| dbo:abstract
|
- El Minnesang és la tradició de la poesia lírica i la cançó a Alemanya des del segle xii i fins al segle xiv. Els autors i intèrprets del Minnesang es coneixen com a Minnesänger en alemany (sing. i pl. idèntics; en anglès Minnesinger -s). El nom deriva de la paraula de l'alt alemany mitjà Minne "amor", ja que aquest era el seu tema principal; el Minnesang és, per tant, el cant d'amor; cada cançó individual s'anomena Minnelied. Els Minnesänger van ser similars als trobadors provençals i trobers del nord de França; van escriure poesia amorosa en la tradició de l'amor cortès en alt alemany mitjà. (ca)
- Minnesang je německá tradice lyrických resp. milostných básní a písní, která vzkvétala ve 12. století a pokračovala až do 14. století. Představitelé této poezie jsou známí jako Minnesänger – minnesängři. Tento název je odvozen od slova minne, které ve střední horní němčině znamenalo láska. Písně německého minnesangu jsou shromážděny ve velkém sborníku, vzniklém kolem roku 1300 a známém jako Kodex Manesse. Je pojmenován podle curyšského šlechtického rodu Manesse. Za jeho vznikem stáli mecenášové (1252–1304) a jeho syn Johannes. Sborník je v současnosti také nazýván Velký heidelberský sborník, a to podle místa své úschovy, univerzitní knihovně v Heidelbergu. Ve Francii se středověcí milostní básníci a pěvci nazývali trubadúři (Provence) nebo truvéři (severní Francie). Minnesang v tehdejší němčině pěstoval i český král Václav II. (cs)
- Minnesang (zu Minne, die Verehrung einer meist hochgestellten Frau; von mhd. minne „liebevolles Gedenken“) nennt man die schriftlich überlieferte, hoch ritualisierte Form der gesungenen Liebeslyrik, die der westeuropäische Adel etwa von der Mitte des 12. bis zur Mitte des 13. Jahrhunderts pflegte. (de)
- Mezepoka amkanto, kutime nomata laŭ la mezepoka mezaltgermana vorto Minnesang [prononco "Minezang"] estas la skribe fiksita, alte ritigita formo de kantata liriko pri la temo de korteza amo de la okcidenteŭropa nobelaro dum la mezepoko. La mezepoka amkantado estis socie flegata kultura formo en ĉiu parto de la nobelaro – inkluzive de la imperiestro de la Sankta Romia Imperio, la tiutempe plej altranga reganto de okcidenta Eŭropo. En Germanlingvio mezepoka amkantado en la mezaltgermana lingvo skribe dokumentatas ekde pli-malpli la jaro 1155. La en la mezepokaj amkantoj flegita versio de super-dialekta altgermana lingvo estas la unua sistema provo krei tutgermanian literaturan lingvon (nur 400 jarojn poste sekvas dua provo pri tia norma lingvaĵo fare de Marteno Lutero). Dum la malfrua mezepoko, ekde proksimume la jaro 1250, aliaj literaturaj genroj laŭ graveco eksuperas la kortezan kavaliran amkantadon. La unuaj dokumentitaj mezepokaj amkantistoj estas la trobadoroj en suda Francio. La lingvaĵo de iliaj kantoj en la moderna epoko ofte nomatas provenca lingvo, kiu tamen ne nur ampleksas la okcitanan dialekton