Moby

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Moby
англ. Richard M. Hall
Зображення
Зображення
Мобі
Основна інформація
Повне ім'яРічард Мелвілл Голл
Дата народження11 вересня 1965(1965-09-11) (59 років)
Місце народженняНью-Йорк
Роки активності1978 — тепер. час
ГромадянствоСША США
Віросповіданняхристиянство[1]
Професіїспівак, музичний продюсер, композитор, підприємець, діджей, гітарист, піаніст, фотограф, автор пісень
ОсвітаУніверситет Нью-Йорка в Перчейзі і Darien High Schoold
Інструментифортепіано, гітара, бас-гітара, клавішні музичні інструменти і вокал[d]
Жанритехно, даунтемпо, електроніка, тріп-хоп, ембієнт і Хауз
ПсевдонімиMoby, Voodoo Child, U.H.F., Barracuda, Brainstorm, DJ Cake, Lopez, Jack Lopez Obregon, Mindstorm і Woodoo Child[2]
ЛейблиMute Records
БатькоJames Frederick Halld[3]
МатиElizabeth McBride Warnerd[3]
www.moby.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Moby (укр. Мо́бі, Річард Мелвілл Голл, англ. Richard Melville Hall, нар. 11 вересня, 1965, Гарлем, Нью-Йорк) — псевдонім американського музиканта, а також назва його групи. Працює в різних жанрах — від електронної музики до поп-музики, року й панку.

Запозичене ім'я з твору «Мобі Дік» американського письменника Германа Мелвілла, який є його далеким родичем.

На концертах Мо́бі часто супроводжує його рок-гурт.

Біографія

Річард народився в Нью-Йорку, але ріс в Дер'єн (Darien), Коннектикут. Його батько загинув в автокатастрофі, коли хлопчикові було два роки, і надалі він виховувався матір'ю, досить прогресивною жінкою, яка заохочувала творчі нахили сина. У дев'ятирічному віці, Річард почав брати уроки гри на фортепіано та гітарі. Прізвисько «Moby» Річард отримав тому, що його далеким родичем був Герман Мелвілл, автор «Мобі Діка». Підлітком він грав на гітарі в різних групах: починаючи з панк-групи The Vatican Commandos і закінчуючи анархічним колективом Flipper та досить відомою свого часу групою ULTRA VIVID SCENE.

У кінці 1980-х рр.. Річард поїхав до Нью-Йорка — одного з центрів зародження гаус-культури (house music) — і почав освоювати ді-джейське ремесло в місцевих клубах, а також створювати свою власну електронну музику. В 1990-91 він випустив кілька дебютних синглів на незалежному лейблі «Instinct».

У 1991 сингл Go з семплами з відомого телевізійного серіалу «Твін Пікс» потрапив до британського «Top 10» і продався тиражем більше мільйона копій. Після першого гучного успіху Мобі займався реміксуванням робіт ряду відомих і невідомих груп і музикантів, до числа яких належать Майкл Джексон, Pet Shop Boys, Брайан Іно, Depeche Mode, Erasure, B-52's і Orbital.

Перший повноформатний альбом Річарда з'явився в 1992. У наступному році він видав сингл «I Feel It / Thousand», який потрапив до книги рекордів Гінеса як найшвидший трек в історії музики і уклав контракт з Mute Records, де вийшов його черговий реліз «Ambient», в якому були зібрані матеріали за 1988 −91 рр.. На диску «Everything Is Wrong» (1995) Річард заявив про себе як про дійсно оригінального майстра, який створив неповторний гібрид з різних стилів і напрямків музики, від брейкбіту до псевдоіндустріального трешу, ембієнт-трансу і денс-попу. Цьому альбомові популярний музичний журнал Spin присудив звання «Альбом року».

Наступний альбом «Animal Rights» (1996) був триптихом, складеним з індустріального панку, speedcore і несамовитих інструментальних композицій. Це було щось середнє між Nine Inch Nails і Smashing Pumpkins. Що таке «Animal Rights» можна зрозуміти з його псевдоіндустріальних гітар, ембіентних текстур, що сховані далеко на задньому плані, і тонкого, специфічного вокалу самого Мобі. Сам автор пишався виконаною роботою, проте альбом продавався дуже погано. На тлі цього у Річарда розвинулася депресія. На додаток до всього цього від раку легенів померла його мати. У 1997 під псевдонімом Voodoo Child, Мобі випустив альбом «The End Of Everything», а також «I Like To Score», в якому зібрав написані ним ремікси власних пісень, використані як саундтреки до кінофільмів. На щастя цей альбом продавався краще, ніж «Animal Rights», що надало сил музикантові для написання його наступного альбому.

