| dbo:abstract
|
- L'acord místic és un acord de sis quartes superposades que va ser creat per Aleksandr Skriabin, i que va preparar l'atonalitat. En harmonia moderna, es consideraria un acord de dominant amb setena, novena, onzena sostinguda i tretzena, que és d'ús relativament freqüent en el jazz contemporani. (ca)
- Mystischer Akkord ist eine auf Leonid Sabanejew zurückgehende „theosophisch verklärte“ Bezeichnung für einen von Alexander Skrjabin verwendeten Akkord, der besonders durch sein Orchesterwerk „Prométhée. Le Poème du feu“ op. 60 („Prometheus – Das Poème des Feuers“) (1911) berühmt wurde und daher auch „Prometheischer Akkord“ genannt wird. Wenn er auf dem Grundton C aufbaut, besteht der Akkord aus den Tönen C, Fis, B, E, A, D: Die Audiowiedergabe wird in deinem Browser nicht unterstützt. Du kannst . Der Akkord lässt unterschiedliche Deutungen zu:
* als Quartenakkord, der sich aus zwei reinen, zwei übermäßigen und einer verminderten Quarte zusammensetzt. Wegen der verminderten Quarte fis-b, die bei gleichstufiger Stimmung mit einer großen Terz klanggleich ist, handelt es sich „allerdings nicht um einen echten Quartenakkord“.
* als Dominantseptnonakkord mit zweifachem Vorhalt zur Quinte (siehe obiges Notenbeispiel a): Die Quinte g' wird durch fis' und a' ersetzt. Im nebenstehenden Beispiel aus Skrjabins Scherzo op. 46 lösen sich diese beiden Vorhaltstöne a' und fis' in die Quinte g' auf.
* als Dominanttredezimakkord mit fehlender Undezime und tiefalterierter Quint, wobei das fis' enharmonisch zum ges' gewandelt wurde (Notenbeispiel b). Durch den abwärts zum f' führenden Leitton ges' wird der dominantische Charakter besonders unterstrichen. Alternativ wird der Akkord zuweilen auch als Dominantsextnonakkord mit tiefalterierter Quint gesehen, dem eine Sexte als harmoniefremder Ton zugefügt ist.
* als „synthetischer Akkord“, der aus den Tönen der akustischen Skala gebildet wird. Letztere repräsentiert, wenn auch durch die „Übersetzung“ in die gleichstufige Stimmung nur sehr unvollkommen, die Töne 8 bis 14 der Obertonreihe. Die Idee, den mystischen Akkord mit der Obertonreihe in Verbindung zu bringen, stammt nicht – wie oft behauptet – von Skrjabin selbst, sondern von seinem Freund Leonid Sabanejew.
* als Dominanttredezimakkord mit fehlender Quint und hochalterierter Undezime (#11)(Notenbeispiel c). Diese Deutung vertritt Zsolt Gárdonyi und bezeichnet den Akkord wegen seiner Beziehung zur akustischen Skala als „akustischen Tredezimakkord“. Die verbreitete Interpretation als Quartenakkord lehnt er ab mit der Begründung, diese hänge mit einem „curricularen Defizitproblem in der beruflichen Musikausbildung zusammen“ bei der die Beschäftigung mit weiten Lagen kaum über die von Vierklängen hinausgehe. Heute wisse man jedoch, dass weite Lagen nicht nur bei Drei- und Vierklängen, sondern selbstverständlich auch bei Fünf-, Sechs- und Siebenklängen vorkommen können. Das Fehlen der Quinte und die weite Auftragungsform änderten indessen auch bei akustischen Siebenklängen nichts an ihrer terzgeschichteten Grundstruktur, genauso wie bei klassischen Septimakkorden, die auch bei gelegentlich fehlender Quinte und auch in einer weiten Lage als solche erkannt werden können. Der im französischen Impressionismus vielfältig auftretende akustische Siebenklang (z. B. in der Grundstellung wie in den verschiedensten Umkehrungen, eng oder weit gesetzt, vollständig oder unvollständig, figuriert oder unfiguriert) wird auch von Skrjabin bereits in früheren Werken verwendet, z. B. im ersten Satz der Klaviersonate op. 30 (1903) oder im Scherzo op. 46. Das Aufsehen, das er in Skrjabins Werken um und nach op. 60 hervorrief, beruht auf einer Verwendung, die seine funktionelle Herkunft negiert. Skrjabin, in dessen kompositorischer Entwicklung ohnehin eine zunehmend dissonierende Tendenz zu beobachten war, begann allmählich, alterierte Vorhaltsakkorde dominantischen Charakters „einzufrieren“, was dazu führt, dass die Dominante ihren ursprünglichen Charakter verliert und vielmehr zum Klangzentrum wird. In den 9 Schlusstakten der 7. Klaviersonate op. 64 (1911/12) setzt sich das Tonmaterial ausschließlich aus den 6 Tönen des nach fis transponierten mystischen Akkords zusammen (fis-his-e1-ais1-dis2-gis2), dessen sowohl horizontale als auch vertikale Verwendung fast wie eine Vorwegnahme der Zwölftontechnik wirkt. Doch bestimmt bei Skrjabin die Intervallstruktur eines Akkordes die horizontalen und vertikalen Tonkombinationen, während bei Schönberg die Intervallstruktur einer Reihe diese Aufgabe übernimmt. In seiner späteren Zeit verwendete Skrjabin überdies noch andere „synthetische Akkorde“. (de)