de la regiono Provenco, sed speco de okcitana interdialekta literatura lingvo, kiu alprenas elementojn el pluraj okcitanaj dialektoj. La amkantado de la sudfrancaj trobadors, pli poste ankaŭ de la nordfrancaj trouvères, havas esencan influon al la komencoj de la germanlingva mezepoka amkantado. Post la komenca instigo el la mezepoka Franclingvio, la "lingva artaĵo" de la mezaltgermana mezepoka amkantado poste evoluas sendepende. El sociologia vidpunkto, la kavalira mezepoka amkantado esence estas nobela hobio, kaj ene de la korteza kavalira kulturo estas disciplino en la konkuro inter altnobelaj kavaliroj – analogie al aliaj disciplinoj de konkuro, ekzemple en kavalira turniro. La sukcesa prezento de mezepoka amkanto fare de kavaliro unuarigarde kompreniĝas kiel pruvo de kultura kompetenteco – simile al sukceso en ĉasado aŭ en kavalira turniro. La kanto direktiĝas al honorata damo de la societo, sed ne estas esprimo de privataj interhomaj rilatoj (kvankam ne ĉiam estas centprocente ekskludebla, ke la kantanto kaj la prikantata damo tamen havus sekretan intiman rilaton, sed tiukaze temus pri granda escepto). Mezepoka amkanto ne estas romantika esprimo de emocio, kaj ankaŭ ne lirikaĵo laŭ propraj travivaĵoj, sed kavalire kaj etike normigita lingva kaj muzika rito. De la germanlingva mezepoka amkantado inspiriĝis la sekva itallingva ama liriko de la dolce stil nuovo ekde Francesco Petrarca, kiu nun, dum la komenciĝinta renesanco, tamen ne restis privilegio nur de la nobelaj kavaliroj. (eo)
- El Minnesang es la tradición de poesía lírica y la canción entre el siglo XII y finales del siglo XIV. A estos trovadores germanos del Minnesang se les conocía como Minnesänger. Estaban unidos en comunidades o hermandades. (es)
- Le Minnesang (signifiant « chant d'amour » en allemand) est un style de poésie lyrique des pays de langue allemande qui s'est épanoui du XIIe siècle jusqu'au XIVe siècle. Ceux qui écrivent et chantent le Minnesang sont connus comme Minnesänger, « chanteurs de Minne ». (fr)
- Minnesang (German: [ˈmɪnəˌzaŋ]; "love song") was a tradition of lyric- and song-writing in Germany and Austria that flourished in the Middle High German period. This period of medieval German literature began in the 12th century and continued into the 14th. People who wrote and performed Minnesang were known as Minnesänger (German: [ˈmɪnəˌzɛŋɐ]), and a single song was called a Minnelied (German: [ˈmɪnəˌliːt]). The name derives from minne, the Middle High German word for love, as that was Minnesang's main subject. The Minnesänger were similar to the Provençal troubadours and northern French trouvères in that they wrote love poetry in the tradition of courtly love in the High Middle Ages. (en)
