| dbo:abstract
|
- Organická sloučenina je chemicky čistá látka, jejíž molekuly obsahují vždy jeden nebo více atomů uhlíku. Mohou obsahovat i atomy dalších prvků, především vodíku, kyslíku, dusíku, síry, fosforu a jiných. Výčet známých organických sloučenin a jejich vlastností je pravidelně registrován v Beilsteinově databázi. Mezi organické sloučeniny se nepočítají jednoduché oxidy uhlíku, tedy oxid uhelnatý a oxid uhličitý, kyselina uhličitá a její soli – uhličitany a hydrogenuhličitany, a sloučeniny uhlíku s kovy (karbidy) a nekovy (např. sirouhlík). Ty se tradičně považují za anorganické sloučeniny. Na rozhraní mezi anorganickými a organickými sloučeninami se nacházejí dichlorid kyseliny uhličité čili fosgen, kyanidy a diamid kyseliny uhličité čili močovina. Název „organický“ je pozůstatek z původního vymezení oboru organické chemie jako chemie přírodních látek, neboť veškerý známý život je na sloučeninách uhlíku založen. Většina dnes známých organických sloučenin je však syntetických (třebaže připravených z jiných organických sloučenin). Výskyt organických sloučenin neznamená nutně biologický původ, vyjma Země se vyskytují v mezihvězdném prostoru, methan/ethanová jezera a organický smog se vyskytují na Saturnově měsíci Titanu, nebo byly detekovány taktéž v roce 2014 na povrchu Marsu americkým vozítkem Curiosity operující v kráteru Galenebo v roce 2017 na povrchu planetky ʻOumuamua. (cs)
- Un compost orgànic és un compost químic que conté una cadena d'àtoms de carboni, enllaçats entre ells mitjançant enllaços covalents, i enllaçats a àtoms d'hidrogen, amb la possibilitat de formar enllaços amb altres elements químics dels no-metalls. Originàriament, parlar de composts orgànics era parlar dels composts produïts pels éssers vius. Però el 1828 el químic alemany Friedrich Wöhler anorreà la premissa bàsica del vitalisme científic quan sintetitzà la urea, present a l'orina dels mamífers, amb reactius inorgànics (escalfant cianat d'amoni). Arran de la caiguda en desús de la teoria de la força vital, l'àmbit d'estudi dels composts orgànics s'amplià també a les substàncies artificials, sintetitzades als laboratoris. Actualment, hi ha milions de composts orgànics coneguts. El fet que hi hagi un nombre tan immens de combinacions a partir de només deu elements químics (carboni, hidrogen, oxigen, quatre halògens, nitrogen, sofre i fòsfor, principalment), a diferència del que ocorre en la química inorgànica, es basa, d'una banda, en la possibilitat que presenta l'àtom de carboni d'establir enllaços covalents amb altres àtoms de carboni per a formar cadenes i xarxes; i de l'altra, en l'existència de diversos grups funcionals, en els quals intervenen el carboni i els altres elements presents en els composts orgànics. Aquest fet condiciona una visió del compost orgànic en la qual hom pot considerar per separat l'estructura bàsica de carbonis i els grups funcionals ancorats sobre ella. El correcte coneixement de l'estructura dels composts orgànics neix amb la formulació de les teories estructurals del químic alemany Friederich A. Kekulé (1829-1896), del químic britànic Archibald S. Couper (1831-1892) i del químic rus Aleksandr M. Bútlerov (1828-1896), les quals donaren una visió fonamental de la natura de les cadenes de carbonis, i en particular la dels composts aromàtics. Posteriorment, la noció d'estereoquímica, derivada de les idees sobre la isomeria geomètrica i l'àtom de carboni asimètric, degut al químic neerlandès Jacobus H. van 't Hoff (1852-1911) i al químic francès Joseph A. Le Bel (1847-1930), la introducció del concepte d'enllaç covalent, amb el paper rellevant que aquest té en la química dels composts orgànics, i la formulació de les teories quàntiques de l'enllaç químic han proporcionat un coneixement gairebé perfecte del problema de l'estructura molecular dels composts orgànics. (ca)
