Вапник Володимир Наумович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Наумович Вапник
Народився6 грудня 1936(1936-12-06) (87 років)
Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна СРСР
 США
Діяльністьматематик, інформатик, викладач університету, статистик
Alma materУзбецький державний університет
Галузьматематика, машинне навчання
ЗакладКоролівський коледж Гелловейd
Meta Platforms
AT&T Labs
Колумбійський університет
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук (1984)
Науковий керівникЛернер Олександр Якович[1]
Відомі учніBernhard Schölkopfd
Аспіранти, докторантиBernhard Schölkopfd[1]
Jason A. E. Westond[1]
ЧленствоНаціональна інженерна академія США
Відомий завдяки:Теорія Вапника — Червоненкіса, ВЧ-розмірність, Метод опорних векторів, Опорно-векторний алгоритм кластерування, Теорія статистичного навчання, Мінімізація структурного ризику[en]
Нагороди

Медаль Джона фон Неймана (2017)
Kampé de Fériet Award (2014)
C&C Prize (2013)
Медаль Бенджаміна Франкліна (2012)
IEEE Frank Rosenblatt Award (2012)
IEEE Neural Networks Pioneer Award (2010)
Paris Kanellakis Award (2008)
Fellow of the U.S. National Academy of Engineering (2006)
Gabor Award, International Neural Network Society (2005)

Премія Олександра фон Гумбольдта (2003)`

Вапник Володимир Наумович (6 грудня 1936(1936-12-06), Ташкент, рос. Вапник Владимир Наумович, англ. Vladimir Naumovich Vapnik) — радянський та американський науковець, один з основних розробників теорії Вапника - Червоненкіса, що пов'язана із теорією статистичного навчання, і співрозробник методу опорних векторів. Даний метод знайшов широке застосування в галузі машинного навчання.

Біографія

[ред. | ред. код]

В 1943—1953 роках навчався в школі № 18 в м. Ташкент. В 1958 році закінчив Узбецький державний університет у Самарканді.

В 1964 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук по статистиці в Інституті проблем управління (Москва) під керівництвом О. Я. Лернера[2]. В 1984 році захистив докторську дисертацію[3]. До 1990 року працював в Інституті проблем управління на посаді завідувача відділу[4].

Наприкінці 1990 року емігрує в США, де попередньо побував у 1989 році[4]. Працював у Bell Labs (1991—2002), де разом із іншими співробітниками розробив теорію методу опорних векторів (англ. support vector machine). З 2002 року перейшов працювати в лабораторію корпорації NEC в Принстон, штат Нью-Джерсі. Також з 1995 року є запрошеним професором у Королівському коледжі Хелловея[en] (Лондонський університет) і з 2003 — в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

Станом на лютий 2021 він мав h-індекс 86, і загалом його публікації були процитовані понад 227000 раз.[5] Його книгу «The Nature of Statistical Learning Theory» було процитовано понад 91 000 раз.

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Вапник В. Н., Червоненкис А. Я. Теория распознавания образов. М.: Наука, 1974
  • Вапник В. Н. Восстановление зависимостей по эмпирическим данным. М.: Наука, 1979
  • Vapnik V.N. The Nature of Statistical Learning Theory. Springer, 1995
  • Vapnik V.N. Statistical Learning Theory. NY: John Wiley, 1998

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ Vladimir Vapnik (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 5 березня 2017.
  3. ↑ Диссертация на тему «Принцип структурной минимизации в задачах восстановления зависимостей по эмпирическим данным» автореферат по специальности ВАК 05.13.01 - Системный анализ …. Архів оригіналу за 27 лютого 2013. Процитовано 5 березня 2017.
  4. ↑ а б Володимир Вапник. Біографія на сайті Інституту Франкліна [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Google Scholar Record of Vapnik. Архів оригіналу за 22 лютого 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вапник_Володимир_Наумович&oldid=41745169