- Minnesang (bahasa Jerman: [ˈmɪnəˌzaŋ], "lagu cinta") adalah tradisi penulisan lirik dan lagu di Jerman yang berkembang pada periode dari abad ke-12 hingga ke-14. Orang yang menulis dan menyanyikan Minnesang dikenal dengan sebutan Minnesänger (bahasa Jerman: [ˈmɪnəˌzɛŋɐ]), sementara lagunya disebut Minnelied. Nama "Minnesang" berasal dari kata dalam bahasa Jerman Hulu Pertengahan, minne, yang berarti "cinta". Cinta merupakan subjek utama Minnesang. Minnesänger memiliki kemiripan dengan troubadour di Occitania dan trouvère di Prancis utara karena mereka semua sama-sama menulis puisi cinta dalam tradisi pada abad pertengahan. (in)
- 민네장(Minnesang)은 12세기에서 14세기 사이 독일에서 유행하던 서정시 및 연애 가곡 장르이다. '민네'는 사랑, '장'은 노래라는 뜻이다. 민네장 곡은 민네리트(Minnelied), 민네장을 만들고 부르는 사람은 민네쟁어(Minnesänger)라고 한다. 민네쟁어는 대부분 하층 서민이었지만 귀족 출신의 민네쟁어가 없었던 것은 아니다. 궁정적 사랑으로서의 민네는 사랑의 열망으로서 개인적인 정열을 나타내었다. 다른 한편으로는 사회적 한계를 인정하는 것으로 규범에 부합되는 궁정의 법도를 보여주었다. 남녀의 사랑을 주로 다루었으며 이때 남자는 기사이고 여자는 귀부인이다. 기사는 귀부인에게 아무런 보상도 바라지 않고 순수한 은총만을 바라고 사랑의 봉사를 한다. 체념하면서도 끊임없이 흠모하는, 높은 기상의 고양된 마음은 충족될 수 없는 동경을 통해 지속적이고 정신적인 감동으로 이어진다. 성모 마리아에 대한 연모의 정이 세속적인 귀부인에게로 옮겨와 순수연애를 주제로 한 문학이 전개되었다. 민네는 이러한 긴장관계 속에서 생명을 누렸다. 궁정에서 귀부인들이 차지했던 존경은 결국 여성적인 취미와 기호와 고상함에 대한 배려를 낳았다. 민네장은 중세 독일 문학 장르로서 비교적 짧은 시간 내에 가장 많은 변화를 보여준 연애시문학이다. 민네장을 몇 가지에 한정해서 유형화한다면 다음과 같은 양상을 보여준다. 남성가, 여성가, 대화가, 화답가, 전령가, 십자군가, 연애가(구애가), 사랑의 탄식, 직접적인 구애가 혹은 탄식가, 민네교훈가, 조별가, 목가, 자연가, 리이히가 그것이다. 이상의 서술에 입각해서 천착할 때 중세독일문학인 민네장을 정의하기란 간단하지 않다. 이 장르는 비교적 짧은 기간 동안에 많은 내외적 변화와 변천을 겪으면서 다양한 형태로 꽃을 피웠기 때문이다. 민네장의 특징은 수 많은 특징이 있다. 우선 민네장은 연애시이다. 남자와 여자 간의 에로틱을 바탕으로 한 다양한 관계를 주제화하는 시문학이다. 민네장은 원천적으로 상호성을 바탕으로 하지만, 고급민네장에서는 남자가, 도달할 수 없는 영주의 부인일 수도 있는, 한 귀부인에게 일방적으로 종속되는 구애시이다. 둘 째 민네장은 고통의 노래이다. 에로틱한 연관 관계로 변형된 시대 비판과 존재 비판으로서 실존적 고통의 경험들을 보여주는 표현이기도 하다. 이 때 핵심적 내용의 관건적 문장으로는 예컨대 liep ane leit mac nibt sin(고통 없는 사랑은 있을 수 없다.)을 들 수 있다. 셋 째 민네장은 구애시이다. 대부분 한 남성의 서정적 자아에 의해 언표되지만, 경우에 따라 여성도 구애의 말을 입에 담을 수 있다. 넷 째 민네장은 낭송문학이다. 그 이유는 창가적인 낭송이 원칙적인 매개층위였기 때문이다. 그 낭송은 작가 자신에 의해, 아니면 궁정의 청중 앞에서 문제의 가요를 따라 부르는 후세의 가인들에 의해서 실현되었다. 특정 가요가 다른 가인들에 의해 수용되는 경우 그 작품은 변모할 수 있고 경우에 따라서는 새 작가에게 귀속될 수 있다. 다섯 째 민네장은 형식예술이다. 비교적 단순한 형식에서 출발하여 극도로 분화된 시행예술과 연(聯)예술을 비롯해서 매우 세련된 윤기법도 전개되었기 때문이다. 여섯 째 민네장은 변형의 예술이다. 주제와 모티프 및 형식적 수법들이 비교적 한정되어 있음에도 불구하고 이것들은 항상 새롭게 그룹을 형성하고 강조된다. 일곱 번째 민네장은 사상시이다. 헛된 구애와 희망의 테마는 변증법적으로 항상 거듭해서 새로운 방향으로 향하고, 논전적으로 조명된다. 여덟 번째 민네장은 역할시이다. 작가는 가상의 무대 위에 비교적 한정된 가상적 인물들을 내세운다. 이들은 에로틱한 상황, 남녀간의 상호성 및 사회적 구속성을 대리자로서 공연한다. 아홉 번째 민네장은 비현실적인 문학이다. 민네장은 특정한 역사적 현실의 반영이 아니다. 오히려 환상적이고 전형적인 반대 세계 속에서 고양된다. 열 번째 민네장은 사회문학이다. 민네장은 개인적 체험들을 집단적 경험의 모습으로 형상화한 사회예술이다. 열한 번째 민네장은 궁정적 신분문학이다. 민네장은 중용, 신의, 교육, 명예와 같은 궁정적, 기사적 신분윤리의 주도개념을 통해 문서로 기록된다. 열 두 번째 민네장은 다의적인 문학이다. 텍스트들은 각기 관심 방향, 감정상태, 교육 수준 및 의식수준에 따라 상이하게 이해될 수 있다. 열 세 번째 민네장은 실존적 문학이다. 당시의 현존재 문제를 민네의 이미지 틀 속에 함께 취급함으로써 의미론적 다층성에서 어려운 텍스트에 속하는, 바로 그런 텍스트들이 흔히 보다 통상적이고 문제성이 없는 텍스트들보다도 더 자주 전승되고 있다. 이는 실존의 복잡한 문제권을 건드리는 그런 의미층에 대한 보다 광범위한 관심을 알리는 신호일 수 있다. 열 네 번째 민네장은 언어예술이다. 연애가요들은 그 속에 형식의 기교성과 운율의 기교성, 언어 음향과 의미 차원들이 예술적인 통일성으로 용해되는, 본질적으로 높은 수준의 언어예술작품이다. (ko)