- En música, el acorde místico o acorde Prometeo es un acorde complejo de seis notas, basado en una escala musical o colección de tonos que sirvió como fundamento armónico y melódico para algunas de las últimas obras del compositor ruso Aleksandr Skriabin (1872-1915). Consiste en las notas do, fa♯, si♭, mi, la y re. Interpretadas normalmente como un hexacorde por cuartas consistente en una cuarta aumentada, una , una cuarta aumentada y dos cuartas justas. Sin embargo, el acorde puede reproducirse de diversas maneras y está relacionado con otras colecciones de tonos. Es también un ejemplo de acorde sintético, y la escala de la que deriva —llamada en ocasiones — es un ejemplo de . En armonía moderna se consideraría un acorde de dominante con séptima, novena, oncena sostenida y trecena, que es de uso relativamente frecuente en el jazz contemporáneo. La escala correspondiente es dominante lidio. (es)
- In music, the mystic chord or Prometheus chord is a six-note synthetic chord and its associated scale, or pitch collection; which loosely serves as the harmonic and melodic basis for some of the later pieces by Russian composer Alexander Scriabin. Scriabin, however, did not use the chord directly but rather derived material from its transpositions. When rooted in C, the mystic chord consists of the pitch classes: C, F♯, B♭, E, A, D. Audio playback is not supported in your browser. You can . This is often interpreted as a quartal hexachord consisting of an augmented fourth, diminished fourth, augmented fourth, and two perfect fourths. However, the chord may be spelled in a variety of ways, and it is related to other pitch collections, such as being a hexatonic subset of the overtone scale, lacking the perfect fifth. (en)
- En musique, l'accord mystique ou accord de Prométhée est un accord complexe de 6 notes correspondant à une gamme synthétique. Le compositeur Alexandre Scriabine s'en est servi comme source d'inspiration pour composer ses œuvres musicales de maturité : il n'utilisait pas directement cet accord mais des transpositions. Cet accord est composé des notes : do, fa♯, si♭, mi, la, ré. C'est un et la gamme constituée de ses notes (appelée « gamme de Prométhée ») est une gamme synthétique. (fr)
- 神秘和音（しんぴわおん）は、四度音程を六個堆積した和音で、合成和音 (Synthetic chord) の一種。独特の響きがもたらされ、神秘的な雰囲気をかもし出す。ロシアの作曲家アレクサンドル・スクリャービンによって初めて用いられ、彼自身の作品でも多用されている。V.デルノワの『スクリャービンの和声』では、属九の和音の第5音を下行変質し、付加第6音を加えた和音と解釈されている。
* Cを根音とした神秘和音お使いのブラウザーでは、音声再生がサポートされていません。をお試しください。 (ja)
- Akord mistyczny (akord Skriabinowski, akord prometejski) – specyficzny syntetyczny akord sześciodźwiękowy, dominanta undecymowa lub tercdecymowa w zależności od interpretacji. Złożony w postaci zasadniczej z kwart i charakterystycznych w brzmieniu trytonów, w innym układzie dźwięków jego budowa wydaje się jednak bardziej tercjowa. Według Zofii Lissy akord ten wywodzi się od akordu chopinowskiego poprzez nadbudowanie tercjowe. Interpretacja taka jest uzasadniona, gdy zważymy, jak wielki wpływ na Skriabina w młodości miała twórczość Fryderyka Chopina. Jeżeli przyjmujemy takie tłumaczenie, akord mistyczny jest dominantą undecymową z sekstą zamiast kwinty. Skriabinowski akord można jednak zinterpretować po prostu jako dominantę tercdecymową bez kwinty. Termin „akord mistyczny” został po raz pierwszy zastosowany przez w 1916 w związku z zainteresowaniem Skriabina teozofią, która miała wielkie wpływ na twórczość rosyjskiego kompozytora. Inna nazwa akordu, „akord prometejski”, wywodzi się od dzieła Skriabina, w którym pierwszy raz wykorzystał go w tak rozległym stopniu, tj. op. 60 z 1910 