Асатіані Георгій Іраклійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Асатіані Георгій Іраклійович
Зображення
Зображення
Дата народження28 травня (10 червня) 1914
Місце народженняБорзя, Борзинський район
Дата смерті17 листопада 1977(1977-11-17) (63 роки)
Місце смертіТбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Похованняпантеон Сабуртало
Громадянство Російська імперія
 РРФСР
 СРСР
Alma materСанкт-Петербурзький державний інститут кіно і телебаченняd
Професіякінооператор, кінорежисер
ЗакладЦентральна студія документальних фільмівd і Грузія-фільм
ЧленствоСК СРСР
Нагороди
IMDbID 12695298

Георгій Іраклійович Асатіа́ні (груз. გიორგი ირაკლის ძე ასათიანი; 10 червня 1914, Борзя — 17 листопада 1977, Тбілісі) — радянський кінорежисер та кінооператор документального кіно; член Спілки кінематографістів СРСР з 1957 року[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 28 травня [10 червня] 1914(19140610) року в місті Борзі (нині Забайкальський край, Російська Федерація). З травня 1930 до червня 1931 працював слюсарем-механіком взуттєвої фабрики імені Сталіна у Тифлісі. У 1931—1935 роках навчався в Ленінградському корабельному інституті. З вересня 1935 по листопад 1936 року працював інструктором районної ради Робітничо-селянських та червоноармійських депутатів Володарського району Ленінграда. У 1936 році закінчив операторський факультет Ленінградського інституту кіноінженерів[1].

У кіно — з 1937 року, працював кінокореспондентом Нижньоволзької кіностудії в Астрахані. Член ВКП(б) з 1940 року[2].

Після початку німецько-радянської війни, у вересні 1941 року, призваний до Червоної армії Кіровським районним військовим комісаріатом міста Астрахані. Служив у військовому званні майора[3]. Протягом 1942—1943 років працював оператором на Куйбишевській студії кінохроніки; у 1943—1944 роках — оператором на Тбіліській студії художніх фільмів; знімав на Північно-Кавказькому та Кримському фронтах[1]. Зняв для воєнної кінохроніки всі основні віхи війни, зокрема: бої під Москвою, оборону Сталінграда, взяття Берліна, брав участь, як кінооператор, у бойових вильотах авіації.

У 1945—1946 роках — кінокореспондент Центральної студії документальних фільмів по Грузинській РСР, знімав сюжети для кіножурналу «Новости дня» і грузинської кінохроніки[2]. З 1946 року — оператор Тбіліської студії художніх фільмів / кіностудії «Грузія-фільм». У 1958—1977 роках — оператор, режисер Грузинської студії хронікально-документальних та науково-популярних фільмів, одночасно у 1965—1977 роках — художній керівник кіностудії[1].

Помер в Тбілісі 17 листопада 1977 року. Похований в Тбілісі на пантеоні Сабуртало.

  • Георгій (нар. 1942) — актор Молодіжного театру Алтаю (Барнаул). Заслужений артист РРФСР (1986)[1];
  • Іраклій (1946—1985)[4] — грузинський кінорежисер, член Спілки кінематографістів Грузинської РСР[1].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Матеріали відзняті ним під час німецько-радянської війни увійшли у фільми[2]:

  • «Взяття Новоросійська» (1943);
  • «Взяття Бердичева» (1944);
  • «Гвардійська армія Чанчибадзе…» (1945);
  • «Розгром гітлерівської авантюри на Кавказі» (1945).

1956 року брав участь як оператор у зніманні фільму «100 днів у Бірмі»; у 1958 році — у зніманні фільму «Брюссель, 1958». У подальшому поєднував операторську роботу з авторською та режисерською, створив низку фільмів про закордонні країни:

  • «Подорож до Непалу» (1959, режисер і оператор разом з Отаром Деканосідзе);
  • «Полювання в джунглях» (1959, сценарист, режисер та оператор разом з Отаром Деканосідзе);
  • «Різноповерхова Америка» (1961, режисер, оператор і сценарист разом з Іллею Сухішвілі);
  • «Алжирський щоденник» (1962, сценарист і режисер; оператор Отар Деканосідзе);
  • «Земля марокканців» (1962, сценарист і режисер; оператор Отар Деканосідзе);
  • «Сахара» (1962, сценарист і режисер разом з Резо Ебралідзе);
  • «Народження республіки» (1963, сценарист, режисер та оператор разом з Отаром Деканосідзе);
  • «Країна стародавньої культури» (1963, сценарист, режисер та оператор);
  • «Дороги п'ятого континенту» (1964, сценарист, режисер та оператор);
  • «Крізь імлу віків» (1964, режисер, оператор);
  • «Уругвай» (1964, сценарист, режисер та оператор);
  • «В країні інків» (1964, сценарист, режисер та оператор);
  • «Зустріч з Грецією» (1964, сценарист, режисер та оператор);
  • «Один день в Буенос-Айресі» (1964, сценарист, режисер та оператор);
  • «Париж… Париж» (1965, режисер);
  • «Англійські замальовки» (1967, режисер, оператор);
  • «За екватором між океанами» (1968, режисер);
  • «Мюнхен, чверть століття потому» (1969, режисер, оператор);
  • «Іспанія-73» (1971, режисер, оператор);
  • «У країні басків» (1976, режисер, оператор).

Інші фільми:

  • «Квітуча Грузія» (1957, режисер і оператор);
  • «Розповідь про чотирьох солдатів» (1960, оператор разом з іншими);
  • «Світ аплодує» (1961, сценарист разом з Іллею Сухішвілі);
  • «Грузія святкує» (1971, режисер, оператор);
  • «Весна людства» (1975, режисер, оператор);
  • «Світло свободи» (1976, режисер, оператор);
  • «Зорі назустріч» (1977, режисер, разом з Гурамом Жванією).

Відзнаки

[ред. | ред. код]
нагороджений
почесні звання
премії

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]