Бен-Ціон Дінур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бен-Ціон Дінур
בן ציון דינור
івр. בן ציון דינור‎
ПсевдоБенціон Дінабург
Народився2 січня 1884(1884-01-02)
Хорол, Російська імперія
Помер8 липня 1973(1973-07-08) (89 років)
Єрусалим, Ізраїль
ПохованняГар ха-Менухот
ГромадянствоРосійська імперія, Ізраїль
НаціональністьЄврей
ДіяльністьІсторик, педагог, політик
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет, Бернський університет і HU Berlin
Знання мовіврит[1]
ЗакладОНУ ім. І. І. Мечникова і Єврейський університет
ЧленствоІзраїльська академія природничих і гуманітарних наук
Посададепутат Кнесету[d][2]
ПартіяМапай
Конфесіяюдаїзм
НагородиПремія Ізраїлю (1958, 1973)

Бен-Ціон Дінур або Дінор (*2 січня 1884, Хорол, Полтавська губернія, Російська імперія — †8 липня 1973, Єрусалим) — сіоністський сподвижник, педагог, історик та політик, депутат Кнесету першого скликання.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Бен-Ціон народився у 1884 році в місті Хорол, на той час у складі Полтавської губернії Російської імперії, зараз Україна. Навчався в єшиві Тельша в Литві під керівництвом Шимона Шкопа, а потім в єшиві Слободка. В 1900 році у Вільнюсі отримав звання рабина. З 1902 по 1911 роки брав активну участь в сіоністському русі, через що був ненадовго заарештований. В 1910 році одружився з Більгою Фейнгольд, вчителькою, що працювала з ним у Полтаві. В 1911—1913 роках навчався в Берлінському університеті, а наступні два роки — в Бернському університеті, де захистив магістерську дисертацію про історію Палестини часів Римської імперії. З початком Першої світової війни Дінур повернувся до Російської імперії та навчався в Петроградському університеті, проте через Жовтневу революцію не отримав кандидатського ступеня. З 1920 по 1921 роки викладав в Одеському університеті.

В 1921 році емігрував до Палестини, та з 1923 по 1948 роки працював вчителем, а пізніше головою Єврейського коледжу для вчителів в Єрусалимі. В 1936 році почав викладати єврейську історію в Єврейському університеті та в 1948 році став його професором. Пішов на пенсію з професорської посади в 1952 році.

Після утворення держави Ізраїль, був обраний до першого складу Кнесету від партії Мапай та працював міністром освіти і культури в урядах з третього по шостий (1952 — 1955 роки). В 1953 році його зусиллями був прийнятий новий закон про державну освіту. З 1953 по 1959 роки був президентом Яд-Вашему[3].

Бен-Ціон Дінур двічі отримав Премію Ізраїлю, яку сам заснував[4]: в 1958 році за дослідження з єврейської історії та в 1973 році за роботу в галузі освіти[5].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ חה"כ בן-ציון דינור (דינבורג) — Кнесет.
  3. ↑ Dinur (Dinaburg), Benzion. Encyclopedia Judaica. Процитовано 18 лютого 2008.[недоступне посилання з травня 2019]
  4. ↑ Marom, Daniel. The Role of Jewish Studies Scholars in Early Zionist Education. Mandel Foundation. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 17 лютого 2008.
  5. ↑ Ben-Zion Dinur [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]: Knesset website

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бен-Ціон_Дінур&oldid=41005843