- المركب العضوي هو أي مركب من المركبات الكيميائية التي تحتوي جزيئاتها على الكربون فيما عدا الكربيدات، الكربونات، ثنائي أكسيد الكربون، البيكربونات، السيانات. دراسة المركب العضوي تسمى الكيمياء العضوية. وعديد من هذه المركبات مثل البروتينات والليبيدات والكربوهيدراتذات أهمية كبيرة في علم الكيمياء الحيوية. بعض تصنيفات المركبات العضوية تتضمن المركبات الأليفاتية، وهي سلاسل كربون يمكن أن تكون ذات تركيب معدل عن طريق المجموعات الفعالة، والهيدروكربونات الأروماتية، والتي تحتوى على واحدة أو أكثر من حلقات البنزين، مركب غير متجانس الحلقة والتي تتضمن وجود ذرات غير الكربون في تكوين الحلقات، البوليمرات وهي سلاسل طويلة من الوحدات المتكررة. الخط الفاصل بين المركبات العضوية وغير العضوية هو اعتبارات تاريخية قديمة في العلوم، وبصفة عامة فإنه يمكن تعريف المركبات العضوية على أنها التي تحتوي على روابط كربون-هيدروجين، والمركبات غير العضوية هي المركبات التي لا تحتوى على مثل هذه الروابط. وعلى هذا فإن حمض الكربونيك غير عضوي، بينما حمض الفورميك عضوي، أي أن الحمض الدهني الأول عضوي، على الرغم من أنه يمكن أن يطلق عليه «حمض الكربونوس» كما أن شكله اللا مائي «أنهيدريد» أول أكسيد الكربون غير عضوي. المصطلح «عضوي» هو اسم تاريخي، يرجع للقرن التاسع عشر، عندما كان يعتقد أن المركبات العضوية يمكن أن تصنع فقط في داخل الكائنات الحية خلال عمليات تحول الطاقة بها. ومعظم المركبات العضوية النقية يتم تصنيعها، وبالرغم من ذلك يستخدم المصطلح «عضوي» للتعبير عنها، (شاهد اصطناع عضوي). (ar)
- Οργανική ένωση (αγγλικά organic compound) ονομάζεται κάθε μέλος μιας μεγάλης κατηγορίας αερίων, υγρών και στερεών χημικών ενώσεων, που περιέχουν άνθρακα. Η ύπαρξη του χημικού στοιχείου άνθρακα, όμως, σε μια χημική ένωση είναι αναγκαία προϋπόθεση για να χαρακτηριστεί αυτή ως οργανική, αλλά όχι και ικανή, γιατί υπάρχουν και (σχετικά) λίγοι τύποι ανθρακούχων ενώσεων, που μελετώνται από την ανόργανη χημεία, για ιστορικούς λόγους (αλλά και πρακτικούς λόγους, που όλοι θα αναπτυχθούν παρακάτω). Οι κυριότερες ανόργανες ανθρακούχες ενώσεις είναι οι ακόλουθες: 1.
* Τα μετάλλων και μεταλλοειδών. Παραδείγματα: καρβίδιο του λιθίου (Li2C2) (CaC2), (Al4C3), (SiC). 2.
* Το ασταθές ανθρακικό οξύ (H2CO3), καθώς και τα όξινα και ουδέτερα άλατά του. Παραδείγματα: όξινο ανθρακικό νάτριο (NaHCO3), ανθρακικό νάτριο (Na2CO3), ανθρακικό ασβέστιο (CaCO3). 3.
* Το μονοξείδιο του άνθρακα (CO) και το διοξείδιο του άνθρακα (CO2). 4.
* Το υδροκυάνιο (HCN), το (HNC), το δικυάνιο [(CN)2], το (HOCN), το (HONC), το θειοκυανικό οξύ (HSCN), τα κυανιούχα, τα κυανικά και τα θειοκυανιούχα άλατα. Παραδείγματα: κυανιούχο νάτριο (NaCN), (NaCNO), (NaSCN). 5.
* που περιέχουν μόνο ανόργανους ανθρακούχους συναρμοτές, όπως CO, CO2, CN, CNO ή και SCN, αλλά κανέναν οργανικό. Παραδείγματα: σιδηροκυανιούχο κάλιο [K4Fe(CN)6], [K3Fe(CN)6]. Η διάκριση ανάμεσα στις ανόργανες και στις οργανικές ενώσεις του άνθρακα, αν και «...είναι χρήσιμη για την οργάνωση ενός απέραντου θέματος (όπως) της χημείας... είναι κάπως αυθαίρετη.» Η οργανική χημεία είναι ο κλάδος της χημείας που ασχολείται με τις οργανικές ενώσεις. Η οργανική σύνθεση είναι η μεθοδολογία της παραγωγής τους. Οι ενώσεις του άνθρακα που έχουν απομονωθεί, παρασκευαστεί, μελετηθεί και έχουν βρει τουλάχιστον μία εφαρμογή είναι σήμερα πάνω από 10 εκατομμύρια και άρα είναι περισσότερες ακόμη και από όλες τις άλλες ενώσεις όλων των άλλων χημικών στοιχείων μαζί. Αυτό συμβαίνει επειδή τα άτομα του άνθρακα παρουσιάζουν μια μοναδική ευκολία στο σχηματισμό αλυσίδων ή και δακτυλίων σύνδεσης. Σε αυτές τις συνδέσεις μορφής αλυσίδων ή δακτυλίων του άνθρακα συνδέονται ενδεχομένως επίσης με άτομα αζώτου (N), οξυγόνου (O), υδρογόνου (H) ή και άλλων στοιχείων., δημιουργώντας μια τεράστια ποικιλία μορίων. Οργανικές ενώσεις είναι, μεταξύ άλλων, και ουσίες καθημερινής χρήσης, όπως η αιθανόλη, το προπάνιο και το βουτάνιο (που χρησιμοποιούνται ως καύσιμο στα γκαζάκια υγραερίου), τα πλαστικά, το καουτσούκ κ.λ.π. Επίσης, το πετρέλαιο, το φυσικό αέριο, το υγραέριο, η βενζίνη, η κηροζίνη και άλλα ευρύτατα χρησιμοποιούμενα προϊόντα είναι μίγματα πολλών οργανικών ουσιών. Στις οργανικές ενώσεις (DNA, αμινοξέα, πρωτεΐνες κλπ.) στηρίζεται και το φαινόμενο της ζωής, τουλάχιστον όπως το γνωρίζουμε στη Γη, σε τέτοιο βαθμό που δεν είναι υπερβολή να πούμε ότι (σχεδόν) τα πάντα στηρίζονται στις οργανικές ενώσεις. (el)