roku. Podobne układy kwartowo-trytonowo-tercjowe stosował jednak kompozytor wcześniej. Zastosowanie tego akordu, mimo pewnych związków z harmonią klasyczną, nie powinno się analizować przez pryzmat systemu tonalnego. W muzyce Skriabina nie daje się oddzielić tego, co harmoniczne, od tego, co melodyczne; tego, co homofoniczne, od tego, co polifoniczne. Akord mistyczny nazwać można za Hermannem Erpfem mianem , to znaczy centrum brzmieniowym. Nie występuje on bowiem w dziełach Skriabina w postaci klasycznie ujętego pionu akordowego, ale w rozłożeniu melodycznym. Brzmienie utworu nabiera cech kwartowych, trytonowych, a przez to w konsekwencji zaciera się jego funkcyjność dur-moll. (pl)
- Прометеев аккорд (прометеевский аккорд, прометеевское шестизвучие) — звуковой комплекс квартовой структуры (аккорд), который использовался А. Н. Скрябиным в «Поэме огня» в качестве основы для одновременных и последовательных музыкальных звукосочетаний. Этот способ музыкальной дедукции, заключавшийся в создании музыкальной ткани из определённой структуры, являлся новаторским для 1910 года (когда была закончена работа над музыкальной поэмой) и неоднократно использовался впоследствии. В «Поэме огня» Скрябин отказался от общепринятых гармонически-тонических принципов, а прометеев аккорд стал причиной дискуссий в музыкальном мире. Впоследствии специалисты его называли «знаменем музыкального мышления новой стилистической эпохи», а также «вратами в область авангардного музыкального мышления XX века». Вслед за прометеевым аккордом ещё одним примером новой гармонии стал Стравинского. По мнению некоторых искусствоведов, прометеев аккорд также является примером космической темы в творчестве Скрябина. Аккорд состоит из следующих звуков: до, фа-диез, си-бемоль, ми, ля, ре. (ru)
- Прометеїв акорд (містичний акорд) — спеціальна назва акорду Fis-His-e-ais-dis1-gis1 (в тональності Fis), на ґрунті якого написана "Поема вогню" О.Скрябіна. Назву "Прометеїв акорд" запровадив Леонід Сабанєєв. В західній музикознавчій літературі акорд відомий під назвою "містичний", цю назву придумав Артур Іґлфілд Халл в 1916 році. Сам же композитор називав цей акорд "акордом Плерома" (Плерома - термін у грецькій філософії, одне з центральних понять у гностицизмі, що означає божественну повноту). Хоча акорд названо за однією з композицій О. Скрябіна, він не є основоположним у творчості композитора На думку деяких музикознавців прометеїв акорд сконструйований на основі штучного ладу, зокрема прикладом такого гармонічного рішення є прелюдії Op. 58, Op. 59/2, Op. 61, Op. 63, Op. 67/1 and Op. 69/1 Відтворення аудіо не підтримується у вашому браузері. Ви можете . Приклад використання цього акорду у П'ятій фортепіанній сонаті (тт. 264 і 268) наведено нижче 8~^\markup { \bold "poco rit." } 4. }
ew Voice elative c'' { \stemDown r4 8~\( 4 8 4 fis8_( a4 fis8)\) } >>
ew Staff << \mergeDifferentlyHeadedOn \mergeDifferentlyDottedOn
ew Voice elative c'' { \stemUp \clef bass \key e \major ime 6/8 s4. b^- fis2.^- }
ew Voice elative c { \stemDown a8_( g'! cis b' g! cis,) 2.\arpeggio } >> >> }" />Відтворення аудіо не підтримується у вашому браузері. Ви можете . Прометеїв акорд став предметом дискусій в музичному світі. Російські музикознавці нагородили його такими епітетами, як «прапор музичного мислення нової стилістичної епохи», а також "ворота" в область авангардного музичного мислення XX століття». вважав, що Скрябін використовував прометеїв акорд у т. зв. передсерійний спосіб для створення похідних акордів та мелодій, для якого властиво, що та чи інша штучна звуковисотна структура компенсує втрату традиційної тональної функціональності (uk)
|
| rdfs:comment
|
- L'acord místic és un acord de sis quartes superposades que va ser creat per Aleksandr Skriabin, i que va preparar l'atonalitat. En harmonia moderna, es consideraria un acord de dominant amb setena, novena, onzena sostinguda i tretzena, que és d'ús relativament freqüent en el jazz contemporani. (ca)
