Афонсу де Албукеркі
| Афонсу де Албукеркі порт. Afonso de Albuquerque | ||
_-_Autor_desconhecido.png) | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 1509 — 16 грудня 1515 | ||
| Попередник: | Франсішку де Алмейда | |
| Наступник: | Лопо Суареш де Албергарія | |
| Народження: |
1453 Аляндра, Португалія | |
| Смерть: |
16 грудня 1515 Гоа, Індія | |
| Поховання: | Церква Діви Марії Благодатної | |
| Країна: | Португальське королівство | |
| Рід: | Албукерке | |
| Батько: | Гонсалу де Албукерке | |
| Мати: | Леонора де Мінезіш | |
| Діти: | Брас де Албукерке | |
| Автограф: | 
| |
Афо́нсу де Албуке́ркі (порт. Afonso de Albuquerque, МФА: [ɐ.ˈfõ.su dɨ aɫ.bu.ˈkeɾ.kɨ][1]; 1453 — 16 грудня 1515) — португальський державний діяч, мореплавець, військовик, флотоводець. Головний будівничий Португальської імперії в акваторії Індійського океану. Очолював 5-у португальську Індійську Армаду (1503—1504) і разом із Тріштаном да Кунья 8-у португальську Індійську Армаду (1506—1507), Губернатор Португальської Індії (1509—1515), герцог Гоа (1515).
Захопив Сокотру (1507), Маскат (1507), Ормуз (1507, 1515), Калікут (1509), Гоа (1510) та Малакку (1511). Створив мережу португальських фортець в Індійському океані, заклав основи трансконтинентальної Португальської колоніальної імперії. Перехопив у мусульман посередництво у міжнародній океанській торгівлі, перетворивши Португалію на одну з найбагатших країн світу. Намагався створити широку антиісламську коаліцію з Єфіопією, Сіамом (1511) і Китаєм (1513). Сприяв поширенню християнства у підкорених регіонах.
Афонсу де Албукеркі народився в 1453 році в Аляндрі, недалеко від Лісабона[2]. Представник шляхетного роду Албукеркі, був другим сином Гонсалу де Албукеркі, лорда Віла-Верде-дус-Франкос, і дони Леонор де Мінезіш. Його батько займав важливу посаду при дворі і був пов'язаний віддаленим незаконним походженням з португальською монархією. Він здобув освіту з математики та латинської мови при дворі короля Португалії Афонсу V, де подружився з принцом Жуаном, майбутнім королем Португалії Жуаном II[3][4].
Афонсу служив 10 років у Північній Африці, де він накопичив військовий досвід у кількох кампаніях проти місцевих берберських мусульманських держав та проти Османської імперії[5].
У 1471 р. під командуванням Афонсу V він брав участь у завоюванні Танжера та Асіли в Марокко[5], кілька років служив там офіцером. У 1476 році він супроводжував принца Жуана у війнах проти Кастилії, включаючи битву при Торо. Він брав участь у кампанії на італійському півострові в 1480 р. для порятунку Фердинанда II Арагонського від османського вторгнення в Отранто[6], яке закінчилося перемогою. По поверненню в 1481 році, коли принц Жуан був коронований королем Жуаном II, Афонсу був призначений головним королівським конюшим (порт. estribeiro-mor), на посаду, яку він обіймав протягом усього правління Жуана ІІ[5]. У 1489 р. він повернувся до військових компаній в Північній Африці, керуючи обороною острівної фортеці Грасіоза на річці Луко поблизу міста Лараче. У 1490 році Албукеркі входив до персональної гвардії короля Жуана II. Він повернувся в Асілу в 1495 році разом із молодшим братом Мартімом, який там загинув в боях з берберами.
6 квітня 1503 року, Афонсу на чолі 5-ї португальської Індійської Армади вирушив у свою першу експедицію до Індії разом зі своїм двоюрідним братом Франсіску де Альбукерке. Кожен командував трьома кораблями. Разом з ними у складі флотилії також перебували Дуарте Пачеку Перейра та Ніколау Коельо. Він взяв участь у кількох битвах проти сил заморина Калікута (сучасний Кожикоде) і домігся укріплення влади правителя Кочі на його престолі. Натомість отримав дозвіл на зведення та збудував першу португальську фортецю в Азії — форт Емануел (форт Кочі). Встановив торгові відносини з Колламом. Це заклало основу східної португальської імперії.
У квітні 1506 році вирушив у другу експедицію до Індії у складі 8-ї португальської Індійської Армади на чолі з Тріштаном да Кунья, в якій командував 5 з 16 кораблів[7]. Під час цієї експедиції Албукеркі довелось самостійно виконувати функції штурмана на власному кораблі, оскільки заздалегідь призначений штурман не зміг взяти учать в експедиції.
Завданням 8-ї Індійської Армади було захоплення острова Сокотра, з якого португальці планували заблокувати плавання арабських торговців через Червоне море. Албукеркі мав із собою запечатаного листа із секретним наказом короля: після виконання першої місії він повинен був замінити першого віце-короля Індії Франсішку де Альмейда, термін якого закінчувався лише через два роки. Подорож 8-ї Армади затягнулась і замість прибути до Сокотри через пів року, флот прибув туди майже через рік.