- Organika kombinaĵo estas difinita ĉiu ajn karbona kombinaĵo en kiu tiu elemento ĉeestas oksidiĝa nombro malsupera je a +4. Tial ne eniras en tiu kategorio la karbonata acido kaj ties saloj, aŭ la bikarbonatoj kaj karbonatoj. Ankaŭ la karbona monooksido, kvankam posedanta oksidiĝan nombron malsuperan je a +4 kaj do povas inkluziviĝi en la difino, estas konsiderata neorganika kombinaĵo. La adjektivo “organika” havas historiajn originojn: antikvajn epokojn, fakte, oni imagis ke la substancoj ekstraktitaj el histoj derivitaj el vivantaj organismoj, bestaj kaj vegetalaj, posedas apartajn propraĵojn devenantajn ĝuste el iliaj “organika” origino kaj ke, tial, esti sintezitaj aŭ esti persintezaj ekvivalentoj egalvaloras esti diferencaj pro malĉeesto de tiuj apartaj kvalitoj. La laboratoria sintezo de ureo en dua duono de 19-a jarcento aranĝita de germana kemiisto Friedrich Wöhler, kaj la konstato ke la sintezita ureo havas la samajn kemiajn kaj fizikajn propraĵojn de tiu ekstraktita el la urino, faligis tiun supozon kaj aldirektis al la nuna difino de “organika kombinaĵo” (1961). De tiam diversaj scienculoj aranĝis aliajn tiaspecajn organikajn kombinaĵojn. Ĝenerale la organikaj kombinaĵoj estas konstituataj per skeleto de karbono kaj hidrogeno ligantaj iun , kiel: oksigeno, sulfuro, fosforo, silicioEn la strukturoj de tiuj kombinaĵoj troviĝas grupoj ripetiĝantaj seriojn de atomoj kaj ligoj kiuj allasas al la molekulo propraĵojn kaj tipajn reakciajn kvalitojn. Tiaj grupoj estas nomataj . (eo)
- Konposatu organikoak beren molekuletan karbonoa duten konposatu kimikoak dira. Karbonoaz gain, hidrogenoa, oxigenoa, nitrogenoa, sufrea, fosforoa eta halogenoak ere izan ditzakete. Atomo hauek euren artean lotura kobalente bidez elkartuta agertzen dira. Hala ere, karburo, karbonato eta ez dira konposatu organikoen barnean sartzen, hauek konposatu inorganikotzat hartzen dira. Historian arazo ugari eman dituen zerbait izan da konposatu organiko eta inorganikoen bereizketa. Orokorrean, konposatu organikoek karbono eta hidrogeno arteko lotura kobalenteak dituztenak dira eta inorganikoak ez dituztenak. Horrela bada, azido karbonikoa konposatu inorganikoa da eta azido formikoa organikoa. Beraz, konposatu organiko guztiek karbonoa dute, baina karbonoa duten konposatu guztiak ez dira organikoak. Konposatu organikoekin erlazionatutako alderdiez kimika organikoa arduratzen da. (eu)
- Compuesto orgánico o molécula orgánica es un compuesto químico que contiene carbono, formando enlaces carbono-carbono y carbono-hidrógeno. En muchos casos contienen oxígeno, nitrógeno, azufre, fósforo, boro, halógenos y otros elementos menos frecuentes en su estado natural. Estos compuestos se denominan moléculas orgánicas. Algunos compuestos del carbono, carburos, los carbonatos y los óxidos de carbono, no son moléculas orgánicas. La principal característica de estas sustancias es que arden y pueden ser quemadas (son compuestos combustibles). La mayoría de los compuestos orgánicos se producen de forma natural, pero también existen artificiales los cuales son creados mediante síntesis química. Los compuestos orgánicos son formados por elementos que se clasifican en fundamentales (siempre están presentes Carbono, Hidrógeno), ocasionales (es común que estén presentes) y trazas (muy poco comunes). Las moléculas orgánicas se dividen en dos partes:
* Moléculas orgánicas naturales: son las sintetizadas por los seres vivos, y se llaman biomoléculas, las cuales son estudiadas por la bioquímica y las derivadas del petróleo como los hidrocarburos.