- Il Minnesang (AFI: [ˈmɪnəˌzaŋ], lett. "canto d'amore") era un tipo di componimento lirico, spesso una canzone per l'appunto, scritto in alto tedesco medio nel periodo che va dal XII secolo al XIV secolo, il cui principale soggetto era l'amore. I compositori e i cantori di minnesang erano detti Minnesänger (AFI: [ˈmɪnəˌzɛŋɐ]), in italiano raramente indicati anche con il termine minnesinghero, e possono venir considerati gli equivalenti tedeschi dei trovatori occitani. In mancanza di adeguate biografie esiste un ampio dibattito su quale fosse di preciso la loro collocazione in seno alla struttura sociale del Sacro Romano Impero. Alcuni sostengono che appartenessero all'alta nobiltà - il codice Manesse del XIV secolo riporta infatti che fra questi personaggi erano presenti duchi, conti, re e persino l'imperatore Enrico VI - benché molti Minnesänger pare venissero appellati col titolo di Meister ("maestro"), facendo pertanto immaginare potessero trattarsi di persone di modesta estrazione sociale, mentre altri ancora sostengono che fossero vassalli dei grandi signori appartenenti alla nobiltà. Comunque sia, i Minnesänger erano autori ed esecutori di minnesang che servivano presso le corti tedesche, come dimostra il fatto che Friedrich von Husen lavorasse alla corte di Federico Barbarossa e morì durante una Crociata; a questo proposito va detto che per i suoi servigi quale Minnesänger, Walther von der Vogelweide divenne vassallo dell'imperatore Federico II di Svevia. Molti dei più famosi minnesänger erano altresì famosi come scrittori di poesia epica. (it)
- Minnezang, minnelied of minnegedicht is hoofse literatuur die de liefde of min als onderwerp had. Schrijvers en uitvoerders van de minnezang waren minnezangers. De minnezang kende zijn bloeiperiode in Duitsland, in de middeleeuwen, van ongeveer 1150 tot 1300, vervolgens uitlopend tot 1500. Deels wordt de minnezang ook wel tot de Nederlandse literatuur gerekend. Er was een nauwe verwantschap met de Noord-Franse trouvères en de Provençaalse troubadours. (nl)
- Minnesang – przekazywana w formie pisemnej i zrytualizowana forma miłosnej liryki śpiewanej, uprawianej przez zachodnioeuropejską arystokrację, łącznie z cesarzem. Na niemieckojęzycznych obszarach z minnesangiem w języku średnio-wysoko-niemieckim mamy do czynienia dopiero od około 1150 roku. Pierwszymi znanymi minnesingerami byli trubadurzy pochodzący z południowej Francji. Z punktu widzenia socjologii minnesang pełnił rolę rycerskiego hobby i był jednocześnie rodzajem zawodów między rycerzami arystokratycznego pochodzenia na wzór innych zawodów np. turniejów. Pomyślne przedstawienie można porównać do udanych łowów lub zwycięstwa w turnieju rycerskim. Pieśń miłosna (Minnelied) kierowana była do wybranej damy z towarzystwa. Stosunek między rycerzem i wybraną damą nie rozgrywał się jednak na płaszczyźnie erotycznej, lecz w ramach etykiety rycerskiej i był obwarowany różnymi rytuałami. (pl)
