Brasilien die Sklaverei abgeschafft. Bereits im Jahr 1871 hatte die Lei do Ventre Livre („Gesetz des freien Bauches“) festgelegt, dass künftig von Sklavinnen geborene Kinder frei sein sollten. 1885 waren darüber hinaus in der Lei dos Sexagenários („Gesetz der Sechzigjährigen“) alle Sklaven über 60 Jahre in die Freiheit entlassen worden. Alle diese Schwierigkeiten führten 1888 dazu, dass die Abolitionisten die Oberhand gewannen und die Sklaverei abgeschafft wurde. (de)
- The Lei Áurea (Portuguese pronunciation: [ˈlej ˈawɾiɐ]; from Portuguese: Golden Law), adopted on May 13, 1888, was the law that abolished slavery in Brazil. It was signed by Isabel, Princess Imperial of Brazil (1846–1921), an opponent of slavery, who acted as regent to Emperor Pedro II, who was in Europe. (en)
- La Ley Áurea del 13 de mayo de 1888 fue la ley por la cual se abolió la esclavitud en Brasil. Esta ley fue instaurada mediante un decreto por la hija del emperador Pedro II de Brasil, la princesa imperial Isabel I de Braganza (1846-1921), tras una aprobación de ésta en el Senado del Imperio de Brasil. Artículo 1: Es declarada extinta, desde la fecha de esta ley, la esclavitud en Brasil. Artículo 2: Se revocan todas las disposiciones en contrario. (es)
- La Loi d'or (Loi impériale no 3353), signée le 13 mai 1888, est la loi qui a aboli l'esclavage au Brésil. Elle avait été précédée par la loi no 2040 (Loi du ventre libre) du 28 septembre 1871, qui libérait tous les enfants nés de parents esclaves, et par la loi no 3270 ( (pt) ou Loi des sexagénaires), du 28 septembre 1885, qui réglementait « l'extinction graduelle de l'élément servile ». La loi ne comprenait que deux alinéas : 1.
* À partir de la date de la présente loi, l’esclavage est aboli au Brésil. 2.
* Toute disposition contraire est abrogée. (fr)
- A Lei Áurea, oficialmente Lei n.º 3.353 de 13 de maio de 1888, foi a lei que extinguiu a escravidão no Brasil. O processo de abolição da escravidão no Brasil foi gradual, e a Lei Áurea foi precedida pela Lei Eusébio de Queirós, de 1850, que proibiu a entrada de africanos escravizados no Brasil; pela Lei do Ventre Livre, de 1871, que libertou todas as crianças nascidas de mães escravas a partir de então; e pela Lei dos Sexagenários, de 1885, que tornou livre todos os escravos com sessenta anos de idade ou mais. (pt)
- «Золотой закон» от 13 мая 1888 года или «Золотая булла» (порт. Lei Áurea) окончательно отменил рабство в Бразилии. «День мулата» (Dia do Mulato), 13 мая — памятный день бразильского календаря. Закон содержит всего два пункта: 1.
* Рабство в Бразилии отменяется. 2.
* Любые положения права, противоречащие первому пункту, отменяются. (ru)
- Золотий закон (порт. Lei Áurea), прийнятий 13 травня 1888 року — закон, який остаточно скасував рабство в Бразилії. Йому передував «закон Ріу-Бранку», прийнятий 28 вересня 1871, який звільняв усіх дітей рабів, та «закон Сарайва-Котежіпі» 28 вересня 1885 року. Золотий закон складається лише з двох статей: Стаття 1: З цієї дати рабство в Бразилії скасовується. Стаття 2: Всі інші диспозиції та закони щодо рабства скасовуються. (uk)
|
