Аня Дорфманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аня Дорфманн
Основна інформація
Дата народження9 липня 1899(1899-07-09)[1][2]
Місце народженняОдеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті21 квітня 1984(1984-04-21)[1] (84 роки)
Місце смертіНью-Йорк, Нью-Йорк, США
ГромадянствоСША
Професіївчителька музики, піаністка
ОсвітаВища національна консерваторія музики і танцюd
ВчителіIsidor Philippd[3][4]
Інструментифортепіано
ЗакладДжульярдська школа

Аня Дорфманн (9 липня 1899(1899липня09), Одеса, Російська імперія  – 21 квітня 1984, Нью-Йорк, США) — американська піаністка та педагог, яка багато років викладала в Джульярдській школі в Нью-Йорку та була першою з небагатьох жінок-піаністок, які грали або записувались під керівництвом Артуро Тосканіні.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Народилася в Одесі, Російська імперія (нині Україна) у 1899 році, в родині купця. Свій перший концерт дала в 11 років. Приблизно в цей час вона виступала дуетом з ще молодшим Яшею Хейфецем[5][6]. У 1916—1917 роках навчалася з Ісидором Філіппом у Паризькій консерваторії[7][8], потім повернулася до Російської імперії у розпал революції. 1920 року повернулася до Франції, почала свою професійну кар'єру в Бельгії[7] і протягом наступних 15 років грала в Європі та Великій Британії під керівництвом таких диригентів, як Віллем Менгельберг, Томас Бічем і Генрі Вуд[9]. За цей час вона облаштувалася у Лондоні[8]. Серед артистів, з якими вона виступала у Великій Британії, були Джон Маккормак[10][11] і Геддл Неш[12].

1936 року дебютувала в Нью-Йорку у Town Hall[5] і знову виступила там у 1938 і 1939 роках. Вона стала першою піаністкою, яку залучив як солістку Артуро Тосканіні[5][13], під його керівництвом вона зіграла «Фантазію для фортепіано, хору та оркестру» Бетховена з його симфонічним оркестром NBC 2 грудня 1939 року[14]. Пізніше вони зіграли всі фортепіанні концерти Бетховена[5][15] і записали Перший концерт у 1945 році (існує також запис живого виступу 1939 року)[14]. Вона оселилася у США у 1938 році[8], гастролюючи та записуючись. Її агентом на той момент був Девід Рубін[16]. Серед її виступів — концерти під керівництвом Сергія Кусевицького[17].

1947 року Аня Дорфманн активно працювала з актрисою Барбарою Стенвік, яка знімалася у фільмі «Інша любов», в ролі піаністки[18]. Хоча Аня Дорфманн виконала фортепіанну партію, вони займалися по три години на день, щоб рухи акторки відповідали музиці[19].

1956 року[5] (за деякими джерелами 1966 рік) приєдналася до факультету фортепіано Джульярдської школи, де працювала до кінця свого життя[8][9]. Учнями Ані Дорфманн були Лев Наточенний[20], Олександр Пєсканов[21][22], Солвейг Фансет[23], Мінуетта Кесслер[24], Реймонд Джексон[25], Суезенн Фордем[26], Роман Маркович[27], Роберт Шеннон[28] і Маріан Мігдал[29].

Вийшла на пенсію у червні 1983 року і померла 21 квітня 1984 року у віці 84 років[30].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Була дружиною Володимира Дорфманна, російського бізнесмена, з яким познайомилася в Парижі. Їхня донька, Наташа Ульман (1929—1986), була письменницею, яка писала під псевдонімом Наташа Стюарт; була автором «Лихого ока й інших історій» і часто дописувала в «Нью-Йоркер». Ульман мала двох синів, Ніколас й Алекс Ульмани[31].