- ミンネザング（Minnesang）は、12世紀から14世紀にかけてドイツ語圏において隆盛を極めた抒情詩であり、詩人は作曲もし、伴奏付きで自ら歌った。主題は主として恋愛である。 「ミンネ」（minne）とは、中高ドイツ語で「愛」の意味であり、「ザング」（sang）は現代ドイツ語の「ゲザング」（Gesang、英語のsongに相当）と同じで「歌」の意味である。したがって「ミンネザング」とは「愛の歌」の意味である。 ミンネザングを男女の愛の歌としてのみとらえれば、その詩形は歌謡 (Lied)であったが、宗教詩や政治詩・教訓詩をも含めて広い意味でとらえれば、歌謡 (Lied)、ライヒ (Leich)、および格言詩 (Spruch) の3種があった 。 (ja)
- Minnesang é um gênero literário cujas obras nos foram transmitidas através de códices e datam da metade do século XII até meados do século XIV. Em sua maioria, essas obras são oriundas da região onde a língua alemã se desenvolveu. Seus autores - que, possivelmente, eram também seus intérpretes - eram chamados de Minnesänger, e sua arte era voltada para a classe nobre medieval, à qual a maior parte deles pertencia. O nome Minnesang, no alemão falado na Alta Idade Média, é formado pelas palavras minne - que pode ter o sentido de amor, saudade, carinho, desejo, entre outros significados, e sang, que significa "canto" em alto alemão antigo. (pt)
- Миннеза́нг (ср.-в.-нем. minnesang ; ср.-в.-нем. minne любовь, отсюда миннезанг букв. — «любовная песня») — обобщённое название искусства миннези́нгеров (нем. Minnesänger; ср.-в.-нем. minnesinger , от minne + ср.-в.-нем. singer певец; букв. — «певец любви»), немецких и австрийских средневековых поэтов-музыкантов, преимущественно из рыцарского сословия. По своему характеру миннезанг близок к поэзии трубадуров и труверов. В отличие от провансальской и северофранцузской лирики, чувственность и гедонизм в миннезанге несколько более сдержанны и играют значительно меньшую роль. Немецкая рыцарская поэзия умозрительна и морализованна, многие произведения имеют религиозный оттенок. В своих произведениях миннезингеры воспевали рыцарскую любовь к , служение Богу и сюзерену. Поэзия миннезингеров обширна. До настоящего времени она сохранилась в рукописных сборниках, из которых особенно известны Манесский кодекс и ; такой тип рукописи современные палеографы зачастую обозначают как «песенный» (нем. Liederhandschrift, фр. chansonnier), даже если он не содержит нотированной музыки. Музыка раннего и классического миннезанга в рукописях не зафиксирована; песни поздних миннезингеров в небольшом количестве сохранились. (ru)
- Minnesång, ytterst av Minnesanc, var en typ av sång som sjöngs av medeltida trubadurer, minnesångare. De var ofta adliga poeter som diktade sånger om kärlek och hjältedåd, så till exempel Oswald von Wolkenstein och Walther von der Vogelweide. De reste runt i furstehoven och framförde sina sånger. Ofta använde de luta som ackompanjemang, eller hade musiker med sig. Ordet kommer av medeltidstyskans 'Minnesanc' eller 'Minnelied' som betyder kärlekssång. 'Minnesänger' avser den som sjöng och/eller skrev 'Minnelieder'. (sv)
