Анна Генрієтта Баварська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.
Анна Генрієтта Баварська
фр. Anne de Bavière
Прізвиськоprincesse palatine
Народилася13 березня 1648(1648-03-13)[1][4]
Париж, Французьке королівство[1]
Померла23 лютого 1723(1723-02-23)[1][2][3] (74 роки)
Petit Luxembourgd, VI округ Парижа, Париж, Французьке королівство
ПохованняCouvent des Carmélites du faubourg Saint-Jacquesd
Країна Франція
Німеччина
Діяльністьаристократка
Знання мовфранцузька[5]
Титулгерцогиня Конде, Пфальц-Зіммерська,Арш.
Конфесіякатолицтво
РідВіттельсбахи
БатькоEdward, Count Palatine of Simmernd
МатиAnne Gonzagad
Брати, сестриЛуїза Марія Пфальцька і Бенедикта Генрієтта Пфальцька
У шлюбі зГенріх III Бурбон-Конде
ДітиMarie Thérèse de Bourbond, Louis, Prince of Condéd, Anne Marie de Bourbond, Анна-Луїза-Бенедикта де Бурбон-Кондеd і Марія Анна де Бурбон (1678-1718)
Автограф

Анна Генрієтта Баварська (фр. Anne Henriette Julie; 13 березня 1648 — 23 лютого 1723) — принцеса Пфальц-Зіммерська, дружина Генріха III, герцогиня Бурбонська. Після смерті батька Генріх III став наступним принцом Конде. Сама ж Анна Генрієтта від 1708 року носила титул герцогині Арш.

Біографія

[ред. | ред. код]

Анна народилася в Парижі і була однією з трьох дочок принца Едварда Віттельсбаха князя Пфальц-Зіммерського та Анни Ґонзаги. Її дідусями і бабусями були: Фрідріх V «Зимовий король», Єлисавета Стюарт та Карл I Ґонзаґа (герцог Мантуї) іКетрін де Гіз. Її тітка дворазова польська королева Людовика Марія Ґонзага.

В п'ятнадцять років вона заручилася з Генріхом III, герцогом Енгієнським-він був єдиною дитиною відомого командира Людовика II, герцог Конде. Людовик був найстаршим принцом крові при французькому дворі і носив титул Першого Принца Крові. Його син носив титул герцога Енгієнського, всі про дворі звертались до нього Monsieur le Duc. Шлюб був укладений в Луврі 11 грудня 1663 року в присутності двору Людовика XIV та королівської родини. З того часу герцогиня стала відома як Madame la Duchesse а після смерті свого батька в 1684 році Madame la Princesse.

Герцог Енгієнський був неврівноваженим, агресивним, і більшу частину свого життя вважав що він лікантроп. Герцогиню описують як дуже набожну, щедру та милостиву, двір вважав її хорошою матір'ю, та дружиною. Незважаючи на це в її чоловіка часто були напади гніву час то він бив її навіть у присутності дворян. Хоча шлюб Анни виявився нещасливим, своєму чоловіку вона народила десятеро дітей[6].П'ятеро з них вижили.

Герцогиня була одним з свідків одруження її кузени Єлисавети Шарлотти Віттельсбах та брата короля Філіпа, герцога Орлеанського в 1671 році. Батьки Анни Генрієтти та Єлисаветти Шарлотти були братами. Коли в 1708 році помер один з кузенів Анни Генрієтти, Карл IV останній герцог Мантуї, вона була спадкоємиця герцогства Арш. Наступного року в Парижі у віці шістдесяти років помер Генріх III, а її син Людовик стає герцогом Конде. Людовик помер наступного року а титул перейшов до його сина Людовика Генріха.

Анна Генрієта померла ймовірно від віспи 23 лютого 1723 року. Була похована в монастирі кармеліток св. Якова в Парижі[7].

Нащадки

[ред. | ред. код]

Від шлюбу з Генріхом III, герцогом Конде (1643—1709) Анна мала десятеро дітей:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1013290968 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ MAK
  5. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  6. ↑ [1]
  7. ↑ Jean-Baptiste Eriau: L'ancien Carmel du faubourg Saint-Jacques (1604—1792), J. de Gigord, A. Picard, Paris, 1929 [2] [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Maria de Rabutin-Chantal: Listy pani de Sévigné, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1981.
  • Louis de Rouvroy, Pamiętniki, PIW Warszawa.
  • Elwira Watała: Cuchnący Wersal, Videograf 2013. ISBN 9788378351801
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Генрієтта_Баварська&oldid=41636621