Записи

[ред. | ред. код]

Аня Дорфманн зробила кілька записів переважно для RCA Victor, деякі з найвідоміших з яких:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.fembio.org/biographie.php/frau/frauendatenbank?fem_id=7921
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20201217221205/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/philipp-school/philipp-school
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20201217215407/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/philipp-school/ania-dorfmann
  5. ↑ а б в г д holdridgerecords.com
  6. ↑ Dorfmann, Ania (1899–1984) - Women in World History: A Biographical Encyclopedia | HighBeam Research. web.archive.org. 11 червня 2014. Архів оригіналу за 11 червня 2014. Процитовано 7 червня 2024.
  7. ↑ а б The News and Courier, 23 October 1953[недоступне посилання]
  8. ↑ а б в г Juilliard School
  9. ↑ а б в г д е ж и к л Recordings by Ania Dorfmann | Now available to stream and purchase at Naxos. www.naxos.com. Процитовано 7 червня 2024.
  10. ↑ Glasgow Herald, 22 September 1932
  11. ↑ Society. Culture Society (амер.). 7 вересня 2021. Процитовано 7 червня 2024.
  12. ↑ Dartington Hall Trust [Архівовано 14 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Some sources say Ania Dorfmann was the only woman pianist who ever played under Toscanini, but Maria Carreras played Beethoven's Triple Concerto under him with the New York Philharmonic (Michel Piastro, violin and Alfred Wallenstein, cello) more than once in the 1932/33 season and Dame Myra Hess played Beethoven's Piano Concerto No. 3 under him on 24 November 1946. (Frank, pp. 86-87)
  14. ↑ а б Mortimer H Frank, Arturo Toscanini: The NBC Years, pp. 122—123
  15. ↑ radiogoldindex. Архів оригіналу за 28 жовтня 2004. Процитовано 7 червня 2024.
  16. ↑ Retsinas, Greg (10 травня 2003). David W. Rubin, 83; Matched Pianists With Their Instruments. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 червня 2024.
  17. ↑ Boston Symphony Orchestra concert programs, Season 63, 1943—1944 [Архівовано 14 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  18. ↑ IMdB: The Other Love
  19. ↑ TCM: The Other Love
  20. ↑ D magazine [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Alexander Peskanov | Hal Leonard Online. www.halleonard.com. Процитовано 4 грудня 2022.
  22. ↑ PIANIST PESKANOV LIKES HIS AUDIENCES INVOLVED, FRANZ LISZT-STYLE. Deseret News (англ.). 26 лютого 1989. Процитовано 4 грудня 2022.
  23. ↑ Det Virtuelle Musikbibliothek. Архів оригіналу за 14 квітня 2014. Процитовано 28 січня 2013.
  24. ↑ Libraries, Boston Area Music (1983). The Boston Composers Project: A Bibliography of Contemporary Music (англ.). MIT Press. ISBN 978-0-262-02198-2.
  25. ↑ cbschurch [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  26. ↑ suezenne fordham chamber jazz productions. suezennefordhamchamberjazz.blogspot.com.au. Процитовано 7 червня 2024.
  27. ↑ Polish Music Newsletter. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 28 січня 2013.
  28. ↑ New World Records [Архівовано 4 вересня 2012 у Wayback Machine.]
  29. ↑ National Taiwan Normal University [Архівовано 14 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Holland, Bernard (23 квітня 1984). ANIA DORFMANN, PIANIST, DIES. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 червня 2024.
  31. ↑ NATACHA ULLMAN. The New York Times (амер.). 19 квітня 1986. ISSN 0362-4331. Процитовано 7 червня 2024.
  32. ↑ ebay[недоступне посилання]
  33. ↑ Amazon
  34. ↑ а б в Manildi, Donald. Research Guides: A Buyer's Guide to Historic Piano Recordings Reissued on Compact Discs: Buyer's Guide A-D. lib.guides.umd.edu (англ.). Процитовано 7 червня 2024.
  35. ↑ Beethoven Concertos Andante C - Classics Today. www.classicstoday.com. Процитовано 7 червня 2024.
  36. ↑ General Pause. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 червня 2024.
  37. ↑ а б cd universe
  38. ↑ classical notes: Frederic Chopin Waltzes
  39. ↑ а б в г audiophile audition
  40. ↑ а б в Miami University Libraries[недоступне посилання]
  41. ↑ Classics Online [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аня_Дорфманн&oldid=43475304