- Мінезанг (середньовічне нім. Minnesang) — термін, введений німецькими вченими в XVIII столітті для позначення німецької ранньої середньовічної лицарської лірики на противагу пізньому стилю мейстерзангу. Мінезингери — німецькі ліричні поети-співаки, оспівували лицарську любов, любов до Дами, служіння Богу і сюзерену, хрестові походи. Основні жанри: любовна пісня (Minnelied), шпрух (Spruch), (Leich), хрестова пісня (Kreuzlied). Поезія мінезингерів збереглася досі, наприклад, в Гейдельберзькому рукописі. Музика раннього і класичного мінезангу майже повністю втрачена, збереглися пісні пізніх мінезингерів. (uk)
- 恋歌（德语：Minnesang）是德国12世纪至14世纪抒情诗与歌曲的形式。恋歌诗人在德语中被称为“Minnesänger”。这个词来源于中古高地德語“minne”，意为爱。恋歌的主题是爱。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- El Minnesang és la tradició de la poesia lírica i la cançó a Alemanya des del segle xii i fins al segle xiv. Els autors i intèrprets del Minnesang es coneixen com a Minnesänger en alemany (sing. i pl. idèntics; en anglès Minnesinger -s). El nom deriva de la paraula de l'alt alemany mitjà Minne "amor", ja que aquest era el seu tema principal; el Minnesang és, per tant, el cant d'amor; cada cançó individual s'anomena Minnelied. Els Minnesänger van ser similars als trobadors provençals i trobers del nord de França; van escriure poesia amorosa en la tradició de l'amor cortès en alt alemany mitjà. (ca)
- Minnesang (zu Minne, die Verehrung einer meist hochgestellten Frau; von mhd. minne „liebevolles Gedenken“) nennt man die schriftlich überlieferte, hoch ritualisierte Form der gesungenen Liebeslyrik, die der westeuropäische Adel etwa von der Mitte des 12. bis zur Mitte des 13. Jahrhunderts pflegte. (de)
- El Minnesang es la tradición de poesía lírica y la canción entre el siglo XII y finales del siglo XIV. A estos trovadores germanos del Minnesang se les conocía como Minnesänger. Estaban unidos en comunidades o hermandades. (es)
- Le Minnesang (signifiant « chant d'amour » en allemand) est un style de poésie lyrique des pays de langue allemande qui s'est épanoui du XIIe siècle jusqu'au XIVe siècle. Ceux qui écrivent et chantent le Minnesang sont connus comme Minnesänger, « chanteurs de Minne ». (fr)
- Minnezang, minnelied of minnegedicht is hoofse literatuur die de liefde of min als onderwerp had. Schrijvers en uitvoerders van de minnezang waren minnezangers. De minnezang kende zijn bloeiperiode in Duitsland, in de middeleeuwen, van ongeveer 1150 tot 1300, vervolgens uitlopend tot 1500. Deels wordt de minnezang ook wel tot de Nederlandse literatuur gerekend. Er was een nauwe verwantschap met de Noord-Franse trouvères en de Provençaalse troubadours. (nl)
- ミンネザング（Minnesang）は、12世紀から14世紀にかけてドイツ語圏において隆盛を極めた抒情詩であり、詩人は作曲もし、伴奏付きで自ら歌った。主題は主として恋愛である。 「ミンネ」（minne）とは、中高ドイツ語で「愛」の意味であり、「ザング」（sang）は現代ドイツ語の「ゲザング」（Gesang、英語のsongに相当）と同じで「歌」の意味である。したがって「ミンネザング」とは「愛の歌」の意味である。 ミンネザングを男女の愛の歌としてのみとらえれば、その詩形は歌謡 (Lied)であったが、宗教詩や政治詩・教訓詩をも含めて広い意味でとらえれば、歌謡 (Lied)、ライヒ (Leich)、および格言詩 (Spruch) の3種があった 。 (ja)