Після захоплення острова Сокотра в квітні 1507 року, кораблі 8-ї Армади розділились. Тріштан да Кунья відплив до Індії, якраз вчасно, щоб порятувати португальський загін, що опинився в облозі в Каннанурі, тоді як Афонсу взяв 6 кораблів і 500 чоловік і попрямував до Ормузу, що був одним з головних торгових міст Перської затоки. На своєму шляху в липні-серпні 1507 р. Албукеркі захопив оманські міста Куріаті (Курят), Маскат, Хор-Факкан, а також мирно підпорядкував португальцям міста Калхат і Сохар. Флот Албукеркі прибув до Ормузу 25 вересня і в результаті короткої битви португальці захопили місто, яке погодилося стати васалом португальського короля[8]. Афонсу розпочав на острові будівництво Непорочного зачаття Богоматері, залучивши до роботи своїх людей усіх рангів. Однак деякі його офіцери повстали проти виснажливої роботи у важкому клімату і, стверджуючи, що Афонсу перевищує свої повноваження, самовільно відпливли до Індії. Коли флот скоротився до двох кораблів і залишився без запасів, Афонсу не не зміг довго утримувати свою позицію. Вимушений покинути Ормуз у січні 1508 року, він здійснив набіги на прибережні села, щоб забезпечити поселення Сокотра, а потім також направився до Індії[9].
.JPG)
Після прибуття Албукеркі в Індію, Франсішку де Алмейда, який якраз готувався помститись мусульманському флоту за поразку в морській битві при Чаулі, в якій загинув його власний син, відмовився передати йому повноваження губернатора Індії і заточив у форті Святого Ангела в Каннурі, звідки його було звільнено лише восени 1509 року.
4 листопада 1509 року Афонсу став другим губернатором португальської Індії, посаду, яку він обіймав до своєї смерті. Вступивши на посаду, Афонсу мав намір домінувати в мусульманському світі та контролювати торгівлю спеціями. У 1509 році, за допомогою флоту, що прибув з Португалії атакував Калькуту, в 1510 році захопив Гоа, перетворивши місто Гоа на головну резиденцію Португальської Індії. В 1511 році захопив Малакку.
Албукеркі вдалося встановити тісний контакт з негусом Ефіопії. Він також боровся з Єгиптом[10] через португальське суперництво з ним в торгівлі з країнами Південної та Південно-Східної Азії. З цією метою в 1513 році з 20 кораблями спробував захопити Аден.
У 1515 році знову захопив Ормуз, який португальці цього разу втримували до 1622 року.
Помер 16 грудня 1515 року в Гоа, Індія. Похований у Лісабонській церкві Діви Марії Благодатної. Посмертно удостоєний герцогського титулу, що надавався лише членам королівської родини. У Португалії вшановується як національний герой, геніальний військовик і найбільш визначний морський командувач свого часу.
Прізвиська — Лев морів, Великий, Грізний, Цезар Сходу, Португальський Марс.
- Батько: Гонсалу де Албукеркі
- Матір: Леонора де Мінезіш
- Син: Брас де Албукеркі
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Афонсу де Албукеркі
- ↑ European Portuguese - Convert Text to IPA Transcription. european-portuguese.info. Процитовано 9 серпня 2023.
- ↑ Crowley, Robert; Parker, Geoffrey (1 December 1996). The Reader's Companion to Military History. Houghton Mifflin. ISBN 9780395669693.
- ↑ Jayne, Kingsley Garland (1970). Vasco Da Gama and His Successors, 1460—1580. Taylor & Francis. pp. 78–79. ISBN 9780389039655.
- ↑ Stephens (1897).
- ↑ а б в Afonso de Albuquerque | Portuguese conqueror. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 18 січня 2021.
- ↑ Catholic Encyclopedia (1913)/Afonzo de Albuquerque
- ↑ Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Albuquerque, Alphonso d'». Encyclopædia Britannica. 1 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 516.
- ↑ Crowley 2015, p. 195—199
- ↑ Crowley 2015, p. 200—201
- ↑ Єгипет тоді відігравав ключову роль в посередницькій торгівлі прянощами між Індією та іншими східними країнами і Європою.
- Albuquerque, Afonso de Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1904. — Vol. I. — P. 130-132.
- Crowley, Roger. Conquerors: How Portugal Forged the First Global Empire (2015) online review [Архівовано 5 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Henry Morse Stephens (1897). Albuquerque. Rulers of India series. Asian Educational Services. ISBN 978-81-206-1524-3. Архів оригіналу за 29 квітня 2019. Процитовано 17 квітня 2018.
- Bailey Wallys Diffie; George Davison Winius (1977). Foundations of the Portuguese Empire: 1415–1580. University of Minnesota Press. ISBN 978-0-8166-0782-2.
- Kerr, Robert (1824). http://www.columbia.edu/itc/mealac/pritchett/00generallinks/kerr/vol06chap01sect05.html [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Edinburgh: William Blackwood. (volume 6, chapter I)
- Stephens, Henry Morse (1897). http://www.gutenberg.org/files/31226/31226-h/31226-h.htm. Rulers of India series. Asian Educational Services. ISBN 978-81-206-1524-3.
- António Henrique R. de Oliveira Marques (1976). A History of Portugal. New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-08353-9.
- M. D. D. Newitt (2005). A History of Portuguese Overseas Expansion, 1400–1668. Routledge. ISBN 978-0-415-23980-6.
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 1. Cambridge University Press. (англ.)
.png)