* Moléculas orgánicas artificiales: son sustancias que no existen en la naturaleza y han sido fabricadas o sintetizadas por el hombre, por ejemplo los plásticos. La línea que divide las moléculas orgánicas de las inorgánicas ha originado polémicas e históricamente ha sido arbitraria, pero generalmente, los compuestos orgánicos tienen carbono con enlaces de hidrógeno, y los compuestos inorgánicos, no. Así el ácido carbónico es inorgánico, mientras que el ácido fórmico, el primer ácido carboxílico, es orgánico. El anhídrido carbónico y el monóxido de carbono, son compuestos inorgánicos. Por lo tanto, todas las moléculas orgánicas contienen carbono, pero no todas las moléculas que contienen carbono son moléculas orgánicas. (es)
- Les composés organiques sont les composés dont un des éléments chimiques constitutifs est le carbone, . Ces composés peuvent être d’origine naturelle ou produits par synthèse. Il est utile, au préalable, de distinguer les composés organiques des composés inorganiques. (fr)
- In chemistry, organic compounds are generally any chemical compounds that contain carbon-hydrogen or carbon-carbon bonds. Due to carbon's ability to catenate (form chains with other carbon atoms), millions of organic compounds are known. The study of the properties, reactions, and syntheses of organic compounds comprise the discipline known as organic chemistry. For historical reasons, a few classes of carbon-containing compounds (e.g., carbonate salts and cyanide salts), along with a few other exceptions (e.g., carbon dioxide, hydrogen cyanide), are not classified as organic compounds and are considered inorganic. Other than those just named, little consensus exists among chemists on precisely which carbon-containing compounds are excluded, making any rigorous definition of an organic compound elusive. Although organic compounds make up only a small percentage of Earth's crust, they are of central importance because all known life is based on organic compounds. Living things incorporate inorganic carbon compounds into organic compounds through a network of processes (the carbon cycle) that begins with the conversion of carbon dioxide and a hydrogen source like water into simple sugars and other organic molecules by autotrophic organisms using light (photosynthesis) or other sources of energy. Most synthetically-produced organic compounds are ultimately derived from petrochemicals consisting mainly of hydrocarbons, which are themselves formed from the high pressure and temperature degradation of organic matter underground over geological timescales. This ultimate derivation notwithstanding, organic compounds are no longer defined as compounds originating in living things, as they were historically. In chemical nomenclature, an organyl group, frequently represented by the letter R, refers to any monovalent substituent whose open valence is on a carbon atom. (en)
- Aon bhall d'aicme mhór de na comhdhúile cheimiceacha ghásacha, leachtacha, nó sholadacha, ina mbíonn carbón sna móilíní s'acu tugtar comhdhúil órgánach air. Ar chúiseanna stairiúla a phléitear thíos, bíonn roinnt cineálacha de chomhdhúile ina mbíonn carbón iontu, ar nós cairbídí, carbónáití, ocsaídí shimplí de charbón (ar nós CO agus CO2), agus de na ciainídí, a mheastar mar neamhorgánach. An t-idirdhealú idir comhdhúil orgánach agus neamhorgánach charbóin, cé go bhfuil sé "úsáideach le haghaidh na Ceimice a cur in ord nó in eagar... tá sí beagán treallach". . Bíonn an cheimic orgánach ag plé le gach gné de na comhdhúile orgánacha. Tugtar '' ar an len iad a n-ullmhú. (ga)
- Senyawa organik adalah golongan besar senyawa kimia yang molekulnya mengandung karbon, kecuali karbida, karbonat, dan oksida karbon. Studi mengenai senyawaan organik disebut kimia organik. Banyak di antara senyawaan organik, seperti protein, lemak, dan karbohidrat, merupakan komponen penting dalam biokimia. Di antara beberapa golongan senyawaan organik adalah senyawa alifatik, rantai karbon yang dapat diubah gugus fungsinya; hidrokarbon aromatik, senyawaan yang mengandung paling tidak satu ; senyawa heterosiklik yang mencakup atom-atom nonkarbon dalam struktur cincinnya; dan polimer, molekul rantai panjang gugus berulang. Pembeda antara kimia organik dan anorganik adalah ada/tidaknya ikatan karbon-hidrogen. Sehingga, asam karbonat termasuk anorganik, sedangkan asam format, asam lemak pertama, organik. Nama "organik" merujuk pada sejarahnya, pada abad ke-19, yang dipercaya bahwa senyawa organik hanya bisa dibuat/disintesis dalam tubuh organisme melalui vis vitalis - life-force. Kebanyakan senyawaan kimia murni dibuat secara artifisial. (in)