- Minnesång, ytterst av Minnesanc, var en typ av sång som sjöngs av medeltida trubadurer, minnesångare. De var ofta adliga poeter som diktade sånger om kärlek och hjältedåd, så till exempel Oswald von Wolkenstein och Walther von der Vogelweide. De reste runt i furstehoven och framförde sina sånger. Ofta använde de luta som ackompanjemang, eller hade musiker med sig. Ordet kommer av medeltidstyskans 'Minnesanc' eller 'Minnelied' som betyder kärlekssång. 'Minnesänger' avser den som sjöng och/eller skrev 'Minnelieder'. (sv)
- 恋歌（德语：Minnesang）是德国12世纪至14世纪抒情诗与歌曲的形式。恋歌诗人在德语中被称为“Minnesänger”。这个词来源于中古高地德語“minne”，意为爱。恋歌的主题是爱。 (zh)
- Minnesang je německá tradice lyrických resp. milostných básní a písní, která vzkvétala ve 12. století a pokračovala až do 14. století. Představitelé této poezie jsou známí jako Minnesänger – minnesängři. Tento název je odvozen od slova minne, které ve střední horní němčině znamenalo láska. Písně německého minnesangu jsou shromážděny ve velkém sborníku, vzniklém kolem roku 1300 a známém jako Kodex Manesse. Je pojmenován podle curyšského šlechtického rodu Manesse. Za jeho vznikem stáli mecenášové (1252–1304) a jeho syn Johannes. Sborník je v současnosti také nazýván Velký heidelberský sborník, a to podle místa své úschovy, univerzitní knihovně v Heidelbergu. (cs)
- Mezepoka amkanto, kutime nomata laŭ la mezepoka mezaltgermana vorto Minnesang [prononco "Minezang"] estas la skribe fiksita, alte ritigita formo de kantata liriko pri la temo de korteza amo de la okcidenteŭropa nobelaro dum la mezepoko. La mezepoka amkantado estis socie flegata kultura formo en ĉiu parto de la nobelaro – inkluzive de la imperiestro de la Sankta Romia Imperio, la tiutempe plej altranga reganto de okcidenta Eŭropo. Dum la malfrua mezepoko, ekde proksimume la jaro 1250, aliaj literaturaj genroj laŭ graveco eksuperas la kortezan kavaliran amkantadon. (eo)
- Minnesang (German: [ˈmɪnəˌzaŋ]; "love song") was a tradition of lyric- and song-writing in Germany and Austria that flourished in the Middle High German period. This period of medieval German literature began in the 12th century and continued into the 14th. People who wrote and performed Minnesang were known as Minnesänger (German: [ˈmɪnəˌzɛŋɐ]), and a single song was called a Minnelied (German: [ˈmɪnəˌliːt]). (en)
- Minnesang (bahasa Jerman: [ˈmɪnəˌzaŋ], "lagu cinta") adalah tradisi penulisan lirik dan lagu di Jerman yang berkembang pada periode dari abad ke-12 hingga ke-14. Orang yang menulis dan menyanyikan Minnesang dikenal dengan sebutan Minnesänger (bahasa Jerman: [ˈmɪnəˌzɛŋɐ]), sementara lagunya disebut Minnelied. (in)
- Il Minnesang (AFI: [ˈmɪnəˌzaŋ], lett. "canto d'amore") era un tipo di componimento lirico, spesso una canzone per l'appunto, scritto in alto tedesco medio nel periodo che va dal XII secolo al XIV secolo, il cui principale soggetto era l'amore. Molti dei più famosi minnesänger erano altresì famosi come scrittori di poesia epica. (it)