- En musique, l'accord mystique ou accord de Prométhée est un accord complexe de 6 notes correspondant à une gamme synthétique. Le compositeur Alexandre Scriabine s'en est servi comme source d'inspiration pour composer ses œuvres musicales de maturité : il n'utilisait pas directement cet accord mais des transpositions. Cet accord est composé des notes : do, fa♯, si♭, mi, la, ré. C'est un et la gamme constituée de ses notes (appelée « gamme de Prométhée ») est une gamme synthétique. (fr)
- 神秘和音（しんぴわおん）は、四度音程を六個堆積した和音で、合成和音 (Synthetic chord) の一種。独特の響きがもたらされ、神秘的な雰囲気をかもし出す。ロシアの作曲家アレクサンドル・スクリャービンによって初めて用いられ、彼自身の作品でも多用されている。V.デルノワの『スクリャービンの和声』では、属九の和音の第5音を下行変質し、付加第6音を加えた和音と解釈されている。
* Cを根音とした神秘和音お使いのブラウザーでは、音声再生がサポートされていません。をお試しください。 (ja)
- Mystischer Akkord ist eine auf Leonid Sabanejew zurückgehende „theosophisch verklärte“ Bezeichnung für einen von Alexander Skrjabin verwendeten Akkord, der besonders durch sein Orchesterwerk „Prométhée. Le Poème du feu“ op. 60 („Prometheus – Das Poème des Feuers“) (1911) berühmt wurde und daher auch „Prometheischer Akkord“ genannt wird. Wenn er auf dem Grundton C aufbaut, besteht der Akkord aus den Tönen C, Fis, B, E, A, D: Die Audiowiedergabe wird in deinem Browser nicht unterstützt. Du kannst . Der Akkord lässt unterschiedliche Deutungen zu: (de)
- En música, el acorde místico o acorde Prometeo es un acorde complejo de seis notas, basado en una escala musical o colección de tonos que sirvió como fundamento armónico y melódico para algunas de las últimas obras del compositor ruso Aleksandr Skriabin (1872-1915). Consiste en las notas do, fa♯, si♭, mi, la y re. Interpretadas normalmente como un hexacorde por cuartas consistente en una cuarta aumentada, una , una cuarta aumentada y dos cuartas justas. Sin embargo, el acorde puede reproducirse de diversas maneras y está relacionado con otras colecciones de tonos. (es)
- In music, the mystic chord or Prometheus chord is a six-note synthetic chord and its associated scale, or pitch collection; which loosely serves as the harmonic and melodic basis for some of the later pieces by Russian composer Alexander Scriabin. Scriabin, however, did not use the chord directly but rather derived material from its transpositions. When rooted in C, the mystic chord consists of the pitch classes: C, F♯, B♭, E, A, D. Audio playback is not supported in your browser. You can . (en)
- Akord mistyczny (akord Skriabinowski, akord prometejski) – specyficzny syntetyczny akord sześciodźwiękowy, dominanta undecymowa lub tercdecymowa w zależności od interpretacji. Złożony w postaci zasadniczej z kwart i charakterystycznych w brzmieniu trytonów, w innym układzie dźwięków jego budowa wydaje się jednak bardziej tercjowa. Według Zofii Lissy akord ten wywodzi się od akordu chopinowskiego poprzez nadbudowanie tercjowe. Interpretacja taka jest uzasadniona, gdy zważymy, jak wielki wpływ na Skriabina w młodości miała twórczość Fryderyka Chopina. Jeżeli przyjmujemy takie tłumaczenie, akord mistyczny jest dominantą undecymową z sekstą zamiast kwinty. Skriabinowski akord można jednak zinterpretować po prostu jako dominantę tercdecymową bez kwinty. (pl)
- Прометеїв акорд (містичний акорд) — спеціальна назва акорду Fis-His-e-ais-dis1-gis1 (в тональності Fis), на ґрунті якого написана "Поема вогню" О.Скрябіна. Назву "Прометеїв акорд" запровадив Леонід Сабанєєв. В західній музикознавчій літературі акорд відомий під назвою "містичний", цю назву придумав Артур Іґлфілд Халл в 1916 році. Сам же композитор називав цей акорд "акордом Плерома" (Плерома - термін у грецькій філософії, одне з центральних понять у гностицизмі, що означає божественну повноту). Відтворення аудіо не підтримується у вашому браузері. Ви можете . (uk)
- Прометеев аккорд (прометеевский аккорд, прометеевское шестизвучие) — звуковой комплекс квартовой структуры (аккорд), который использовался А. Н. Скрябиным в «Поэме огня» в качестве основы для одновременных и последовательных музыкальных звукосочетаний. Этот способ музыкальной дедукции, заключавшийся в создании музыкальной ткани из определённой структуры, являлся новаторским для 1910 года (когда была закончена работа над музыкальной поэмой) и неоднократно использовался впоследствии. Аккорд состоит из следующих звуков: до, фа-диез, си-бемоль, ми, ля, ре. (ru)
|