- Si definisce composto organico un composto in cui uno o più atomi di carbonio sono uniti tramite legame covalente ad atomi di altri elementi (principalmente idrogeno, ossigeno, azoto). Tra i pochi composti del carbonio non classificati come "organici" si annoverano i carburi, i carbonati e i cianuri. Un'altra definizione diffusa considera "organico" qualsiasi composto del carbonio in cui questo elemento abbia numero di ossidazione inferiore a +4. Sono pertanto esclusi il biossido di carbonio, l'acido carbonico e i suoi sali, ovvero i bicarbonati e i carbonati. Anche il monossido di carbonio, benché abbia nella sua molecola un atomo carbonio con numero di ossidazione inferiore a +4 e quindi possa essere incluso nella definizione, è considerato un composto inorganico. Tuttavia, la stessa urea, che è stato il primo composto organico sintetizzato da materiali inorganici, ha un atomo di carbonio con numero di ossidazione +4; lo stesso si può dire per il tetracloruro di carbonio e i più semplici clorofluorocarburi, considerati composti organici. (it)
- ( 유기질은 여기로 연결됩니다. 전한 중기의 관료에 대해서는 유기질 (인물) 문서를 참고하십시오.) 유기 화합물(有機化合物, 영어: organic compound)은 구조의 기본골격으로 탄소 원자를 갖는 화합물을 통틀어 부르는 것이다. 예외로서 흑연과 다이아몬드 등의 탄소의 동소체, 일산화 탄소, 이산화 탄소, 및 탄화 칼슘 등의 금속 탄화염, 사이안화 수소와 금속시안산염, 금속싸이오시안산염은 탄소를 중심으로 한 분자종이나 무기 화합물로 분류한다. 1828년 프리드리히 뵐러가 인공적으로 요소를 합성하기 전까지, 유기 화합물은 생체가 생산하는 화합 물질이라는 역사적 정의가 존재했기 때문이며 여기에 거론된 탄소 화합물은 당시부터 생체가 관여하지 않은 화합물로 발견되었기 때문에 무기 화합물로 분류되었다. 유기 화합물은 탄소 골격의 길이나 분기의 다양성에 제한이 없어 무기 화합물 보다 복잡한 구조를 가질 수 있다. 또한 탄소에 질소, 산소, 황, 인 또는 할로젠 등이 결합하여 만들어지는 작용기도 다양하므로 각각 독특한 특성을 가져 무한한 다양성을 보여 준다. 그 다양성 때문에 유기 화합물은 생물을 구성하는 요소로 없어서는 안 되는 존재이다. 또한 유기 화합물을 유기물(有機物)로 부르는 경우도 있다. 대표적인 유기 화합물로 단백질, 탄수화물, 지방, 핵산 등이 있다. 화학의 영역에서 유기 화합물을 주로 다루는 화학을 유기화학이라 부른다. (ko)
- 有機化合物（ゆうきかごうぶつ、英: organic compound）とは、炭素を含む化合物の大部分をさす。炭素原子が共有結合で結びついた骨格を持ち、分子間力によって集まることで液体や固体となっているため、沸点・融点が低いものが多い。 下記の歴史的背景から、炭素を含む化合物であっても、一酸化炭素、二酸化炭素、炭酸塩、青酸、シアン酸塩、チオシアン酸塩等の単純なものは例外的に無機化合物と分類し、有機化合物には含めない。例外は慣習的に決められたものであり、現代では単なる「便宜上の区分」である。有機物質（ゆうきぶっしつ、英: organic substance）あるいは有機物（ゆうきぶつ、英: organic matter）とも呼ばれる。 (ja)
- Związki organiczne – wszystkie związki chemiczne zawierające węgiel, oprócz nielicznych najprostszych związków tradycyjnie zaliczanych do związków nieorganicznych. Do wyjątków tych zalicza się tlenek węgla, dwutlenek węgla, dwusiarczek węgla, diselenek węgla, węgliki, cyjanowodór oraz kwas węglowy, cyjanowy, izocyjanowy, piorunowy i ich sole (węglany, wodorowęglany, cyjanki, cyjaniany itd.). Pierwotnie przez związki organiczne rozumiano te, które występują tylko w organizmach żywych oraz ich syntetyczne pochodne. Jednak wraz z rozwojem chemii organicznej okazało się, że można sztucznie otrzymać niemal wszystkie związki organiczne wychodząc z nieorganicznych substratów, stąd zdecydowano się zmienić definicję na współczesną. Związki organiczne mogą też zawierać praktycznie wszystkie pozostałe pierwiastki chemiczne. Najczęściej są to wodór, tlen i azot, zwane razem z węglem pierwiastkami organicznymi. Do innych często występujących pierwiastków można zaliczyć siarkę, fosfor oraz fluorowce. (pl)
- Een organische verbinding of organische stof is een chemische verbinding die in ieder geval één koolstof-atoom bevat, en meestal meerdere koolstofatomen, die via een covalente binding aan elkaar zijn geschakeld tot een koolstofketen. Deze koolstofketen vormt het 'geraamte' van organische moleculen en kan lineair of ringvormig zijn. Kleine koolstofketens kunnen zich chemisch aaneenrijgen tot polymeren die tot vele duizenden koolstofatomen kunnen bevatten. Organische verbindingen worden bestudeerd door de vakgebieden van de organische chemie en de biochemie. Koolstofhoudende verbindingen die toch tot de anorganische verbindingen gerekend worden zijn bijvoorbeeld koolstofdioxide, carbonaten, cyaniden, cyanaten en thiocyanaten. (nl)
- Os compostos ou moléculas orgânicas são, as substâncias químicas que contêm na sua estrutura carbono e ligações covalentes C-H, ou substâncias que sejam derivados destas (por exemplo o CCl4, derivado do clorofórmio). Na realidade, quase todos os compostos com carbono pertencem a esta classe de compostos, à exceção dos carbetos (CaC2, Ag2C2, entre outros), carbonatos e bicarbonatos (Na2CO3 e NaHCO3, respectivamente), cianetos (HCN), óxidos de carbono (CO e CO2), assim como os alótropos do carbono grafite e grafeno, diamante e o fulereno. As moléculas orgânicas apresentam geralmente outros elementos como o oxigénio, nitrogénio, enxofre, fósforo, boro, halogénios entre outros. As moléculas orgânicas podem ser:
* Moléculas orgânicas naturais: Encontram-se na natureza e são sintetizadas pelos seres vivos, denominadas biomoléculas, que são estudadas pela bioquímica. Podem, no entanto, ser sintetizadas em laboratório.