- 민네장(Minnesang)은 12세기에서 14세기 사이 독일에서 유행하던 서정시 및 연애 가곡 장르이다. '민네'는 사랑, '장'은 노래라는 뜻이다. 민네장 곡은 민네리트(Minnelied), 민네장을 만들고 부르는 사람은 민네쟁어(Minnesänger)라고 한다. 민네쟁어는 대부분 하층 서민이었지만 귀족 출신의 민네쟁어가 없었던 것은 아니다. 궁정적 사랑으로서의 민네는 사랑의 열망으로서 개인적인 정열을 나타내었다. 다른 한편으로는 사회적 한계를 인정하는 것으로 규범에 부합되는 궁정의 법도를 보여주었다. 남녀의 사랑을 주로 다루었으며 이때 남자는 기사이고 여자는 귀부인이다. 기사는 귀부인에게 아무런 보상도 바라지 않고 순수한 은총만을 바라고 사랑의 봉사를 한다. 체념하면서도 끊임없이 흠모하는, 높은 기상의 고양된 마음은 충족될 수 없는 동경을 통해 지속적이고 정신적인 감동으로 이어진다. 성모 마리아에 대한 연모의 정이 세속적인 귀부인에게로 옮겨와 순수연애를 주제로 한 문학이 전개되었다. 민네는 이러한 긴장관계 속에서 생명을 누렸다. 궁정에서 귀부인들이 차지했던 존경은 결국 여성적인 취미와 기호와 고상함에 대한 배려를 낳았다. (ko)
- Minnesang – przekazywana w formie pisemnej i zrytualizowana forma miłosnej liryki śpiewanej, uprawianej przez zachodnioeuropejską arystokrację, łącznie z cesarzem. Na niemieckojęzycznych obszarach z minnesangiem w języku średnio-wysoko-niemieckim mamy do czynienia dopiero od około 1150 roku. Pierwszymi znanymi minnesingerami byli trubadurzy pochodzący z południowej Francji. Z punktu widzenia socjologii minnesang pełnił rolę rycerskiego hobby i był jednocześnie rodzajem zawodów między rycerzami arystokratycznego pochodzenia na wzór innych zawodów np. turniejów. (pl)
- Minnesang é um gênero literário cujas obras nos foram transmitidas através de códices e datam da metade do século XII até meados do século XIV. Em sua maioria, essas obras são oriundas da região onde a língua alemã se desenvolveu. Seus autores - que, possivelmente, eram também seus intérpretes - eram chamados de Minnesänger, e sua arte era voltada para a classe nobre medieval, à qual a maior parte deles pertencia. (pt)
- Миннеза́нг (ср.-в.-нем. minnesang ; ср.-в.-нем. minne любовь, отсюда миннезанг букв. — «любовная песня») — обобщённое название искусства миннези́нгеров (нем. Minnesänger; ср.-в.-нем. minnesinger , от minne + ср.-в.-нем. singer певец; букв. — «певец любви»), немецких и австрийских средневековых поэтов-музыкантов, преимущественно из рыцарского сословия. По своему характеру миннезанг близок к поэзии трубадуров и труверов. В отличие от провансальской и северофранцузской лирики, чувственность и гедонизм в миннезанге несколько более сдержанны и играют значительно меньшую роль. Немецкая рыцарская поэзия умозрительна и морализованна, многие произведения имеют религиозный оттенок. В своих произведениях миннезингеры воспевали рыцарскую любовь к , служение Богу и сюзерену. (ru)
- Мінезанг (середньовічне нім. Minnesang) — термін, введений німецькими вченими в XVIII столітті для позначення німецької ранньої середньовічної лицарської лірики на противагу пізньому стилю мейстерзангу. Мінезингери — німецькі ліричні поети-співаки, оспівували лицарську любов, любов до Дами, служіння Богу і сюзерену, хрестові походи. Основні жанри: любовна пісня (Minnelied), шпрух (Spruch), (Leich), хрестова пісня (Kreuzlied). Поезія мінезингерів збереглася досі, наприклад, в Гейдельберзькому рукописі. (uk)
|
