Вільгельм Карл Ґенц
Вільгельм Карл Ґенц | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 9 грудня 1822[1][2] Нойруппін, Східний Прігніц-Руппін, Бранденбург, Німеччина | |||
Смерть | 23 серпня 1890[1][2][3] (67 років) | |||
Берлін, Німецький Райх | ||||
Країна | Королівство Пруссія | |||
Жанр | портрет | |||
Діяльність | художник | |||
Член | Берлінська академія мистецтв (1890)[4] | |||
Роботи в колекції | Штедель, Берлінська галереяd, Державні художні зібрання Дрездена і Стара національна галерея | |||
| ||||
Вільгельм Карл Ґенц у Вікісховищі | ||||
Вільгельм Карл Ґенц (нім. Wilhelm Gentz; 9 грудня 1822, Нойруппін, Бранденбург — 23 серпня 1890, Берлін, Німецька імперія) — німецький історичний та етнографічно-жанровий живописець-орієнталіст.
Син купця. Спочатку вступив у Берлінський університет ім. Фрідріха-Вільґельма, але потім, зважившись присвятити себе живопису, вчився у А. Клебера в Берліні, з 1845 року протягом дев'яти місяців — в Антверпенській Академії мистецтв, під керівництвом Г. Вапперса, в 1846 році відправився в Лондон, потім з перервами до 1852 року займався в Парижі у П. Делароша, М. Глейра і Т. Кутюра.
У 1847 році здійснив подорож через Іспанію в Марокко. У 1850 році він відправився через Марсель і Мальту в Єгипет (який митець згодом відвідував ще п'ять разів) і на Синайський півострів. На зворотному шляху побував в Анатолії, Грецькому архіпелагові, Константинополі та Відні.
Поїздки на Схід розвинули в ньому тонку спостережливість та вплинули на захоплення орієнталістикою, створення картин із зображенням східного побуту і природи. З появою кожного нового твору В. Ґенц ставав все більш відомим живописцем. Він зображував сцени, в яких з повнотою, тонкістю і мальовничістю відбивалися характерні особливості даної місцевості та її населення, причому з дивовижною силою і правдою; передавав розкіш фарб і пекуче сонце півдня, не поступаючись в цьому плані першокласним колористам Франції. Іноді, особливо на початку творчості, він писав також картини біблійного, релігійного змісту, дотримуючись в них реалістичного напряму.
У 1874—1890 роках В. Ґенц був членом Королівської Прусської Академії мистецтв у Берліні. У 1881 році імператор Німеччини Вільгельм I призначив його професором живопису.
Як ілюстратор співпрацював з газетою «Альтанка» (Die Gartenlaube — Illustrirtes Familienblatt).
- «Христос у Симона фарисея» (зберігалася в монастирській церкві в Нойруппіні),
- «Христос і блудниця» (в Хемніцькому музеї),
- «Христос серед митарів»,
- «Транспорт невільників в степу» (в Щецинському музеї),
- «Свято на кладовищі в Каїрі» (в Дрезденській галереї),
- «Зустріч двох караванів в пустелі»,
- «Базар в Алжирі»,
- «Сільська школа у Верхньому Єгипті»,
- «Заклинатель змій» (1872)
- «В'їзд німецького принца-наступника в Єрусалим в 1876 р.» (найвизначніша робота В. Ґенца, зберігалася в Берлінській національній галереї). Картина отримала велику золоту медаль на Великий академічної виставці в Берліні і малу срібну медаль на Мюнхенській виставці.
- Сомов А. І. Ґенц, Вільгельм-Карл // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. І 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Karl Wilhelm Gentz — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Берлінська академія мистецтв — 1696.
- ↑ https://www.adk.de/de/akademie/mitglieder/?we_objectID=53157
- Вільгельм Ґенц в Каталозі Німецької національної бібліотеки [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)