* Moléculas orgânicas artificiais: São substâncias orgânicas que não existem na natureza e têm sido fabricadas pelo ser humano, como os plásticos. A maioria dos compostos orgânicos puros são produzidos artificialmente. A linha que divide as moléculas orgânicas das inorgânicas tem originado polêmicas e historicamente tem sido arbitrária, porém, geralmente os compostos orgânicos apresentam carbono ligado a hidrogênio, e os compostos inorgânicos não. Deste modo, o ácido carbônico é inorgânico, entretanto, o ácido fórmico, o primeiro ácido carboxílico, é orgânico. O anidrido carbônico e o monóxido de carbono são compostos inorgânicos. Portanto, todas as moléculas orgânicas contêm carbono, porém nem todas as moléculas que tem carbono, são moléculas orgânicas. A etimologia da palavra "orgânico" significa que procede de "organos", relacionada com a vida, em oposição ao inorgânico que teria o significado de tudo que carece de vida. Para os químicos antigos, as substâncias orgânicas eram provenientes de fontes animais ou vegetais, e as substâncias inorgânicas seriam aquelas de procedência mineral. Durante muitos anos acreditava-se que entre a química orgânica e a química inorgânica existia uma barreira intransponível. No princípio do século XIX, o químico alemão Friedrich A. Wöhler conseguiu sintetizar a ureia, um produto orgânico, a partir de substâncias inorgânicas (o cianato de amônio), comprovando que tal divisão era totalmente artificial, algo que é completamente evidente na química moderna. (pt)
- Органі́чні сполу́ки — клас хімічних сполук, основу яких складає хімічний елемент вуглець (карбон) в збудженому стані (явище переходу електронів на більш високі енергетичні рівні за розпаду заповненої комірки на нижчому енергетичному рівні), коли його максимальна валентність дорівнює IV, а не II (за спокійного стану). Окрім карбону органічні сполуки майже завжди містять водень, досить часто — кисень, азот та галогени, рідше фосфор, сірку та інші елементи. Винятком є карбіди, карбонатна кислота і карбонати, оксиди карбону і ціаніди. Органічні сполуки є основою майже усіх природних речовин, які отримуються під час розвитку рослин, або внаслідок життєдіяльності тварин. Вітаміни, білки і гормони — всі вони належать до ряду органічних сполук або складаються з них. Окрім цього велика кількість нових органічних сполук щороку синтезується в лабораторіях. (uk)
- Органи́ческие соединения, органические вещества́ — класс химических веществ, объединяющий почти все химические соединения, в состав которых входят атомы углерода, связанные с атомами других химических элементов. Изучаются в органической химии, и на начальном этапе её развития к органическим относили только соединения углерода растительного и животного происхождения. В силу этих исторических причин ряд углеродсодержащих соединений, например, монооксид углерода, диоксид углерода, циановодород, сероуглерод, карбонилы металлов, карбонаты, цианиды, роданиниды, традиционно не относят к органическим, а рассматривают как неорганические соединения. Условно можно считать, что структурным прототипом органических соединений являются углеводороды. Органические соединения, наряду с углеродом (C), чаще всего содержат (порознь или в различных комбинациях) водород (H), кислород (O), азот (N), значительно реже — серу (S), фосфор (P), галогены (F, Cl, Br, I), бор (B) и некоторые металлы. Органические соединения распространены в земной коре существенно меньше, чем неорганические, но обладают большой важностью, поскольку являются ключевыми веществами в жизнедеятельности всех известных форм жизни на Земле. Многие органические соединения (например, содержащиеся в почве) включены в основные биогеохимические циклы (углеродный цикл, азотный цикл), являются исходными веществами (цикл Кребса) и продуктами (фотосинтез) биосферных процессов, объём которых оценивается в 380 млрд. т. Для многих органических соединений одними из основных строительных блоков (в том числе как источник углерода) являются дистилляты нефти. (ru)
- 有機化合物（德語：Organische Verbindung；英語：organic compound、organic chemical），简称有机物，是含碳化合物。但有少數含碳，卻屬無機化合物，主要有以下三類：碳氧化物（如一氧化碳、二氧化碳）、、及氰化物。如碳酸、碳酸鹽、碳酸氢盐、氫氰酸、硫氰化物、氰酸、氰酸鹽、鹵化氰（如氯化氰）。有机化合物有时也可被定义为碳氫化合物及其衍生物的總稱。有机物是生命產生的物質基礎，例如生命的起源——胺基酸即為一有機化合物。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Les composés organiques sont les composés dont un des éléments chimiques constitutifs est le carbone, . Ces composés peuvent être d’origine naturelle ou produits par synthèse. Il est utile, au préalable, de distinguer les composés organiques des composés inorganiques. (fr)
- 有機化合物（ゆうきかごうぶつ、英: organic compound）とは、炭素を含む化合物の大部分をさす。炭素原子が共有結合で結びついた骨格を持ち、分子間力によって集まることで液体や固体となっているため、沸点・融点が低いものが多い。 下記の歴史的背景から、炭素を含む化合物であっても、一酸化炭素、二酸化炭素、炭酸塩、青酸、シアン酸塩、チオシアン酸塩等の単純なものは例外的に無機化合物と分類し、有機化合物には含めない。例外は慣習的に決められたものであり、現代では単なる「便宜上の区分」である。有機物質（ゆうきぶっしつ、英: organic substance）あるいは有機物（ゆうきぶつ、英: organic matter）とも呼ばれる。 (ja)