Величезний успіх музикантові приніс наступний альбом «Play» (травень 1999). За своєю суттю це досить повільна робота, яка поєднує в собі downtempo біт і прекрасно відпрацьовану мелодику. Перші два треки альбому Honey та Find My Baby зроблені дуже хитромудро і не без глузування. Тут Мобі поєднав короткі госпел і блюзові вокальні семпли з брейкбітовим техно, що дозволило порівнювати ці композиції з творчістю Fatboy Slim та Chemical Brothers кінця 1990-х рр.. Bodyrock — ще один брейкбітовий гімн, проте вже присмачений старим добрим олд-скул-репом замість блюзу. Тонка лінія піаніно і рвані скрипкові семпли в Porcelain звучать досить багатозначно, а South Side — поп-композиція альбому — інтегрує вокал, який не може нормально сприйматися без трансцендентного хорусу (chorus), повністю його трансформує.

Альбом «Play» розійшовся тиражем понад 10 мільйонів копій. У 26 країнах він став «платиновим», три роки поспіль номінувався на «Grammy», отримав кілька нагород на MTV та VH1.

У 2002 відбувся реліз шостого альбому Мобі «18», у записі якого брав участь не тільки сам Мобі, а й Шинед О'Коннор, Angie Stone, MC Lite, Azure Ray.

2005 року Мобі випускає новий альбом «Hotel» в якому він поєднує ембієнт і поп-рок. Основним, улюбленим для широкої публіки треком з цього альбому став Lift me up, який Мобі включив до диску в останній момент, оскільки виконання цієї пісні йому приснилося напередодні. Всі голоси та інструменти були виконані наживо у студії самим Мобі і вокалісткою Лаурою Даун.

У 2007 році заснував рок-групу The Little Death NYC зі своїми друзями Лаурою Даун, Дароном Мерфі і Ароном Бруксом.

Наступною його роботою стає альбом «Last Night» (2008). На цьому диску поєднуються танцювальні ритми дискотек 80-х, техно, а також хіп-хоп пісня — Alice. У цьому ж 2008-му році музикант запускає свій проєкт MobyGratis, суть в якому полягає в тому, що будь-який незалежний кінематографіст може скористатися треками Мобі для саундтреку до свого фільму.

Випуск нового студійного альбому «Wait for Me» відбувся в червні 2009 року; вже в квітні на сайті Мобі був доступний для скачування кліп до треку Shot in the Back of the Head, знятий Девідом Лінчем, після цього Мобі випускає сингл Pale Horses, а потім час від часу додає на свій сайт короткі анімаційні відео (бліпи) до кожної зі своїх пісень. Цього літа Мобі поїхав у чергове турне по Європі та Північній Америці.

У грудні 2010 року виходить восьмий альбом Мілен Фармер «Bleu noir», до восьми пісень з якого Мобі написав музику, у тому числі і до самої Bleu noir, музику якої Мобі використовував і в своєму альбомі «Destroyed» (пісня The Day). Також Мобі написав слова до англійської версії пісні Inseparables.

15 лютого на своєму офіційному сайті Мобі заявив про свій новий альбом — «Destroyed», який вийшов 13 травня 2011 року. Разом з альбомом також вийшов фотоальбом з однойменною назвою, який містить фотографії, зроблені самим Мобі.

Музика

Серед відомих пісень Мобі: Go, Porcelain, Why Does My Heart Feel So Bad?, Natural Blues, Lift Me Up. Так само випускав альбоми під егідою назв «Voodoo Child», «Barracuda», «UHF», «The Brotherhood», «DJ Cake», ''Lopez'', і «Brainstorm/Mindstorm».

Грає на клавішних, гітарі та басі. У ранні роки грав у панк-групі «The Vatican Commandos», але в 1989 поміняв панк на електронну музику. Вважається, що перший альбом вийшов у 1993 році, але ще до цього Мобі був брав участь у записі декількох альбомів, зокрема у стилі техно.

До першого альбому «The Story So Far» (інша назва альбому — «Moby») була включена композиція Go, що мала великий успіх, і вийшла синглом, що дістався до топ-десятки британських чартів.

1996 року вийшов альбом «Animal Rights», на якому були присутні елементи стилів хард-рок й панк, що стало черговим свого роду переворотом у творчості Мобі. 1997 року він випустив збірник музики до фільму «I Like to Score». Обидва альбоми — «Animal Rights» й «I Like to Score» не були комерційно успішними.

Популярність і великий комерційний успіх прийшли до Мобі 1999 року з виходом альбому «Play».

У 2002 році вийшов наступний альбом за назвою «18», а в 2005 дуже успішний «Hotel» із черговими хітами Raining Again й Lift me up.

Інше

Мобі — веган (строгий вегетаріанець) зі стажем (з 1980-х років). Він — християнин, однак не відносить себе до жодної з релігійних конфесій. Співпрацював з організацією «PETA» («Люди за гуманне поводження з тваринами»).

Живе в Нью Йорку (Мангеттен). Він є власником невеликого ресторану і кафе, що має назву «TeaNY».

