| dbo:abstract
|
- In criminal law, an overt act is the one that can be clearly proved by evidence and from which criminal intent can be inferred, as opposed to a mere intention in the mind to commit a crime. Such an act, even if innocent per se, can potentially be used as evidence against someone during a trial to show participation in a crime. For instance, the purchase of a ski mask, which can conceal identity, is generally a legal act but may be an overt act if it is purchased in the planning of a bank robbery. The term is more particularly employed in cases of treason, which must be demonstrated by some overt or open act in some jurisdictions. This rule was enacted in the law of England (see the Treason Act 1547), and was later adopted by the United States in Article III, Section 3 of the United States Constitution, which provides that "No Person shall be convicted of Treason unless on the Testimony of two Witnesses to the same overt Act, or on Confession in open Court." In Cramer v. United States, the Supreme Court ruled that "every act, movement, deed, and word of the defendant charged to constitute treason must be supported by the testimony of two witnesses." In Haupt v. United States (330 U.S. 631), however, the Supreme Court found that two witnesses are not required either to prove intent or to prove that an overt act is treasonable. The two witnesses, according to that decision, are required to prove only that the overt act occurred. In some jurisdictions, a defendant cannot be convicted of criminal conspiracy unless an overt act is proved. (en)
- У кримінальному праві явний акт (англ. overt act, також англ. open act відкрита дія) є таким, який можна чітко довести доказами і з якого можна вивести умисел, на відміну від простого наміру в здійснити злочин. Такий акт, навіть якщо він невинний сам по собі (per se), потенційно може бути використаний як доказ проти когось під час судового процесу, щоб показати участь у злочині. Наприклад, придбання балаклави, яка може приховати ідентичність, є, як правило, юридичним актом, але може бути явним актом, якщо вона придбана при плануванні пограбування банку. Цей термін найчастіше застосовується у випадках державної зради, яка повинна бути продемонстрована явною або відкритою діяльністю в деяких юрисдикціях. Це правило випливає з Закону про зраду 1695 року, прийнятого Парламентом Англії та означає, що воно існувало принаймні ще в 1547 році, і було прийнято в статті 3 Конституції США, яка передбачає, що «жодна особа не може бути визнана винною за зраду, якщо немає показань двох свідків або признання цієї особи на відкритому суді». Однак, у справі Хаупт проти Сполучених Штатів (330 US 631), Верховний Суд встановив, що два свідки не обов'язкові, що доводити наміри або доводити, що відкритий акт є зрадою: два свідки, згідно з рішенням, необхідні лише для доказу, що стався явний акт. У деяких юрисдикціях відповідач не може бути засуджений за співучасть у злочині без доказів явного акту. Багато теоретиків змови стверджують, що документи, які говорять про те, що Сполучені Штати бажали, щоб Японська імперія здійснила перший «явний акт війни». Вони вважають, що уряд Сполучених Штатів мав попередні знання про напад на Перл-Харбор, але не діяв на основі цих знань для того, щоб використати атаку як підставу для обґрунтування стану війни з Японською імперією, який був би підтриман як американськими громадянами, так і міжнародною спільнотою. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- In criminal law, an overt act is the one that can be clearly proved by evidence and from which criminal intent can be inferred, as opposed to a mere intention in the mind to commit a crime. Such an act, even if innocent per se, can potentially be used as evidence against someone during a trial to show participation in a crime. For instance, the purchase of a ski mask, which can conceal identity, is generally a legal act but may be an overt act if it is purchased in the planning of a bank robbery. (en)
- У кримінальному праві явний акт (англ. overt act, також англ. open act відкрита дія) є таким, який можна чітко довести доказами і з якого можна вивести умисел, на відміну від простого наміру в здійснити злочин. Такий акт, навіть якщо він невинний сам по собі (per se), потенційно може бути використаний як доказ проти когось під час судового процесу, щоб показати участь у злочині. Наприклад, придбання балаклави, яка може приховати ідентичність, є, як правило, юридичним актом, але може бути явним актом, якщо вона придбана при плануванні пограбування банку. (uk)
|