- 有機化合物（德語：Organische Verbindung；英語：organic compound、organic chemical），简称有机物，是含碳化合物。但有少數含碳，卻屬無機化合物，主要有以下三類：碳氧化物（如一氧化碳、二氧化碳）、、及氰化物。如碳酸、碳酸鹽、碳酸氢盐、氫氰酸、硫氰化物、氰酸、氰酸鹽、鹵化氰（如氯化氰）。有机化合物有时也可被定义为碳氫化合物及其衍生物的總稱。有机物是生命產生的物質基礎，例如生命的起源——胺基酸即為一有機化合物。 (zh)
- المركب العضوي هو أي مركب من المركبات الكيميائية التي تحتوي جزيئاتها على الكربون فيما عدا الكربيدات، الكربونات، ثنائي أكسيد الكربون، البيكربونات، السيانات. دراسة المركب العضوي تسمى الكيمياء العضوية. وعديد من هذه المركبات مثل البروتينات والليبيدات والكربوهيدراتذات أهمية كبيرة في علم الكيمياء الحيوية. المصطلح «عضوي» هو اسم تاريخي، يرجع للقرن التاسع عشر، عندما كان يعتقد أن المركبات العضوية يمكن أن تصنع فقط في داخل الكائنات الحية خلال عمليات تحول الطاقة بها. ومعظم المركبات العضوية النقية يتم تصنيعها، وبالرغم من ذلك يستخدم المصطلح «عضوي» للتعبير عنها، (شاهد اصطناع عضوي). (ar)
- Un compost orgànic és un compost químic que conté una cadena d'àtoms de carboni, enllaçats entre ells mitjançant enllaços covalents, i enllaçats a àtoms d'hidrogen, amb la possibilitat de formar enllaços amb altres elements químics dels no-metalls. Originàriament, parlar de composts orgànics era parlar dels composts produïts pels éssers vius. Però el 1828 el químic alemany Friedrich Wöhler anorreà la premissa bàsica del vitalisme científic quan sintetitzà la urea, present a l'orina dels mamífers, amb reactius inorgànics (escalfant cianat d'amoni). (ca)
- Organická sloučenina je chemicky čistá látka, jejíž molekuly obsahují vždy jeden nebo více atomů uhlíku. Mohou obsahovat i atomy dalších prvků, především vodíku, kyslíku, dusíku, síry, fosforu a jiných. Výčet známých organických sloučenin a jejich vlastností je pravidelně registrován v Beilsteinově databázi. (cs)
- Οργανική ένωση (αγγλικά organic compound) ονομάζεται κάθε μέλος μιας μεγάλης κατηγορίας αερίων, υγρών και στερεών χημικών ενώσεων, που περιέχουν άνθρακα. Η ύπαρξη του χημικού στοιχείου άνθρακα, όμως, σε μια χημική ένωση είναι αναγκαία προϋπόθεση για να χαρακτηριστεί αυτή ως οργανική, αλλά όχι και ικανή, γιατί υπάρχουν και (σχετικά) λίγοι τύποι ανθρακούχων ενώσεων, που μελετώνται από την ανόργανη χημεία, για ιστορικούς λόγους (αλλά και πρακτικούς λόγους, που όλοι θα αναπτυχθούν παρακάτω). Οι κυριότερες ανόργανες ανθρακούχες ενώσεις είναι οι ακόλουθες: (el)
- Organika kombinaĵo estas difinita ĉiu ajn karbona kombinaĵo en kiu tiu elemento ĉeestas oksidiĝa nombro malsupera je a +4. Tial ne eniras en tiu kategorio la karbonata acido kaj ties saloj, aŭ la bikarbonatoj kaj karbonatoj. Ankaŭ la karbona monooksido, kvankam posedanta oksidiĝan nombron malsuperan je a +4 kaj do povas inkluziviĝi en la difino, estas konsiderata neorganika kombinaĵo. (eo)
- Compuesto orgánico o molécula orgánica es un compuesto químico que contiene carbono, formando enlaces carbono-carbono y carbono-hidrógeno. En muchos casos contienen oxígeno, nitrógeno, azufre, fósforo, boro, halógenos y otros elementos menos frecuentes en su estado natural. Estos compuestos se denominan moléculas orgánicas. Algunos compuestos del carbono, carburos, los carbonatos y los óxidos de carbono, no son moléculas orgánicas. La principal característica de estas sustancias es que arden y pueden ser quemadas (son compuestos combustibles). La mayoría de los compuestos orgánicos se producen de forma natural, pero también existen artificiales los cuales son creados mediante síntesis química. Los compuestos orgánicos son formados por elementos que se clasifican en fundamentales (siempre (es)
- Konposatu organikoak beren molekuletan karbonoa duten konposatu kimikoak dira. Karbonoaz gain, hidrogenoa, oxigenoa, nitrogenoa, sufrea, fosforoa eta halogenoak ere izan ditzakete. Atomo hauek euren artean lotura kobalente bidez elkartuta agertzen dira. Hala ere, karburo, karbonato eta ez dira konposatu organikoen barnean sartzen, hauek konposatu inorganikotzat hartzen dira. Konposatu organikoekin erlazionatutako alderdiez kimika organikoa arduratzen da. (eu)
- In chemistry, organic compounds are generally any chemical compounds that contain carbon-hydrogen or carbon-carbon bonds. Due to carbon's ability to catenate (form chains with other carbon atoms), millions of organic compounds are known. The study of the properties, reactions, and syntheses of organic compounds comprise the discipline known as organic chemistry. For historical reasons, a few classes of carbon-containing compounds (e.g., carbonate salts and cyanide salts), along with a few other exceptions (e.g., carbon dioxide, hydrogen cyanide), are not classified as organic compounds and are considered inorganic. Other than those just named, little consensus exists among chemists on precisely which carbon-containing compounds are excluded, making any rigorous definition of an organic com (en)