Саундтреки

15 minutes (2001) porcelain (rob d. remix)

24 hour party people (2002) go

40 days and 40 nights (2002) memory gospel

ali (2001) memory gospel

american outlaw (2001) find my baby

any given sunday (1999) everloving

any given sunday (1999) find my baby

any given sunday (1999) my weakness

assassins (1996) bring back my happiness

baseketball (1998) micronesia

basic (2003) natural blues

beach, the (1999) porcelain

behind enemy lines (2001) my weakness[4]

black hawk down (2001) why does my heart feel so bad?

blade ii (2002) gettin' aggressive (mowo! mix) with mystikal

blind driving guy (2005) harbour

blue crush (2002) jam for the ladies

body shots (1998) bodyrock

bourne identity, the (2002) extreme ways

bourne supremacy, the (2004) extreme ways

bourne ultimatum, the (2007) extreme ways

buffy the vampire slayer: multiple episodes (1997) bodyrock

cecil b. demented (2000) opening credit thgeme

c'est un cinese in coma (1999) porcelain

charmed season 2 (1998—2006) find my baby

cherry falls (1999) porcelain

cold case (2003) natural blues

cold feet (2001) why does my heart feel so bad?

cool world (1992) ah-ah

cool world (1992) next is the e

csi: ny oedipus hex (2006) im not worried at all

dancing at the blue iguana (2001) porcelain

daredevil (2002) evening rain

devil wears prada, the (2006) beautiful

dikkenek (2006) everloving

dis moi que je reve (1998) all that i need is to be loved

dot the i (2002) the great escape

double tap (1997) new score

driven (2001) rain falls

driven (2001) first cool hive

freddy got fingered (2001) natural blues

gabriela (1998) morning drove

garage days (2001) down slow

get carter (2000) memory gospel

gone in sixty seconds (2000) flower

hackers (1997) go

hackers (1997) why can't it stop

he died with a falafel in his hand (2001) everloving

he died with a falafel in his hand (2001) run on

heat (1995) new dawn fades (originally recorded by joy division)

heat (1995) god moving over the face of the water

holes (2003) honey

if these walls could talk (2000) everloving

indecent exposure (1999) honey

into the blue (2004) into the blue

is harry on the boat (2001) porcelain

joe's apartment (1996) loi sai da

joe's apartment (1996) the tallest building in the world

joe's apartment (1996) love theme

kinowelt (1999) why does my heart feel so bad?

la lingua del santo (2000) everloving

memento (2001) first cool hive

mercy streets (2000)

miami vice (2006) one of these mornings

miami vice (2006) anthem

millennium mambo (2001) why does my heart feel so bad?

minority report (2001) great lake

monarch of the glen episode 3 season 6 (2004) why does my heart feel so bad?

next best thing (2000) why does my heart feel so bad?

not another teen movie (2001) whip it

once in a lifetime (2005) inside

one day in september (1999) over the face of the water

one perfect day (2003) in this world

party of five (2000) porcelain

permanent midnight (1998) honey

phone booth (2002)

play it to the bone (2000) machete

playing by heart (1998) porcelain

popular (1999—2001) inside

requiem for a dream (2000) everloving

riding giants (2004) inside

saint, the (1997) oil 1

salton sea (2002) my weakness

scream (1996) first cool hive

seabiscuit (2003) everloving

senseless (1998) graciosa

smallville: season 2 (2002) signs of love

sopranoes, the: episode 67 join the club (2005) when its cold i'd like to die

spawn (1997) tiny rubberband with butthole surfers

tomb raider (2001) ain't never learned

tomorrow never dies (1997) james bond theme

un crime (2006) raining again

unfaithful (2002) rushing

vanilla sky (2001) alone

Благодійність

Мобі є прихильником цілого ряду благодійних організацій і рухів — він співпрацював з MoveOn і The Humane Society і організував змагання MoveOn Voter Fund's «Bush In 30 Seconds» (виборча дільниця «Буш за 30 секунд») разом зі співачкою / культурним директором MoveOn, Лаурою Даун і виконавчим директором MoveOn, Ілаєм Парісером (Eli Pariser).

Дискографія

Альбоми

Бонуси-диски до лімітованих видань

  • Underwater (до Everything is Wrong)
  • Little Idiot (до Animal Rights)
  • hotel.ambient (до Hotel)

Альбоми, що вийшли під іншими іменами

  • Instinct Dance (Instinct 1991)
    • Moby/Barracuda/Brainstorm/Voodoo Child
  • The End of Everything (Mute 1996)
    • Voodoo Child
  • Sugar Baby (Trophy 1996)
    • DJ Cake
  • Baby Monkey (Mute 2004)
    • Voodoo Child

Збірники відеокліпів

  • Play: The DVD (2001)
  • 18 B Sides + DVD (2003)
  • Moby Presents: Alien Sex Party (2003)
  • The Hotel Tour 2005 (2006)
  • Go: The Very Best of Moby (2006)

Збірники

  • Early Underground (Instinct 1993)
  • Rare: The Collected B-Sides 1989—1993 (Instinct 1996)
  • Everything Is Wrong — DJ Mix Album (Mute 1996)
  • I Like to Score (Mute 1997)
  • MobySongs: 1993-98 (Elektra 2000)

Сингли

Музичні приклади

Альбом «Ембієнт»

Інше

Примітки

  1. ↑ Moby World Service interview — BBC.
  2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ ShieldSquare Captcha. www.songfacts.com. Процитовано 6 червня 2022.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Moby&oldid=43266175