- Aon bhall d'aicme mhór de na comhdhúile cheimiceacha ghásacha, leachtacha, nó sholadacha, ina mbíonn carbón sna móilíní s'acu tugtar comhdhúil órgánach air. Ar chúiseanna stairiúla a phléitear thíos, bíonn roinnt cineálacha de chomhdhúile ina mbíonn carbón iontu, ar nós cairbídí, carbónáití, ocsaídí shimplí de charbón (ar nós CO agus CO2), agus de na ciainídí, a mheastar mar neamhorgánach. An t-idirdhealú idir comhdhúil orgánach agus neamhorgánach charbóin, cé go bhfuil sé "úsáideach le haghaidh na Ceimice a cur in ord nó in eagar... tá sí beagán treallach". . (ga)
- Senyawa organik adalah golongan besar senyawa kimia yang molekulnya mengandung karbon, kecuali karbida, karbonat, dan oksida karbon. Studi mengenai senyawaan organik disebut kimia organik. Banyak di antara senyawaan organik, seperti protein, lemak, dan karbohidrat, merupakan komponen penting dalam biokimia. Pembeda antara kimia organik dan anorganik adalah ada/tidaknya ikatan karbon-hidrogen. Sehingga, asam karbonat termasuk anorganik, sedangkan asam format, asam lemak pertama, organik. Kebanyakan senyawaan kimia murni dibuat secara artifisial. (in)
- ( 유기질은 여기로 연결됩니다. 전한 중기의 관료에 대해서는 유기질 (인물) 문서를 참고하십시오.) 유기 화합물(有機化合物, 영어: organic compound)은 구조의 기본골격으로 탄소 원자를 갖는 화합물을 통틀어 부르는 것이다. 예외로서 흑연과 다이아몬드 등의 탄소의 동소체, 일산화 탄소, 이산화 탄소, 및 탄화 칼슘 등의 금속 탄화염, 사이안화 수소와 금속시안산염, 금속싸이오시안산염은 탄소를 중심으로 한 분자종이나 무기 화합물로 분류한다. 1828년 프리드리히 뵐러가 인공적으로 요소를 합성하기 전까지, 유기 화합물은 생체가 생산하는 화합 물질이라는 역사적 정의가 존재했기 때문이며 여기에 거론된 탄소 화합물은 당시부터 생체가 관여하지 않은 화합물로 발견되었기 때문에 무기 화합물로 분류되었다. 화학의 영역에서 유기 화합물을 주로 다루는 화학을 유기화학이라 부른다. (ko)
- Si definisce composto organico un composto in cui uno o più atomi di carbonio sono uniti tramite legame covalente ad atomi di altri elementi (principalmente idrogeno, ossigeno, azoto). Tra i pochi composti del carbonio non classificati come "organici" si annoverano i carburi, i carbonati e i cianuri. (it)
- Een organische verbinding of organische stof is een chemische verbinding die in ieder geval één koolstof-atoom bevat, en meestal meerdere koolstofatomen, die via een covalente binding aan elkaar zijn geschakeld tot een koolstofketen. Deze koolstofketen vormt het 'geraamte' van organische moleculen en kan lineair of ringvormig zijn. Kleine koolstofketens kunnen zich chemisch aaneenrijgen tot polymeren die tot vele duizenden koolstofatomen kunnen bevatten. Organische verbindingen worden bestudeerd door de vakgebieden van de organische chemie en de biochemie. (nl)
- Związki organiczne – wszystkie związki chemiczne zawierające węgiel, oprócz nielicznych najprostszych związków tradycyjnie zaliczanych do związków nieorganicznych. Do wyjątków tych zalicza się tlenek węgla, dwutlenek węgla, dwusiarczek węgla, diselenek węgla, węgliki, cyjanowodór oraz kwas węglowy, cyjanowy, izocyjanowy, piorunowy i ich sole (węglany, wodorowęglany, cyjanki, cyjaniany itd.). (pl)
- Os compostos ou moléculas orgânicas são, as substâncias químicas que contêm na sua estrutura carbono e ligações covalentes C-H, ou substâncias que sejam derivados destas (por exemplo o CCl4, derivado do clorofórmio). Na realidade, quase todos os compostos com carbono pertencem a esta classe de compostos, à exceção dos carbetos (CaC2, Ag2C2, entre outros), carbonatos e bicarbonatos (Na2CO3 e NaHCO3, respectivamente), cianetos (HCN), óxidos de carbono (CO e CO2), assim como os alótropos do carbono grafite e grafeno, diamante e o fulereno. As moléculas orgânicas apresentam geralmente outros elementos como o oxigénio, nitrogénio, enxofre, fósforo, boro, halogénios entre outros. (pt)
- Органи́ческие соединения, органические вещества́ — класс химических веществ, объединяющий почти все химические соединения, в состав которых входят атомы углерода, связанные с атомами других химических элементов. Изучаются в органической химии, и на начальном этапе её развития к органическим относили только соединения углерода растительного и животного происхождения. В силу этих исторических причин ряд углеродсодержащих соединений, например, монооксид углерода, диоксид углерода, циановодород, сероуглерод, карбонилы металлов, карбонаты, цианиды, роданиниды, традиционно не относят к органическим, а рассматривают как неорганические соединения. Условно можно считать, что структурным прототипом органических соединений являются углеводороды. Органические соединения, наряду с углеродом (C), чаще в (ru)
- Органі́чні сполу́ки — клас хімічних сполук, основу яких складає хімічний елемент вуглець (карбон) в збудженому стані (явище переходу електронів на більш високі енергетичні рівні за розпаду заповненої комірки на нижчому енергетичному рівні), коли його максимальна валентність дорівнює IV, а не II (за спокійного стану). Окрім карбону органічні сполуки майже завжди містять водень, досить часто — кисень, азот та галогени, рідше фосфор, сірку та інші елементи. Винятком є карбіди, карбонатна кислота і карбонати, оксиди карбону і ціаніди. (uk)
|
